707/1614/25
2/707/951/25
23 вересня 2025 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Морозова В.В.
за участі: секретаря судового засідання - Швидкої І.О.
сторін:
представника позивача Вдовиченка Ю.В.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального некомерційного підприємства «Черкаська центральна районна лікарня «Cлобідської сільської ради» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-
Представник позивача - адвокат Вдовиченко Ю.В., в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Черкаська центральна районна лікарня «Cлобідської сільської ради», через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, у якій просить суд:
- стягнути із ОСОБА_2 на користь Комунального некомерційного підприємства «Черкаська центральна районна лікарня» Слобідської сільської ради заподіяну шкоду в розмірі 269 149 грн 78 коп.;
- стягнути із ОСОБА_2 на користь Комунального некомерційного підприємства «Черкаська центральна районна лікарня» Слобідської сільської ради судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 037 грн 25 коп., витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2023 року у справі № 712/5139/20 (провадження № 1-кп/707/36/23) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка працювала лікарем акушер-гінекологом (ургентним) акушерсько-гінекологічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, та частково задоволено цивільний позов ОСОБА_3 : стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради на користь ОСОБА_3 завдану матеріальну шкоду в розмірі 19 149 (дев'ятнадцять тисяч сто сорок дев'ять) гривень 78 копійок та моральну шкоду в розмірі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.
На підставі заяви ОСОБА_3 від 15 квітня 2025 року та виконавчого листа, виданого Черкаським районним судом Черкаської області 07 квітня 2025 року, Комунальне некомерційне підприємство «Черкаська центральна районна лікарня» Слобідської сільської ради виконало судове рішення, сплативши ОСОБА_3 присуджені грошові кошти на загальну суму 269 149 (двісті шістдесят дев'ять тисяч сто сорок дев'ять) гривень 78 копійок шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на її банківський рахунок 01 травня 2025 року з утриманням з суми моральної шкоди передбачених Податковим кодексом України сум податку з доходів фізичних осіб та військового збору, які перераховано до бюджету.
Представник позивача вказує, що діями працівника ОСОБА_2 , які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, Комунальному некомерційному підприємству «Черкаська центральна районна лікарня» Слобідської сільської ради завдано шкоди в розмірі 269 149 гривень 78 копійок.
Згідно пункту 3 статті 134 Кодексу законів про працю України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Таким чином, представник позивача зазначає, що ОСОБА_2 несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини Комунальному некомерційному підприємству «Черкаська центральна районна лікарня» Слобідської сільської ради.
Враховуючи наведене, Комунальне некомерційне підприємство «Черкаська центральна районна лікарня» Cлобідської сільської ради, звернулося до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Морозова В.В. від 08 травня 2025 року відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 12 червня 2025 року; встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
26 травня 2025 року, у межах строку, встановленого судом, від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ковтуна А.В. через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву разом з доказами направлення його копії позивачу, у якому останній просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та стягнути з КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Слобідської сільської ради на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані з розглядом справи: професійна правнича допомога - 15 000 грн 00 коп. та 2 000 грн 00 коп. за кожне судове засідання у справі.
В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначає, що згідно ч. 4 ст. 1191 ЦК України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).
Абзацами 4, 5 п.п. 10 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України визначено, що органи державної влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету (місцевих бюджетів), у випадках, визначених цим пунктом, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб цих органів, якщо рішенням суду не встановлено в діях посадових, службових осіб складу кримінального правопорушення. За результатами службового розслідування органи державної влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) та органи Казначейства України у місячний строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам), з пред'явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб цих органів, винних у завданні збитків (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).
Представник відповідача вказує, що відповідно до вказаних норм права територіальна громада, відшкодувавши шкоду, отримує право зворотної вимоги (регресу) до особи, винної за завдану шкоду, за виключенням відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди.
Таким чином, представник відповідача вважає, що враховуючи положення ч. 4 ст. 1191 ЦК України та абзаци 4, 5 п.п. 10 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, які виключають можливість пред'явлення позивачем зворотної вимоги до відповідача щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 250 000 грн 00 коп., вважає позовні вимоги в цій частині безпідставними.
Крім того, представник відповідача звертає увагу суду, що у ОСОБА_2 був відсутній умисел на вчинення злочину, за який її засуджено вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2023 року.
Також представник відповідача вказує, що через відсутність відповідного обладнання в КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Слобідської сільської ради стала перешкодою ОСОБА_2 виконувати належним чином покладені на неї обов'язки.
Окремо, представник відповідача наголошує на тому, що після розірвання шлюбу відповідач самостійно утримує неповнолітню доньку ОСОБА_4 . Згідно довідки про доходи КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Слобідської сільської ради, відповідач отримує заробітну плату в середньому розмірі близько 11 000 грн 00 коп. та інші доходи у відповідача відсутні. За такого розміру щомісячного доходу, грошових коштів ледь вистачає на проживання та побутові витрати відповідача та неповнолітньої дитини. Виходячи з наведеного, розмір заявлених позивачем вимог, для відповідача, є взагалі неосяжною сумою.
11 червня 2025 року від представника позивача - адвоката Вдовиченко Ю.В., в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Черкаська центральна районна лікарня «Cлобідської сільської ради» через підсистему «Електронний суд» надійшла до суду відповідь на відзив разом з доказами направлення її копії іншим учасникам справи, у яких представник позивача не погодився з доводами представника відповідача та просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі виходячи з підстав, наведених у позові.
Додатково представник позивача зазначив, що вирок, яким відповідача було визнано винуватою та задоволено цивільний позов потерпілої про стягнення матеріальної та моральної шкоди, було ухвалено Черкаським районним судом Черкаської області 21 серпня 2023 року.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 31 серпня 2023 року у справі № 707/2165/23 був задоволений позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, укладеного 17 червня 2010 року та від якого подружжя має малолітню дитину. Позовів про поділ майна подружжя та стягнення аліментів ОСОБА_2 не подавала.
Вирок, яким відповідача було визнано винуватою та задоволено цивільний позов потерпілої про стягнення матеріальної та моральної шкоди, було ухвалено Черкаським районним судом Черкаської області 21 серпня 2023 року.
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_5 зареєстроване наступне нерухоме майно: приміщення 81 у будинку АДРЕСА_1 Черкаси Черкаської області, земельна ділянка кадастровий номер 0523785400:01:000:0184, будинок АДРЕСА_2 , яке було набуте під час перебування у шлюбі з відповідачем.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_5 є власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет воріт» (код ЄДРПОУ 40878119), яке було зареєстровано 06 жовтня 2016 року (під час перебування у шлюбі з відповідачем) та ФОП ОСОБА_5 , зареєстровано 12 травня 2015 року.
Крім того, згідно відповіді ТСЦ МВС № 7141 від 03 червня 2025 року № 31/31/7141/548-аз-551/2025 на адвокатський запит представника позивача, ОСОБА_2 була власником легкового автомобіля марки «Volkswagen Tiguan» 2015 року випуску, якого 08 травня 2025 року (день відкриття Черкаським районним судом Черкаської області провадження у цій справі) було переоформлено на її колишнього чоловіка ОСОБА_5 . Також за колишнім чоловіком відповідача 02 серпня 2022 року (під час перебування у шлюбі) зареєстровано легковий автомобіль Mercedes-Benz GLE-Class 300D, 2022 року випуску.
Таким чином, представник позивача вказує, що доводи відповідача є безпідставними, наведені обставини завдання позивачу шкоди та майновий стан відповідача не відповідають дійсності, а правова позиція заснована на помилковому застосуванні норм чинного законодавства.
20 червня 2025 року, у межах строку, встановленого судом, від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ковтуна А.В. через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив разом з доказами направлення його копії позивачу, у яких останній не погодився з доводами представника позивача та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 15 липня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 вересня 2025 року; встановлено загальний порядок дослідження доказів у справі.
У судовому засіданні, яке відбулося 22 вересня 2025 року, представник позивача - Вдовиченко Ю.В. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити з підстав, наведених у ньому.
Представник відповідача - адвокат Ковтун А.В. у судовому засіданні, яке відбулося 22 вересня 2025 року, заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у позові з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.
Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Заслухавши вступне представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, що згідно витягу з наказу Черкаської центральної районної лікарні № 105/1К від 05 грудня 2017 року, ОСОБА_2 , лікаря акушер-гінеколога акушерсько-гінекологічного відділення (гінекологічних палат) переведено на посаду лікаря акушер-гінеколога (ургентного) акушерсько-гінекологічного відділення (акушерських палат) з 05 грудня 2017 року.
Вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2023 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, та призначено їй покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі, з позбавленням права займатися лікарською діяльністю на строк 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає обов'язки, покладені на неї судом.
Зокрема, цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто із комунального некомерційного підприємства «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради на користь ОСОБА_3 завдану матеріальну шкоду в розмірі 19 149 (дев'ятнадцять тисяч сто сорок дев'ять) гривень 78 копійок та моральну шкоду в розмірі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.
У решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.
Відповідну правову позицію було викладено у постанові Верховного суду від 12.07.2023 року у справі № 663/1169/20.
Таким чином, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, що у ОСОБА_2 був відсутній умисел на вчинення злочину, за який її засуджено вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2023 року, а також через відсутність відповідного обладнання в КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Слобідської сільської ради стало перешкодою ОСОБА_2 виконувати належним чином покладені на неї обов'язки, оскільки вказані обставини встановлені вироком суду першої інстанції, апеляційної та касаційної інстацій.
Із копії заяви ОСОБА_3 від 15 квітня 2025 року встановлено, що остання звернулася до Комунального некомерційного підприємства «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради із виконавчим листом виданим Черкаським районним судом Черкаської області 07 квітня 2025 року щодо виконання вироку Черкаського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2023 року.
Таким чином, на підставі заяви ОСОБА_3 від 15 квітня 2025 року та виконавчого листа, виданого Черкаським районним судом Черкаської області 07 квітня 2025 року, Комунальне некомерційне підприємство «Черкаська центральна районна лікарня» Слобідської сільської ради виконало вирок суду від 21 серпня 2023 року, сплативши ОСОБА_3 присуджені грошові кошти на загальну суму 269 149 гривень 78 копійок шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на її банківський рахунок 01 травня 2025 року з утриманням з суми моральної шкоди передбачених Податковим кодексом України сум податку з доходів фізичних осіб та військового збору, які перераховано до бюджету, вказані обставини підтверджуються платіжними інструкціями № 11797, 11798, 11799, 11800 від 01 травня 2025 року та заключною випискою за період з 01.05.2025 по 01.05.2025 року.
Таким чином, між сторонами існує спір щодо порядку відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дій працівника, який регулюється нормами Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За положеннями статей 22 та 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами) визначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 року у справі № 760/28302/18-ц, від 02.11.2020 року у справі № 133/1238/17.
Згідно із частиною 1 статті 130 Кодексу законів про працю України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
За приписами ч. 2 ст. 130 Кодексу законів про працю України умовами настання матеріальної відповідальності працівника є пряма дійсна шкода; протиправна поведінка працівника; вина в діях чи бездіяльності працівника; прямий причинний зв'язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.
Виходячи з приписів п. 3 ч. 1 ст. 134 Кодексу законів про працю України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Пряма дійсна шкода, завдана діями відповідача, проявляється у виплаті відшкодування моральної та матеріальної шкоди на користь ОСОБА_3 , оскільки Комунальне некомерційне підприємство «Черкаська центральна районна лікарня «Cлобідської сільської ради», відповідає за шкоду, заподіяну діями її працівника.
За змістом ч. 3 ст. 136 КЗпП покриття шкоди, заподіяної працівником, провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду.
Твердження представника відповідача стосовно того, що ОСОБА_2 вчинила не корисливий злочин та відсутності у ОСОБА_2 умислу на вчинення злочину, не можуть слугувати підставами для зменшення розміру завданої позивачеві шкоди через те, що відповідач вчинила хоча й не корисливий злочин, але внаслідок її злочину сталася смерть малолітньої дитини.
Зокрема, доводи представника відповідача про те, що «Через відсутність відповідного обладнання в КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Слобідської сільської ради стала перешкодою ОСОБА_2 виконувати належним чином покладені на неї обов'язки», не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, тому що вироком суду вина відповідача установлена із наведенням на основі аналізу доказів та висновків.
Крім того, посилання представника відповідача на вимоги «ч. 4 ст. 1191 ЦК України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди)», суд відхиляє, оскільки КНП «Черкаська центральна районна лікарня» за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, а положення ст. 1174 та ч. 4 ст. 1191 ЦК України, абзаців 4, 5 пп. 10 п. 9 розділу VІ «Прикінцевих та перехідних положень» Бюджетного кодексу України регулюють правовідносини щодо відшкодування шкоди органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Інші аргументи та доводи сторін специфічними, доречними, важливими та суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і не здатні вплинути на рішення суду.
Таким чином, беручи до уваги те, що у справі доведено належними і допустимими доказами завдання шкоди позивачеві через переслідуване у кримінальному порядку діяння винного відповідача, пов'язане з неналежним виконанням нею своїх трудових обов'язків, з відповідача, на підставі вказаних норм законодавства, слід стягнути заявлену виплачену позивачем суму відшкодування потерпілій повністю, тобто у розмірі 269 149 гривень 78 копійок.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з повним задоволенням позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 4 037 грн 25 коп.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Комунального некомерційного підприємства «Черкаська центральна районна лікарня «Cлобідської сільської ради» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь Комунального некомерційного підприємства «Черкаська центральна районна лікарня» Слобідської сільської ради заподіяну шкоду в розмірі 269 149 (двісті шістдесят дев'ять тисяч сто сорок дев'ять) гривень 78 копійок.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь Комунального некомерційного підприємства «Черкаська центральна районна лікарня» Слобідської сільської ради 4037 (чотири тисячі тридцять сім) гривень 25 копійок судового збору.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення - апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.
Сторони:
Позивач: Комунальне некомерційне підприємство “Черкаська центральна районна лікарня “Cлобідської сільської ради» (юридична адреса: вул. Пирогова 3/1, с. Слобода, Черкаський район, Черкаська область, ЄДРПОУ 02005484).
Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ), РНОКПП: НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено та підписано 29 вересня 2025 року.
Суддя: В. В. Морозов