30 вересня 2020 року Справа № 280/3955/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ"
до - Тернопільської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості товару,
15.05.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" (далі по тексту - позивач) до Тернопільської митниці (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UA403070/2025/000149/2 від 11.04.2025;
- визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UA403070/2025/000151/2 від 11.04.2025;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» судові витрати по даній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок прийняття відповідачем рішень № UA403070/2025/000149/2 від 11.04.2025 та UA403070/2025/000151/2 від 11.04.2025 про коригування митної вартості товару, загальну митну вартість задекларованих товарів було скориговано митницею із застосуванням резервного (другорядного) методу (2-r), відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Паралельно з цим, відповідачем було відмовлено у прийнятті поданих митних декларацій шляхом оформлення відповідних карток відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вважає, що позивач надав усі документи, які дозволяють чітко визначити митну вартість за основним (першим) методом без жодних суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості товарів. Стверджує, що відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваних рішень. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 19.05.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві відповідно до якого зазначено, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв'язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Ухвалою суду від 26.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Тернопільської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
10.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (Покупець) та компанією HEBEI BICYSTAR GROUP CO., LTD. (Китай) (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний Контракт № HBGC/1 на поставку в Україну велосипедів в асортименті, кількості та за цінами, визначеними у Специфікаціях (Додатках).
На виконання умов вказаного Контракту, а також Специфікації №2024-1 від 13.12.2024 та рахунку-фактури № HBGC2024-1A від 02.01.2025, Продавець здійснив поставку товарів (велосипедів) на адресу ТОВ «Мототехімпорт».
Митне оформлення (ЕМД № 25UA403070003220U9).
10.04.2025 позивачем було подано Електронну митну декларацію (ЕМД) № 25UA403070003220U9 для митного оформлення 703 одиниць велосипедів. Митна вартість товару була визначена підприємством за основним методом (ціна договору) відповідно до статей 57 та 58 Митного кодексу України (МК України).
На підтвердження заявленої митної вартості підприємством надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 статті 53 МК України, зокрема: декларацію митної вартості, зовнішньоекономічний контракт № HBGC/1 від 10.10.2024, Специфікацію № 2024-1 від 13.12.2024, Додаткову угоду №2 від 20.02.2025, рахунок-фактуру № HBGC2024-1A від 02.01.2025, пакувальний лист, платіжну інструкцію № 1273 від 19.02.2025, сертифікат походження, технічні характеристики.
На підтвердження транспортних витрат до кордону України надано: Договір ТЕО № К-425/23 від 01.12.2023, коносамент № HS125010632 від 15.01.2025, залізничні накладні № 31516223 та № 31516243 від 04.04.2025, рахунок № CLL191.2/25 від 24.03.2025, акт виконаних робіт № CLL191.2/25 від 24.03.2025, довідка про транспортні витрати від 09.04.2025 та Заявка № 18 від 08.01.2025.
Митне оформлення (ЕМД № 25UA403070003145U6).
08.04.2025 позивачем було подано ЕМД № 25UA403070003145U6 для митного оформлення 662 одиниць велосипедів. Митна вартість також визначалася за основним методом (ст. 57, 58 МК України).
Для підтвердження вартості товару та транспортних витрат надано аналогічний пакет документів, зокрема: Зовнішньоекономічний контракт № HBGC/1 від 10.10.2024, Специфікація № 2024-1 від 13.12.2024 (в редакції Додаткової угоди №1 від 20.02.2025), Додаткова угода № 2 від 20.02.2025, рахунок-фактура № HBGC2024-1A від 02.01.2025 (Додаток 1), пакувальний лист, платіжна інструкція № 1273 від 19.02.2025, сертифікат походження, а також документи на транспортні витрати: Договір ТЕО № К-425/23 від 01.12.2023, коносамент № HS125010632 від 15.01.2025, відповідні залізничні накладні, рахунок та акт виконаних робіт № CLL191/25 від 24.03.2025 (пропорційно), довідка про транспортні витрати від 07.04.2025 та Заявка № 18 від 08.01.2025.
Під час здійснення контролю митної вартості митним органом було направлено електронні повідомлення щодо нібито виявлених розбіжностей у поданих документах. Митниця вимагала надати додаткові документи, включаючи копію митної декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики, каталоги та прайс-листи, проте вичерпного обґрунтування необхідності витребування цих документів надано не було.
Листами від 10.04.2025 № 100402 та № 100401 ТОВ «Мототехімпорт» додатково надало комерційну пропозицію, прайс-лист виробника від 03.12.2024 та виписку з банківського рахунку. Водночас підприємство повідомило митний орган, що наявні документи повною мірою підтверджують заявлену митну вартість, і висловило прохання здійснити митне оформлення за наданими документами, відмовившись надавати будь-які інші додаткові документи.
За ЕМД № 25UA403070003220U9: Митний орган прийняв Рішення № UA403070/2025/000149/2 від 11.04.2025 про коригування митної вартості, застосувавши другорядний метод її визначення (резервний метод відповідно до ст. 64 МК України), та оформив картку відмови у прийнятті митної декларації.
Позивач, скориставшись правом, передбаченим п. 2 ч. 3 ст. 52 МК України, випустив товар у вільний обіг за ЕМД № 25UA403070003255U8 від 11.04.2025, сплативши митні платежі згідно із заявленою вартістю та надавши фінансову гарантію.
Загальна різниця митних платежів (ввізне мито та ПДВ) внаслідок коригування митної вартості склала 457 561,19 грн.
За ЕМД № 25UA403070003145U6: Митний орган прийняв Рішення № UA403070/2025/000151/2 від 11.04.2025 про коригування митної вартості також із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України), та оформив картку відмови.
Позивач, скориставшись правом, передбаченим п. 2 ч. 3 ст. 52 МК України, випустив товар у вільний обіг за ЕМД № 25UA403070003302U5 від 14.04.2025, сплативши митні платежі згідно із заявленою вартістю та надавши фінансову гарантію.
Загальна різниця митних платежів (ввізне мито та ПДВ) внаслідок коригування митної вартості склала 452 254,60 грн.
Вважаючи прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2025/000149/2 від 11.04.2025 та UA403070/2025/000151/2 від 11.04.2025 протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з частиною 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною 2 даної статті.
При цьому, суд зазначає, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок, помилок, тощо), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.
Так, в спірному рішенні митним органом в якості розбіжності зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за рівнем визначеним декларантом, оскільки, подані до митного оформлення документи містять неточності, а саме:
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У зв'язку з відсутністю вищезазначених документів, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у графі 33 Рішення міститься прохання надати (за наявності) такі додаткові документи:
висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;
каталоги, специфікації виробника товару.
Суд, розглянувши адміністративні позови, встановив, що митний орган ухвалив рішення про неможливість визнання митної вартості імпортованого товару за основним методом, посилаючись на низку обставин, які, на його думку, свідчать про недостовірність поданих відомостей. Зокрема, у рішеннях зазначалось про: Наявність розбіжностей у поданих документах; Непідтвердження числових значень складових митної вартості; Ненадання за вимогою митного органу додаткових документів, зокрема: транспортних (перевізних) документів, копії митної декларації країни відправлення, висновку про вартісні характеристики товару, а також каталогів і специфікацій виробника. Розбіжності у відомостях про перевізників у різних документах; Невідповідність валюти платежу, зазначеної в договорі, валюті, вказаній у рахунках та заявках; Відсутність актів виконаних робіт; Недостатність платіжних інструкцій для підтвердження оплати товару; Обмеження конкурентності прайс-листа умовами поставки. Обставини справи та позиція позивача
Суд зазначає, що позивач, посилаючись на надані ним документи, спростовує доводи митного органу.
Щодо транспортних документів.
Твердження митного органу про ненадання товариством транспортних (перевізних) документів не відповідає дійсності. Матеріали справи та опис процедури декларування свідчать про те, що позивачем були надані всі наявні у нього документи, що підтверджують здійснення мультимодального перевезення вантажу, а саме: Договір ТЕО, коносамент, залізничні накладні, рахунок та акт виконаних робіт, а також довідки про транспортні витрати. Суд встановив, що вартість перевезення, заявлена декларантом, кореспондується та підтверджується інформацією, що міститься в наданих митниці документах. Таким чином, митний орган мав об'єктивну можливість здійснити перевірку числової складової транспортних витрат, і його посилання на ненадання цих документів є безпідставним.
Щодо митної декларації країни відправлення.
Суд вважає неправомірною вимогу митного органу про надання копії митної декларації країни відправлення. Згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України (МК України), такі документи, як копія митної декларації країни відправлення, є додатковими і надаються виключно за наявності (у разі, якщо надані основні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності чи викликають обґрунтовані сумніви). У даному випадку: Позивач повідомив про відсутність цього документа.
Зовнішньоекономічним Контрактом № HBGC/1 (п. 3.5, п. 3.6) перелік документів, які сторони зобов'язані надавати для підтвердження поставки, не передбачає копії митної декларації країни відправлення. Відповідно, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» не має договірного права вимагати його від Продавця.
Отже, ненадання цього додаткового документа не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості, якщо вартість товару підтверджена документами первинного бухгалтерського обліку.
Неповнота даних щодо транспортно-експедиторських послуг.
В обох оскаржуваних рішеннях митниця зазначає про наявність розбіжностей у транспортних документах, оскільки:
Договір ТЕО укладено з ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС» (Експедитор).
Перевізниками у залізничних накладних та коносаменті вказано «PCC Intermodal S.A.» та «HUNICORN SHIPPING CO.,LTD».
Відсутні прямі договори та рахунки між Експедитором та фактичними перевізниками.
Суд вважає ці зауваження безпідставними. Договір № К-425/23 за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування. Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор має право залучати інших осіб (перевізників) до виконання своїх обов'язків, при цьому відповідає перед клієнтом за їхню роботу як за власну.
Пунктом 2.1.3. Договору ТЕО передбачено право Експедитора укладати договори перевезення від свого імені. Таким чином, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» не має прямих договірних відносин з «PCC Intermodal S.A.» та «HUNICORN SHIPPING CO.,LTD». За надані послуги Експедитор ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС» виставив позивачу єдиний рахунок, який і був поданий митному органу. Отже, надані документи достатньою мірою підтверджують включення витрат на транспортування до митної вартості, а посилання митниці на відсутність внутрішніх договорів між учасниками перевезення є неправомірним втручанням у договірні відносини Експедитора.
Щодо обмежень у прайс-листі та комерційній пропозиції.
Митний орган зазначає, що прайс-лист та комерційна пропозиція містять інформацію про ціни виключно на умовах поставки FOB XINGANG, що, на його думку, обмежує конкурентність.
Суд вважає ці зауваження безпідставними. Прайс-лист не є документом, який згідно з частиною 2 статті 53 МК України декларант зобов'язаний надавати для підтвердження заявленої митної вартості. Навіть за його відсутності або наявності певних відомостей, митний орган, маючи повний пакет комерційних та товаросупровідних документів (Контракт, Специфікації, рахунки-фактури), мав достатню змогу здійснити контроль та перевірку числових показників заявленої митної вартості товару. Відтак, посилання на умови поставки, зазначені у прайс-листі чи комерційній пропозиції, не може бути належною підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України.
Отже, у ході судового розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об'єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Отже, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену товариством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа № 815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа № 815/3400/17.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.
Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.
З огляду на викладене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд уважає безпідставними та необґрунтованими. Їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
У зв'язку з наведеним суд уважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи закону зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.
При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.
Отже, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів будь-яким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.
З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA403070/2025/000149/2 від 11.04.2025 та UA403070/2025/000151/2 від 11.04.2025 є протиправним та підлягають скасуванню.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Платіжною інструкцією № 37289034 від 14.05.2025 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 13 647 грн 18 коп.
За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (вул. Штабна, буд. 13, прим. 19, м. Запоріжжя, 69000; код ЄДРПОУ 44830259) до Тернопільської митниці (46400, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 38, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів № UA403070/2025/000149/2 від 11.04.2025.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів № UA403070/2025/000151/2 від 11.04.2025.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 647 грн 18 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 30 вересня 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький