Справа № 703/6476/25
2/703/2177/25
про залишення позовної заяви без руху
29 вересня 2025 року м. Сміла
Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Овсієнко І.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до російської федерації (в особі міністерства юстиції рф) про відшкодування моральної шкоди,
24.09.2025 позивач ОСОБА_1 звернулася до Смілянського міськрайонного суду з позовом до російської федерації (в особі міністерства юстиції рф) про відшкодування моральної шкоди.
Під час вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі за вказаним позовом встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України.
Так, згідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Всупереч викладеному, до позовної заяви, що містить виключно посилання на загальновідому інформацію про здійснення військової агресії рф щодо України, додано лише копію паспорту громадянина України на ім'я позивачки.
Як позовна заява, так і додатки, не містять посилань позивачки на обставини, якими остання обґрунтовує, в чому полягає моральна шкода, завдана їй та яким чином нею визначений розмір грошового відшкодування моральної шкоди.
У зв'язку із викладеним суд зазначає наступне.
З усталеної практики судів касаційної інстанції слідує, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання "особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав".
Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі №279/1834/22.
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.
Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі №180/1735/16-ц).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі №214/7462/20.
Всупереч викладеному, позивачка посилається виключно на загальні формулювання про погіршення якості власного життя у зв'язку із військовими діями, що спричинені відчуттями побоювань за власну безпеку, переживаннями через оголошення повітряної тривоги та обстрілами, погіршення матеріального та морального стану.
При цьому посилання на загальновідомі обставини військової агресії рф хоча цілком і відповідають порядку доказування, визначеному цивільним процесуальним законодавством (звільнення від доказування на підставі ч. 3 ст. 82 ЦПК України), однак за відсутності будь-якої доказової бази про те, якими саме діяннями чи обставинами позивачці заподіяно шкоду, в чому вона виразилася, яким чином визначений її розмір, порушується один із основоположних принципів судочинства - змагальність сторін (ст. 12 ЦПК України), що також покладає на суд обов'язок здобувати докази на підтвердження відповідних обґрунтувань, що є недопустимим з огляду на усталену вітчизняну судову практику та прецедентну практику ЄСПЛ.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного суддя приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху до усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. 177, 185, 260 ЦПК України
Позовну заяву ОСОБА_1 до російської федерації (в особі міністерства юстиції рф) про відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.
Надати позивачу семиденний строк для усунення зазначених у даній ухвалі недоліків, який відраховується з дня отримання позивачем або його представником копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом належного викладу обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги із наданням доказів на їх підтвердження.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя І.В.Овсієнко