Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 вересня 2025 року Справа№200/4840/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Косенка Сергія Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
02.07.2025 до Донецького окружного адміністративного суду, через систему “Електронний суд», надійшов позов адвоката Косенка Сергія Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 057350008013 від 09.06.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 усі періоди роботи за записами трудової книжки НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.06.2025 про призначення пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком, незарахувавши періоди роботи, пославшись на наявність виправлення в даті народження на титульній сторінці трудової книжки. Позивач вказав, що не може нести відповідальність та бути позбавленою соціального захисту у вигляді права на призначення пенсії з вини роботодавця. Позивач вважає, що недоліки у заповненні трудової книжки не є підставою стверджувати про відсутність трудового стажу, крім того, записи до трудової книжки були здійснені працівниками відділів кадрів, тому позивач не може нести відповідальність за недоліки її заповнення.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою, оскільки вона заведена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29.07.1993 за № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, а саме: наявне виправлення дати народження заявниці, яке не завірене належним чином. Інформація про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб відсутня.
Вказав, що до страхового стажу ОСОБА_1 згідно розрахунку стажу форми РС-право зараховано період догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку та період роботи з 01.12.1978 по 31.01.1979 згідно архівної довідки від 22.10.2020 № Г-24-112997/24-30, страховий стаж позивача склав 3 роки 02 місяці 00 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано у відповідача докази у справі.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , виданого 08.12.1999 Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області.
02.06.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Добропілля) із заявою про призначення пенсії.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, для розгляду заяви позивача про призначення пенсії.
Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 057350008013 від 09.06.2025 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з вказаним рішенням, вік заявника - 65 років, страховий стаж - 3 роки 2 місяці.
Вказано, що до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 07.12.1978, оскільки вона заведена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993 року за № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, а саме: наявне виправлення дати народження заявниці, яке не завірене належним чином. Інформація про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб відсутня.
Згідно з розрахунком стажу форми РС-право, до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано період догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку та період роботи з 01.12.1978 по 31.01.1979 згідно архівної довідки від 22.10.2020 № Г-24-112997/24-30, страховий стаж позивача склав 3 роки 02 місяці 00 днів.
Не погодившись з відмовою в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до пункту 1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно з п.1 ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
За приписами ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року, - від 15 до 22 років.
Частинами 1 та 3 ст. 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Тобто, надання додаткових документів на підтвердження трудового стажу передбачено у разі відсутності трудової книжки або якщо записи про періоди роботи містять неправильні чи неточні записи саме про періоди роботи.
Так, спірним у даній справі є відмова у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, що обумовлено не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи згідно із записами трудової книжки, оскільки на титульній сторінці трудової книжки міститься виправлення в даті народження.
Так, трудова книжка позивача серії НОМЕР_3 від 07.12.1978, копія якої наявна в матеріалах справи та яка надавалась до Пенсійного фонду разом із заявою про призначення пенсії, в розділі «Відомості про роботу» містить відповідні записи про роботу позивача. Будь-яких порушень внесення зазначених записів відповідачем під час розгляду питання про призначення пенсії позивачу не встановлено.
У відомостях про особу на першому (титульному) аркуші трудової книжки є виправлення в зазначенні року народження позивача, а саме: закреслено 1978 та написано - 1960. При цьому міститься запис «виправлено на правильне інспектор кадрів Зубко».
Згідно зі спірним рішенням, позивачу відмовлено у зарахуванні загального стажу на підставі трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки були виявлені порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, а саме: на першій сторінці трудової книжки міститься виправлення в даті народження.
Проте, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на невідповідність відомостей про особу трудової книжки позивача вимогам п. 2.12 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 оскільки на час заповнення належної позивачу трудової книжки НОМЕР_4 , була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162.
Водночас, з положень Порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженого постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство - роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що в трудовій книжці роботодавцем заповнено із порушенням відомості про особу в трудовій книжці.
Суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення трудової книжки, а отже не може бути обмежений в праві неврахування до трудового стажу періоду роботи на підприємстві внаслідок порушення відділом кадрів правил оформлення записів про особу трудовій книжці.
Ураховуючи наведене, суд вважає, що це не може бути підставою для відмови позивачеві для визначення загального трудового стажу на підставі трудової книжки, оскільки внесення записів до трудової книжки та проставлення печатки на титульній сторінці не здійснювалось позивачем.
Положеннями Закону 1058-ІУ, підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. В даному випадку під час розгляду заяви позивача відповідачем не було встановлено будь-яких недоліків оформлення записів про роботу позивача.
Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а неодноразово висловлював позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, суд дійшов до висновку, що не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи, що зазначені в трудовій книжці НОМЕР_3 від 07.12.1978, носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства.
Вказане вище свідчить про те, що відповідачем не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком шляхом всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача зарахувати до загального трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 усі періоди роботи за записами трудової книжки НОМЕР_1 , суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем не досліджувалися періоди роботи позивача та не обраховано загальний страховий стаж, отже підстави для зобов'язання відповідача зарахувати всі періоди роботи згідно із записами трудової книжки наразі відсутні.
На підставі викладеного, суд вважає, що порушене право позивача на призначення пенсії за віком підлягає відновленню шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 02.06.2025 із урахуванням висновків суду.
При цьому суд наголошує, що в даному рішенні суд дійшов висновку, що не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи, зазначених в трудовій книжці НОМЕР_1 , носить формальний характер.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з матеріалами справи позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. При цьому, належний розмір судового збору за подання цього позову становить 968,96 грн (1211,20 *0,8), докази понесення позивачем інших судових витрат у матеріалах справи відсутні.
Ураховуючи, що рішення відповідача визнані судом протиправними та зобов'язано повторно розглянути заяву про призначення пенсії, суд вважає, що судовий збір у розмірі 968,96 грн, за одну вимогу немайнового характеру, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Разом з цим, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» позивач може звернутися до суду з клопотанням про повернення суми надмірно сплаченого судового збору.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 057350008013 від 09.06.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, під'їзд 3, поверх 2, ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про призначення пенсії за віком від 02.06.2025, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, під'їзд 3, поверх 2, ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв