Справа № 947/37832/24
Провадження № 2-з/947/287/25
30.09.2025
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого - судді Луняченка В.О. ,
За участю:
Представника позивача Танасогло О.М.
Представника відповідача Бабійчук І.В.
Представника ТОВ «Дебт Форс» - Землякова О.А.
розглянувши заяви представника позивача адвоката Танасогло Олександра Михайловича про застосування судом заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третіх осіб: Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння -
Заходами електронного суду, з посилання на положення ст. 30 ч. 1 ЦПК України, адвокат Танасогло Олександр Михайлович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , як її представник, звернувся до суду з позовом про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 49,7 кв.м, жилою 29,3 кв.м, а також просить встановити порядок виконання рішення суду, шляхом визначення що вказане рішення є підставою для державної реєстрації права власності на майно.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що постановою Одеського апеляційного суду від 03.02.2020 року у справі №520/13394/14-ц, було скасовано заочне рішення від 11.03.2015 року яким було частково задоволені позовні вимоги ПАТ « Дельта Банк» та у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11354788000 від 02 червня 2008 року, яка станом на 05 вересня 2014 року визначена у розмірі 1 259 134 грн 53 коп., було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно- квартиру АДРЕСА_2 , яка у подальшому на підставі договору купівлі-продажу було відчужена ОСОБА_2 .
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О.
Ухвалою судді від 10.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Також судом, ухвалою від 10.12.2024 року було частково задоволено клопотання сторони позивача та забезпечені позовні вимоги шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно нерухомого майна нерухомого майна - квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 49,7 кв.м, жилою 29,3 кв.м, власником якої зазначено ОСОБА_2 .
23.07.2025 року, шляхом сформування в системі «Електронний суд», представником позивача подана заява про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 , його представникам, та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії у позасудовому порядку щодо виселення ОСОБА_1 та її членів сім'ї з квартири за адресою: АДРЕСА_3 , а також дії, щодо вселення будь-яких інших осіб, змінювати заміну замків або вхідних дверей у вказаній квартирі та знищення документів і особистих речей.
У судовому засіданні представника позивача підтримав заяву про забезпечення позову, пояснив що позивачка та члени її сім'ї періодично користуються вказаною квартирою але відповідач за допомогою сторонніх осіб, у тому числі співробітників поліції намагались вселиться у квартиру незважаючи на наявні судові справи. Яки особисті речі позивачки та членів її сім'ї знаходяться у квартирі представник позивача не зазначив посилаючись на тайну досудового слідства яке порушено у звязку із подіями щодо незаконного намагання сторонніх осіб вселитись у квартиру.
Представника відповідача заперечувала проти задоволенні заяви з підстав того що вказані вимоги виходять за межі заявлених позовних вимог а ОСОБА_2 який є власником квартири як добросовісний набувач має права користування квартирою поки не буде доведено зворотне, тому таке обмеження його прав , без відповідного рішення суду є незаконним. На питання представник відповідача пояснила що відповідача має доступ до квартири але їй не відомо з якого часу, у зазначений представником 17.07.2025 року намаганні сторонніх особі вселитись наявність серед даних особі відповідача їй не відомо.
Як встановлено судом у грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (скорочене - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява була обгрунтована тим, що 02 червня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 69 365,00 доларів США, строком до 01 червня 2029 року, зі сплатою за користування кредитом 13,5 % річних.
Також 02.06.2008 на забезпечення виконання умов договору кредиту між банком та відповідачем було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 08 грудня 2011 року, укладеному між ПАТ «УкрСиббанк» (правонаступником АКІБ «УкрСиббанк») та ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за зазначеним кредитом № 11354788000 від 02 червня 2008 року отримав ПАТ «Дельта Банк».
Посилаючись на неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань, внаслідок чого станом на 05 вересня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 1 259 134 грн 53 коп., з яких: тіло кредиту у розмірі 873 511 грн 73 коп., відсотки 385 622 грн 79 коп., банк просив в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати вказаної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, звернути стягнення заборгованості за договором іпотеки від 02 червня 2008 року з ОСОБА_1 , шляхом передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем АТ «Дельта Банк» на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , що є приватною власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстровий № 2925, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 02 червня 2008 року за № 2933699, згідно з Витягом з державного реєстру правочинів № 6021143 від 02 червня 2008 року, наданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.
Вказана справа неодноразово розглядалась судами, зокрема, заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2015 року позов задоволено.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11354788000 від 02 червня 2008 року, яка станом на 05 вересня 2014 року складає 1 259 134 грн 53 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно- квартиру АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за ОСОБА_1 . Визначено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом застосування процедури продажу встановленого статтею 41 Закону України «Про іпотеку», а саме шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, що буде проведена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду 18 травня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити у повному обсязі, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі його у власність АТ «Дельта Банк», посилаючись на порушення судом норм права.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № б/н від 02 червня 2008 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 11354788000 від 02 червня 2008 року у розмірі 1 259 134 грн 53 коп., з яких: тіло кредиту у розмірі 873 511 грн 73 коп., відсотки 385 622 грн 79 коп., шляхом визнання права власності та передачі у власність АТ «Дельта Банк» квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 49,7 кв. м, жилою 29,4 кв. м, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстровий № 2925, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 02 червня 2008 року за № 2933699, згідно з витягом з державного реєстру правочинів № 6021143 від 02 червня 2008 року, наданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.
У серпні 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року, рішення апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2016 року було скасовано, та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 березня 2019 року було прийнято до провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеса від 11.03.2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Постановою Одеського апеляційного суду від 03.12.2020 року заочне рішення Київського районного суду м. Одеса від 11.03.2015 року було скасоване та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено у повному обсязі.
Водночас, після визнання права власності на спірну квартиру за ПАТ « Дельта Банк» постановою Одеського апеляційного суду від 30.03.2016 року, шляхом укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу 29 серпня 2018 року, ПАТ « Дельта Банк» здійснив відчуження квартири АДРЕСА_2
ОСОБА_2 ні Верховним Судом при скасуванні постанови Одеського апеляційного суду від 30.03.2016 року , а ні постановою Одеського апеляційного суду при скасуванні заочного рішення від 11 березня 2015 року питання повороту виконання рішення суду не вирішувалось.
Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).
На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).
У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно усталеної практиці Верховного Суду, викладеної зокрема у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Під час підготовчого засідання 27.02.2015 , у даної справі суд за для визначення предмету спору та характеру спірних правовідносин а також визначення обставин справи, що передбачено завданнями підготовчого провадження згідно вимог ст. 189 ЦПК України, з'ясовував у представника позивача питання користування вказаної квартирою , так як від факту фактичного володіння майном залежить і предмет спору - власник позбавлений права володіння має право на захист своїх прав відповідно до вимог ст. 387,388 Цивільного кодексу України ( скорочене ЦК України) а власник у якого є перешкоди у користуванні та розпорядженні майна має право на захист прав відповідно до вимог ст. 391 ЦК України.
Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.
Вказаний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц.
Представник позивача у підготовчому засіданні заявив що йому невідомо хто зараз мешкає у квартирі тому що позивачка у зазначеній квартирі не проживає.
Таким чином предметом даної справи є вимоги власника який не має можливість фактичного володіння майном про витребуванні такого майна у особи яка володіє квартирою.
Водночас вимоги про забезпечення позову шляхом заборони відповідача володіти спірним майном фактично є тотожними вимогам про витребування вказаного майна, так як рішенням суду, у випадку задоволення позову, буде вирішено питання про витребування майна з чужого володіння ( користування).
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.
При цьому , у відповідності до вимог ч.10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 149-153,154, 353,354 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача адвоката Танасогло Олександра Михайловича про застосування судом заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 , його представникам, та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії у позасудовому порядку щодо виселення ОСОБА_1 та її членів сім'ї з квартири за адресою: АДРЕСА_3 , а також дії, щодо вселення будь-яких інших осіб, змінювати заміну замків або вхідних дверей у вказаній квартирі та знищення документів і особистих речей у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третіх осіб: Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння
Повний текст ухвали складено 30.09.2025.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складення.
Учасник справи , якому повна ухвала не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали.
Суддя В. О. Луняченко