Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 вересня 2025 року Справа№640/23017/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 134 026,41 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2021 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
На підставі ст. 1 Закону № 2825 Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.
П. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону України від 16 липня 2024 року № 3863-ІХ Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон № 3863), який набрав чинності 26 вересня 2024 року), установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абз. 4 цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом № 3863, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом № 3863, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.
Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у справах, розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, здійснює Київський окружний адміністративний суд.
На підставі п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, ця справа передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Абдукадировій К.Е.
Відповідно до ч. 14 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Оскільки провадження у справі відкрито, суддя приймає справу до свого провадження.
В обґрунтування позову позивач вказує, що фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (надалі- Відповідач/ ОСОБА_1 ) перебуває на обліку в органах ДПС та є платником податків за основним місцем обліку.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
П.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс) встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до інтегрованої картки платника податків, ОСОБА_1 на момент звернення до суду має заборгованість перед бюджетом у розмірі 134 026,41 грн., а саме:
1)з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування у розмірі 122 295,23грн.
2)військового збору у розмірі 11 731,18грн.
Вказана заборгованість виникла на підставі винесених податкових повідомлень-рішень: №0030014202 від 28.11.2017, №0030024202 від 28.11.2017, №0030034202 від 28.11.2017.
Відповідно до п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Просить задовольнити позовні вимоги.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень зазначено, що 04 грудня 2017 року відповідач отримала податкові повідомлення-рішення №0030014202, №0030024202 та №0030034202 (далі - ППР), що складені на підставі Акту від 19.10.2017 №2028/26-15-42-02-12/2996811361 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016» (далі за текстом також - «Акт») та з урахуванням висновку про результати розгляду заперечення від 24.11.2017 № 61/26-15-42-02.
Не погоджуючись з ППР №0030014202, ППР № 0030024202 та ППР №0030034202, відповідач оскаржила зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку шляхом подання скарги від 14.12.2017 на ППР №0030014202, ППР №0030024202 та ППР № 0030034202 до Державної фіскальної служби України.
За результатами розгляду зазначеної скарги Державна фіскальна служба України своїм «Рішенням про результати розгляду скарги» від 27.02.2018 №2842/11/99-99-11-02-01-14: частково задовільнила скаргу Відповідача; залишила без змін ППP № 003 0024202; скасувала ППР № 0030014202 на суму основного платежу - 124,04 грн., штрафної санкції-31,01 грн., скасувала ППР № 0030034202 на суму основного платежу - 10,34 гри., штрафної санкції - 2,5 грн., в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення залишила без змін.
Платіжним дорученням від 16.03.2018 №2649593331 було погашено податкові зобов'язання Відповідача у розмірі 170,00 грн. (сто сімдесят гривень нуль копійок), визначені ППР № 0030024202.
Станом на даний момент Відповідач не отримував податкові повідомлення-рішення, що містять зменшену суму грошових зобов'язань відповідно до «Рішення про результати розгляду скарги» від 27.02.2018 № 2842/П/99-99-11-02-01-14, прийнятого Державною фіскальною службою України, що свідчить про відсутність на даний час податкових повідомлень-рішень, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства України, що належним підтверджують позовні вимоги Позивача.
З огляду на вищенаведене:
- у Позивача відсутні визначені законодавством України підстави для прийняття ППР № 0030014202, ППР № 0030024202 та ППР № 0030034202;
- податкові зобов'язання Відповідача у розмірі 170,00 грн. (сто сімдесят гривень нуль копійок), визначені ППР № 0030024202, погашені у повному обсязі;
- позовні вимоги заявлені Позивачем без врахування «Рішення про результати розгляду скарги» від 27.02.2018 № 2842/П/99-99-11-02-01-14, прийнятого Державною фіскальною службою України;
- на даний час відсутні оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України податкові повідомлення-рішення, що належним чином підтверджують позовні вимоги Позивача, що свідчить про необгрунтованість та безпідставність позовних вимог Позивача, викладених у Позовній заяві.
Ухвалою суду від 23.04.2025р. прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Як вбачається з Позовної заяви та доданих до неї документів, позовні вимоги Позивача у розмірі 134 026,41 грн. ґрунтуються на податковій вимозі від 27.12.2017 № 130798-17 (далі за текстом - «Податкова вимога»), яка, в свою чергу виставлена на підставі наступних податкових повідомлень-рішень:
-податкове повідомлення - рішення від 28.11.2017 № 0030014202 (далі за текстом - «ППР №0030014202»), відповідно до якого відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб» па суму 116 898,43 грн. (сто шістнадцять тисяч вісімсот дев'яносто вісім гривень сорок три копійки), в тому числі: 93 518,74 грн. (дев'яносто три тисячі п'ятсот вісімнадцять гривень сімдесят чотири копійки) - збільшення податкового зобов'язання та 23 379,69 грн. (двадцять три тисячі триста сімдесят дев'ять гривень шістдесят дев'ять копійок) - штрафні (фінансові) санкції;
- податкове повідомлення-рішення від 28.11.2017 № 0030024202 (далі за текстом - «ППР № 0030024202»), відповідно до якого до мене застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн. (сто сімдесят гривень нуль копійок) за платежем «Податок на доходи фізичних осіб»;
-податкове повідомлення-рішення від 28.11.2017 № 0030034202 (далі за текстом також - «ППР № 0030034202»), відповідно до якого мені збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір» на суму 9 741,54 грн. (дев'ять тисяч сімсот сорок одна гривня п'ятдесят чотири копійки), в тому числі: 7 793,23 грн. (сім тисяч сімсот дев'яносто три гривні двадцять три копійки) - збільшення податкового зобов'язання та 1 948,31 грн. (одна тисяча дев'ятсот сорок вісім гривень тридцять одна копійка) - штрафні (фінансові) санкції, з додатковим нарахуванням пені в сумі 7 216,44 грн. (сім тисяч двісті шістнадцять гривень сорок чотири копійки), що загалом складає 134 026,41 гри. (сто тридцять чотири тисячі двадцять шість гривень сорок одна копійка).
04 грудня 2017 року відповідач отримала ППР №0030014202, ППР №0030024202 та ППР №0030034202, що складені на підставі Акту від 19.10.2017 №2028/26-15-42-02-12/2996811361 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016» (далі за текстом також - «Акт») та з урахуванням висновку про результати розгляду заперечення від 24.11.2017 № 61/26-15-42-02.
Підставою прийняття ППР №0030014202, ППР №0030024202 та ППР №0030034202 є висновки Акту про отримання відповідачем у 2016 році доходу як додаткового блага у вигляді суми основного боргу, прощеного (анульованого) кредитором - АТ «Райффайзен Банк Аваль».
Проте, цей висновок Акту, що має істотне значення для прийняття обґрунтованого рішення щодо наявності у відповідача бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором внаслідок прощення АТ «Райффайзен Банк Аваль» частини основаного боргу за кредитом, не відповідає дійсним обставинам та суперечить нормам діючого законодавства.
Відповідно до пп. д) пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
Згідно з пп. 14.1.47 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
З аналізу наведених положень Податкового кодексу України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у той чи іншій формі.
В той же час, за кредитним договором від 26.06.2008 № 223356634 відповідачем було сплачено коштів більше ніж отримано, про що свідчить довідка ПАТ ««Райффайзен Банк Аваль» щодо погашення кредиту.
Зазначеною довідкою підтверджується, що за кредитним договором від 26.06.2008 № 223356634 відповідачем було отримано кредитні кошти у розмірі 65 975,00 дол. США, що станом на 26.06.2008 (дата отримання кредитних коштів) за офіційним курсом НБУ складало 319 958,96 грн.
Протягом дії кредитного договору від 26.06.2008 № 223356634 відповідачем було виплачено на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 80 235,99 дол. США (за офіційним курсом НБУ на дати виплат).
Таким чином, на виконання умов кредитного договору від 26.06.2008 № 223356634 відповідач сплатила на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» грошові кошти, що перевищують суму отриманого відповідачем за цим договором кредиту на 377 166,95 грн. або на 14 260,99 дол. США.
На підставі викладеного збільшення майнового стану чи приросту активів у тій чи іншій формі у відповідача не відбулось.
За таких обставин, сам факт анулювання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» частини заборгованості за кредитним договором від 26.06.2008 № 223356634 не свідчить про виникнення у відповідача додаткового блага, яке є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.
Крім того, як вбачається з Акту, відповідна перевірка проводилась за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, що виключає можливість надання об'єктивної оцінки в частині виникнення у відповідача додаткового блага в результаті анулювання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» частини заборгованості за кредитним договором від 26.06.2008 № 223356634, оскільки погашення заборгованості за зазначеним кредитним договором здійснювалось до 01.01.2016, тобто в період, що не охоплюється перевіркою.
Отже, висновок, який міститься в Акті, про отримання відповідачем у 2016 році доходу як додаткового блага у вигляді суми основного боргу, прощеного (анульованого) кредитором (ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») не відповідає дійсності.
Не погоджуючись з ППР №0030014202, ППР № 0030024202 та ППР №0030034202, відповідач оскаржила зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку шляхом подання скарги від 14.12.2017 на ППР №0030014202, ППР №0030024202 та ППР № 0030034202 до Державної фіскальної служби України.
За результатами розгляду зазначеної скарги Державна фіскальна служба України своїм «Рішенням про результати розгляду скарги» від 27.02.2018 №2842/11/99-99-11-02-01-14: частково задовільнила скаргу Відповідача. Залишила без змін ППР № 003 0024202; скасувала ППР № 0030014202 па суму основного платежу - 124,04 грн., штрафної санкції-31,01 грн., скасувала ППР № 0030034202 на суму основного платежу - 10,34 гри., штрафної санкції - 2,5 грн., в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення залишила без змін.
Платіжним дорученням від 16.03.2018 №2649593331 було погашено податкові зобов'язання Відповідача у розмірі 170,00 грн. (сто сімдесят гривень нуль копійок), визначені ППР № 0030024202.
Відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла па момент виникнення спірних відносин) податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна норма в підпункті 2 пункту 1 розділу V Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).
Згідно з пунктом 5 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком па прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня, в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку па додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, в тому числі за порушення норм іншого законодавства.
Пунктом 7 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4-6 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом З робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. При цьому у разі отримання вищезазначених рішень структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу, або відповідальною особою, визначеною керівником (виконуючим його обов'язки, його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечується падання такого рішення структурному підрозділу, яким складалось попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 1 робочого дня, що настає за днем його отримання.
Підпунктом 2 пункту 1 розділу V Порядку встановлено, що якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання, суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства, що зазначені у раніше прийнятому податковому повідомленні-рішенні, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним.
Отже, з моменту прийняття Державною фіскальною службою України рішення від 27.02.2018 №2842/11/99-99-11-02-01-14 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення від 28.11.2017 № 0030014202 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та від 28.11.2017 № 0030034202 про збільшення суми грошового зобов'язання по військовому збору вважаються відкликаними.
Станом на час розгляду справи Відповідач не отримував податкові повідомлення-рішення, що містять зменшену суму грошових зобов'язань відповідно до «Рішення про результати розгляду скарги» від 27.02.2018 № 2842/П/99-99-11-02-01-14, прийнятого Державною фіскальною службою України.
Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Таким чином, враховуючи процедуру адміністративного оскарження, податковий борг на підставі Податкових повідомлень-рішень виник у Відповідача 15.03.2018 - на наступний день після спливу 10 робочих днів, наступних за днем прийняття Державною фіскальною службою України рішення від 27.02.2018 № 2842/П/99-99-11-02-01-14 про результати розгляду скарги.
З урахуванням вимог вищенаведеного пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України такий податковий борг може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з 15.03.2018, а саме - до 15.03.2021.
Зазначений пункт 102.4 статті 102 Податкового кодексу України містить єдиний випадок незастосування зазначеного строку - абзац третій пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, який не має відношення до спірних відносин, що є предметом цієї судової справи.
Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з Відповідача податкового боргу, який виник на підставі Податкових повідомлень-рішень після спливу строку, встановленого пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України.
Податковий кодекс України не містить норм щодо можливості відновлення або продовження строку, встановленого пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України.
З огляду на викладене, податковий борг, що виник у Відповідача у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні грошових зобов'язань, які виникли на підставі Податкових повідомлень-рішень (з урахуванням процедури адміністративного оскарження), не може бути стягнутий після 15.03.2021 на підставі імперативної норми Податкового кодексу України.
Обов'язок сплати податків платником передбачений п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), відповідно до якого, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
За правилами, визначеними п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як зазначено у п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а інших судових витрат не встановлено, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу - відмовити повністю.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 вересня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Е. Абдукадирова