Справа № 946/7636/25
Провадження № 1-кс/946/1948/25
28 вересня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
слідчого - ОСОБА_3 , прокурора - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 , захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, із середньою освітою, перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_7 (яка вагітна), офіційно не працевлаштованого (працює за наймом), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 22.01.2019 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75, 104, 76 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням, іспитовий строк 1 рік;
- 18.12.2019 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі. Відповідно до ст. 71 КК України частково приєднано не відбуте покарання за попереднім вироком та призначене остаточне покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі;
- 24.06.2020 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі. Відповідно до ст. 71 КК України частково приєднано не відбуте покарання за попереднім вироком та призначене остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі. Який звільнений 16.02.2024 у зв'язку із відбуттям строку покарання,
підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,-
У провадженні слідчого відділу Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162150001285 від 26.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що в період дії на всій території України воєнного стану, введеного із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022, який у подальшому неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку та діє на теперішній час, 26.09.2025 близько о 13:30 годин, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , знаходячись за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Героїв Азовсталі кут вул. Отамана Чепіги, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, з метою відкритого заволодіння чужим майном, підійшов до потерпілого ОСОБА_8 , де з метою подолання опору останнього та реалізацією поставленої мети щодо заволодіння його майном, ОСОБА_5 наніс потерпілому ОСОБА_8 один удар рукою в обличчя, внаслідок чого потерпілий впав на землю.
Далі, ОСОБА_5 , скориставшись фізичною перевагою та безпорадним станом потерпілого ОСОБА_8 , відкрито заволодів належним йому майном, а саме: мобільним телефоном «Tecno Spark», вартістю 8250 грн. та грошових коштів у сумі 250 грн., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
В результаті протиправних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_8 спричинено майнову шкоду на суму 8500 грн.
Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України за ознаками відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, вчинений в умовах воєнного стану.
26.09.2025 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
27.09.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України за кваліфікуючими ознаками відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, вчинений в умовах воєнного стану.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні просили задовольнити клопотання, вважають, що є всі підстави для його задоволення.
Захисник у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання слідчого, просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого, не погоджуючись з кваліфікацією кримінального правопорушення. Просив застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання.
В судовому засіданні підозрюваний вину визнав частково, але зазначив, що не погоджується з правовою кваліфікацією злочину, оскільки телефон та гроші хотів повернути потерпілому, який слідкував за ним, але потерпілий втік та повернути його майно йому не вдалось.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, а також вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно зі статтею 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.
Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно з ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно до вимог ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним […] кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В ході судового засідання слідчий та прокурор зазначили, що необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 у зв'язку з наявністю ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування, суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення.
З наданих матеріалів досудового розслідування, слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділу Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162150001285 від 26.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
26.09.2025 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
27.09.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України за кваліфікуючими ознаками відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, вчинений в умовах воєнного стану.
Підозра ОСОБА_5 в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними доказами, а саме: протоколом огляду місця події, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколом проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_8 , протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_5 , протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 , протоколом огляду відеозапису, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» (2001 рік), Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування
Поняття «обґрунтована підозра» у практиці Європейського суду з прав людини передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин (рішення «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» та «Нечипорук та Йонкало проти України»).
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність підозрюваного до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини справа "Нечипорук і Йонкало проти України" термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення.
В свою чергу, приймаються до уваги обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з врахуванням низки відповідних факторів, які можуть підтверджувати існування таких ризиків, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для запобіжного ув'язнення.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Сукупність отриманих доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, та який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, органом досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_5 буде мати можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1), оскільки розуміє, що за вчинення вказаного тяжкого кримінального правопорушення йому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років. Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, підозрюваний може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнути відповідальності та покарання за вчинений злочин;
- перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_11 може незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні (п. 3), так як отримав разом з цим клопотанням додатки до нього у вигляді копій процесуальних документів в яких зазначені адреси реєстрацій, проживання, абонентські номери свідків та понятих. Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а тому підозрюваний матиме можливість незаконно впливати на свідків, зокрема шляхом прохань або погроз змушувати надати неправдиві показання з метою створення сприятливих для себе умов для уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин;
- перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5), зокрема підозрюваний раніше судимий.
Також при врахуванні перелічених ризиків слідчий суддя звертає увагу на фактичні обставини справи в частині дій, які інкримінуються підозрюваному, відомості, що характеризують його особу, репутацію, вчинення тяжкого злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, з метою попередження можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування, суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, забезпечення виконання процесуальних дій, є необхідним обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Вказані обставини свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
При розгляді зазначеного кримінального провадження, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст. 5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п. 6) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи викладене необхідно обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор». Строк тримання під вартою обирається не більше 60 днів (в рамках строку досудового розслідування) і обчислюється з 26.09.2025 року. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою припиняє свою дію 24.11.2025 року.
В свою чергу, відповідно до приписів ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Одночасно, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, у зв'язку з чим, слідчим суддею розмір застави не визначається.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 184, 193, 194, 196 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
Строк тримання під вартою обирається не більше 60 днів (в рамках строку досудового розслідування) і обчислюється з 26.09.2025 року.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою припиняє свою дію 24.11.2025 року.
Ухвала слідчого судді щодо обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено 30.09.2025 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1