Справа № 633/193/19 Провадження№ 1-кп/636/177/25
24 вересня 2025 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку в залі суду в м. Чугуїв кримінальне провадження № 12019220760000042 від 24 травня 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Печеніги Харківської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не маючого судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263КК України,
встановив:
ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення-злочин за встановлених, в судовому засіданні, обставин.
Так, ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне зберігання вогнепальної зброї та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, зберігав у своєму гаражі, який розташований у лівому ряду (другим від підстанції) по АДРЕСА_2 , обріз двоствольної гладкоствольної переламної мисливської рушниці номер на стволах НОМЕР_1 , який згідно висновку судово-балістичної експертизи № 11/99 СЕ-19 від 21 березня 2019 року є нестандартною вогнепальною зброєю - обрізом двоствольної, гладкоствольної переламної мисливської рушниці 16 калібру, виробництва СРСР моделі «ТОЗ-Б», до 21 лютого 2019 року, а саме - до того часу, коли вказана рушниця була вилучена під час обшуку, проведеного працівниками поліції в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018220760000222 від 06 грудня 2018 року.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України визнав повністю, не оспорював фактичні обставини справи та пояснив, що дійсно вчинив злочин, який йому інкриміновано. Надав свідчення щодо місця, часу, способу вчинення злочину, підтвердивши правильність викладених в обвинувальному акті обставин. В скоєному щиро каявся.
За таких обставин справи, згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували обвинувачений та інші учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України, доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення - злочину, доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які наявні в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченим не оспорюються.
Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу. Його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України.
За таких обставин справи, враховуючи, що ОСОБА_4 є осудним, суд вважає, що він підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.
При вирішенні питання про вид та міру покарання винному ОСОБА_4 суд враховує його щире каяття, яке виразилось у повному визнанні своєї вини, правдивій розповіді про обставини скоєного злочину, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, та визнає цю обставину, відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України такою, що пом'якшує його покарання. Обставин, що обтяжують покарання винного, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 виключно позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Окрім того суд зазначає, що згідно з правовою позицією, викладеною у постанові ВС від 17 вересня 2020 року (справа № 739/1140/18), судимість є правовим станом особи, який виникає у зв'язку з її засудженням до покарання і за визначених законом умов тягне настання для такої особи відповідних наслідків. Правильне застосування правових норм про судимість, її погашення чи зняття має важливе значення для вирішення кримінальних проваджень у разі вчинення такою особою нового злочину. Судимість має строковий характер. Закон визначає, коли саме виникає судимість (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимості або її зняття. Як погашення, так і зняття судимості пов'язане зі спливом термінів, передбачених ст. 89 КК України, протягом яких особа повинна дотриматись визначених законом вимог та своєю поведінкою довести остаточне виправлення.
Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашено або знято, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків попередньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі й при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.
Виходячи з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, віднесеного законодавством до тяжких злочинів, особу винного, який має постійне місце проживання, ту обставину, що обвинувачений є вільним від хворобливих звичок, які становлять небезпеку для оточення; його вік, що свідчить на користь здатності переоцінити зміст своєї згубної поведінки та повернутися до справжніх духовних і соціальних цінностей та в цілому вказує на достатній рівень соціалізації ОСОБА_4 та обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, його ставлення до скоєного кримінального правопорушення та вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України.
При цьому, судом також враховано і позитивну посткримінальну поведінку обвинуваченого, а саме, усвідомлення протиправності своєї злочинної поведінки та намір в подальшому суворо дотримуватись закону, що на думку суду, також істотно знижує ступінь тяжкості, вчиненого ним злочину.
За таких обставин справи суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції відповідної частини статті.
Враховуючи наявність декількох пом'якшуючих обставини, даних про особу винного, а також те, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_4 без реального відбування покарання і застосовує ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку та покладенням на нього на цей строк обов'язків, передбачених ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України та розпорядження КМУ «Про передачу майна для потреб ЗСУ» №186-р від 26 лютого 2022 року.
На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судово-балістичної експертизи № 11/99СЕ-19 від 21 березня 2019 року у розмірі 1 430 грн 00 коп, підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України, у зв'язку з відсутністю клопотання прокурора, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Керуючись ст. 368, 369, 370, 373, 374, 377, 394, 395 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.
Згідно з ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- обріз двоствольної гладкоствольної переламної мисливської рушниці 16 калібру, виробництва СРСР, моделі «ТОЗ-Б» з номером на стволах НОМЕР_2 відповідно до розпорядження КМУ «Про передачу майна для потреб ЗСУ» №186-р від 26 лютого 2022 року - на потреби ЗСУ, а при відмові отримання - знищити.
Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судово-балістичної експертизи № 11/99СЕ-19 від 21 березня 2019 року у розмірі 1 430 грн 00 коп. - на користь держави.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1