707/2744/25
2/707/1435/25
29 вересня 2025 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Морозова В.В.
за участі: секретаря судового засідання - Швидкої І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою, у якій просить суд:
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за розпискою у сумі 17 000 грн 00 коп.;
- судові витрати по оплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24 грудня 2024 року позивач надав відповідачу ОСОБА_2 у борг грошові кошти у розмірі 17 000 гривень 00 копійок, з умовою їх повернення до 24 червня 2025 року, про що останній власноруч написав розписку.
Після спливу строку повернення коштів, вказаних у зазначеній вище розписці, відповідач борг не повернув.
З урахуванням наведеного, позивач вважає, що відповідач повинен повернути йому суму боргу в розмірі 17 000 грн 00 коп.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Морозова В.В. від 21 липня 2025 року відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін 29 вересня 2025 року; запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву; встановлено позивачу триденний термін з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив, а відповідачу - триденний термін з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.
Зокрема, відповідача було повідомлено про вказаний позов шляхом направлення копії позовної заяви разом з додатками та ухвалою суду за місцем його реєстрації, проте конверт повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Факт неотримання відповідачем у справі кореспонденції, яка направлена судом з дотриманням вимог процесуального закону за належною адресою, суд вважає таким, що зумовлений не об'єктивними причинами, а є наслідком суб'єктивної поведінки відповідача.
Також, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до постанови КЦС ВС від 10 травня 2023 року № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від будь-якої зі сторін до суду не надійшло, а відтак, відповідно до вимог частини п'ятої статті 279 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідач не скористався.
Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З клопотаннями про відкладення розгляду справи учасники справи не звертались.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно із статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.
Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, що 24 грудня 2024 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики.
Факт отримання коштів підтверджується розпискою позичальника, написаною останнім власноруч 24 грудня 2024 року.
Зі змісту вказаного документу вбачається, що відповідач у справі ОСОБА_2 24 грудня 2024 року отримав від позивача у справі ОСОБА_1 у позику грошові кошти в сумі 17 000 грн 00 коп., терміном на шість місяці, тобто до 24 червня 2025 року.
Станом на дату розгляду справи відповідач грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим має заборгованість перед позивачем.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до змісту частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 627 ЦК України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).
Відтак, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить про те, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду: від 18 квітня 2018 року в справі № 518/1647/15-ц (провадження № 61-4576св18), від 27 червня 2018 рокув справі № 712/14562/17-ц (провадження № 61-26174ск18), від 08 липня 2019 року в справі № 524/4946/16-ц провадження № 61-20376св18), та від 06 квітня 2020 року в справі № 464/5314/17.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15.
Зі змісту боргової розписки від 24 грудня 2024 року вбачається, що вона власноруч написана та підписана ОСОБА_2 . У ній зазначена сума отриманих відповідачем коштів у позику - 17 000 грн 00 коп., а також строк їх повернення - шість місяців, тобто до 24 червня 2025 року.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши зміст розписки від 24 грудня 2024 року та оцінивши усі доводи, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які випливають із договору позики.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За приписами частини третьої статті 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частинами першою та другою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до вимог частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2022 року в справі № 757/42885/19 (провадження № 61-1411св21), з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що: «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань».
Частиною 3 статті 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Враховуючи, що борговий документ знаходиться у позикодавця, наявні підстави для висновку, що боргові зобов'язання боржником не виконано.
Підсумовуючи, суд вважає доведеним факт укладення між сторонами у справі договору позики та факт порушення відповідачем його умов у частині повернення грошових коштів, а тому позивач є таким, що набув права вимоги заборгованості за вказаним договором.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 24 грудня 2024 року в загальному розмірі 17 000 грн 00 коп.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з повним задоволенням позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою - задовольнити.
Стягнути ізОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 24 грудня 2024 року в загальному розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 00 копійок.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення в електронній формі сторони можуть за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя: В. В. Морозов