Житомирський апеляційний суд
Справа №279/6157/24 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.
Категорія 60 Доповідач Павицька Т. М.
29 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/6157/24 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, третя особа - Перша Коростенська державна нотаріальна контора Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Волкової Н.Я. в м. Коростені,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 терміном у два місяці з часу набранням рішення законної сили. Позов обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина за законом на спадкове майно, яке розташоване на території Коростенського району Житомирської області (м.Коростень). Вона у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини не подала, оскільки за сімейними обставинами не мала такої змоги. Інших спадкоємців після смерті матері немає. У нотаріальній конторі спадкова справа не заводилася. Після звернення до нотаріуса їй було повідомлення про пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 квітня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права. Вказує, що факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, тобто на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 судом не досліджувався під час розгляду справи. Судом першої інстанції не було взято до уваги обставини справи та сталу судову практику.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Встановлено судом першої інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 10.08.2021 року.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 позивач ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_2 .
Згідно довідки №163/16-13 від 21.06.2023 року виданої Михайлівським старостинським округом виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала по день смерті по АДРЕСА_1 - одна.
Із відповіді наданої ОСОБА_2 . Першою Коростенською державною нотаріальною конторою вбачається, що заяву про прийняття спадщини остання не подавала. На час відкриття спадщини ОСОБА_2 зі спадкодавцем зареєстрована не була. ОСОБА_2 було пропущено шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не подано доказів поважності причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтями 1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.
Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.
В обох випадках спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, і, крім того, юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.
Відповідно до статей 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач у встановлений законом строк не зверталася до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадкового майна.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).
У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».
У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 зроблено висновок, що: «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18 (провадження № 61-5590св21) вказано, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Обґрунтовуючи поважність пропуску строку звернення для прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилалася на сімейні обставини.
Із відповіді наданої ОСОБА_2 . Першою Коростенською державною нотаріальною конторою вбачається, що заяву про прийняття спадщини остання не подавала. На час відкриття спадщини ОСОБА_2 зі спадкодавцем зареєстрована не була. ОСОБА_2 було пропущено шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини .
При цьому позивач не заперечувала, що вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 з порушенням строків для прийняття спадщини, тобто після спливу шести місяців з дня смерті спадкодавця.
Таким чином, ОСОБА_1 не довела об'єктивних та непереборних обставин, які позбавили її можливості своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, а тому строк для подання заяви про прийняття спадщини пропущено без поважних причин.
За таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.
Посилання апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не дослідив під час розгляду справи факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про продовження строку для прийняття спадщини і суд розглянув справу в межах позовних вимог заявлених ОСОБА_1 . Остання не позбавлена права на звернення до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Оскільки оскаржене судове рішення підлягає залишенню без змін, то підстав для здійснення нового розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Головуючий
Судді