Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення без розгляду позовної заяви
30 вересня 2025 року Справа №640/9837/20
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича, розглянувши матеріали адміністративної справи № 640/9837/20 та клопотання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про залишення позовної заяви без розгляду за позовною заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗНАКИ.ЮА» (Товариства з обмеженою відповідальністю “Дор Вектор»)
до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - відповідач 1,
Державної податкової служби України - відповідач 2,
про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Дор Вектор» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1273766/42556039 від 10 вересня 2019 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної податкової накладної №11 від 10 червня 2019 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1273767/42556039 від 10 вересня 2019 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної податкової накладної №24 від 27 червня 2019 року;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОР ВЕКТОР» №11 від 10 червня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання 10 червня 2019 року;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОР ВЕКТОР» №24 від 27 червня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання 27 червня 2019 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/9837/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
На підставі п. 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/9837/20 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2025 року, справу передано на розгляд судді Кониченку Олегу Миколайовичу.
26 травня 2025 року ухвалою суду адміністративну справу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; розгляд справи розпочато спочатку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6, 8 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів.
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особливості використання електронного цифрового підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Абзацом другим підпункту 15.16 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті “Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).
В газеті "Голос України" від 04.09.2021 № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох таких підсистеми (модулів) ЄСІТС: "Електронний кабінет"; "Електронний суд"; підсистема відеоконференцзв'язку.
З урахуванням статті 253 Цивільного кодексу України підсистеми "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистема відеоконференцзв'язку офіційно розпочали функціонування 5 жовтня 2021 року.
Відповідно до п. 10 Положення про ЄСІТС, адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку.
Пункт 17 Положення про ЄСІТС визначає, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до пункту 25 Положення про ЄСІТС процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду виключно з використанням підсистеми "Електронний суд".
Згідно до Довідок про доставку електронного документу в кабінет Електронного суду ухвала про прийняття справи до провадження була доставлена позивачу, відповідачу 1 та відповідачу 2 26.05.2025 року о 14:19.
Позивач впродовж всього часу знаходження справи у провадженні Донецького окружного адміністративного суду не виявив зацікавленості у розгляді його справи.
09 червня 2025 року від відповідачів до суду надійшли відзиви на позовну заяву, відповідно до яких останні просили відмовити у задоволенні позовних вимог, крім того звернули увагу суду на зміну назви позивача.
Як убачається із витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ЄДРПОУ, отриманого на запит посадової особи Донецького окружного адміністративного суду 15.09.2025 року, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Дор Вектор» 05.07.2021, 29.07.2022, 12.02.2025 змінив своє місцезнаходження і знаходиться за адресою: Україна, 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, вул. Борисо - Глібська, будинок 69 Б. Крім того, 10.09.2024 року відбулась державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, в тому числі щодо зміни найменування юридичної особи - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗНАКИ.ЮА».
Про зміну свого найменування та місцезнаходження, позивач не повідомив суд.
Ухвалою від 18 вересня 2025 року суд замінив відповідачів у справі, а саме, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011), а Державну фіскальну службу України - Державною податковою службою України (код ЄДРПОУ 43005393).
Як убачається із матеріалів справи 25 червня 2019 року, 12 липня 2019 року позивачем було сформовано та надіслано до контролюючого органу через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України податкову накладну №11 від 10.06.2019, якою відображено податкові зобов'язання по здійсненню фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕКСПОЦЕНТР УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ: 21710384, податкова адреса: 03127, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 1), що склало суму за 146434,50 грн з яких зобов'язань з податку на додану вартість становить 24405,75 грн, податкову накладну №24 від 27.06.2019, якою відображено податкові зобов'язання по здійсненню фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕКСПОЦЕНТР УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ: 21710384, податкова адреса: 03127, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 1), що склало суму 146434,50 грн, із яких зобов'язання з податку на додану вартість становить 24405,75 грн.
25 червня 2019 року та 12 липня 2019 року позивачем, через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України, було отримано квитанції № 9135662749 та № 9151986881 за якими повідомлено позивача про прийняття, але зупинення реєстрації податкових накладних №11 від 10.06.2019 року та №24 від 27.06.2019 року.
04 вересня 2019 року позивач направив на адресу контролюючого органу Повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо ПН/РК, реєстрацію яких зупинено за №1, з метою підтвердження реальності здійснення операції по вказаним ПН, також було надано всі необхідні документи, які підтверджують легітимність фінансово-господарської операції з постачання товару, а також джерело його походження.
Рішенням комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, від 10.09.2019 №1273766/42556039 відмовлено у реєстрації податкової накладної №11 від 10.06.2019 та від 10.09.2019 №1273767/42556039 відмовлено у реєстрації податкової накладної №24 від 27.06.2019.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до ДПС України зі Скаргою на рішення комісії Державної податкової служби України, яка приймала рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, якою просив скасувати рішення комісії від 10 вересня 2019 року №1273766/42556039 та від 10 вересня 2019 року №1273767/42556039 і зареєструвати у ЄРПН податкові накладні №11 від 10 червня 2019 року та №24 від 27 червня 2019 року.
Рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 24 вересня 2019 року за реєстраційним номером №9219029094 та від 24 вересня 2019 року за реєстраційним номером №9218928279, скарги позивача не прийняті з зазначенням порушення строків та залишено рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН, без змін.
Позивач звернувся до суду засобами поштового зв'язку, а сам позов з додатками був зареєстрований в Окружному адміністративному суді м. Києва 04 травня 2020 року.
15 червня 2020 року від представника ДПС у м. Києві надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
До зазначеного клопотання долучені докази направлення його на адресу позивача.
Ухвалою від 22 липня 2020 року судом встановлений п'ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва пояснень щодо заявленого представником Головного управління Державної податкової служби у місті Києві клопотання про залишення позову без розгляду та доказів надіслання (надання) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) пояснень до суду.
20 серпня 2020 року у суді зареєстровані заява позивача щодо ознайомлення із матеріалами справи, пояснення щодо не отримання клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Інших даних та доказів (документів) щодо зазначеного клопотання матеріали справи не містять.
У відповідності до ч. 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень (частина четверта цієї статті).
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, що в разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у постанові від 30 серпня 2018 року в адміністративній справі № 813/2897/16.
Конституційний Суд України в Рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визнав конституційними положення КАС України про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору, якими лише скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту й обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Спірним у цій справі є питання додержання позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, та зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за датою їх подання до реєстрації з урахуванням застосування позивачем адміністративної процедури.
У сфері оподаткування права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Спеціальними нормами, які встановлюють порядок оскарження рішень контролюючих органів, є норми статті 56 ПК України. Зі змісту цієї статті вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків у першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
За пунктом 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 ( провадження № 11-282апп24) виснувала наступний висновок:
[…]
17. Підсумовуючи вказане вище, Велика Палата вважає, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб'єкта владних повноважень:
[…]
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України)».
Тобто позивач повинен був звернутись до суду у тримісячний строк після застосування процедури адміністративного оскарження.
Частиною 1 та 3 ст. 123 КАС України передбачено, що разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Клопотання про поновлення строку звернення до суду позивачем не було заявлено.
Частинами 13-15 ст. 171 КАС України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Ухвалою від 18 вересня 2025 року суд залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗНАКИ.ЮА» (Товариства з обмеженою відповідальністю “Дор Вектор») до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, надавши позивачу строк не більше п'яти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
Згідно до Довідок про доставку електронного документу в кабінет Електронного суду ухвала про залишення буз руху позовної заяви була доставлена позивачу 19.09.25 07:30, відповідачу 1 та відповідачу 2 19.09.25 07:23.
Станом на 30.09.2025 року вимоги ухвали від 18 вересня 2025 року позивачем не виконані.
Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19 виснувала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 07.09.1999 у справі Йодко против Литви (Jodko v. Lithuania).
Верховний Суд в постанові від 22.12.2021 року по справі № 200/17683/21 зазначив, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність стороною позивача існування поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
Відповідно до ч. 15 ст. 171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Поряд із цим, п. 8 ч.1 ст. 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 123 КАС України установлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відтак, керуючись приписами ч. 3 ст. 123, ч. 15 ст. 171, п. 8 ч.1 ст. 240 КАС України, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 240 КАС України, про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу.
Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 171, 240, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Залишити без розгляду позовну заявуТовариства з обмеженою відповідальністю відповідальністю “ЗНАКИ.ЮА» (Товариства з обмеженою відповідальністю “Дор Вектор») до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про:
- визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1273766/42556039 від 10 вересня 2019 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної податкової накладної №11 від 10 червня 2019 року;
- визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1273767/42556039 від 10 вересня 2019 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної податкової накладної №24 від 27 червня 2019 року;
- зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОР ВЕКТОР» №11 від 10 червня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання 10 червня 2019 року;
- зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОР ВЕКТОР» №24 від 27 червня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання 27 червня 2019 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Роз'яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко