30 вересня 2025 року Справа № 280/6502/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до його страхового стажу періодів роботи з 01.01.1992 по 15.07.1994 та з 05.08.1994 по 02.04.1999;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 01.01.1992 по 15.07.1994 та з 05.08.1994 по 02.04.1999, у зв'язку з чим перерахувати його пенсію з часу призначення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.02.2023 позивач звернувся за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Цю заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.05.2025 № 0800-0209-8/48756. Пенсію Позивачу призначено з 22.02.2023, матеріалами електронної пенсійної справи (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) підтверджується, що на момент призначення Відповідачем до страхового стажу Позивача зараховано лише 34 роки 25 днів, з огляду на зміст розрахунку врахованого страхового стажу до нього не враховано періоди роботи Позивача з 01.01.1992 по 15.07.1994 та з 05.08.1994 по 02.04.1999. Листом Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.05.2025 №0800-0209-8/48756 також було повідомлено, що періоди роботи позивача з 01.01.1992 по 15.07.1994 та з 05.08.1994 по 02.04.1999 не зараховано до його страхового стажу, оскільки підстави для зарахування періодів роботи на території російської федерації після 01.01.1992 відсутні. Позивач вважає, дії Відповідача з відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу такими, що суперечать чинному законодавству, та не відповідають критеріям правомірності дій і дані підстави відмови суб'єкта владних повноважень, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 04 серпня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін.
Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 28.07.1980 та довідки від 21.01.1999 №62, виданої ВАТ “Корсаківська база океанічного рибальства, холдингова компанія», та довідки 19.01.1999 №3, виданої ЗАТ “Корсаківський консервний завод»: - з 01.01.1992 по 15.07.1994 та з 05.08.1994 по 02.04.1999, оскільки робота на території російської федерації. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб зараховані всі періоди трудової діяльності За поданими документами страховий стаж становить 33 років 11 місяців 25 днів. Вважає, що дії Управління є правомірними та вмотивованими, і тому позов є необґрунтованим. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що 24.02.2023 ОСОБА_1 звернувся за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розгляд звернення за принципом екстериторіальності здійснювався Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.05.2025 № 0800-0209-8/48756.
Пенсію позивачу призначено з 22.02.2023, матеріалами електронної пенсійної справи (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) підтверджується, що на момент призначення відповідачем до страхового стажу позивача зараховано 34 роки 25 днів, з огляду на зміст розрахунку врахованого страхового стажу до нього не враховано періоди роботи позивача з 01.01.1992 по 15.07.1994 та з 05.08.1994 по 02.04.1999.
Листом Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.05.2025 №0800-0209-8/48756 також було повідомлено, що періоди роботи позивача з 01.01.1992 по 15.07.1994 та з 05.08.1994 по 02.04.1999 не зараховано до його страхового стажу, оскільки підстави для зарахування періодів роботи на території російської федерації після 01.01.1992 відсутні.
Позивач, не погодившись з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови позивачу у зарахуванні до його страхового стажу періодів роботи з 01.01.1992 по 15.07.1994 та з 05.08.1994 по 02.04.1999, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Згідно зі статтею 1 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ, ст. 9 Закону №1058-IV громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України і складається, серед іншого, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
У зв'язку з тим, що спірні періоди стажу позивача були здобуті ним на території рф, до даних правовідносин підлягають застосуванню положення Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992 (далі - Угода від 13.03.1992) та Угода, укладена між урядом України і урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 (далі - Угода від 14.01.1993).
Згідно зі ст. 1 Угоди від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян державучасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Аналогічні положення містить також Угода від 14.01.1993. Зокрема, відповідно до ст. 7 цієї Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, положення Угоди від 14.01.1993 розповсюджуються також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком.
Окрім цього, ч. 2 ст. 4 Угоди “Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів» від 15.04.1994 (далі - Угода від 15.04.1994), укладеної між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 № 290/95-ВР, також передбачено, що трудовий стаж, включаючи стаж на пільгових умовах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Угоди від 13.03.1992 пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.
Враховуючи, що спірні періоди стажу позивачем було набуто у період дії Угод, вони мають враховуватись пенсійним органом при призначенні пенсії.
Крім того, статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України у п.3.4 Рішення від 18.06.2007 № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004).
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Записами № 16-21 у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 , довідкою ВАТ «Корсаківська база океанічного рибальства, холдингова компанія» від 21.01.1999 № 62 та довідкою ЗАТ «Корсаківський консервний завод» від 19.01.1999 № 3, підтверджуються періоди роботи позивача з 01.01.1992 по 15.07.1994 та з 05.08.1994 по 02.04.1999.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови позивачу у зарахуванні до його страхового стажу періодів роботи з 01.01.1992 по 15.07.1994 та з 05.08.1994 по 02.04.1999 є протиправними.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 Верховний Суд зазначив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбачених законом.
У постанові від 08.11.2019 по справі № 227/3208/16-а Верховний Суд виклав правовий висновок, згідно із яким повноваження пенсійного органу не є дискреційними якщо порядок їх реалізації передбачає лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Таким чином, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 01.01.1992 по 15.07.1994 та з 05.08.1994 по 02.04.1999, у зв'язку з чим перерахувати його пенсію з часу призначення.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м.Житомир, вул. О. Ольжича, буд. 7, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до його страхового стажу періодів роботи з 01.01.1992 по 15.07.1994 та з 05.08.1994 по 02.04.1999.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 01.01.1992 по 15.07.1994 та з 05.08.1994 по 02.04.1999, у зв'язку з чим перерахувати його пенсію з часу призначення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова