Справа № 946/4797/25
Провадження № 2-о/946/187/25
Іменем України
30 вересня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді: Бальжик О.І.
за участю секретаря: Дойчевої М.Ф.
заявниці: ОСОБА_1
представника заявниці: ОСОБА_2
заінтересованої особи: ОСОБА_3
представника заінтересованої особи: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису,
1.Стислий виклад позиції заявника та заінтересованої особи
1.1. 25.06.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, якою просить видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 на строк 6 (шість) місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:
заборонити наближатися на відстань менше 50 метрів до її місця проживання, за адресою: АДРЕСА_1 ;
заборонити контактувати з нею через засоби зв'язку, особисто і через третіх осіб;
заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати її, переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватись з нею.
1.2. Свої вимоги заявниця обґрунтовує тим, що вона проживає в одному будинку зі своїм братом ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Приблизно з 2024 року стосунки між заявницею та її та братом погіршилися. На цьому фоні ОСОБА_3 мав надмірну конфліктність, через що висловлювався нецензурною лайкою на її адресу, застосовував фізичну силу, чим вчиняв домашнє насильство психологічного та фізичного характеру. Заявниця неодноразово зверталася до поліції, яка фіксувала вказані обставини. Ізмаїльським міськрайонним судом ОСОБА_3 неодноразово визнавався винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.173-2 КУпАП (03.05.2024 року, 04.06.2024 року, 02.05.2025 року, 18.06.2025 року). У зв'язку зі скоєнням ОСОБА_3 домашнього насильства психологічного характеру та фізичного характеру відносно ОСОБА_1 26.04.2024 року виданий терміновий заборонний припис. Не зважаючи на це, насильство з боку заінтересованої особи станом на час звернення ОСОБА_1 із заявою не припиняється.
ІІ. Процедура
2.1. Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 25.06.2025 року, справа №946/4797/25 передана на розгляд судді Бальжик О.І.
2.2. Ухвалою судді від 26.06.2025 року відкрито окреме провадження у справі (а.с.17).
2.3. Ухвалою суду від 11.08.2025 року виправлено описку в ухвалі судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.06.2025 року про відкриття провадження (а.с.36).
2.4. Ухвалою суду від 25.09.2025 відмовлено у зупиненні провадження у справі.
2.5. Під час розгляду справи здійснювалася фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.
ІІІ. Позиція учасників справи
3.1. У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 пояснила, що надала брату ОСОБА_3 можливість проживати у її житловому будинку, забезпечивши його необхідними побутовими умовами, зокрема окремим приміщенням для проживання та предметами першої потреби. Незважаючи на це, ОСОБА_3 виявляє незадоволення, поводиться свавільно, здійснює винесення речей з будинку без її погодження. Зокрема, він отримав від неї грошові кошти у розмірі 7 000 гривень за покупку плити, фактична вартість якої становила 4 500 гривень. Крім того, брат систематично вдається до образливих висловлювань на її адресу: називає «сатаною», «глупою», принижуючи її гідність та демонструючи зневагу. Останній інцидент супроводжувався погрозою фізичної розправи, а саме висловлюванням про намір «відрубати голову». Вона категорично не хоче, щоб її рідний брат проживав спільно з нею, оскільки вона не почувається господаркою у власному будинку. На території батьківського двору вона власними руками побудувала житловий будинок. ОСОБА_5 неодноразово одружувався та залишав дружин із малолітніми дітьми на самоті. Тому на даний час він нікому не потрібний. ОСОБА_5 , коли був молодий, говорив, що він не претендує та отчий будинок. Він проживав і працював на території російської федерації. Коли став старий і немічний, прийшов проживати до неї та господарювати в її власному будинку. Вона, в свою чергу, тридцять років пропрацювала на будівництві, обробляла 50 соток городу. Вона проти того, щоб ОСОБА_3 проживав з нею навіть на території одного двору, хоч і в різних будинках. Крім того, батьківська хата прийшла у непридатний для проживання стан. Вважає, що ОСОБА_5 продовжить до неї чіплятися, застосовувати фізичну силу та погрожувати. Щоденні сварки впливають на стан її здоров'я, зробили життя у власному будинку нестерпним. ОСОБА_3 хазяйнує у її власному будинку, грошові кошти на оплату житлово-комунальних послуг не дає.
3.2. Представник заявниці - ОСОБА_2 подану заява підтримала та просила задовольнити її в повному обсязі. Додатково пояснила, що порушення прав ОСОБА_1 полягає у систематичному вчиненні домашнього насильства з боку її брата - ОСОБА_3 , яке проявляється у формах психологічного та фізичного насильства. Заінтересована особа чотири рази притягувалася до адміністративної відповідальності за відповідні правопорушення постановами Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області. Вжиті заходи правового реагування виявилися недостатніми для усвідомлення ним протиправності власної поведінки. З метою забезпечення безпеки та захисту прав заявниці, виникла необхідність звернення до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
3.3. Заінтересована особа ОСОБА_3 зазначив, що переїхав до сестри з території російської федерації у 2010 році, де до того часу працював на бурових установках. Під час попередніх візитів до ОСОБА_1 завжди привозив подарунки. Через обставини особистого характеру був вимушений залишити територію росії та переїхати до сестри. Він є віруючою особою, регулярно відвідує церкву, та не вживав на адресу ОСОБА_1 образливих висловлювань, окрім слова «сатана». Також він не висловлював на адресу заявниці погроз. На його переконання, конфліктних ситуацій можна було уникнути. Однак, з боку ОСОБА_1 неодноразово мали місце провокації та дії принизливого характеру, зокрема плювання в обличчя. У відповідь на один із таких інцидентів, він наніс сестрі удар ложкою по голові, за що сплатив відповідний штраф. Протягом останніх кількох місяців між ними не відбувалося жодного спілкування. Сестра поширює негативну інформацію серед знайомих, які, у свою чергу, радять їй вжити заходів щодо виселення його з житла.
Для нього стало нестерпним спільне проживання, але йому немає куди подітися, іншого помешкання він не має. Сестра після їхніх батьків прийняла у спадок житловий будинок із земельною ділянкою. Оскільки більшу частину свого життя він працював і проживав на території російської федерації, у спадщину він не вступив. На території батьківського двору сестра побудувала інший житловий будинок, в якому вони спільно проживають. Батьківський будинок на теперішній час не придатний для проживання, оскільки знаходиться в аварійному стані та сестра зробила з нього сарай. Йому 75 років, він тяжко хворіє, майже нічого не чує. Розмір пенсії становить 2 725 гривень, половину якої він витрачає на ліки. Він готовий перейти жити до будинку для людей похилого віку або до аварійного батьківського будинку, якщо сестра його звільнить від непотребу. Він звертався до старости с. Матроска з проханням посприяти йому у вирішенні житлового питання, проте відповіді він так і не отримав. У нього є три дочки, але вони проживають не на території Ізмаїльського району Одеської області (в с. Котловина Ренійського району, в м.Татарбунари Одеської області та в російській федерації); у них своє сімейне життя; він не хоче бути для них тягарем.
3.4. Представник заінтересованої особи - адвокат Максименко О.А. подав заперечення (а.с.38), якими просив відмовити в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, обґрунтовуючи вимоги тим, що у діях ОСОБА_3 відсутня об'єктивна сторона правопорушення. Зокрема, адміністративні протоколи, складені дільничним інспектором Кочкаловим Р.І., оформлені за шаблоном на прохання заявниці ОСОБА_1 , з метою створення уявлення про систематичні порушення з боку ОСОБА_3 . Дільничним інспектором не було вжито заходів, передбачених чинним законодавством, щодо сприяння влаштуванню заінтересованої особи до ліцензованого медичного закладу, зокрема до будинку для осіб похилого віку в місті Ізмаїл Одеської області або іншого відповідного закладу в межах регіону. Приписи Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, викладені у постанові від 02.05.2025 року по справі №946/1989/25, які стосуються усунення причин та умов, що сприяють виникненню конфліктних ситуацій, не були виконані ні Матроським старостинським округом, ні Ізмаїльським районним відділом поліції ГУНП в Одеській області. ОСОБА_3 є особою пенсійного віку, має серйозні проблеми зі здоров'ям, зокрема порушення слуху, та фактично опинився у складних життєвих обставинах. Протягом літнього періоду не проживав у будинку, де мешкає заявниця. Він був змушений шукати тимчасовий притулок у приватних господарів, виконуючи різні підробітки з метою забезпечення власного існування. До житла заявниці навідувався лише епізодично - переважно раз на тиждень, щоб забрати особисті речі або зарядити мобільний телефон, при цьому не залишаючись на ніч.
ІV. Оцінка та висновки суду
4.1. У відповідності до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
4.2. Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
4.3. Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
4.4. У відповідності до частини 3 статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
4.5. Питання видачі обмежувального припису регулюється Цивільним процесуальним кодексом України та Законом України «Про запобігання та протидію домашньому ан6сильству» (надалі - Закон №2229-VIII).
4.6. Відповідно до статті 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.
4.7. Пунктом 1 частини 1 статті 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
4.8. Заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису (частина 1 статті 350-3 ЦПК України).
4.9. Згідно з пунктами 3, 14, 17 частини 1 статті 1 Закону №2229-VIII домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
4.10. Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №2229-VIII).
4.11. У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідними братом та сестрою. Вказані обставини визнані сторонами у судовому засіданні та додатковому доказуванню не підлягають.
4.12. Як вбачається зі свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є власницею житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконавчого комітету Матроської сільської Ради №106 від 24.05.2005 року (а.с.11).
4.13. 26.04.2024 року відносно ОСОБА_3 виданий терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №424563 у зв'язку зі скоєнням останнім домашнього насильства психологічного характеру та фізичного характеру у відношенні до ОСОБА_6 . Винесено заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою в період з 26.04.2024 року по 05.05.2024 року (а.с.5).
4.14. 03.05.2024 року постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі №946/3669/24 (провадження №3/946/1454/24) ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с.6).
4.15. 04.06.2024 року постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі №946/4756/24 (провадження №3/946/1814/24) ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с.7).
4.16. 02.05.2025 року постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі №946/1989/25 (провадження №3/946/714/25) ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с.8, 10).
4.17. 18.06.2025 року постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі №946/3980/25 (провадження №3/946/1292/24) ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с.9, 10).
4.18. За змістом листа Голови Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області Тодорової Н. №01/01-41/2544/2823 від 03.09.2025 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 рідні брат і сестра. ОСОБА_3 мешкає в будинку, який належить його сестрі ОСОБА_1 . Взаємостосунки між братом та сестрою складні, існує загроза для здоров'я власниці будинку ОСОБА_1 . Старостою с. Матроска проводились бесіди з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , під час яких з'ясовано, що між братом та сестрою давно втрачено родинні стосунки. Сестра, на правах господині, інколи робить зауваження брату на необхідність дбайливого ставлення до спільних речей домашнього побуту, що викликає обурення у брата, а як результат - побутові сварки. Спроби примирити рідних людей - не дали позитивного результату. І брат, і сестра - люди похилого віку, мають проблеми зі здоров'ям. Відповідно до ст. 202 Сімейного Кодексу України піклуватись про своїх непрацездатних батьків мають діти. У ОСОБА_7 дітей нема, а діти ОСОБА_8 не признають батька. ОСОБА_3 попереджено про відповідальність за свої вчинки по відношенню власниці будинку ОСОБА_1 , у якої він мешкає. Центром соціальних служб Саф'янівської сільської ради надавались відповідні соціальні послуги постраждалій особі від домашнього насильства ОСОБА_1 .
4.19. Відповідно до довідки про неотримання допомоги №561/1 від 05.08.2025 року, наданої Управлінням праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 30.06.2025 року як одержувач будь-яких із видів державної соціальної допомоги та ніяких виплат не отримав (а.с.40).
4.20. Згідно довідки про доходи №7357903430833320 від 01.08.2025 року, пенсія ОСОБА_3 за період з 01.05.2025 року по 31.07.2025 року складає 9 114 (дев'ять тисяч сто чотирнадцять) гривень 00 копійок (а.с.42).
4.21. Свідок - офіцер громади Ізмаїльського РВП ГУНП Одеської області ОСОБА_9 повідомив, що йому відомо про конфлікт між ОСОБА_1 та її братом - ОСОБА_3 . Працівники поліції приймали письмові пояснення від заявниці, після надходження її заяви за лінією «102» про систематичне приниження та образи з боку брата. У деяких випадках заяви надходили через канцелярію без попереднього опитування особи, щодо якої вони були подані. У таких випадках, після отримання матеріалів, він виїжджав за місцем проживання сторін, проводив опитування сторін та оформлював відповідні адміністративні документи. Під час спілкування з ОСОБА_3 останній повідомив, що перебуває у скрутному становищі, не має власного житла, раніше працював у росії та фінансово підтримував сестру, однак наразі не має коштів. ОСОБА_3 проживає у великій кімнаті будинку. ОСОБА_1 хоче, щоб брат звільнив будинок, оскільки вона сама його будувала. За словами ОСОБА_3 , з боку сестри відбувається психологічний тиск та постійне цькування. Він визнав, що іноді вживає на її адресу нецензурні висловлювання, а також підтвердив факт нанесення удару ложкою по голові, за що поніс адміністративну відповідальність. Конфлікт між сторонами має систематичний характер, про що свідчить періодичне надходження матеріалів - приблизно раз на кілька місяців. Заявниця перебуває на обліку як одинока особа похилого віку, отримує соціальну допомогу, а соціальні служби неодноразово повідомляли про наявність скандалів у її домогосподарстві. З огляду на вік ОСОБА_3 та відсутність альтернативного місця проживання, він не взяв на себе відповідальність виселити його. Ним було оформлено тимчасові заборонні приписи, зокрема щодо заборони спілкування, однак питання про виселення потребує окремого судового розгляду. ОСОБА_3 має чотирьох доньок, двоє з яких проживають на території України, двоє - у росії. Під час останнього спілкування ним було запропоновано ОСОБА_3 надати контактний номер доньок для з'ясування можливості їх участі у вирішенні ситуації. Одна з доньок, з якою вдалося зв'язатися, повідомила, що не має змоги прийняти батька до себе через сімейні обставини. Номер телефону іншої доньки ОСОБА_3 не надав, а питання щодо дітей, які проживають у Росії, не розглядалося через юрисдикційні обмеження. Під час опитування сторін виникали труднощі комунікації через їх вади слуху. У деяких випадках заявниця була присутня під час опитування брата, оскільки вони проживають у одному будинку. Також було зафіксовано емоційні висловлювання з боку ОСОБА_3 на адресу його сестри, зокрема фрази на кшталт «відрубаю тобі голову» та «заріжу себе», які, на його думку, були сказані на емоціях і не мали ознак реальної загрози. Конфлікт частково пов'язаний із питанням спадщини - на подвір'ї заявниці розташовані два будинки: новозбудований, у якому вони мешкають, та стара будівля, яка є спільною спадщиною. Заявниця пропонувала брату переселитися до старої будівлі, однак умови там є непридатними для проживання. На території Саф'янівської ОТГ немає будинку для осіб похилого віку. Соціальні служби не можуть надати ОСОБА_3 соціальну допомогу, оскільки у нього є діти. Він пропонував альтернативні варіанти проживання, зокрема у осіб, що представляють релігійні громади, які надають допомогу нужденним, однак ОСОБА_3 відмовився.
4.22. Свідок - староста Матроського старостинського округу з центром у с. Матроска ОСОБА_10 пояснила, що відповідно до службових обов'язків здійснює прийом громадян та володіє інформацією про конфлікт між ОСОБА_1 та її братом - ОСОБА_3 . Вперше про наявність брата на території села стало відомо після звернення ОСОБА_1 із заявою про образи та неможливість співіснування. Оскільки ОСОБА_3 не був зареєстрований у селі, його було запрошено до старостату для ознайомлення та внесення до Господарської книги. У подальшому ОСОБА_1 неодноразово зверталася до старости зі скаргами на побутові конфлікти з братом. З метою врегулювання ситуації проводилися індивідуальні бесіди з обома сторонами, роз'яснювалося, що вони один одному рідні люди, що вони у похилому віці та немає кому за ними доглядати. Проте неодноразові спроби примирити брата та сестру не дали результату. Працівник соціального захисту, закріплений за округом, регулярно повідомляв про загострення ситуації, наявність сварок, погроз та психологічного напруження в домогосподарстві заявниці. У зв'язку з цим, заявниці було рекомендовано звернутися до правоохоронних органів. Згодом із письмовим зверненням до старости звернувся і ОСОБА_3 , в якому просив сприяння у влаштуванні до будинку для осіб похилого віку. Йому було роз'яснено, що такі питання належать до компетенції Саф'янівської сільської ради, де наразі триває процес створення відповідного закладу. Свідок зазначила, що конфлікти між братом і сестрою виникали переважно через побутові причини: приготування їжі, порушення правил спільного проживання, використання речей без дозволу. ОСОБА_1 неодноразово висловлювала невдоволення поведінкою брата, зокрема його небажанням брати участь у веденні господарства. Соціальний працівник, закріплений за заявницею як за одинокою особою похилого віку, надає допомогу у придбанні ліків, продуктів, отриманні пенсії та виконанні побутових завдань. Свідок також повідомила, що ОСОБА_3 має певні соціальні контакти, які, на її думку, можуть негативно впливати на його поведінку. Замість пошуку шляхів примирення, він, ймовірно, керується порадами сторонніх осіб. За інформацією соціального працівника, зафіксовано висловлювання погрозливого характеру, зокрема фраза «відрубаю голову», яка, за словами свідка, була передана телефоном. Попри конфліктний характер поведінки, ОСОБА_3 має позитивні риси - він бере участь у житті місцевої церкви, допомагає священнослужителю, проявляє ініціативу у виконанні певних завдань. Однак, тривала відсутність родинного зв'язку між братом і сестрою призвела до втрати взаєморозуміння та накопичення агресії. Щодо вирішення житлового питання, свідок пояснила, що старий спадковий будинок, який розташований на території двору поруч із новим житлом, перебуває в аварійному стані, не має фундаменту, збудований із саману, не експлуатується понад десять років і фактично використовується як складське приміщення. Умов для проживання там немає. Соціальне обслуговування осіб можливе лише за рішенням виконавчого комітету. У разі відсутності дітей особу можна взяти на обслуговування безкоштовно, однак якщо діти є, догляд здійснюється на платній основі за рахунок родичів. ОСОБА_3 звертався з проханням надати житло, однак вона йому роз'яснила, що не має відповідних повноважень, а на території села відсутні вільні приміщення для тимчасового проживання. Крім того, на території села проживають внутрішньо переміщені особи, що ускладнює можливість розміщення інших осіб, які потребують житла. Дочка, з якою вдалося зв'язатися, відмовилася забирати ОСОБА_3 , пояснивши, що вона виросла в Інтернаті та батько не виконував по відношенню до неї своїх батьківських обов'язків. Свідок висловила намір звернутися до представників релігійної громади з проханням про можливу допомогу, оскільки між ОСОБА_3 та священнослужителем існують доброзичливі стосунки. У підсумку свідок зазначила, що ситуація є складною, потребує комплексного підходу, а вирішення житлового та соціального питання можливе лише за участі відповідних органів місцевого самоврядування та соціального захисту.
4.23. Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, наданої комунальним неприбутковим підприємством Саф'янівської сільської ради «Центральна районна лікарня» від 01.04.2025 року, ОСОБА_3 встановлено діагноз «Змішана кондуктивна та нейросенсорна туговухість, двостороння; 111.0 Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця з (застійною) серцевою недостатністю ст3, ст3, кардіологічний ризик високий, ФКЗ-2 СН2Аст; Ускладнення: 125.0 Атеросклеротична серцево-судинна хвороба як така. Атеросклероз коронарних артерій. Атеросклеротична хвороба судин нижніх кінцівок з запаленням та формуванням трофічних виразок. Церебральний атеросклероз; 180.0 Флебіт та тромбофлебіт поверхневих судин нижніх кінцівок; Супутній: Гіперплазія передміхурової залози; М42.90 Остеохондроз хребта, неуточнений, множинні відділи хребта; М17.0 Первинний гонартроз, двобічний, стійкий больовий синдром з порушенням функції ходи».
4.24. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 24 Закону №2229-VIII до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
4.25. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1 Закону №2229-VIII обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
4.26. Частиною 2 статті 26 Закону №2229-VIII передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
4.27. Частина 3 статті 26 цього Закону визначає, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
4.28. Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону №2229-VIII).
4.29. Програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків (пункт 10 частини першої статті першої Закону №2229-VIII).
4.30. Отже, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
4.31. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (частина 4 статті 26 Закону №2229-VIII).
4.32. Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
4.33. За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
4.34. Вислухавши учасників, допитавши свідків, дослідивши долучені до матеріалів справи численні копії рішень суду про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, суд вважає доведеним факт, що ОСОБА_3 вчиняє домашнє насильство щодо заявниці, є високою вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо заявниці, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту до ОСОБА_3 необхідно видати обмежувальний припис.
4.35. Розглядаючи вимогу заявниці заборонити ОСОБА_3 наближатися на відстань менше 50 метрів до її місця проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.
4.36. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 26 Закону №2229-VIII, одним із заходів, що можуть бути визначені обмежувальним приписом, є заборона перебування кривдника в місці спільного проживання з постраждалою особою. Однак, застосування такого заходу можливе лише за умови, що його реалізація не призведе до порушення інших конституційних прав особи, зокрема права на житло, передбаченого статтею 47 Конституції України.
4.37. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є особою похилого віку, не має іншого місця проживання, перебуває у скрутному матеріальному становищі, а також не володіє правом власності на інше житло. Відсутність альтернативного місця проживання унеможливлює негайне виконання вимоги про заборону наближення до зазначеної адреси, оскільки це фактично означатиме виселення особи без надання їй житлової альтернативи, що суперечить принципу пропорційності та вимогам статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо поваги до приватного і сімейного життя.
4.38. З огляду на викладене, а також зважаючи на площу житлового будинку, в якому сторони проживають, суд вважає за доцільне заборонити ОСОБА_3 наближатися до ОСОБА_1 на відстань менше 2 метрів.
4.39. Аналіз вищезазначених норм національного права та обставин справи дає підстави для висновку про те, що заява про видачу обмежувального припису підлягає частковому задоволенню.
4.40. Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
4.41. Відповідно до ч.2 ст.350-8 ЦПК України про видачу обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
4.42. В силу ч.3 ст.350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст.4, 208-209, 234, 235, 256-259 ЦПК України, -
1. Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису, - задовольнити частково.
2. Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме заборонити:
наближатися до ОСОБА_1 на відстань менше двох метрів;
контактувати з ОСОБА_1 через засоби зв'язку, особисто і через третіх осіб;
переслідувати ОСОБА_1 та в будь-який спосіб спілкуватись з нею.
3. Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
4. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
5. Копію рішення надіслати до виконання - Ізмаїльському районному відділенню поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області для взяття ОСОБА_3 , громадянина України, на профілактичний облік та до виконавчого комітету Саф'яніської міської ради Одеської області.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.І.Бальжик