29 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/17016/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №0600-0204-8/44522 від 11.04.2024, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , шляхом зарахування до страхового стажу періодів його роботи з:
-з 20.02.1991 по 30.09.1993;
- з 02.10.1993 по 18.04.1994;
- з 19.04.1994 по 06.12.1995;
- з 01.10.1995 по 11.03.1998 та призначити і виплачувати з 28.03.2024 року пенсію по інвалідності ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про проведення перерахунку та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідачами до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки з 20.02.1991 по 30.09.1993 - у зв'язку із відсутністю дати наказу про звільнення, з 02.10.1993 по 18.04.1994 - у зв'язку із відсутністю посади особи, яка своїм підписом засвідчила запис про звільнення, з 19.04.1994 по 06.12.1995 - у зв'язку із виправленням в наказі про прийняття на роботу, з 01.10.1995 по 11.03.1998 - у зв'язку із тим, що дата наказу про звільнення дописана чорнилами іншого кольору. Позивач вказує, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду. Вважаючи, що має право на зарахування вказаного страхового стажу та проведення перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відповідачем було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії через недоцільність переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком у рішенні від 03.04.2024 року №230, оскільки у такому разі розмір пенсії підлягає зменшенню. Таким чином було прийняте найбільш сприятливе для позивача рішення, виходячи з наданих документів. Записи у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 містять суттєві недоліки та потребують надання уточнюючих довідок для врахування зазначених періодів роботи до страхового стажу. Таким чином, за відсутності належного документального підтвердження у посадових осіб Пенсійного фонду України відсутні підстави для зарахування оспорюваних періодів роботи до страхового стажу та здійснення перерахунку пенсії позивача.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, у якому вказує, що записи, внесені до трудової книжки з порушенням вимог Інструкції, до страхового стажу не враховуються. Записи у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 містять суттєві недоліки та потребують надання уточнюючих довідок для врахування зазначених періодів роботи до страхового стажу. У разі переведення Позивача на пенсію за віком, згідно з наданими документами розмір пенсії за віком зменшується та становить 2825,06 грн разом з надбавками.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач 28.03.2024 звернувся до Управління з заявою щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 03.04.2024 № 230 про відмову у перерахунку пенсії.
Відповідачем було проаналізовано записи у трудовій книжці НОМЕР_1 , наданій позивачем та не зарахувати до страхового стажу:
- з 20.02.1991 по 30.09.1993 року - у записі №17 наявний номер, однак відсутня дата наказу про звільнення;
- з 02.10.1993 року по 18.04.1994 року - у записі №19 відсутня посада особи, яка своїм підписом засвідчила запис про звільнення. Згідно з п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві,
засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів;
- з 19.04.1994 по 05.12.1995 року - у записі №20 наявне виправлення в наказі про прийняття на роботу;
- з 01.10.1995 року по 11.03.1998 року - у записі №23 дата наказу про звільнення дописана чорнилами іншого кольору, що дає підстави вважати про внесення запису іншою особою або в якості виправлення.
Про зміст рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом від 11.04.2024 №0600-0204-8/44522 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивачу.
Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідачів у перерахунку пенсії за віком, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон України №1058) визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон України №1788-XII).
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Абзацами 1-2 п. 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.
Порядок ведення трудових книжок на час виникнення спірних правовідносин регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 (далі - Інструкція).
Згідно з п.2.3 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно пункту п.п. б п. 2.17 Інструкції передбачено, що всі записи в трудовій книжці за місцем роботи вносяться окремою строкою з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів.
Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.
Вимоги щодо порядку ведення трудових книжок визначені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року (далі - Інструкція №58), та до таких вимог серед іншого цією Інструкцією віднесено необхідність внесення до трудової книжки: відомостей про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення тощо (пункт 2.2.).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача не зараховано:
- з 20.02.1991 по 30.09.1993 року - у записі №17 наявний номер, однак відсутня дата наказу про звільнення;
- з 02.10.1993 року по 18.04.1994 року - у записі №19 відсутня посада особи, яка своїм підписом засвідчила запис про звільнення. Згідно з п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів;
- з 19.04.1994 по 05.12.1995 року - у записі №20 наявне виправлення в наказі про прийняття на роботу;
- з 01.10.1995 року по 11.03.1998 року - у записі №23 дата наказу про звільнення дописана чорнилами іншого кольору, що дає підстави вважати про внесення запису іншою особою або в якості виправлення.
Матеріали справи свідчать, що згідно із записами у трудовій книжці від 22.10.1982 ОСОБА_1 :
- запис №16: 20.02.1991 зачислений на посаду полірувальника в кооператив «Каменяр» відповідно до наказу №3 від 20.02.1991;
- запис №17: 30.09.1993 звільнений із займаної посади за власним бажанням відповідно до наказу №7;
Запис про звільнення скріплений підписом та печаткою уповноваженої особи.
- запис №18: 02.10.1993 прийнятий на роботу столярем-теслярем в мале приватне підприємство «Тетяна і К» відповідно до наказу №11 від 02.10.1993;
- запис №19: 18.04.1994 звільнений по переводу в МПП «Тетяна і К» відповідно до наказу №8 від 18.04.1994;
- запис №20: 19.04.1994 прийнятий по переводу з МПП «Тетяна і К» Бровари столярем-теслярем відповідно до наказу №11 від 19.04.1994;
- запис №21: 06.12.1995 звільнений за власним бажанням відповідно до наказу №44 від 06.12.1995;
- запис №22: 1. 10.1995 прийнятий на роботу в фірму «Мінерал» відповідно до наказу №28 від 01.10.1995;
- запис №23: 11.03.1998 звільнений за власним бажанням відповідно до наказу №18 від 11.03.1998.
Достовірність вищенаведених записів сумніву не викликає. Враховуючи зазначене, суд вважає, що відсутність дати наказу про звільнення, при одночасній наявності дотримання послідовності записів, не може бути підставою для відмови в зарахуванні до його трудового стажу спірного періоду роботи, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.
Суд наголошує, що досліджені судом записи у трудовій книжці позивача свідчать про послідовність хронології подій періодів роботи та служби позивача.
Вказані записи засвідчені чітким відтиском печатки вказаного підприємства та не містять виправлень/підтирань, які б давали підстави для сумніву у їх правдивості.
Суд вказує, що неналежне заповнення роботодавцем трудової книжки не може бути підставою для позбавлення позивача права зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених у цій трудовій книжці.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача з приводу того, що в трудовій книжці позивача є певні недоліки в оформлені трудової книжки, оскільки наявність таких недоліків щодо заповнення трудової книжки не є підставою вважати, що вказаний спірний період роботи не підтверджує факт перебування особи на відповідній посаді, до того ж, обов'язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.
Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993(далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27 квітня 1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
У постанові від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17 Верховний Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Поряд з цим, у постанові від 21 лютого 2018 року у справ № 687/975/17 (адміністративне провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.
Суд звертає увагу, що розбіжності у трудовій книжці щодо дати наказу про звільнення, виправлення в наказі про звільнення, відсутність посади особи, яка своїм підписом засвідчила запис, які підтверджують страховий стаж позивача виникли не з його вини, та не залежали від волі позивача.
Враховуючи наведені вище норми та висновки Верховного Суду у справах з подібних відносин, суд зауважує, що сама по собі невірність оформлення записів в трудовій книжці особи, яка звернулася із заявою про призначення пенсії, не є правовою підставою для не зарахування періодів роботи, вказаних у трудовій книжці особи, до її страхового стажу. У даній ситуації позивачем подано пенсійному органу трудову книжку, в якій містяться записи про періоди роботи позивача, які не були враховані, фактично, з формальних підстав. При цьому доказів визнання недостовірними записів у трудових книжках позивача відповідачами суду не надано.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак пенсійний орган таким правом не скористався.
Таким чином, доводи відповідачів щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 20.02.1991 по 30.09.1993, 02.10.1993 по 18.04.1994, з 19.04.1994 по 05.12.1995, 01.10.1995 по 11.03.1998 з підстав є безпідставними.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що пенсійними органами протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 20.02.1991 по 30.09.1993, 02.10.1993 по 18.04.1994, з 19.04.1994 по 05.12.1995, 01.10.1995 по 11.03.1998.
Встановлені у справі обставини свідчать про те, що відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахувало усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, і, як наслідок, допустили неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняв незаконне і необґрунтоване рішення.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області №30 від 03.04.2024 є безпідставним та підлягає скасуванню.
Позивач просив суд визнати протиправним відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №0600-0204-8/44522 від 11.04.2024. Водночас, як встановлено судом, цим листом позивача повідомлено про зміст рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 03.04.2024 № 230.
Суд зауважує, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, рішенням якого позивачу відмовлено у перерахунку пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а лише повідомило про результат розгляду його заяви.
Таким чином, повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від №0600-0204-8/44522 від 11.04.2024, не є рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а такі дії не створюють, припиняють чи змінюють будь-яких правовідносин, тобто між даними особами не існує публічно-правового спору.
Враховуючи вищевикладене, вимоги щодо визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №0600-0204-8/44522 від 11.04.2024 задоволенню не підлягають.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
З метою обрання належного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає необхідне зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як територіальний орган Пенсійного фонду України на території якого зареєстроване місце проживання позивача, здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період роботи з 20.02.1991 по 30.09.1993, 02.10.1993 по 18.04.1994, з 19.04.1994 по 05.12.1995, 01.10.1995 по 11.03.1998, починаючи з 28.03.2024 (з дати зверненням із заявою про перерахунок).
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи те що, відповідачами не надано суду доказів на підтвердження правомірності своєї відмови, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх часткового задоволення.
Відповідно до приписів ч.1 ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, 158Б,м. Запоріжжя, Запорізька обл., Запорізький р-н,69005. РНОКПП/ЄДРПОУ: 20490012) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії -задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області №230 від 03.04.2024 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до загального страхового стажу період роботи з 20.02.1991 по 30.09.1993, 02.10.1993 по 18.04.1994, з 19.04.1994 по 05.12.1995, 01.10.1995 по 11.03.1998, починаючи з 28.03.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмоваити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
29.09.25