Справа № 709/1522/24
30 вересня 2025 року селище Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
особи, щодо якої розглядається клопотання - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
законного представника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру по кримінальному провадженню № 1202425532000428, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 серпня 2024 року,
стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, на утриманні має синів: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою з інвалідністю І групи, є учасником бойових дій, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, РНОКПП - НОМЕР_1
за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
І. Історія провадження.
02.09.2024 до Чорнобаївського районного суду Черкаської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 1202425532000428, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.08.2024, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Згідно з ухвалою судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05.09.2024 у цьому кримінальному провадженню призначено відкрите підготовче судове засідання.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10.09.2025 закрито підготовче судове засідання та призначений судовий розгляд обвинувального акту у вказаному кримінальному провадженню.
Під час здійснення судового розгляду кримінального провадження, ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25.12.2024 у кримінальному провадженню призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА_6
14.08.2025 на адресу Чорнобаївського районного суду Черкаської області із Черкаської філії судових експертиз Державної установи "Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України" повернулися матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 та висновок судово-психіатричного експерта № 415 від 16.07.2025.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18.08.2025 відновлено провадження у справі та призначено судове засідання для подальшого розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6
09.09.2025 судом постановлена ухвала про зміну порядку розгляду кримінального провадження № 1202425532000428 від 17.08.2024, вирішено продовжити судовий розгляд у порядку здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, за правилами, передбаченими главою 39 КПК України; залучено як законного представника особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_6 його дружину - ОСОБА_8
18.09.2025 прокурором скеровано до суду клопотання про застосування стосовно ОСОБА_6 заходів медичного характеру за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
ІІ. Зміст клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_6 .
Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що в діях ОСОБА_6 вбачаються ознаки суспільно небезпечного діяння, яке полягає в тому, що він, перебуваючи у стані неосудності, 12.08.2024, близько 18 години 30 хвилин, перебуваючи біля магазину «Оптовичок», який розташований по вул. Преображенська, 6 в селі Великі Канівці, Золотоніського району, Черкаської області, де в цей час перебував ОСОБА_5 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, згідно висновку судово-психіатричного експерта № 415 від 16.07.2025 не усвідомлюючи свої дії та свідомо не керуючи ними, наніс потерпілому ОСОБА_5 один удар кулаком правої руки в ліву скроневу ділянку голови в область брови, після чого наніс один удар кулаком правої руки по обличчю ОСОБА_5 в область верхньої та нижньої губи зліва, потім правою рукою обхопив, а лівою рукою притиснув свою праву руку до шиї потерпілого ОСОБА_5 та почав стискати, від чого останній отримав тілесні ушкодження у виді: садна та синець на обличчі, крововилив на слизовій верхньої губи, синці на шиї, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 05-8-01/289/316 від 28.08.2024 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Таким чином ОСОБА_6 вчинив суспільно - небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України - заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 415 від 16.07.2025, у ОСОБА_6 на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення (12 серпня 2024 року) відімчалися прояви хронічного психічного захворювання у формі органічного розладу особистості внаслідок ураження головного мозку (мінно-вибухова травма, баротравма, акубаротравма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку 10.11.2022р.) у вигляді психоорганічного синдрому з вираженими інтелектуально-мнестичними та помірними емоційно-вольовими розладами, і проявами соціальної дезадаптації (F-07.0 за міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду) - через що він не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. На теперішній час у ОСОБА_6 виявляються прояви хронічного психічного захворювання у формі органічного розладу особистості внаслідок ураження головного мозку (мінно-вибухова травма, баротравма, акубаротравма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку 10.11.2022р.) у вигляді психоорганічного синдрому з вираженими інтелектуально-мнестичними та помірними емоційно-вольовими розладами, і проявами соціальної дезадаптації через що він не може усвідомлювати свої дії і керувати ними, не може правильно сприймати обставини, що мають значення по справі, не може самостійно приймати участь при проведенні слідчих дій і при розгляді справи в суді. З огляду на виявлені у ОСОБА_6 ознаки психічного стану, він потребує застосування примусового заходу медичного характеру, а саме надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
У клопотанні прокурор просить суд застосувати до ОСОБА_6 примусові заходи медичного характеру, передбачені п. 1 ч.1 ст.94 КК України у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження
ОСОБА_6 у судовому засіданні 26.09.2024 вину у спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень визнав. Пояснив, що близько одного - двох місяців тому, ввечері, він їхав за кермом автомобіля «Рено» із своєю дружиною. Проїжджаючи біля магазину «Оптовичок» він почув образливі слова з боку потерпілого, тому зупинився, вийшов з автомобіля та побіг за потерпілим, схватив його в області грудної клітини. В цей час його ззаду хтось ударив, то був якийсь чоловік. Потерпілий вирвався та побіг до магазину. Події відбувалися дуже швидко. Чи наносив удари не пам'ятає, оскільки внаслідок контузії має поганий стан здоров'я та проблеми з головним мозком. Стверджував, що потерпілого за шию не стискав. Вибачається за скоєне ним.
У судовому засіданні 30.09.2025 ОСОБА_6 не заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про застосування стосовно нього заходів медичного характеру.
Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні 12.11.2024 пояснив, що ОСОБА_11 знає, оскільки раніше працював у нього. 12.08.2024 близько 18 год він приїхав на власному автомобілі до магазину «Оптовичок» в с. Великі Канівці, щоб зустрітися з колегою по роботі - ОСОБА_12 . Припаркувавшись біля парку, він вийшов з автомобіля та дістав телефон щоб зателефонувати колезі. Несподівано він відчув удар ззаду по потилиці та по спині. Чим були нанесені удари він не знає. Розвернувшись він побачив ОСОБА_13 , котрий продовжував наносити йому удари руками. Було 4-5 ударів. У цей час до них підбіг ОСОБА_14 та намагався захистити його. ОСОБА_14 став між ним та ОСОБА_15 , але останній продовжував наносити удари, було ще 2-3 удари по обличчю. Телефон випав з рук і він нагнувся щоб його підняти, але ОСОБА_16 в цей час обхватив його за шию та почав душити. У цей час до нього підбігла дружина - ОСОБА_17 та намагалася забрати телефон. Він вирвався та забіг у магазин. Повідомив, що із 17.05.2025 з дружиною не проживає та з того часу в них неприязні відносини. Стверджує, що дружина ОСОБА_17 не наносила йому ударів та тілесних ушкоджень, а лише намагалася забрати телефон. Під час проведення з його участю слідчого експерименту він показував яким чином та в які частини тіла ОСОБА_16 наносив йому удари.
У судовому засіданні 30.09.2025 потерпілий ОСОБА_5 просив задовольнити клопотання прокурора про застосування стосовно ОСОБА_6 заходів медичного характеру.
Захисник особи, щодо якої розглядається клопотання - адвокат ОСОБА_7 не заперечував щодо задоволення клопотання прокурора.
Законний представник - ОСОБА_8 підтримала думку захисника. Повідомила, що наприкінці жовтня запланована госпіталізація її чоловіка, він періодично проходить лікування у психіатра.
ІV. Положення закону, якими керувався суд
Згідно з ч. 2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Отже, осудність є обов'язковою ознакою суб'єкта злочину, що характеризується таким психічним станом особи, при якому вона під час вчинення злочину здатна усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) означає правильне розуміння фактичних об'єктивних ознак злочину - об'єкта посягання, суті діяння, обстановки, часу і місця, способу його вчинення, його суспільно небезпечних наслідків тощо. Така здатність повинна бути пов'язана з можливістю контролювати, керувати своїми вчинками. Тут свідомість і воля взаємозалежні й лише в сукупності виступають передумовою визнання особи винною.
Натомість, неосудною визнається така особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК України, не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.
Поняття неосудності включає в себе співвідношення медичного (біологічного) і юридичного (психологічного) критеріїв. Медичний критерій полягає у наявності у особи психічного захворювання, що істотно впливає на свідомість і волю людини (хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки). Юридичний - у нездатності особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. При цьому юридичний критерій виражається двома ознаками:
1) інтелектуальною - особа не може усвідомлювати фактичну сторону своїх дій (бездіяльності) та/або не здатна усвідомлювати їх суспільно небезпечний характер;
2) вольовою - особа не може керувати своїми діями (бездіяльністю) внаслідок руйнування психічною хворобою її вольової сфери.
Особу може бути визнано неосудною тільки тоді, коли встановлена одна з ознак критерію юридичного на підставі хоча б однієї з ознак критерію медичного.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 03.06.2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» передбачено, що зазначені примусові заходи мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінальним процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами.
Згідно з ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Відповідно до ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Частиною 2 статті 94 КК України визначено, що надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.
Відповідно до ст.512 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосування, а в силу ст.513 КПК України визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;
2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;
3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;
4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;
5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
V. Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, та висновки суду.
Безпосередньо дослідивши докази, подані під час судового розгляду, оцінюючи їх в сукупності, з точки зору достатності та взаємозв'язку, провівши у повному обсязі судовий розгляд, перевіривши доводи учасників процесу, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Суд установив, що ОСОБА_6 , 12.08.2024, близько 18 години 30 хвилин, перебуваючи біля магазину «Оптовичок», який розташований по вул. Преображенська, 6, у с. Великі Канівці Золотоніського району Черкаської області, де в цей час перебував ОСОБА_5 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, згідно висновку судово-психіатричного експерта № 415 від 16.07.2025 не усвідомлюючи свої дії та свідомо не керуючи ними, наніс потерпілому ОСОБА_5 один удар кулаком правої руки в ліву скроневу ділянку голови в область брови, після чого наніс один удар кулаком правої руки по обличчю ОСОБА_5 в область верхньої та нижньої губи зліва, потім правою рукою обхопив, а лівою рукою притиснув свою праву руку до шиї потерпілого ОСОБА_5 та почав стискати, від чого останній отримав тілесні ушкодження у виді: садна та синець на обличчі, крововилив на слизовій верхньої губи, синці на шиї, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 05-8-01/289/316 від 28.08.2024 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Цими діями ОСОБА_6 вчинив суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.
При цьому, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 234/18511/18 (провадження №51-4960км19) зазначив, що оскільки у стані неосудності особа не здатна розуміти своїх дій та керувати ними, а мета і мотив, які особа має чітко усвідомлювати, як ознаки суб'єктивної сторони складу злочину за наявності такого стану відсутні, то встановлення будь-якої форми вини (умислу чи необережності) у діях неосудної особи об'єктивно є неможливим. У такому випадку юридична оцінка суспільно небезпечного діяння повинна надаватися, виходячи з фактичних обставин скоєного діяння та наслідків, що настали.
Вчинення ОСОБА_6 суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами у їх сукупності, а саме:
- - витягом з ЄРДР № 12024255320000428 від 17.08.2024, згідно якого 16.08.2024 до Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області надійшли матеріали за фактом звернення гр. ОСОБА_5 з приводу нанесення останньому тілесних ушкоджень; правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 125 КК України (т.1 а.п. 101);
- копією електронного рапорту від 12.08.2024, згідно якого 12.08.2024 о 18:17 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 12.08.2024 о 18:16 за адресою: Чорнобаївський район, с. Великі Канівці, магазин «Оптовичок» відомий ОСОБА_6 (колишній військовий) наніс кулаком тілесні ушкодження, пошкодив телефон та рухається в напрямку будинку культури, після чого сів в автомобіль «Рено», н.з. НОМЕР_2 та рухається в напрямку с-ща Чорнобай. ШМД не потребують, наявні свідки. Заявник ОСОБА_5 . В результаті опрацювання встановлено: прибувши на місце події за вищевказаною адресою від заявника відібрано заяву та пояснення, опитано учасників та свідків події. ОСОБА_5 бажає звертатися до СМЕ м. Золотоноша для встановлення ступеня тяжкості отриманих тілесних ушкоджень, рішення буде прийнято згідно чинного законодавства України (т. 1 а.с. 102);
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 12.08.2024, згідно якого ОСОБА_5 повідомив, що 12.08.2024 близько 18:20 в с. В. Канівці, біля магазину «Оптовичок» ОСОБА_6 наніс йому удари кулаком по обличчю (т. 1 а.с. 103);
- висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи, складеного Золотоніським міжрегіональним відділенням Комунальної установи «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 14.08.2024 № 05-8-01/289, згідно якого на основі проведеного судово-медичного освідування гр. ОСОБА_5 експерт дійшов висновку, що у гр. ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження: садна та синець на обличчі, крововилив на слизовій верхньої губи, синці на шиї, які виникли від дії тупого твердого предмета чи предметів, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (т. 1 а.п. 104);
- висновком експерта № 05-8-01/289/316 від 28.08.2024, складеного Золотоніським міжрегіональним відділенням Комунальної установи «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи», згідно якого на основі проведеної судово-медичної експертизи з приводу спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , експерт дійшов висновку, що у гр. ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження: садна та синець на обличчі, крововилив на слизовій верхньої губи, синці на шиї, які виникли від дії тупого твердого предмета чи предметів, не виключено в термін, вказаний в постанові, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (т. 2 а.п. 105);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 26.08.2024 із фототаблицею, який проведеного з участю потерпілого ОСОБА_5 та під час проведення якого потерпілий розповів та показав кількість та механізм нанесення йому 12.08.2024 о 18:10 біля магазину «Оптовичок» в с. Великі Канівці ОСОБА_6 ударів (т. 2 а.п. 106-112);
- висновком експерта № 05-8-01/289/322 від 28.08.2024, складеного Золотоніським міжрегіональним відділенням Комунальної установи «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи», згідно якого на основі проведеної судово-медичної експертизи з приводу спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , експерт дійшов висновку, що у гр. ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження: садна та синець на обличчі, крововилив на слизовій верхньої губи, синці на шиї. Експерт вважає, невиключеною ймовірністю, виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого в час та при обставинах, вказаних останнім під час проведення слідчого експерименту (т. 2 а.п. 113);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 26.08.2024 із фототаблицею, який проведеного з участю свідка ОСОБА_12 та під час проведення якого свідок розповів та показав кількість, механізм нанесення потерпілому ОСОБА_5 12.08.2024 о 18:10 біля магазину «Оптовичок» в с. Великі Канівці ОСОБА_6 ударів (т. 2 а.п. 114-120);
- висновком експерта № 05-8-01/289/319 від 28.08.2024, складеного Золотоніським міжрегіональним відділенням Комунальної установи «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи», згідно якого на основі проведеної судово-медичної експертизи з приводу спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , експерт дійшов висновку, що у гр. ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження: садна та синець на обличчі, крововилив на слизовій верхньої губи, синці на шиї. Експерт вважає, невиключеною ймовірністю, виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого в час та при обставинах, вказаних свідком ОСОБА_12 під час проведення слідчого експерименту (т. 2 а.п. 121);
- показаннями свідка ОСОБА_18 , допитаної в судовому засіданні, котра пояснила, що близько 18 години, але точної дати вона не пам'ятає, вона їхала за кермом власного автомобілі в с. Великі Канівці. Проїжджаючи навпроти магазину «Оптовик» вона побачила, що на проїзній частині дороги, на повороті, на зустріч їй, посередині дороги, раптово зупинився автомобіль «Рено» синього кольору, перегородивши їй дорогу. Із-за керма вибіг ОСОБА_16 та побіг у напрямку магазину. Нанесення тілесних ушкоджень вона не бачила, оскільки на середині дороги стояв автомобіль ОСОБА_13 , котрий загороджував огляд. Із пасажирського сидіння автомобіля вийшла дружина ОСОБА_13 та сіла за кермо автомобіля. В автомобілі також знаходилася дружина ОСОБА_19 , котра вийшла з автомобіля та одразу повернулася. Потім дружина ОСОБА_13 почала від'їжджати та під час руху автомобіля повернувся ОСОБА_16 і вони поїхали. Ці події відбувалися дуже швидко, від часу виходу ОСОБА_13 з автомобіля та його повернення минуло близько 1-2 хвилин. Потім до неї підійшов потерпілий ОСОБА_5 і сказав, що його щойно побив ОСОБА_16 , попросив викликати поліцію. Вона побачила на лобі та губі ОСОБА_19 кров; на ліктях та ногах були «свіжі, щесані» рани. Бійку та нанесення тілесних ушкоджень вона не бачила, оскільки подія відбувалася біля магазину, за автомобілями їй нічого не було видно. Через деякий час до магазину повернувся ОСОБА_16 з дружиною та приїхали працівники поліції. До цих подій ОСОБА_13 та його дружину вона не знала;
- показаннями свідка ОСОБА_12 , котрий під час допиту у судовому засіданні повідомив, що влітку 2024 року, точної дати не пам'ятає, він домовився ввечері зустрітися зі ОСОБА_5 біля магазину «Оптовичок», котрий розташований на повороті в центрі села Великі Канівці, щоб віддати ключі від гаража. На зустріч він поїхав на велосипеді. Під'їжджаючи до магазину він побачив потерпілого, котрий стояв біля проїзної частини дороги біля свого автомобіля та щось дивився в телефоні. У цей час посеред проїзної частини дороги зупинився автомобіль «Реоно», з нього вибіг ОСОБА_20 та підбігши до ОСОБА_19 ззаду наніс удар. Свідок почав розбороняти та став між ними, обличчям до ОСОБА_21 . Останній продовжував наносити удари потерпілому в область голови. Під час проведення з його участю слідчого експерименту він показував як та куди бив ОСОБА_16 потерпілого. Потім підбігла дружина ОСОБА_19 та відштовхнула свідка. У цей час він побачив, що потерпілий стоїть на колінах, а ОСОБА_16 обхвативши рукою за шию, душить його. Від чого упав потерпілий він не бачив. ОСОБА_16 висловлювався нецензурною лексикою на адресу потерпілого, а дружина в цей час намагалася забрати у потерпілого телефон. Коли він відтягнув дружину, то потерпілий вирвався та втік у магазин. Подія тривала 2-3 хвилини. Щоб дружина наносила потерпілому удари він не бачив, вона лише намагалася забрати телефон. Потім дружина потерпілого та ОСОБА_16 пішли в автомобіль останнього. Потім приїхала поліція та повернувся ОСОБА_22 . Свідок бачив що у потерпілого розбита губа, ніс, брова та подряпини на шиї. Із лайки ОСОБА_21 свідок зрозумів, що цього ж дня потерпілий ніби порізав йому колеса. Автомобіль ОСОБА_13 він упізнав, оскільки декілька днів до цієї події він був свідком того, як ОСОБА_16 приїздив на цьому автомобілі до брата ОСОБА_23 , щось кричав за порізані колеса і погрожував поламати йому ноги.
Разом з тим, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , пояснила, що вона колишня дружина потерпілого ОСОБА_5 , спільно не проживають п'ять місяців; у родини ОСОБА_21 вона працює по господарству. Ввечері, точної дати не пам'ятає, вона їхала в автомобілі з ОСОБА_15 та його дружиною ОСОБА_24 в с. Великі Канівці. Вони повернули в напрямку магазину «Оптовичок». Біля магазину, на узбіччі, стояв її колишній чоловік ОСОБА_5 та висловився на адресу ОСОБА_13 нецензурними словами. ОСОБА_16 зупинився, вийшов з автомобіля та пішов у напрямку потерпілого. Вона також вийшла та пішла за ним. Потерпілий перебіг на іншу сторону дороги, вони побігли за ним. Наздогнавши потерпілого, ОСОБА_16 став тримати потерпілого, обхвативши правою рукою за груди. Вона нанесла потерпілому правою рукою удар по обличчю, а потім наносила ляпаси по обличчю, руках, ногами не била. Від удару кулаком у потерпілого розсіклася брова. Вона намагалася забрати телефон у потерпілого, але не вийшло. Вона сказала: «це за дітей», оскільки хотіла помститися колишньому чоловіку за раніше висловлені на її адресу образи, ненадання допомоги дітям. ОСОБА_16 не бив потерпілого, а лише тримав. У цей час якийсь чоловік ударив ОСОБА_13 та її, почав кричати «убивають». Вона розвернулася до цього чоловіка і сказала ОСОБА_25 щоб відпускав ОСОБА_26 . Останній вирвався та втік у приміщення магазину. Вона пішла за ним у магазин, але вже не била потерпілого. Після цього ОСОБА_24 до них не підходила. Ця подія відбулася швидко. На питання прокурора про причини зміни показань, наданих під час досудового розслідування, свідок повідомила, що показання не змінювала, протокол допиту свідка підписувала не читаючи його. Повідомила, що між ОСОБА_15 та ОСОБА_27 тривалі неприязні відносини, потерпілий постійно шкодив ОСОБА_28 : проколов колеса, спалив альтанку. Потерпілий її постійно ображав, виганяв із житла, неодноразово писав на неї скарги до служби у справах дітей, між ними були постійні сварки. У родині ОСОБА_21 вона працює протягом останніх п'яти місяців, чотири-п'ять днів на тиждень.
Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_17 у частині того, що ОСОБА_6 не наносив тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 і не бере їх до уваги, оскільки такі показання спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме: показаннями свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_12 , показаннями потерпілого ОСОБА_5 , котрі стверджували, що дружина потерпілого - ОСОБА_17 не наносила потерпілому тілесних ушкоджень; дослідженими у судовому засіданні протоколами слідчого експерименту з участю потерпілого ОСОБА_5 та за участю свідка ОСОБА_12 від 26.08.2024, висновками експерта № 05-8-01/289/322 від 28.08.2024 та № 05-8-01/289/319 від 28.08.2024.
Суд вважає, що причиною зміни показань свідка ОСОБА_17 є наявність неприязних відносин між нею та потерпілим ОСОБА_5 , котрий є її колишнім чоловіком; перебування свідка ОСОБА_17 у трудових відносинах з родиною особи стосовно якої розглядається клопотання про застосування заходів медичного характеру - ОСОБА_6 , а саме свідок є найманим працівником, що викликає сумнів в правдивості цих показань та їх достовірності.
Суд наголошує, що стороною захисту не було надано суду будь-яких об'єктивних підстав вважати, що потерпілий ОСОБА_5 та свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_12 є недоброчесними чи в інший, будь-який спосіб зацікавлені в результатах розгляду даного кримінального провадження, через що можуть чи бажають оговорити ОСОБА_6 . Потерпілим не заявлено до ОСОБА_6 через розгляд справи будь-яких вимог матеріального характеру, чи інших вимог, які стосуються надання йому, чи отримання ним благ або в інший спосіб отримання будь-якої вигоди для себе.
Судом в межах повноважень, визначених ч. 3 ст. 26 КПК України, були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною захисту її процесуальних прав, в тому числі права обстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об'єктивного з'ясування обставин на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Будь-яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій ОСОБА_6 та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.
Отже, дослідивши у судовому засіданні зазначені докази, суд дійшов висновку про те, що вони є належними, достовірними, достатніми і допустимими, оскільки зібрані у порядку, встановленому КПК України, отримані без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, чи завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, не протирічать один одному, та у своїй сукупності поза розумним сумнівом надають можливість суду зробити висновок про доведеність вчинення ОСОБА_6 суспільно небезпечного діяння, котре підпадає під ознаки кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
Крім того, судом досліджено дані, що характеризують особу ОСОБА_6 , котрий є учасником бойових дій, особою з інвалідністю першої групи внаслідок війни (а.п 122-124, 138), наразі є внутрішньо переміщеною особою (т. 2 а.с. 127), має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 2 а.п.128), ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку в лікаря-нарколога не перебуває (т. 2 а.п. 129), за місцем проходження служби характеризувався позитивно (т. 2 а.п. 130), раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (т. 2 а.п. 131), за місце проживання характеризується позитивно (т. 2 а.п. 132), систематично перебуває на лікуванні в медичних закладах (т. 2 а.п. 136-137, 200-228).
Згідно дослідженого в судовому засіданні висновку судово-психіатричного експерта № 415 від 16.07.2025, складеного експертом Черкаської філії судових експертиз «Державна установа «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» у ОСОБА_6 на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення (12 серпня 2024 року) відімчалися прояви хронічного психічного захворювання у формі органічного розладу особистості внаслідок ураження головного мозку (мінно-вибухова травма, баротравма, акубаротравма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку 10.11.2022р.) у вигляді психоорганічного синдрому з вираженими інтелектуально-мнестичними та помірними емоційно-вольовими розладами, і проявами соціальної дезадаптації (F-07.0 за міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду) - через що він не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. На теперішній час у ОСОБА_6 виявляються прояви хронічного психічного захворювання у формі органічного розладу особистості внаслідок ураження головного мозку (мінно-вибухова травма, баротравма, акубаротравма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку 10.11.2022р.) у вигляді психоорганічного синдрому з вираженими інтелектуально-мнестичними та помірними емоційно-вольовими розладами, і проявами соціальної дезадаптації через що він не може усвідомлювати свої дії і керувати ними, не може правильно сприймати обставини, що мають значення по справі, не може самостійно приймати участь при проведенні слідчих дій і при розгляді справи в суді, і за своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_6 потребує застосування примусового заходу медичного характеру, а саме надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку (т. 2 а.с. 69-74).
Ураховуючи вказаний висновок судово-психіатричного експерта та положення ст. 19 КК України ОСОБА_6 під час вчинення суспільно небезпечного діяння щодо потерпілого ОСОБА_5 перебував у стані неосудності, тобто не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, до нього за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Відповідно до п. 4 ч. 1 та ч. 5 ст. 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру, як надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Необхідно наголосити, що примусові заходи медичного характеру за своїм змістом не є покаранням, тому що психічно хвора особа не спроможна розуміти його значення. Метою таких заходів є лікування особи. Сутність примусових заходів медичного характеру полягає у тому, щоб забезпечити безпеку психічно хворій особі та захистити від неї суспільство. Специфікою правового статусу неосудної особи, як учасника кримінального провадження є надання їй додаткових процесуальних гарантій, що закріплено у ч. 2 ст. 10 КПК України.
Верховний Суд у справі № 51-5807км18 від 30.05.19 р. висловив позицію, що «Статтею 94 КК України визначено три критерії, які суд має враховувати при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру: медичний (характер і тяжкість захворювання), юридичний (тяжкість вчиненого діяння) та соціальний (ступінь небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб). При цьому ступінь небезпечності психічно хворого містить оцінку: суспільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності цього хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання. ВС звернув увагу також на те, що метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов'язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Щодо медичного критерію, а саме характеру і тяжкості психічного захворювання, експерт у цій області вказав, що на період часу, до яких відноситься скоєння ОСОБА_6 інкримінованих йому дій (12.08.2024) та на теперішній час ((16.07.2025), він виявляв і виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у формі органічного розладу особистості внаслідок ураження головного мозку у вигляді психоорганічного синдрому з вираженими інтелектуально-мнестичними та помірними емоційно-вольовими розладами, і проявами соціальної дезадаптації, що позбавляло та позбавляє на теперішній час його здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними, перешкоджає йому правильно сприймати обставини, що мають значення у справі,
Щодо соціального критерію, тобто ступеня небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб, то експерт дійшов висновку, зважаючи на простежувану поведінку ОСОБА_6 , у нього встановлені клінічні ознаки суспільної небезпеки та він за своїм психічним станом на теперішній час потребує застосування примусового заходу медичного характеру, а саме надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Стосовно юридичного критерія, а саме тяжкості вчинених діянь, то суд встановив, що ОСОБА_6 застосовував до потерпілого фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я особи.
Отже, суд приходить до переконання про необхідність застосування до ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру, так як за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння він становить небезпеку для себе та суспільства.
Визначаючи тип психіатричного закладу, суд з урахуванням характеру та тяжкості наявного психічного захворювання, ступеня небезпечності психічно хворого для себе та інших осіб, а також тяжкості вчинення суспільно-небезпечних діянь та врахувавши висновок експерта-психіатра, погоджується з позицією прокурора, вважає, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_6 слід задовольнити та застосувати до нього примусові заходи медичного характеру передбачені п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Підстав для застосування інших видів примусових заходів медичного характеру, передбачених ст. 94 КК України суд не вбачає.
VI Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при постановленні ухвали.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 на момент постановлення ухвали не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.
Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Покликаючись на положення статей 19, 93, 94 КК України, статей 100, 369-372, 376, 395, 512, 513, 516 КПК України, суд,
Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженню № 1202425532000428, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 серпня 2024 року, стосовно ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_6 , примусові заходи медичного характеру, передбачені п. 1 ч.1 ст.94 КК України у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Медичну карту стаціонарного хворого № 4275 та медичну карту стаціонарного хворого № 2399 на ім'я ОСОБА_6 повернути до Комунального некомерційного підприємства «Чорнобаївська багатопрофільна лікарня Чорнобаївської селищної ради».
Медичну карту стаціонарного хворого № 166566 на ім'я ОСОБА_6 повернути до Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 16» Криворізької міської ради.
Медичну карту стаціонарного хворого № 54775 та медичну карту стаціонарного хворого № 3003 на ім'я ОСОБА_6 повернути до Комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради».
Медичну карту стаціонарного хворого № 111Р на ім'я ОСОБА_6 повернути до Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Черкаської обласної ради».
Медичну карту стаціонарного хворого ім'я ОСОБА_6 , оформлену КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради», повернути до Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради».
Медико-експертну справу № 5890 на ім'я ОСОБА_6 повернути до Управління охорони здоров'я Черкаської обласної державної адміністрації.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подання через Чорнобаївський районний суд Черкаської області апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення ухвали, а для осіб, які не викликалися в судове засідання - з дня отримання ними копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, законному представнику, особі стосовно якої розглянуто клопотання.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1