Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 вересня 2025 року Справа№200/5548/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуюого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на суму 2506,48 грн
Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році у розмірі 51675,37 грн та пеню у розмірі 2506,48 грн на р/р UA098999980313121230000005630 Донецьке ГУК/ Краматорська МТГ/50070000; ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37967785; МФО 899998; код платежу 50070000. ЄДРПОУ відділення Фонду (стягувача) 13492430.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позивач подав до суду заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, відповідно до якої у зв'язку зі сплатою відповідачем адміністративно-господарські санкції за 2024 рік у розмірі 51675,37 грн виклав позовні вимоги такого змісту: «про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України пеню у розмірі 2506,48 грн за прострочення відповідачем сплати адміністративно-господарської санкції на р/р UA098999980313121230000005630 Донецьке ГУК/Краматорська МТГ/50070000; ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37967785; МФО 899998; код платежу 50070000. ЄДРПОУ відділення Фонду (стягувача) 13492430».
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідачу нараховано суму коштів адміністративно-господарських санкцій у розмірі 51675,37 гривень та 04 березня 2025 року направлено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Зазначив, що у зв'язку з не сплатою відповідачем вказаної суми станом на дату звернення до суду нараховано пеню в розмірі 2506,48 грн. Оскільки вищезазначені суми відповідачем не сплачено, просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю на загальну суму 54181,85 грн.
Відповідач через канцелярію суду у встановлені судом строки надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції у адміністративній справі № 200/2566/25 сплатив адміністративно-господарські санкції у розмірі 51675,37 грн. Зазначив, що подав позовну заяву у адміністративній справі № 200/2566/25 09.04.2025, тобто до встановленого строку самостійної оплати санкцій (15.04.2025), а остаточне рішення у цій справі відбулось 11.08.2025, крім того, штраф вже сплачено 08.08.2025, а тому вважає, що нарахування пені у розмірі 2506,48 грн неможливе. Крім того, зазначив, що позивач не скористався правом на подання зустрічного позову у справі №200/2566/25, а звернувся до суду з новим позовом, при цьому дезінформувавши суд про те, що справ у судах з тим самим предметом та з тих самих підстав немає.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - Фонд) є неприбутковою бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України. Фонд як бюджетна установа є правонаступником Фонду як урядового органу, що визначено п.п. 1-2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129 (далі - Положення) (із наступними змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 5 Положення основними завданнями Фонду є фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю в Україні; забезпечення в межах своїх повноважень реалізації заходів щодо зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, сприяння створенню робочих місць.
Фонд утворює, ліквідовує та реорганізовує територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності працівників Фонду і коштів, передбачених на утримання Фонду, за погодженням з Мінсоцполітики, що передбачено п. 12 Положення.
Згідно з ч.ч. 9-10 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-ХІІ, спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю в адміністративному порядку відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» та/або в судовому порядку. Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.
У спірних правовідносинах Фонд виступає у якості суб'єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.
Відповідач, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець з 22.07.2021 року.
Відповідач перебуває на обліку в Донецькому обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, та розміщено його в електронному кабінеті відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
Згідно з розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік:
Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік, осіб - 8
Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб - 0
Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, одиниць - 1
Фонд оплати праці штатних працівників, грн 826805,89
Середня річна заробітна плата штатного працівника, грн 103350,74
Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 51675,37 грн.
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці з листом від 22.05.2025 року № 04.2-06/395, в якому просило здійснити перевірку відповідача щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році.
За наслідками розгляду вказаного листа Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці надало відповідь листом від 27.05.2025 №СХ/3.1/5160-25, відповідно до якої питання законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю не входять до переліку, визначеного ст.16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136, не відносяться відповідно до критеріїв оцінки до високого ступеня ризику, а також на відсутність відповідного рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, на період дії воєнного стану у Держпраці та її територіальних органів відсутні повноваження на здійснення заходів державного нагляду (контролю) з зазначеного питання.
На звернення позивача з листом від 28.04.2025 №04.2-06/306 про надання звітів за формою 3-ПН, поданих відповідачем у 2024 році для працевлаштування осіб з інвалідністю, Донецький обласний центр зайнятості листом від 02.05.2025 №04.2/1557/01-42-25 повідомив, що відповідач не надавав звіти форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для осіб з інвалідністю у 2024 році.
За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, відповідачу нараховано пеню у розмірі 2506,48 грн.
Відповідач не погоджуючись з розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій оскаржив його в судовому порядку, та ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі №200/2566/25 відмовлено у відкритті провадження, оскільки надісланий позивачу розрахунок, створений відповідачем на підставі інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, не є індивідуальним актом у розумінні КАС України, який може бути оскаржений до адміністративного суду. Оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, а тому не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі №200/2566/25 набрала законної сили на підставі постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року.
Суд встановив на підставі платіжної інструкції №471 від 08 серпня 2025 року, що відповідач сплатив адміністративно-господарські санкції за 2024 рік на суму 51 675,37 грн.
Водночас, станом на дату розгляду справи пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 2506,48 грн не є сплаченою.
У зв'язку з не виконанням відповідачем нормативу по працевлаштуванню у 2024 році осіб з інвалідністю, самостійною не сплатою адміністративно-господарськіх санкцій в розмірі 51675,37 гривень і пені в розмірі 2506,48 грн за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач звернувся за стягненням до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносин, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ).
Згідно частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875-ХІІ, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Надання даних, на підставі яких проводиться нарахування адміністративно господарських санкцій, здійснюється відповідно до Порядку надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та у формі, затверджених постановою Правління Пенсійного Фонду України від 10.03.2023 року № 14-2.
Надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій здійснюється відповідно до п.2 Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік» затвердженого наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 року №17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 року за №456/39512.
Положеннями ст. 20 Закону №875-ХІІ встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 (далі - ПКМУ №70 Порядок сплати суми АГС та пені). Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. Роботодавці самостійно сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за своїм місцезнаходженням (для юридичних осіб) або місцем проживання (для фізичних осіб-підприємців) на рахунки, відкриті в органах Казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (пункт 2 ПКМУ №70 Порядок сплати суми АГС та пені). Сума адміністративно-господарських санкцій, що сплачується роботодавцем за попередній рік, розраховується Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю на підставі показників звітності з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та зазначається у розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій (далі - розрахунок) (пункт 2 ПКМУ №70 Порядок сплати суми АГС та пені). У разі зміни до 31 березня показників за попередній рік у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що впливають на визначену у розрахунку суму адміністративно-господарських санкцій, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю здійснює перерахунок та визначає в уточненому розрахунку суму адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець (пункт 2 ПКМУ № 70 Порядок сплати суми АГС та пені).
Як свідчить інформація за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 10 березня 2023 року № 14-2, надана Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (містить актуальні на дату та час її формування відомості) про працевлаштованих осіб з інвалідністю, про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю та яка необхідна для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є роботодавцем та має у 2024 році наступні показники: Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік, осіб - 8; Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб - 0; Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, одиниць - 1; Фонд оплати праці штатних працівників, грн 826805,89; Середня річна заробітна плата штатного працівника, грн 103350,74.
Таким чином, згідно частини першої статті 19 Закону № 875-ХІІ, відповідач у 2024 році повинен був працевлаштувати 1 особу з інвалідністю. Однак фактично середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, склала 0 осіб.
Отже, у відповідності до викладених приписів законодавства, відповідач не виконав норматив у працевлаштуванні 1 особи з інвалідністю, для якої це місце роботи є основним, доказів протилежного відповідач до суду не надав.
Документами, що підтверджують невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, є розрахунок сум адміністративно господарських санкцій (в тому числі уточнений розрахунок сум адміністративно господарських санкцій), що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю разом з Пенсійним фондом України та/або рішення суду (пункт 4 ПКМУ №70 Порядок сплати суми АГС та пені).
У зв'язку з цим, з використанням інформації Пенсійного фонду України, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі створило розрахунок сум адміністративно господарських санкцій, що підлягають сплаті відповідачем, у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік (далі - розрахунок АГС), обчислених відповідно до статті 20 Закону №875-ХІІ. Розрахунок АГС виконано в автоматизованому режимі на підставі показників, зазначених відповідачем у звітності, що надана ним до відповідних державних органів за основним місцем обліку. Розрахунок АГС має вигляд PDF файлу, який надіслано до електронного кабінету відповідача як роботодавця на веб порталі електронних послуг Пенсійного фонду України відповідно до п. 4 Постанови правління Пенсійного фонду України 10.03.2023 року №14-1.
У зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховано суму коштів адміністративно-господарських санкцій у розмірі 51675,37 гривень та 04 березня 2025 року направлено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням такого нормативу, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону (розрахунок додається до позову). Розрахунок надіслано у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України. Документ розміщено в електронному кабінеті роботодавця, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025 о 12:09:45. Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю, відповідач до 15.04.2025 року включно, відповідно до вимог Закону, повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 51675,37 гривень.
Частиною першою статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що види адміністративно господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п'ятої статті 19 Закону №875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості. Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити наступні висновки. 1. Фонд, центр зайнятості і роботодавець несуть субсидіарну відповідальність за працевлаштування інвалідів. 2. Обов'язок працевлаштування інвалідів, головним чином, лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаний шляхом визначення кількості вакантних посад для інвалідів на підставі поданих звітів роботодавців, проводити пошук та направлення інвалідів до роботодавців, у яких наявні вакантні посади. 3. Фонд застосовує санкції, а також інші заходи впливу передбачені законодавством до суб'єктів господарювання, які не виконують нормативів щодо створення робочих місць для інвалідів, крім того, зокрема, сприяє у працевлаштуванні осіб з інвалідністю. 4. До обов'язків роботодавця належить створення робочих місць для інвалідів, звітування перед центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування інвалідів, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості. 5. Додатковими доказами належного виконання роботодавцем своїх обов'язків є розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних засобах масової інформації, або у іншій формі оголошень, які містять інформацію про пошук відповідних працівників та підтверджують реальність намірів стосовно здійснення такого працевлаштування, а також підписання договорів співпраці з Державною службою зайнятості стосовно оперативного підбору претендентів на заявлені роботодавцем вакансії.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 817/650/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17, від 12 липня 2019 року у справі №812/1126/18. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року №5067-VІ «Про зайнятість населення» (набрав чинності з 01 січня 2013 року) роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю є звіт форми №3-ПН. Також слід відзначити, що звіт за формою №3-ПН подається по факту створення робочого місця для особи з інвалідністю (або відкриття вакансії). Тому в умовах дії воєнного стану, коли фактично заборонені відповідні перевірки роботодавців, звіт за формою №3-ПН є тим документом, який підтверджує факт створення місця для працевлаштування особи з інвалідністю, як то передбачено Законом.
Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженим постановою КМУ від 31 січня 2007 року №70, визначено процедуру сплати адміністративно-господарських санкцій. Відповідно до п. 4 Порядку, порушення строків сплати суми адміністративно господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені відділеннями Фонду здійснюється з 16 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, по день сплати включно (пункт 4 ПКМУ №70 Порядок сплати суми АГС та пені). Порядок нарахування пені та її сплати затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223. Відповідно до п. 3.4 Порядку, нарахування пені здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарської санкції по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу).
Відповідно до п. 3.7. Порядку, у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання. Згідно з рішенням Правління Національного банку України від 05 червня 2025 року №180-рш "Про розмір облікової ставки" розмір облікової ставки з 06.06.2025 становить 15,5%. Отже, враховуючи вищевикладене, відділенням Фонду здійснено розрахунок пені за прострочення відповідачем сплати адміністративно-господарської санкції на 21.07.2025 року з урахуванням зазначеної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. - Розрахунок одноденного розміру пені (сума пені за один день прострочення): 51675,37 грн х 0,05% = 25,84 грн, де 51675,37 грн - сума адміністративно-господарських санкцій; 0,05% - розрахунковий розмір пені, вирахований за формулою 15,5х120:100:365=0,05, де 15,5 - ставка Національного банку України на 20.06.2025 року, 120 - відсотки від ставки НБУ, законодавчо встановлені для розрахунку розміру пені, 365 - кількість днів у поточному році (невисокосний рік). Кількість днів існування боргу (кількість днів у період з 16.04.2025 до 27.06.2025 включно) дорівнює - 97. Сума пені, що необхідно сплатити, дорівнює 25,84 грн х 97 = 2506,48 грн.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність підстав для нарахування пені, оскільки штраф було сплачено протягом строку його оскарження, оскільки розрахунок, який був підставою звернення до адміністративного суду в адміністративниій справі №200/2566/25, створений відповідачем на підставі інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, не є індивідуальним актом у розумінні КАС України, який може бути оскаржений до адміністративного суду.
Враховуючи викладене, оскарження розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, за відсутності ознак індивідуального акту та, відповідно, механізму такого оскарження не може слугувати підставою для несвоєчасної сплати адміністративного-господарських санкцій.
При цьому, п. 4 Порядку імперативно визначено, що нарахування пені проводиться відділеннями Фонду здійснюється з 16 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Оскільки вищезазначені суми відповідач сплатив частково тільки в сумі адміністративно-господарських санкцій у розмірі 51675,37 грн, заборгованість у вигляді пені у розмірі 2506,48 грн підлягають стягненню з відповідача.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи всі зазначені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
У відповідності до положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд
Адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 13492430, адреса: 87528, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Серова, буд. 1А) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на суму 2506,48 грн - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Державного бюджету України пеню у розмірі 2506 (дві тисячі п'ятсот шість) грн 48 коп. за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій на р/р UA098999980313121230000005630 Донецьке ГУК/Краматорська МТГ/50070000; ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37967785; МФО 899998; код платежу 50070000. ЄДРПОУ відділення Фонду (стягувача) 13492430.
Рішення прийнято, складено та підписано 29 вересня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Троянова