Житомирський апеляційний суд
Справа №273/2507/24 Головуючий у 1-й інст. Кірічук М. М.
Категорія 101 Доповідач Павицька Т. М.
29 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №273/2507/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Баранівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про встановлення факту батьківства, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 02 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді Кірічука М.М. в селищі Романів Житомирської області,
У грудні 2024 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій з урахуванням уточнених заяв просила:
- встановити юридичний факт, що ОСОБА_3 , який зник безвісти 22.11.2024 року є рідним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- внести зміни до актових записів про народження ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вказавши відомості про батька дітей - ОСОБА_3 , залишивши дітям прізвище ОСОБА_8 .
В обґрунтування заяви зазначала, що ОСОБА_1 з ОСОБА_3 проживали однією сім'єю з 2006 року. За час спільного проживання вони народили та виховували чотирьох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказує, що у свідоцтвах про народження дітей відомості про батька вносилися зі слів матері на підставі ст. 135 СК України. Зазначає, що 25.11.2024 ОСОБА_1 отримала сповіщення сім'ї №88 про те, що її чоловік - ОСОБА_3 зник безвісти за особливих обставин під час виконання військових обов'язків. Вказує, що за життя ОСОБА_3 визнавав та безмежно любив своїх дітей. Стверджує, що спору з приводу призначення та виплати матеріального забезпечення членам сім'ї зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 на теперішній час немає. Звертає увагу на те, що встановлення факту батьківства зниклого безвісти чоловіка щодо спільних дітей надасть ОСОБА_1 можливість оформити дітям пенсію по втраті годувальника. Враховуючи вищевикладене просила задовольнити заяву в повному обсязі.
Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 02 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства залишено без розгляду на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_3 є особою, зниклою безвісти за особливих обставин. У судовому засіданні було повідомлено суд першої інстанції, що з військової частини надійшов акт службового розслідування, який є доказом смерті ОСОБА_3 , а також про необхідність його приєднання до справи. Однак, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув. Вказує, що жодний доказ, на який посилався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, в судовому засіданні досліджений не був. Вважає, що оскільки наявні докази смерті ОСОБА_3 , справа не може розглядатися в позовному провадженні за позовом до померлої особи. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 02 червня 2025 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Такі висновки висловлені Верховний Судом в постановах від 11 вересня 2024 року в справі №335/4669/23 (провадження №61-8050св24), від 17 червня 2024 року в справі №753/21178/21 (провадження №61-15630св23).
З наведеного можна зробити висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У даній справі встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просила:
- встановити юридичний факт, що ОСОБА_3 , який зник безвісти 22.11.2024 року є рідним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- внести зміни до актових записів про народження ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вказавши відомості про батька дітей - ОСОБА_3 , залишивши дітям прізвище ОСОБА_8 .
Як підставу заяви про встановлення факту батьківства зазначала, що ОСОБА_3 є біологічним батьком дітей, проте 25.11.2024 їй вручили сповіщення сім'ї №88 про те, що її чоловік зник безвісти за особливих обставин під час виконання військових обов'язків.
Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
У статті 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.
У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі №361/2653/15-ц, провадження № 61-2239св21, зазначено, що «передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим».
У матеріалах справи доказів того, що ОСОБА_3 помер немає.
Натомість, відповідно до сповіщення сім'ї №88 від 25.11.2024 ОСОБА_3 , кулеметник 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , вірний військовій присязі, виявивши стійкість і мужність під час бойового зіткнення із ворогом поблизу населеного пункту Стельмахівка Сватівського району Луганської області, 22.11.2024 року зник безвісти за особливих обставин під час виконання військових дій.
Крім того, відповідно до висновку акту службового розслідування №291 від 18.12.2024 визнано, що кулеметник 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 безвісти зниклий за особливих обставин до встановлення інших фактів.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 не визнаний в судовому порядку померлим, у матеріалах справи немає доказів, що ОСОБА_3 помер, тому приводу для звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження на підставі статті 130 СК України немає.
Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2025 року у справі №213/1448/24 (провадження №61-12171св24) виснував, що відсутність судового рішення про визнання особи померлим, а також належних доказів його смерті виключає можливість звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження на підставі статті 130 СК України.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення заяви без розгляду на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що справа не може розглядатися в позовному провадженні, оскільки ОСОБА_3 помер, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 22 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Відповідно до ст. 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа, зникла безвісти за особливих обставин, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України, а також має право на всебічне розслідування обставин її зникнення та встановлення її місцеперебування.
Права та інтереси особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.
Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.
Відтак, надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 є померлим, лише з тих підстав, що оскільки дані обставини встановлені актом службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 18 грудня 2024 року, відхиляються колегією суддів, з огляду на те, що за висновками зазначеного вище службового розслідування ОСОБА_3 визнаний зниклим безвісти за особливих обставин, та померлим не визнавався.
З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов'язків, неможливості відмови від них, вимоги, заявлені заявником у цій справі в порядку окремого провадження, не можуть з'ясовуватися безвідносно до дій другого з батьків та можуть вирішуватися у межах відповідного спору про право між батьками дитини у позовному провадженні.
За встановлених у цій справі обставин факт батьківства не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв'язку з чим суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів обґрунтовано залишив заяву без розгляду з підстав, передбачених частиною шостою статті 294 ЦПК України.
Колегія суддів враховує, що залишення заяви без розгляду в даному випадку не може вважатися недоступом особи до правосуддя, оскільки ОСОБА_1 не позбавлена можливості подати позов до ОСОБА_3 про визнання батьківства за останнім відомим місцем його проживання (перебування) або за своїм зареєстрованим місцем проживання відповідно до ч. 1, 9 ст. 28 ЦПК України, або звернутися до суду із заявою про оголошення ОСОБА_3 померлим відповідно до положень ст. 305 - 309 ЦПК України, що є передумовою для встановлення факту батьківства відповідно до вимог ст. 130 СК України.
Відтак, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а свідчать про неправильне тлумачення заявником норм процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права й підстав для її скасування, не вбачає.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 02 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 30 вересня 2025 року.
Головуючий
Судді