30 вересня 2025 року м. Житомир справа № 640/11469/20
категорія 113060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпривінвест-К" про застосування заходів реагування,
установив:
У травні 2020 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (далі - позивач, ГУ ДСНС у м. Києві) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації першого та підвального поверхів будівлі Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпривінвест-К» (далі - відповідач, ТОВ «Укрпривінвест-К»), розташованої за адресою: проспект Соборності, 7-А у Дніпровському районі міста Києва, до повного усунення порушень, зазначених у акті перевірки, шляхом знеструмлення та накладення печаток на головний розподільний електрощит та вхідні двері першого та підвального поверхів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками позапланової перевірки відповідача виявлено ряд порушень, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, що перебувають на території будинку.
Ухвалою суду від 02 червня 2020 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
22 червня 2020 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що на час написання відзиву частину порушень, зазначених у приписі №213 від 17 березня 2020 року усунуто, інша частина - в процесі усунення. Таким чином відповідачем ужито та вживаються всі достатні заходи для забезпечення належного рівня пожежної безпеки.
На підставі розпорядження №774 від 26 жовтня 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва для розгляду справи визначено головуючим суддею по справі Качура І.А.
Ухвалою суду від 28 жовтня 2020 року справа прийнята до розгляду.
Зазначена справа надійшла до Житомирського окружного адміністративного суду у порядку, визначеному статтею 29 Кодексу адміністративного судочинства України, та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Житомирського окружного адміністративного суду для розгляду справи визначено головуючим суддею по справі Окис Т.О.
Ухвалою суду від 13 березня 2025 року справу прийнято до провадження, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, замінено відповідача на його правонаступника та запропоновано сторонам протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання цієї ухвали, подати суду з доказами направленні іншій стороні у справі, додаткові пояснення по суті спору.
03 квітня 2025 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач наполягає, що підстави для задоволення відсутні з огляду на вжиття всіх достатніх заходів для забезпечення належного рівня пожежної безпеки, а виявлені позивачем у приписі порушення усунуто.
10 квітня 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких зауважує, що станом на день їх подання відповідач не звертався із проханням провести позаплановий захід державного нагляду (контролю) на підтвердження факту усунення порушень. Звертає увагу на позицію Верховного Суду, згідно якої належним доказом усунення порушення є акт перевірки, який би зафіксував відсутність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки. З огляду на викладене вважає, що наявні підстави для задоволення позову.
За результатами вивчення матеріалів справи суд дійшов висновку, що для повного та об'єктивного вирішення справи необхідно витребувати у позивача інформацію щодо здійснення контрольних заходів по відношенню до ТОВ «Укрпривінвест-К» з метою перевірки виконання припису №213 від 17 березня 2020 року «Про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки». Наведене обумовило постановлення 18 квітня 2025 року ухвали про витребування доказів та зупинення провадження у справі до дати їх отримання.
05 травня 2025 року до суду надійшли пояснення позивача, за результатами ознайомлення з якими 20 травня 2025 року суд постановив ухвалу про поновлення провадження у справі, продовження строків її розгляду на більш тривалий, розумний строк та призначення справи до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову та зауважив, що за результатами позапланової перевірки встановлено, що відповідач не усунув всі виявлені контролюючим органом порушення.
Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
За результатами заслуховування позиції представників сторін, суд зобов'язав позивача надати належним чином засвідчену копію акта позапланової перевірки та визначив відповідачу час для подання додаткових пояснень після ознайомлення з поданою позивачем копією акта позапланової перевірки.
На підставі положень частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на надходження клопотання представників сторін 10 червня 2025 року судом постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження, яка внесена до журналу судового засідання.
18 червня 2025 року до суду надійшла належним чином засвідчена копія акта №32 від 10 червня 2025 року.
Відповідач правом на подання додаткових пояснень не скористався.
На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Суд установив, що у період з 10 по 11 березня 2020 року посадовою особою позивача проведено планову перевірку додержання (виконання) вимог нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки відповідача за адресою: місто Київ, проспект Соборності, 7-А.
Результати перевірки 11 березня 2020 року оформлені актом №300.
Перевіркою виявлено 31 (тридцять одне) порушення ТОВ «Укрпривінвест-К» вимог законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, які створюють загрозу здоров'ю людей та виникнення пожежі.
У зв'язку з виявленням зазначених порушень, ГУ ДСНС у м.Києві звернулося у суд з позовом щодо застосування до ТОВ «Укрпривінвест-К» заходів реагування у сфері державного нагляду.
Під час розгляду справи відповідач усунув частину виявлених порушень.
Згідно акта від 10 червня 2025 року №32 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контрою) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки встановлено неусунення ТОВ «Укрпривінвест-К» 8 (восьми) порушень, які були виявлені під час планового заходу державного нагляду (контролю).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зауважує на таке.
Положеннями статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Організаційно-правові засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 877-V).
Відповідно до абзацу 2 статті 1 названого Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Частиною 1 статті 3 Закону України № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади; рівності прав і законних інтересів усіх суб'єктів господарювання; гарантування прав та законних інтересів кожного суб'єкта господарювання; об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання; невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб'єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб'єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб'єкта господарювання; дотримання умов міжнародних договорів України; незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об'єднань громадян; наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади; презумпції правомірності діяльності суб'єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків суб'єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності; недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.
Частиною 1 статті 4 Закону України № 877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 7 статті 7 Закону України № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
У силу статті 47 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сфері промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 64 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
Згідно зі статтею 66 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.
Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 67 КЦЗ України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Відповідно до частини 1 статті 68 КЦЗ України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом.
У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом (частина 2 статті 68 КЦЗ України).
Згідно з вимогами статті 70 КЦЗ України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
Частиною 2 цієї правової норми передбачено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Системний аналіз правових норм у цій справі дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і ці порушення створюють загрозу життю та здоров'ю людей (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 640/10135/20, від 29 лютого 2024 року у справі № 420/1984/20, від 19 вересня 2024 року у справі № 280/693/20).
У постанові від 23 червня 2022 року у справі № 560/670/21 Верховний Суд виснував, що захід реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг є виключним (крайнім) заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей. При обранні такого заходу реагування позивачем, як суб'єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли, та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 810/4274/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 580/34/19, від 01 грудня 2021 року у справі № 826/9226/16.
Такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення (до таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 810/2400/18).
Слід також урахувати, що у постанові від 16 червня 2022 року у справі № 640/10140/20 Верховний Суд, окрім іншого, зазначив, що під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб'єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення.
У протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб'єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров'ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров'ю людей (частина 5 статті 4 Закону № 877-V), у зв'язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 815/6365/17).
Судом установлено, що станом на час розгляду справи, відповідачем залишилися неусуненими порушення, встановлені за результатами проведення позивачем заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства в сфері техногенної та пожежної безпеки, а саме:
1) в приміщеннях 1-го поверху допускається улаштування та експлуатація тимчасових дільниць електромережі;
2) в приміщеннях допускається встановлення електророзеток, вимикачів, перемикачів на горючій основі (конструкції) без підкладання під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 м;
3) з'єднання, відгалуження та окінцювання жил електриних проводів в приміщеннях не виконано за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів;
4) ширина дверей на шляху евакуації в коридорі на 1-му поверсі менше 0,8 метра в порушення вимог пункту 7.2.7 ДБН В.1.1-7:2016;
5) на шляху евакуації в коридорі на 1-му поверсі допускається розташування дверей з приміщень офісів з обох сторін таким чином, що при їх відкриванні вони перешкоджають вільній евакуації людей;
6) кнопки дистанційного запуску пожежних насосів, які розміщені в середині шафи пожежного кран-комплекту на 1-му поверсі знаходяться в несправному стані;
7) пожежні кран-комплекти не пройшли технічне обслуговування і перевірку на працездатність шлязом пуску води з реєстрацією результатів у журнаді обліку технічного обслуговування;
8) господарська діяльність в приміщеннях здійснбється без наявності декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки.
Порушення, зазначені у пунктах 1 - 3 зумовлюють ризик виникнення пожежі, а у пунктах 4 - 7 завдання шкоди здоров'ю людей.
При цьому відповідач факт існування зазначених порушень на момент розгляду справи судом не заперечує та не наводить підстав, які б обумовлювали можливість здійснення господарської діяльності у названих приміщеннях без створення реальної загрози життю та здоров'ю людей за умови існування таких порушень.
Отже, виходячи із установлених обставин цієї справи та неусуненого відповідачем порушення в сфері пожежної безпеки, суд приходить до висновку, що виявлені порушення, які не було усунуто, становлять загрозу життю та здоров'ю людей.
Існування (неусунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров'ю людей, вже є самостійно достатньою правовою підставою для застосування до відповідача відповідних заходів реагування (указаний висновок узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 05 травня 2022 року у справі № 160/4988/19, від 19 липня 2023 року у справі № 200/2315/2-а, від 29 лютого 2024 року у справі № 420/1984/20).
Суд зауважує, що у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 816/4755/15, від 04 червня 2020 року у справі № 826/13895/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/14758/17, від 26 червня 2019 року у справі № 240/2768/18 Верховний Суд зазначив, що поняття «загрози життю та здоров'ю» є оціночним. Однак це не спростовує необхідність дослідження судами доказів, якими обґрунтовується їх наявність та зважаючи, що такі позови розглядаються за позовними заявами суб'єктів владних повноважень, суди не повинні обмежуватися тільки даними актів перевірок. Достовірність інформації про зафіксовані в них порушення має бути перевірена судами шляхом зібрання відповідних доказів, а застосування судом обраного заходу реагування обґрунтовуватися з дотриманням всіх принципів адміністративного судочинства.
Водночас, відповідач не зазначає, якими доказами підтверджується факт відсутності (усунення) виявлених в Акті від 10 червня 2025 року № 32 порушень.
У постановах від 21 жовтня 2019 року у справі № 810/4274/17, від 27 грудня 2023 року у справі № 380/610/22 Верховний Суд зазначив, що захід реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень об'єкту перевірки є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей. При обранні такого заходу реагування, позивачем як суб'єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.
Суд ураховує висновки, викладені в указаних судових рішеннях, водночас зауважує, що такі перебувають у нерозривному зв'язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі обставин окремо.
Справи цієї категорії спорів нерозривно пов'язані із обставинами кожної конкретної справи, які різняться кількістю та видами об'єктів, стосовно яких пред'явлені позови про застосування заходів реагування, а також за обсягами та видами порушень, встановленими контролюючими органами у кожній конкретній ситуації. Отже, у цьому аспекті варто зауважити, що вирішення питання про застосування заходів реагування обумовлюється конкретними обставинами/ситуацією (як-от суть, характер порушень, їх наслідки).
Системи пожежної сигналізації та керування евакуюванням може суттєво знизити збитки від пожежі, зберегти життя та здоров'я людей, що є найвищою соціальною цінністю.
Забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров'я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.
Оцінивши надані сторонами у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
З огляду на наведене, суд уважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі.
Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві задовольнити.
Застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації першого та підвального поверхів будівлі Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпривінвест-К», розташованої за адресою: проспект Соборності, 7-А у Дніпровському районі міста Києва, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки від 11 березня 2020 року №300 шляхом знеструмлення та накладення печаток на головний розподільний електрощит та вхідні двері першого та підвального поверхів.
Обов'язок щодо забезпечення виконання судового рішення покласти на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві.
Контроль за виконанням судового рішення щодо усунення Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпривінвест-К» порушень вимог пожежної та техногенної безпеки та погодження термінів усунення порушень за письмовим зверненням суб'єкта господарювання, в тому числі право відтермінування зупинення експлуатації приміщень, покласти на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис
30.09.25