Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
30 вересня 2025 року Справа №200/7426/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Духневич О.С., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ), Київського інституту Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
26.09.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ), Київського інституту Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
Ознайомившись із позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Пунктом 5 ч. 5 ст. 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Крім того, в силу приписів ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Наведені обов'язки позивача при оформленні та поданні до суду позовної заяви узгоджуються з його обов'язками як учасника справи, визначеними у ст. 77 КАС України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів (ч. 5 ст. 77 КАС України).
Отже, разом з позовною заявою позивач повинен надати суду докази на підтвердження тих обставин, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги і за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав та інтересів суб'єктом владних повноважень.
У тексті позовної заяви позивач зазначає, що у період з 01.01.2015 по 28.03.2021 та з 29.03.2021 по 03.08.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ).
Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано до позовної заяви доказів на підтвердження вказаної обставини, а саме відсутні докази (військовий квиток, витяги з наказів) про проходження у період з 01.01.2015 по 28.03.2021 та з 29.03.2021 по 03.08.2023 військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ).
Вказані недоліки позовної заяви свідчать про її невідповідність нормам п. 5 ч. 5 ст. 160 та ч. 4 ст. 161 КАС України.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються, повне найменування (для юридичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Із тексту позовної заяви встановлено, що позивачем зазначено ОСОБА_1 .
Як передбачено нормою п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Попри те, що у вступній частині позовної заяви позивачем вказано ОСОБА_1 , у прохальній частині позову позовні вимоги щодо «зобов'язати Київський інститут Національної гвардії України перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний рік служби» подано на користь ОСОБА_2 , який не є позивачем.
Відтак, зазначений позивач у вступній частині позову - ОСОБА_1 не узгоджується із прохальною частиною позовної заяви, щодо вимоги «зобов'язати Київський інститут Національної гвардії України перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний рік служби», що вказує на невідповідність позовної заяви нормі п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, а тому позивачу необхідно уточнити зміст позовних вимог із суб'єктним складом сторони позивача, в якому вказати належного позивача у справі.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суд з'ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення.
Приписами ч. 3 та 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом з цим, правовідносини щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів регулюються ще й положеннями статті 233 КЗпП України.
Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся з позовними вимогами щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 28.03.2021, 29.03.2021 по 03.08.2023 та з 04.08.2023 по 17.10.2024.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 зазначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі № 460/21394/23.
У постанові від 21.03.2025 Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29.01.2025 у справі № 500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі № 580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року).
У зазначеній постанові судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).
Таким чином строк звернення до суду з вимогами про перерахунок грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.07.2022 не пропущено, оскільки право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.
Водночас згідно з пунктом 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричинений коронавірусом SARS-CoV-2, карантин, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, скасовано 30.06.2023.
Судова палата в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 констатувала, що, з урахуванням приписів пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 25.06.2025 по справі № 380/6445/24.
Таким чином, з 01.07.2023 до вимоги щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 20.07.2022 по 17.10.2024 - застосовується норма частини першої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19 липня 2022 року), яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивач звернувся із цим позовом до суду через систему "Електронний суд" 26.09.2025, тобто із порушенням встановленого тримісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною першою статтею 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19 липня 2022 року) в частині позовних вимог за період з 20.07.2022 по 17.10.2024.
В позовні заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Обгрунтовуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що у постанові від 29.09.2022 по справі № 500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що запровадження в Україні воєнного стану, а також наявність у позивача статусу учасника бойових дій є поважною підставою пропуску строку на звернення до суду.
Також зазначає, що до моменту отримання юридичної консультації адвокатом 19.09.2025, не знав та не міг знати про не нарахування та не виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 17.10.2024 у належному розмірі, адже покладався на виконання саме Державою обов'язку з їх нарахування.
Щодо поважності причини пропуску строку звернення до адміністративного суду у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, а також наявність у позивача статусу учасника бойових дій є поважною підставою пропуску строку на звернення до суду, необхідно зазначити наступне.
Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із обстрілами будь-якого населеного пункту України, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи із доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку та наданих на їх підтвердження доказів.
Поряд із цим сам факт запровадження на території України воєнного стану, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків, а отже підставою для їх поновлення можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 04.04.2023 у справі № 140/1487/22, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18, від 23.12.2022 у справі № 760/5369/19, від 29.09.2022 у справі N 500/1912/22, від 02.06.2022 у справі у № 757/30991/18-а, від 09.11.2023 у справі № 520/12478/22.
При цьому, суд зазначає, що посилання позивача на постанову Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 є безпідставним, оскільки такі висновки здійснені судом касаційної інстанції за відмінних фактичних обставин ніж у справі, яка розглядається.
У справі № 500/1912/22 позивач відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію" був мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС), у зв'язку з чим подав позов до суду на 22 день після спливу строку звернення до суду.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові 02.11.2023 по справі № 420/10372/23.
З наданих позивачем документів, встановлено, що позивач проходив військову службу за контрактом та 17.10.2024 контракт був припинений (розірваний), що підтверджується витягом з наказу начальника Київського інституту Національної гвардії України від 17.10.2024 № 226.
Отже, станом на день звернення до суду із цією позовною заявою (26.09.2025) позивач не проходив військової служби по мобілізації, оскільки відповідно до наказу Київського інституту Національної гвардії України від 17.10.2024 № 226 його звільнено (17.10.2024) з військової служби у відставку за станом здоров'я.
Таким чином, правова позиція висловлена у справі № 500/1912/22 не є релевантна до справи № 200/5711/24.
Щодо твердження позивача про те, що до моменту отримання юридичної консультації адвокатом 19.09.2025, не знав та не міг знати про не нарахування та не виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 17.10.2024 у належному розмірі, адже покладався на виконання саме Державою обов'язку з їх нарахування, суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 04.04.2025 у справі № 380/3598/24 зазначено:
«41. Верховний Суд зауважує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
42. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
43. Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
44. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
45. Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
46. Колегія суддів звертає увагу на те, що початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини першої статті 233 КЗпП України, слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення грошового атестата, розрахункового листа або довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
47. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23».
Отже, отримання позивачем відповідного розрахункового документа (грошового атестата, розрахункового листа або довідки про нараховані та виплачені суми тощо) є тією обставиною, з якою пов'язується початок перебігу строку звернення до суду.
При перевірці позовної заяви судом встановлено, що позивачем до неї долучено грошовий атестат № 145 від 17.10.2024 та довідку № 89 від 17.10.2024 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премію для призначення пенсії за період з серпня 2023 року по вересень 2024 року.
Зі змісту грошового атестату № 145 від 17.10.2024 судом встановлено, що позивач знав про обсяг і характер виплачених йому сум ще 17.10.2024, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 в графі (правильність даних в грошовому атестаті підтверджую).
Отже про порушення своїх прав за період з 04.08.2023 по 17.10.2024 позивач знав ще 17.10.2024, тому твердження позивача про те, що він дізнався про порушення своїх прав після отримання консультації в адвоката (19.09.2025) суд оцінює критично.
Таким чином позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з вимогами за період з 04.08.2023 по 17.10.2024, а саме щодо вимог:
- визнати протиправною бездіяльність Київського інституту Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті за період з 04.08.2023 по 17.10.2024 грошового забезпечення, у тому числі додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;
- зобов'язати Київський інститут Національної гвардії України нарахувати та виплатити грошове забезпечення, у тому числі додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) за період з 04.08.2023 по 17.10.2024 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України», який складав у 2023 - 2684,00 грн. та у 2024 - 3028,00 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Київського інституту Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті грошової допомоги для оздоровлення за 2024 та матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2023, 2024 з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України», який складав у 2023 - 2684,00 грн. та 2024 - 3028,00 грн., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання;
- зобов'язати Київський інститут Національної гвардії України перерахувати та виплатити грошову допомогу для оздоровлення за 2024 та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України», який складав у 2023 - 2684,00 грн. та 2024 - 3028,00 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Київського інституту Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті суми грошової компенсації за невикористані дні відпустки в кількості 15 діб за 2022, 45 діб за 2023 та 45 діб за 2024 та невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій тривалістю 140 діб на рік за 2015-2024 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 17.10.2024, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», який складав 3028,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання;
- зобов'язати Київський інститут Національної гвардії України перерахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки в кількості 15 діб за 2022, 45 діб за 2023 та 45 діб за 2024 та невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій тривалістю 140 діб на рік за 2015-2024 виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 17.10.2024, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», який складав 3028,00 грн., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Київського інституту Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті суми одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний календарний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання та з урахуванням індексації, яку позивач отримував під час проходження служби;
- зобов'язати Київський інститут Національної гвардії України перерахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний рік служби з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», який складав 3028,00 грн., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом з тим за період з 20.07.2022 по 03.08.2023 строк звернення не є пропущеним, оскільки в матеріалах позовної заяви відсутні докази отримання позивачем відповідного розрахункового документа (грошового атестата, розрахункового листа або довідки про нараховані та виплачені суми тощо) про нараховане та виплачене грошове забезпечення.
Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.
З огляду на вказане, позивач повинен подати заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску, що узгоджується із нормою ч. 1 ст. 77 КАС України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 1 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, позивачу встановлюється десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску строку.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248, 256 КАС України, суддя,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання причин пропуску строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку в частині позовних вимог за період з 04.08.2023 по 17.10.2024, а саме щодо нарахування та виплати: грошового забезпечення за період з 04.08.2023 по 17.10.2024, грошової допомоги для оздоровлення за 2024 та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України», який складав у 2023 - 2684,00 грн. та у 2024 - 3028,00 грн.; грошової компенсації за невикористані дні відпустки в кількості 15 діб за 2022, 45 діб за 2023 та 45 діб за 2024 та невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій тривалістю 140 діб на рік за 2015-2024 виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 17.10.2024; одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний рік служби з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», який складав 3028,00 грн. - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ), Київського інституту Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:
- докази на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, а саме: (військовий квиток, витяги з наказів) про проходження у період з 01.01.2015 по 28.03.2021 та з 29.03.2021 по 03.08.2023 військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 );
- уточнення змісту позовних вимог із суб'єктним складом сторони позивача, в якому вказати належного позивача у справі;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку в частині позовних вимог за період з 04.08.2023 по 17.10.2024 та надати докази поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Духневич