29 вересня 2025 рокуСправа №160/15262/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
26.05.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, в якому позивач просить (з урахуванням уточнених позовних вимог):
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також додаткової виплати у зв'язку з пораненням за період з 01.01.2025 по 26.05.2025;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду у зв'язку з пораненням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період перебування його на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення позивача з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого за період з 01.01.2025 по 26.05.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на військовій службі у Збройних Силах України. Під час проходження служби протягом 2023-2024 приймав участь у бойових діях, захищаючи Батьківщину. 26.11.2024 під час виконання бойового задання отримав поранення (вибухову травму та забій грудної клітини). Внаслідок отриманих травм був евакуйований та з 27.11.2024 проходив безперервне лікування, що підтверджується випискою 4209 від 06.12.2024 року, випискою 6203 від 03.12.2024 року, випискою 20424 від 29.11.2024 року. Позивач стверджує, що за період з 01.01.2025 по 26.05.2025 не отримував додаткову винагороду у зв'язку з пораненням в розмірі 100 000 гривень за кожен місяць безперервного лікування, передбачену Постановою КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 позовна заява була залишена без руху та у встановлений судом строк недоліки позовної заяви були усунуті.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 07.07.2025, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
02.09.2025 від відповідача надійшов до суду відзив на позов, в якому представник заперечує проти задоволення позову у зв'язку з тим, що на підставі наявних у військовій частині медичних документів позивача та згідно з прийнятими наказами молодшому сержанту ОСОБА_1 було виплачено грошове забезпечення та додаткова винагорода в березні 2025 року, відповідно до відомості 250328РB000047105128 від 28.03.2025 у розмірі 53902,66 грн.; в травні 2025 року, відповідно до відомості 250524PB000048251712 від 24.05.2025 у розмірі 240855,95 грн.; в липні 2025 року, відповідно до відомості 250723PB000049511790 від 23.07.2025 у розмірі 197000,10 грн.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно довідок про обставини травми від 10.10.2024 №13172 та від 12.12.2024 №17383 позивач під час проходження військової служби 18.07.2024 та 26.11.2024 відповідно, отримав бойові травмування (поранення), які пов'язані із захистом Батьківщини, під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України.
Відповідно до виписок №4209 від 06.12.2024, №6203 від 03.12.2024, №20424 від 29.11.2024 позивач з 27.11.2024 позивач проходив безперервне лікування.
Згідно відомостей, наданих суду відповідачем разом з відзивом на позовну заяву, ОСОБА_1 було виплачено грошове забезпечення та додаткова винагорода в березні 2025 року, відповідно до відомості 250328РB000047105128 від 28.03.2025 у розмірі 53902,66 грн.; в травні 2025 року, відповідно до відомості 250524PB000048251712 від 24.05.2025 у розмірі 240855,95 грн.; в липні 2025 року, відповідно до відомості 250723PB000049511790 від 23.07.2025 у розмірі 197000,10 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначені та врегульовані Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону № 2011-XII, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України №64 від 24.02.2022 введено воєнний стан в Україні, який продовжувався та діє і дотепер.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Як встановлено судом, що також і не заперечується учасниками справи, поранення позивача пов'язане із захистом Батьківщини. Внаслідок отриманих травм (поранень) позивач перебував на тривалому безперервному лікуванні.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Військова частина НОМЕР_1 через АТ КБ "Приватбанк" зарахувала до сплати ОСОБА_1 :
суму в розмірі 53 902,66 грн з призначенням «Грошове забезпечення-Додаткова винагорода за лютий» від 28.03.2025 за відомістю №250328РB000047105128;
суму в розмірі 240 855,95 грн з призначенням «Грошове забезпечення-Додаткова винагорода за квітень» від 24.05.2025 за відомістю №250524PB000048251712;
суму в розмірі 197 000,10 грн з призначенням «Грошове забезпечення-Додаткова винагорода за червень» від 23.07.2025 за відомістю №250723PB000049511790.
Таким чином, Військова частина НОМЕР_1 разом з відзивом на позовну заяву надала суду докази зарахування до сплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 26.05.2025 (за п'ять неповних місяців) грошові кошти у загальному розмірі в сумі 491 758,71 грн.
Відповідь на відзив позивач не надав.
Довідка форми ОК-7 на ім'я ОСОБА_1 , надана позивачем з позовом, не містить відомостей за 2025 рік.
У матеріалах справи відсутня інформація щодо наявності спору між сторонами стосовно конкретних грошових сум.
За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач надав докази нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у зв'язку з пораненням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період перебування його на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення позивача з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого за період з 01.01.2025 по 26.05.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи, що позивач, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у період з 22.09.2025 по 26.09.2025 на періодичному навчанні, рішення складено першого робочого дня - 29.09.2025.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець