Житомирський апеляційний суд
Справа №295/18229/24 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.
Категорія 55 Доповідач Павицька Т. М.
29 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/18229/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Тернівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про виключення відомостей про батька із актового запису дитини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 24 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді Перекупки І.Г. в м. Житомирі,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- виключити відомості, які були внесені 10.12.2016 Тернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі його заяви та ОСОБА_2 про визнання батьківства №32/03.3/05.01-45 від 22.11.2016 до актового запису №08 від 09.01.2009 про народження ОСОБА_4 , а саме: виключити відомості про те, що він є батьком ОСОБА_4 ;
- зобов'язати Тернівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 №08 від 09.01.2009, складеного Тервівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а саме: виключити відомості про те, ще він є батьком ОСОБА_4 .
В обґрунтування позову зазначав, що у 2013 році він почав проживати разом із ОСОБА_2 , яка повідомила його про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього народилася донька ОСОБА_5 . Вказує, що згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису №00046155808 Тернівським ВДРАЦС 09.01.2009 складено актовий запис №08 про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . Державна реєстрація народження дитини проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, за вказівкою матері батьком дитини записаний ОСОБА_7 . Зазначає, що 15.07.2015 між ним та відповідачем був зареєстрований шлюб. Вказує, що 22.11.2016 вони з відповідачем подали заяву до Олександрівського ВДРАЦС про визнання батьківства. Зазначає, що 10.12.2016 Тернівським ВДРАЦС було внесено зміни до актового запису №08 від 09.01.2009 щодо визнання батьківства, і як наслідок прізвище та по батькові дитини ОСОБА_6 змінено на ОСОБА_4 , де його вказано батьком дитини.
Вказує, в листопаді 2022 року в стосунках з відповідачем почався розлад, згідно рішення Богунського районного суду м. Житомира від 31 січня 2023 року по справі №295/13510/22 з нього стягнуто аліменти на утримання доньки, у зв'язку з тим, що він не заперечував про позовних вимог. Зазначає, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 06 червня 2024 року, справа №295/7939/24 розірвано шлюб між ним та відповідачем. Стверджує, що після розірвання шлюбу відповідач повідомила його про те, що він сплачує аліменти не на свою дитину, оскільки ОСОБА_4 є не його донькою. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 24 червня 2025 року призначено по справі судово-медичну (молекулярно-генетичну) експертизу, на вирішення якої поставлено питання: - чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ? Проведення експертизи доручено експертам Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (вул. Старий бульвар, 18, м. Житомир, 10008). Надано дозвіл на повне або часткове знищення об'єктів дослідження під час дослідження при проведенні молекулярно-генетичної експертизи у цивільній справі №295/18229/24. Зобов'язано ОСОБА_1 з'явитися до експертної установи у визначений час для збору необхідного матеріалу. Зобов'язано ОСОБА_2 з'явитися та забезпечити явку дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до експертної установи у визначений час для збору необхідного матеріалу. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконою, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що позивач визнав батьківство добровільно. Зазначає, що у даній справі призначення експертизи є недоцільним, оскільки відповідач визнала факт відсутності біологічного батьківства, позивач знав про це під час визнання батьківства. Фактичні обставини не є спірними між сторонами. Вказує, що призначення експертизи у даному випадку суперечить принципу процесуальної економії, оскільки сприяє затягуванню справи. Зазначає, що суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності, не врахувавши заперечення відповідача проти призначення експертизи. Вказує, що законодавець обмежив право особи, яка записана батьком дитини, на оспорювання свого батьківства, зокрема, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, або не могла про це не знати. Тобто суть даного спору зводиться до встановлення обставини про те, чи знав позивач про факт відсутності біологічного батьківства з дитиною в момент визнання батьківства, а не про те, чи є позивач біологічним батьком дитини. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 24 червня 2025 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 01.05.2024.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00046155808 від 24.07.2024 встановлено наступні обставини:
- 09.01.2009 реєстратором Тернівського відділу реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області зроблено актовий запис №08 про народження ОСОБА_6 . Державна реєстрація народження дитини проведена відповідно до ст. 135 СК України;
- 10.12.2016 реєстратором Тернівського районного у м. Кривому Розі відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області внесено відомості про визнання батьківства на підставі заяви матері та батька про визнання батьківства №32/03.3/05.01-45 від 22.11.2016. Прізвище дитини ОСОБА_8 змінено на ОСОБА_9 . По батькові дитини ОСОБА_10 змінено на ОСОБА_11 . Відомості про батька ОСОБА_7 змінено на ОСОБА_1 . Державна реєстрація народження дитини відповідно до ст. 135 СК України змінена на відповідно до ст. 126 СК України.
Постановляючи ухвалу про призначенні у справі судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи суд першої інстанції виходив з того, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 51 Конституції України, ч. ч. 2, 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.
Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).
Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).
Статтею 133 СК України визначено, що якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини перша та друга статті 136 СК України).
Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу (частина п'ята статті 136 СК України).
До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.
Законодавець обмежив право особи, яка записана батьком дитини, на оспорювання свого батьківства, зокрема, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, або не могла про це не знати.
Така норма закону спрямована на захист законних інтересів дитини.
Презюмується, що при прийнятті рішення про оформлення свого батьківства чоловік враховував усі можливі правові наслідки для себе, навіть з урахуванням того, що фактично батьком дитини є інша особа.
Пунктами 2.13, 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5 встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
При розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір'ю дитини (статті 126, 127 СК). Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК), - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено.
Передумовою звернення до суду у справах про виключення запису про батьківство є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Для з'ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема, призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. У разі доведення за допомогою застосування спеціальних знань відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі №676/1200/20.
Тобто, предметом у справах про оспорювання батьківства є саме відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав (частина перша статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).
Передбачене ст. ст. 12, 13, 49 ЦПК України право сторін на подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості щодо обставин, які мають значення для вирішення справи, кореспондується з обов'язком суду сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17.
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» (заява №61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це, зокрема, висновку експертизи, у тому числі судової молекулярно-генетичної.
Згідно до вимог ч. 1 п. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Статтею 104 ЦПК України визначено що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Аналіз зазначених норм права свідчить, що суд має право для з'ясування обставин, що мають значення у справі і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки чи ремесла, призначити експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі, у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про виключення відомостей про батька із актового запису дитини.
Предметом доказування у справах про оспорення батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.
Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (ст. 128 СК України).
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти рф №3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
У справі «Міфсуд проти Мальти» (Mifsud v. Malta, заява №62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) ЄСПЛ повторив, що ДНК-тест це науковий метод, наявний для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.
Верховний Суд у справі №565/657/16-ц від 05.09.2018 вказав, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства, і його доказова цінність суттєво переважає будь який інший доказ, наданий сторонами.
Також, у постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі №478/690/18 зазначено, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
З огляду на вищенаведене, у справах щодо оспорення батьківства висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи має істотне значення для вірного вирішення справи.
Таким чином, суд першої інстанції, вирішуючи клопотання врахував, що оспорення батьківства розглядається як засіб захисту прав дитини, спрямований на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини, а тому має здійснити всі можливі заходи щодо реалізації відповідною стороною процесуальних прав та обов'язків на належному рівні.
Посилання апелянта на відсутність підстав для призначення судової експертизи суперечать фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Крім того, судова експертиза як один із засобів доказування, сприяє всебічному, повному й об'єктивному дослідженню обставин справ, постановленню законних і обґрунтованих судових рішень.
Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Між сторонами виник спір з приводу батьківства ОСОБА_1 щодо дитини, для вирішення якого слід встановити обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення відповідача.
Ці обставини переконливо можуть бути встановлені лише із застосуванням спеціальних знань у сфері медицини, за допомогою проведення судової генетичної експертизи.
Колегія суддів вважає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дотримався наведених вимог процесуального закону, а доводи апелянта не спростовують правильності висновків суду, оскільки проведення спірної експертизи в справах про оспорення батьківства є необхідним для об'єктивного вирішення справи.
Натомість, відмова у проведенні судової генетичної експертизи, за наведеними у апеляційній скарзі доводами, призведе до надмірного формалізму, порушення прав позивача та затягування у встановленні істини у справі.
Таким чином колегією суддів встановлено, що відсутні порушення судом першої інстанції норм цивільного процесуального права, які б могли бути підставою для скасування правильної по суті ухвали суду першої інстанції про призначення вищезазначеної експертизи у даній справі.
Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України правильно сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи, у тому числі шляхом призначення вказаної експертизи в порядку задоволення клопотання сторони позивача.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права й підстав для її скасування, не вбачає.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 24 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 30 вересня 2025 року.
Головуючий
Судді