Рішення від 30.09.2025 по справі 638/12045/20

Суддя Шевченко С. В.

Справа № 638/12045/20

Провадження № 2/644/1743/25

30.09.2025

РІШЕННЯ

іменем України

30 вересня 2025 року Індустріальний районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Шевченка С.В., за участю секретаря Рибалка В.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

31.08.2020 року представник позивача подав до суду позовну заяву, в якій просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 57202 грн. 04 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн.

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог вказав, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

20.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 20.06.2018 року. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. У зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань, станом на 17.03.2020 року за ним перед банком утворилася заборгованість, що становить 57202 грн. 04 коп., яка складається з наступного: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 29001 грн. 62 коп.; заборгованості за пенею та комісією -28200 грн. 42 коп.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 року позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені.

11.12.2024 року представник позивача подав заяву про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 року.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.01.2025 року заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 року скасоване, справу призначено до розгляду.

21.01.2025 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , в обґрунтування чого посилався на те, що Відповідач не визнає обставини, викладені Позивачем в своєму позові, що обґрунтовується наступним: Відповідно до висновків викладених в Постанові від 03.08.2022 по справі № 156/268/21 (№ 61-17186св21): «Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування практики Верховного Суду про те, що при вирішенні спору спростувати доводи позову покладається на відповідача, а не на суд, особливо при заочному порядку розгляду справи. Вказане є вірним. Проте це означає лише те, що у такому випадку суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону.»

Наданий Позивачем розрахунок заборгованості складений Позивачем в односторонньому порядку та не може вважатись належним і допустим доказом заборгованості. В свою чергу, документів первинного бухгалтерського обліку (банківської виписки, касового ордера чи т.п.) на підтвердження видачі на користь Відповідача кредитних коштів матеріали справи не містять. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц. Таким чином, при розгляді справи підлягає перевірці судом розрахунок заборгованості, наданий Позивачем, на предмет його відповідності умовам договору та вимогам закону, а також змісту первинних документів. Слід зазначити, що Позивачем взагалі не було надано до матеріалів справи належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Щодо форми кредитного договору та відсутності підтвердження про конкретні запропоновані Відповідачу Умови та правила банківських послуг: Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 03.07.2019 по справі № 342/180/17 з подібними правовідносинами дійшла висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Позивача неодноразово змінювалися самим Позивачем в період - з часу виникнення спірних правовідносин (в даному випадку за твердженням Позивача з жовтня 2017 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (31.08.2020), тобто кредитор міг додати до позовної заяви «Умови та правила» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком «Умови та правила» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із Відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. «Умови та правила» надання послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою договору позики/кредиту й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання позикодавцем додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником. В матеріалах справи взагалі відсутні будь-які «Умови та правила надання послуг» із підписом Відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Виходячи з наведеного, відсутні правові підстави стверджувати, що між позичальником та позикодавцем було досягнуто всіх істотних умов договору (в тому числі і щодо сплати відсотків) та укладено договір позики. Відповідно до ст. 263 ЦПК України: «4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.» Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»: «5. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. 6. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.» Верховний суд неодноразово констатував, що Умови та правила розміщені на сайті Позивача носять мінливий характер, а їх зміст повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Позивача), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Разом з тим, доказів на підтвердження того, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла саме та редакція Умов та правил, яку було надано Позивачем, матеріали справи не містять. Натомість, ні Анкета-заява, ні «Умови та правила не містять жодного посилання на дату тієї редакції тих Умов та правил, яка діяла саме станом на момент виникнення правовідносин та заборгованості як такої. В свою чергу, Анкета-заява не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Крім того, з Анкети-заяви не можна встановити, що вона підписана саме Відповідачем. Таким чином, не можна з впевненістю стверджувати, що надана банком Анкета-заява була підписана саме Відповідачем. Всі ж інші документи надані Позивачем складені ним в односторонньому порядку та взагалі не містять та не передбачають підпису з боку клієнта банку, що ставить під сумнів ознайомлення Відповідача з ними. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В Анкеті-заяві позичальника відсутні умови договору щодо встановлення розміру відсотків, а також відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Анкетою-заявою від 20.06.2018, посилався на Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, які викладені на банківському сайті: https://www.Monobank.ua/terms як невід'ємну частину спірного договору та Тарифи користування кредитною карткою «Monobank». Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», які викладені на банківському сайті https://www.Monobank.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені тарифи користування кредитною карткою «Monobank», в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків, порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Універсал Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, надані Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Monobank» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг позивача належними доказами бути не можуть, оскільки ці докази повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг могли неодноразово змінюватися самим АТ «Універсал Банк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг Універсал Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних картки «Monobank» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Універсал Банку, розміщені на сайті https://www.Monobank.ua/terms, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді процентів і неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.

Щодо стягнення пені: Враховуючи, що Позивачем не надано доказів погодження з Відповідачем та підписання ним конкретних Тарифів, Умов та правил, згідно змісту яких можна було б визначити, що Відповідач погодився на певну процентну ставку та розмір штрафних санкцій, вказані позовні вимоги задоволені бути не можуть. Вказаний висновок кореспондується з правової позицією Великої Палати Верховного суду наведеною вище. Щодо необхідності застосування до спірних правовідносин вимог законодавства про захист прав споживачів: Так, за аналогічних правовідносин Велика Палата ВС зазначила, що договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Таким чином, до спірних правовідносин беззаперечно та обов'язково має застосовуватись законодавство про захист прав споживачів. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з Відповідачем АТ «Універсал Банк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

22.01.2025 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідно до статті 628 ЦК України, договір про надання банківських послуг, що укладається між Банком та клієнтом, є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі, але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит (пункт 5 (4) “Надання та обслуговування кредиту» розділу ІІ “Умови випуску та користування Платіжними картками, розділ ІV “Фабрика розстрочок»); договору банківського вкладу (депозиту) (Розділ VІ “Загальні умови Депозиту MONOBANK). До відносин між Сторонами (в тому числі з питань внесення змін до Договору) застосовуються у відповідних частинах положення законодавства щодо договорів, елементи яких містяться у Договорі. До позовної заяви були додані наступні докази, що підтверджують факт укладення Договору про надання банківських послуг від 20.06.2018 р.. 1. Копія Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг. 2. Витяг з Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank; 3. Витяг з Тарифів за карткою Monobank. Окрім цього в позовній заяві надане посилання на офіційний інтернет ресурс АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», а саме https://www.monobank.ua/terms, де у вільному доступу опубліковані Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank (далі - Умови). Умови опубліковані і є безперервно доступними у їх поточній редакції, а також архів редакцій за весь період існування, зокрема в чинній на момент укладення Договору між Позивачем та Відповідачем. На момент укладення Договору чинною була редакцію Умов від 30.05.2018 р. (посилання на вказану редакцію: https://monobank.ua/terms?file=umovy-2018-05-30.pdf). Умови у вказаній редакції (від 30.05.2018 р.) доступні на сайті Банку з моменту набуття їх чинності, а отже Відповідач мав безперешкодний доступ до них в момент укладення Договору та в подальшому. Вказані умови є офіційним документом, що затверджений Рішенням правління АТ “УНІВЕРСАЛ БАНК» Протокол № 20 від 30.05.2018 у якості Додатку №95 до Розпорядження №49 р від 22.08.2013 р. При внесення змін в Умови, на сайті розміщується нова затверджена Протоколом редакція, а попередня залишається доступною в публічному просторі на сайті в незмінному вигляді. Відповідно ст. 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017 р.) банк зобов'язаний мати власний веб-сайт та розміщувати на ньому інформацію, визначену законами, нормативно-правовими актами Національного банку України, а також нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Банк несе відповідальність за актуальність та достовірність інформації, розміщеної на його веб-сайті. Таким чином актуальність та дійсність інформації з сайтів банків обумовлена вимогами Закону. В доповнення до цього, в додатках надаємо Умови і правила обслуговування фізичних осіб в редакції від 30.05.2018 р., що діяла на момент підписання Договору. У пункті 2, підписаної Відповідачем при відкритті банківського рахунку Анкети-заяви, споживач банківських послуг (Клієнт) погоджується, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов'язується виконувати його умови. В п. 3 Анкети-заяви Відповідач підтвердив, що підписанням цього Договору він підтверджує, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог чинного законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку. Окрім того, в цьому ж пунктів Анкети-заяви Відповідач беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Отже, Анкета-заява є невід'ємною частиною Договору і враховуючи її зміст, підписавши Анкету-заяву, Відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма частинами договору і отримав відповідні примірники. У вищевказаних документах, що разом становлять укладений між Позивачем та Відповідачем Договір (Анкета-заява, Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту) містяться всі істотні умови договору , у тому числі умови про процентну ставку, пеню, штрафи, умови та строк повернення кредиту згідно із ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Зокрема у пп.7.1 (Тарифи), розділу ІІ Умовах і правил в редакції, яка діяла на момент укладення Договору, сторонами узгоджена Базова відсоткова ставка, що нараховується на максимальну заборгованість на день, за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожний день з моменту виникнення заборгованості - 3,2% на місяць (38,4% річних). А також передбачена збільшена відсоткова ставка у випадку наявності простроченої заборгованості - 6,4% на місяць (76,8 % річних). В пп. 4.19 Розділу ІІ встановлено, що у випадку якщо Істотне порушення Клієнтом зобов'язань не буде усунуто протягом строку, зазначеного у пункті 4.18., Кредит стає у формі “на вимогу», а Банк не пізніше наступного робочого дня за допомогою Мобільного додатку направляє Клієнту Вимогу про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом (з урахуванням відсотків) та нарахованих штрафних санкцій. З моменту направлення Вимоги і до повного погашення на залишок суми заборгованості нараховується штраф у розмірі 100 грн. та пеня у розмірі 6,4% на місяць за кожен день прострочення виконання. Варто зазначити, що впродовж дії договору з 01.09.2020 року процентна ставка змінилась і становила 3,1 % в місяць (37,2 % річних). Таким чином, підписана клієнтом Анкета-заява є підтвердженням укладення Договору, а перелічені документи формують Договір про надання банківських послуг в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з чим погодився відповідач шляхом підписання Анкети заяви. Можливість та законність укладення договору вищевказаним способом зокрема підтверджується правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 23.03.2020 року у справі №404/502/18 та в постанові від 09.09.2020 року у справі №732/670/19 та ін. Щодо законності укладення електронного договору та можливості фіксування змісту правочину у кількох документах шляхом посилання в одному з цих документів на інші, варто сказати наступне. Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною 2 ст. 639 ЦК України також передбачається, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Частинами 4, 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно телекомунікаційних системах. Окрім того пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Щодо законності застосування при укладенні Договору, підписанні угод, листів та повідомлень Електронного підпису (ЕП) та його застосування при укладенні Договору між Позивачем та Відповідачем. Згідно ч.3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів електронногопідпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін. Відповідно статті 12 Закону України “Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Пунктом 6 Анкети-заяви Відповідач просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в Банку. Засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою здійснення його дій згідно з договором. А також визнає, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтверджує що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або Банком з використанням електронного / удосконаленого електронного підпису. ) Окрім того, відповідно п. 6 частини розділу І Умов і правил, що погодили сторони, банк та Клієнт узгодили, що всі правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися Сторонами або кожною Стороною окремо з використанням удосконаленого електронного о підпису (ЕП) у Мобільному додатку. Удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Під удосконаленим електронним підписом розуміється вид електронного підпису, створений за результатом криптографічного перетворення електронних даних, з якими пов'язаний цей електронний підпис, з використанням засобу удосконаленого електронного підпису та особистого ключа, однозначно пов'язаного з підписувачем, і який дає змогу здійснити електронну ідентифікацію підписувача та виявити порушення цілісності електронних даних, з якими пов'язаний цей електронний підпис. Удосконалений електронний підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Сторони погодили використання ЕП без сертифіката ключа. Генерація ключової пари (особистого та відкритого ключів) здійснюється за допомогою смартфону Клієнта, на якому встановлений Мобільний додаток лише після Ідентифікації Клієнта з використанням смартфону Клієнта. Згенерований особистий ключ Клієнта захищається паролем та може бути розміщений у хмарному сховищі. Відкритий ключ розміщується в Анкеті Заяві, яка підписується Клієнтом. Отже, підписанням Відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем (029D1BE35441663B1C2060757F7E7DA1C7BBD69C6D409F2D3FF76FC99AC7E46C7B яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису. На виконання ст. 9 Закону України “Про споживче кредитування» та ст. 15 Закону України “Про захист прав споживачів» першим кроком при реєстрації у мобільному додатку “Monobank» є ознайомлення споживача з умовами надання банківських послуг, для чого Банк надає особі примірники Умов і правил обслуговування в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК» при надання банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, які містять посилання на паспорт споживчого кредиту, таблицю обчислення загальної вартості кредиту та тарифи. З метою підтвердження згоди споживача із умовами надання банківських послуг у момент реєстрації АТ “УНІВЕРСАЛ БАНК» генерує і відправляє на вказаний особою мобільний номер OTP-пароль. Фактом підтвердження згоди є введення споживачем у мобільному додатку “Monobank» OTP-паролю, який попередньо був надісланий Банком на зазначений номер. Відповідач повідомив про свою згоду з умовами надання банківських послуг, які надає АТ “УНІВЕРСАЛ БАНК» за Договором про надання банківських послуг “Monobank», у підтвердження чого у мобільному додатку Відповідачем було введено OTP-пароль, який попередньо був надісланий на зазначений ним мобільний номер. Підпунктом 6.13 пункту 6 розділу І Умов встановлено, що з урахуванням ч. 3. ст. 631 ЦКУ сторони встановлюють, що умови цього Договору застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до укладення Договору та стосуються надання клієнтом Банку підтверджень, погоджень, повідомлень, підписів з використанням клієнтом OTP-пароля. Сторони визнають, що усі надані клієнтом за допомогою OTP-паролю підтвердження, погодження, повідомлення, підписи до укладення цього Договору є дійсними та такими, що прирівнюються до документів (повідомлень, листів, заяв) підписаних клієнтом власноручним підписом та є невід'ємними частинами Договору. Успішно пройшовши процедуру ідентифікації, Відповідач 20.06.2018 року успішно пройшов процедуру верифікації та підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг MONOBANK | Universal Bank. З наведеного алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, подальше укладення електронного кредитного договору є неможливим. Отже, підписанням анкети - заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 20.06.2018 р., а також засвідчив, що він повідомлений Банком у встановлений законом строк про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства. З огляду на наведене, у випадку коли особа не дає згоди з Умовами і правилами надання банківських послуг у застосунку “Monobank» шляхом накладення електронного підпису, тоді застосунок “Monobank» не переходить на наступний етап входу у головне меню застосунку “Monobank». Проведення будь-яких операцій без такого підтвердження не є можливим. Без погодження у мобільному застосунку “monobank» з Умовами і правилами надання банківських послуг не є можливий вхід у головне меню застосунку “Monobank». А без переходу у головне меню застосунку жодна особа не має технічної можливості проводити будь-які фінансові операції, у тому числі отримання кредиту у вигляді кредитного ліміту. Зображення № 1,2,3 додаються. Використання кредитних коштів підтверджується випискою, отже Боржник намагається приховати фактичні обставини справи, що погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг у застосунку “monobank», бо інакше він не мав би взагалі технічної можливості користуватися додатком “monobank» жодним чином. У підписаній Анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.

З огляду на викладене, на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору. Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису (вищезазначену позицію повністю підтвердив Чернігівський апеляційний суд постановою від 17.01.2022 року по справі № 740/2548/21, Черкаський апеляційний суд постановою від 31.12.2021 року по справі № 697/302/20). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі No 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі No 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року No 127/33824/19. Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом момент підписання, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Наведений висновок відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 07 квітня 2021 року, справа №623/2936/19, які згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховувати суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Щодо внесення змін до Договору. В момент підписання Договору 20.06.2018 р. діяли Умови і правила обслуговування в редакції від 30.05.2018 р.. Саме в цій редакції відповідач отримав примірники вказаних Умов у Мобільному додатку в день укладання Договору. Вони були йому зрозумілі та не потребували додаткового тлумачення, що підтверджено в підписаній відповідачем Анкеті-заяві. Серед іншого, у вказаних Умовах і правилах обслуговування сторони фактично погодили і порядок внесення змін до Договору. Пунктом 7 Розділу І Умов і правил обслуговування передбачено наступне: 7.1.1. В частині розділів (положень) Умов і Правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, які містять елементи договору про споживче кредитування та/або договору банківського вкладу (депозиту), зміни вносяться за згодою Сторін. При цьому під згодою Сторін у даному пункті розуміється направлення Банком Клієнту за допомогою Мобільного додатку повідомлення (пропозиції) про зміни розділів (положень) Договору, які містять елементи договору про споживче кредитування, та акцепту Клієнтом зазначених змін. Акцепт змін Клієнтом може бути здійснено в один з таких способів:- підписання відповідного документа (заяви/згоди) в Мобільному додатку;- направлення текстового та /або голосового повідомлення за допомогою каналів зв'язку (месенджерів); - продовження користування послугами Банку (в тому числі використання Кредитного ліміту). У разі якщо Клієнт не погоджується із запропонованими змінами він має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку, попередньо погасивши усю Заборгованість за Договором, без сплати додаткової комісійної винагороди за його розірвання. Зміни до Договору та/або Тарифів Банку будуть застосовуватися та є погодженими (акцептованими) Клієнтом, якщо протягом 2 календарних днів з моменту їх опублікування на Офіційному сайті Банку, Клієнт не повідомить Банк про розірвання Договору. Надання послуг і умови взаємодії між Банком та Клієнтом, які діяли до дати акцепту Клієнтом зміненого Договору та/або Тарифів, вважаються зміненими і продовжують діяти в частині, що не суперечить змісту зміненого Договору та/або Тарифів. 7.1.2. Зміни до розділів (положень) Умов і Правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, які не містять елементи договору про споживче кредитування та/ або договору банківського вкладу (депозиту), вносяться Банком в односторонньому порядку. При цьому Банк одразу публікує Умови і Правила із відповідними змінами на Офіційному сайті Банку. У разі якщо Клієнт не погоджується із внесеними змінами він має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку, попередньо погасивши усю Заборгованість за Договором, без сплати додаткової комісійної винагороди за його розірвання. Окрім того у пп. 4.2.16 п. 4 розділу І Умов (редакція від 30.05.2018 р.) сторони погодили що Клієнт (відповідач) зобов'язаний при незгоді зі змінами Договору та/або Тарифів Банку звернутися в Банк для розірвання Договору і погасити перед Банком заборгованість, у тому числі і заборгованість, що виникла протягом 45 днів з моменту повернення Банку Платіжних карток, виданих клієнту. Таким чином порядок внесення змін в умови Договору рішенням банку в односторонньому порядку було погоджено сторонами. І в подальшому зміни в Умови і правила обслуговування вносились виключно у відповідності до цих домовленостей. Відповідач не надає жодних підтверджень та доказів недобросовісного виконання банком умов щодо внесення змін до укладеного Договору. Таким чином умови Договору не суперечать законодавству України, не створюють для клієнта банка правової невизначеності, а можливість клієнта в односторонньому порядку розірвати Договір у будь-який час підтверджує справедливість погоджених умов та те що укладений договір в повній мірі захищає споживача як слабшу сторону договору. Важливо додати, що відповідачем не підтверджено наявність в нього незгоди з будь-якою із змін, що була внесена до Договору за період його існування, яка у відповідності до пп. 4.2.16 та 7.1.2 зобов'язана бути виражена у розірванні цього Договір відповідачем в односторонньому порядку. Варто додати, що відповідно до п. 4.2.19. розділу 4 Умов і правил Клієнт зобов'язаний на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, ознайомлюватися із чинною редакцією Договору, що розташований за посиланням https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms та/або в Мобільному додатку, з метою виконання умов Договору з урахуванням можливих змін до нього. З цього приводу важливо, що відповідно пп. 7.1.1. Умов і правил в частині розділів (положень) щодо карткових продуктів, які містять елементи договору про споживче кредитування та/або договору банківського вкладу (депозиту), зміні не вносяться Банком в односторонньому порядку, передбачено внесення змін щодо таких умов лише за згодою Сторін . В іншій частині дійсно згідно пп.7.1.2. зміни до розділів (положень) які не містять елементи договору про споживче кредитування та/або договору банківського вкладу (депозиту), вносяться Банком в односторонньому порядку. Незмінним залишається принцип відсутності зворотної дії договору у часі, окрім випадку погодження таких умов сторонами відповідно до ч.3 ст. 631. Зміни в Умовах і правилах. Таким чином зміни внесені до Умови і правила розповсюджуються лише на поточні та вчинені в подальшому правочини та платіжні операції. Зміни в Умови і правила обслуговування відносяться, зокрема, у зв'язку із змінами та нововведеннями в законодавстві України, для того щоб бути актуальними та відповідати чинному законодавству. Логічно та справедливо для обох сторін, що Клієнт, використовуючи в черговий раз кредитні кошти, має розуміти, що в цей момент на нього розповсюджуються чинне на цей момент законодавство та Умови і правила обслуговування в чинній редакції, а на в редакції яка була на момент підписання Анкети-заяви. Щодо підтвердження наявності та розміру заборгованості, фактів відкриття рахунку, отримання Відповідачем банківської картки та встановлення кредитного ліміту відповідними належними, допустимими та достатніми доказами. Пунктом 59 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 р. № 75 встановлено, що Банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: 1) клієнтські рахунки та виписки з них; 2) аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; 3) книги реєстрації відкритих рахунків; 4) оборотно-сальдовий баланс/оборотно-сальдову відомість. Пунктом 60 визначено, що клієнтські рахунки та рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Згідно п. 62 вказаного Положення виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Пункт 63 Положення визначає, що виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта. Отже, оскільки виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/ цей рахунку/рахунок клієнта, то разом з Письмовими пояснення від 17.12.2024 р., поданими у порядку статті 43, 60, 64 ЦПК України, було надано Деталізовану виписку про рух коштів по картковому рахунку Відповідача, яка в свою чергу є допустимим, належним та достатнім доказом, що підтверджує факт користування відповідачем кредитними коштами, факт та дату надання кредитних коштів, а також існування заборгованості і її розмір. З Деталізованої виписки про рух коштів по картковому рахунку Відповідача та наданого разом з позовною заявою розрахунку заборгованості вбачається, що Відповідач користувався отриманою кредитною карткою та частково погашав утворену заборгованість, але станом 17.12.2024 р. має заборгованість перед ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у розмірі 64 717.10 грн. Для підтвердження фактів відкриття рахунку, отримання Відповідачем банківської картки та встановлення кредитного ліміту було надано довідку про наявність рахунку та довідку про розмір встановленого кредитного ліміту, що є належними, допустимими та достатніми доказами. Відповідно п. 3 Анкети-заяви до Договору Відповідач беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, та погодився, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільному додатку. Відповідно до виписки про рух коштів на рахунку кредитний ліміт Боржника станом на 17.12.2024 р. складає 27 200.00 грн., баланс складає - (мінус) 37 517.10 грн., себто заборгованість складає 64 717.10 грн. Ця заборгованість складається з повністю використаного Боржником кредитного ліміту у сумі 27 200.00 грн. та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить (мінус) 37 517.10 грн. Овердрафт - (мінус) 37 517.10 грн. виник наступним чином. Якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці. При цьому Банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами, платежі розстрочки. Закон України "Про споживачем кредитування" визнає несанкціонований овердрафт як перевищення суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого кредитного ліміту, що обумовлений договором між кредитодавцем та споживачем і не є прогнозованим за розміром та часом виникнення. Відповідно до пункту 5.20 (4.20) розділу ІІ Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК» термін повернення овердрафту в повному обсязі протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту. У зв'язку з тим, що Відповідач лише частково здійснював операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку на власний розсуд, виникла заборгованість. Процентна ставка (поточна) - Базова процентна ставка: 3,1 % в місяць (37,2% річних). Процентна ставка (прострочена) збільшена відсоткова ставка на місяць на суму загальної заборгованості (у випадку наявності простроченої заборгованості): 6,2 % у місяць ( 74,4% річних). Тобто у випадку коли Боржник сплачує щомісячні платежі, то нараховується процентна ставка базова 3,1 % в місяць (37,2% річних). У випадку коли Боржник не сплачує щомісячні платежі, тобто має вже прострочену заборгованість, тоді нараховується процента (прострочена) збільшена відсоткова ставка на місяць на суму загальної заборгованості 6,2 % у місяць ( 74,4% річних). Відповідно до пункту п. 5.13 (4.13) п. 5 (4) «Надання та обслуговування кредиту», розділу ІІ Умов (додавалися до позову) погашення заборгованості клієнта за договором здійснюється коштом, що надходить на рахунок клієнта в наступному порядку:- у першу чергу сплачується прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;- у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;- у третю чергу сплачуються неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, що передбачені договором. У випадку, якщо клієнт має заборгованість по сплаті більше ніж одного щомісячного мінімального платежу (тобто по сплаті процентів та/або частини кредиту), погашення його грошових зобов'язань за такими щомісячними платежами відбувається згідно з строками виникнення заборгованості починаючи з найдавнішого за строком виникнення щомісячного платежу і включно до поточного щомісячного платежу, дотримуючись черговості погашення, вказаної у цьому пункті, стосовно кожного окремого щомісячного мінімального платежу. У випадку переказу/перерахування грошових коштів на погашення будь-яких грошових зобов'язань клієнта за договором з порушенням зазначеної черговості, Банк вправі самостійно перерозподілити кошти, що надійшли в рахунок погашення таких грошових зобов'язань, відповідно до зазначеної черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок. Відповідно до п. 7 Розділу ІІ Умов і правил надання банківських послуг комісія за зняття готівки на суму, що перевищує залишок власних коштів, у банкоматах і пунктах видачі готівки будь-яких українських і закордонних банків, а також за операції з quasi-валютою за карткою становить 4% від суми зняття. Переказ з картки на картку або поточний рахунок фіз. особи в іншому українському банку (платіж по Україні) становить також 4% за рахунок кредитних коштів. Збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості (у випадку наявності простроченої заборгованості) 6,2% на місяць. Якщо заборгованість вже від 121 (211) дня (до повного погашення)*, то нараховується штраф у розмірі 100 грн та пеня у розмірі 6,2 % на місяць від суми загальної заборгованості за кожен день прострочення виконання. При цьому діє ставка 0,00001% річних. Строк, після спливу якого формується Фінальний рахунок, що визначається Банком в односторонньому порядку, але не менше 120 днів з моменту настання прострочення виконання зобов'язання та не більше 210 днів. Так, в разі коли у клієнта закінчується пільговий період і клієнт не вносить мінімальний платіж, для того щоб не виходити в прострочення, то з першого дня пільгового періоду, коли клієнт розпочав використовувати кредитні кошті нараховується пеня, яка підлягає повному відшкодуванню також. Відповідно до Тарифів, дійсних на дату підписання:- Пільговий період за карткою - До 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі).- Розмір обов'язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами 4% від заборгованості (не менше 100 грн, але не більше залишку заборгованості). Відповідно до пп. 5.16 (4.16) п. 5 (4), розділу ІІ Умов “Надання та обслуговування кредит» у разі порушення терміну сплати Щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся Заборгованість за Кредитом вважається простроченою (Істотне порушення Клієнтом зобов'язань). Відповідно до пп. 5.19 (4.19), п. 5 (4), розділу ІІ Умов “Надання та обслуговування кредиту» у випадку якщо Істотне порушення Клієнтом зобов'язань не буде усунуто протягом строку, зазначеного у пункті 5.18., Кредит стає у формі “на вимогу», а Банк не пізніше наступного робочого дня за допомогою Мобільного додатку направляє Клієнту Вимогу про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом (з урахуванням відсотків) та нарахованих штрафних санкцій. Згідно пп. 5.23 (4.23) п. 5 (4), розділу ІІ Умов в редакції, що діяла на момент укладення Договору, сторони погодили, що Кредит збільшується на суму заборгованості за Договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. При цьому Банк надає кредит згідно з Договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з Тарифами, якщо інше не передбачено умовами цього Договору. Таким чином, сума регулярного платежу, який клієнт вчасно не сплачує власними коштами, списується за рахунок кредитних коштів та відноситься до тіла кредиту. Якщо кошти на погашення заборгованості клієнт не вносить, заборгованість за тілом кредиту зростає. Розрахунок заборгованості (доданий до позову) зображає наявність обґрунтованої заборгованості. Виконаний Банком розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розрахунок нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів Боржником, кількість днів за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом. Відповідно до виписки про рух коштів по картці всього за весь час користування карткою Боржником було проведено поповнень карткового рахунку на суму 40882.74 грн., та зроблено витрат по картці на суму 105 599.84 грн. Отже, сума коштів, яка досі не була повернута Банку становить 64 717.10 грн. (105 599.84 грн.- 40 882.74 грн. = 64 717.10 грн.). Щодо застосування судової практики на яку посилається Відповідач. Застосування до даних правовідносин, правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17 є передчасним та незаконним. Вищевказана судова практика ВП ВС ухвалена судом щодо інших кредитних угод, з іншими умовами, правилами та сторонами, зокрема у кредитних відносинах, на підставі договору, укладеного у письмовій формі відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України (правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Варто звернути увагу на правові висновки, викладені об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19, у яких зазначено, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет). Подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 №910/24257/16). Щоб дійсно пересвідчитися у відсутності подібності правовідносин між справами АТ «Універсал Банку» щодо стягнення заборгованості за договорами про надання банківських послуг та правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17 варто дослідити: 1. 2. 3. 4. 5. Суб'єктний склад сторін спору, Зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору), Об'єкт (предмет), Час, місце, Підстави виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин. Наглядно демонструємо суду відсутність подібності правовідносин та неможливість застосування судової практики ВП ВС викладеної у постанові від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17 до даних правовідносин (табл. №1). Таблиця № 1 додається. Таким чином, дослідивши правовідносини на предмет подібності, очевидним є той факт, що вони не є тотожними. Як можна спостерігати з табл. №1 наявна відмінність, зокрема: - суб'єктного складу;- - часу виникнення; підстав виникнення. А тому, правові висновки викладені у зазначеній постанові ВП ВС від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 не можуть бути застосовані в межах цієї справи, з огляду на відсутність подібності між ними. До таких висновків також неодноразово приходили суди апеляційної інстанції у аналогічних справах за позовами акціонерного товариства “Універсал Банк» про стягнення заборгованості (постанова Київського апеляційного суду від 04.07.2022 по справі №754/12377/21, від 12.11.2021 по справі №760/27970/20, від 27.01.2022 по справі №759/12492/21, від 26.08.2021 по справі №759/3374/21, постанова Миколаївського апеляційного суду від 06.10.2021 по справі №484/1738/21, постанова Дніпровського апеляційного суду від 15.06.2022 по справі №185/1177/21). Наголошуємо, що Київський апеляційний суд по справі № 760/27970/20 Постановою від 14.11.2021 року дійшов висновку щодо: застосування судом першої інстанції при вирішенні справи правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 про те, що за відсутності підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, є помилковим, оскільки цей висновок зроблений судом касаційної інстанції щодо інших кредитних угод, з іншими умовами, правилами та сторонами, зокрема у кредитних відносинах, які виникли на підставі договору, укладеного у письмовій формі відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України. Миколаївський апеляційний суд по справі № 484/1738/21 Постановою від 06.10.2021 року дійшов висновку що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, належним чином не оцінив надані сторонами докази, надав неправильну правову оцінку доводам позивача, застосував правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, то ухвалене судове рішення суду першої інстанцій підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову у повному обсязі. Зазначена судова практика ґрунтується на законодавстві, що діяло до моменту набрання сили Закону України “Про електронну комерцію», а також на Законі України "Про банки і банківську діяльність" в його старих редакціях, що були чинні раніше за укладення Договору між Позивачем та Відповідачем. З урахуванням вищезазначеного, присутні правові підстави для стягнення заборгованості з Боржника у повному обсязі.

28.01.2025 року представник відповідача подав заперечення, згідно з якими в матеріалах справи відсутні такі документи як:- Паспорт споживчого кредиту;- Таблиця обчислення вартості кредиту. Натомість, надані Позивачем Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту вказані в якості додатків до Умов та правил обслуговування та не мають жодного відношення до спірних правовідносин, а є виключно ЗРАЗКАМИ. Всупереч твердженню Позивача, ні на Таблиці обчислення вартості кредиту ні на Паспорті споживчого кредиту, які містяться у справі, немає ні власноручного ні цифрового підпису Відповідача. Відповідно до висновків Об'єднаної палати КЦС ВС викладених в Постанові від 23.05.2022 по справі № 393/126/20 (провадження N 61-14545сво20): «Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.» З викладеного, вбачається що навіть у випадку підписання Відповідачем таких документів як Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, вони все одно не можуть вважатись частиною кредитного договору та не можуть свідчити про його укладення Далі Позивач зазначає про наступне: «Без погодження у мобільному застосунку “monobank» з Умовами і правилами надання банківських послуг не є можливий вхід у головне меню застосунку “Monobank». А без переходу у головне меню застосунку жодна особа не має технічної можливості проводити будь-які фінансові операції, у тому числі отримання кредиту у вигляді кредитного ліміту. Зображення № 1,2,3 додаються.» З цього приводу слід зазначити, що роз'яснення Позивачем у своєму Відзиві алгоритму дій при укладенні електронного договору, по суті є загальним переказом вимог Закону України «Про електронну комерцію», а не конкретний алгоритм дій саме Відповідача. Доказів вчинення Відповідачем дій згідно наведеного Позивачем алгоритму матеріали справи не містять. Неправдивим є також твердження Позивача наступного змісту: «Використання кредитних коштів підтверджується випискою, отже Боржник намагається приховати фактичні обставини справи, що погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг у застосунку “monobank», бо інакше він не мав би взагалі технічної можливості користуватися додатком “monobank» жодним чином. У підписаній Анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.» По-перше, в матеріалах справи немає жодного первинного банківського документа (виписки, платіжного доручення, чеку тощо) на підтвердження використання Відповідачем кредитних коштів (кредитного ліміту). Навіть, в переліку додатків до позовної заяви та відповіді на відзив таких документів немає. Натомість, щодо необхідності дослідження первинних бухгалтерських документів неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема в постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц. По-друге, в матеріалах справи немає жодного документа на який би Відповідачем було накладено електронний цифровий підпис. Натомість, зазначення в Анкеті-заяві про нібито генерацію електронного цифрового підпису, жодним чином не може свідчити про те, що вказаний електронний цифровий підпис коли-небудь використовувався Відповідачем шляхом підписання будь-яких документів. Відповідно до висновків, викладених в Постанові КЦС ВС від 29.05.2024 по справі № 545/1750/21 (провадження № 61-1177св24): «Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. … В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. … Матеріали справи не містять доказів того, що саме позивач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме ОСОБА_1 цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме позивача у інформаційно телекомунікаційній системі відповідачів, відсутні докази отримання саме позивачем коштів згідно з оспорюваними кредитними договорами, тому наявні достатні праві підстави для судового захисту прав та інтересів останнього.» Доказів наявності у Відповідача будь-яких електронних кабінетів на сайті Позивача, мобільних застосунків тощо, входу до цих кабінетів та вчинення дій з отримання кредитних коштів, Позивачем до матеріалів справи також не надано. Посилання Позивача на Умови та правила в редакції від 30.05.2018 є безпідставним, оскільки Позивачем не надано підтверджень, що саме ці Умови та правила надавались Відповідачу для ознайомлення та саме з ними міг погодитись Відповідач. Всупереч твердженню Позивача, на вказаних Умовах та правилах відсутній будь-який особистий чи електронний підпис Відповідача. Щодо зауважень Позивача з приводу неможливості застосування до спірних правовідносин висновків викладених в постанові ВП ВС від 03.07.2019 по справі № 342/180/17: Так, Позивач стверджує, що нібито висновки викладені в зазначеній постанові не є релевантними до обставин даної справи. Однак, таке твердження Позивача є неправдивим та направлене виключно на викривлення розуміння Верховним Судом змісту спірних правовідносин. Предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду були правовідносини з приводу укладення кредитного договору шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. При цьому, ВП ВС вказала на те, що у випадку відсутності підпису позичальника на конкретній редакції Умов та правил надання банківських послуг, її не можна вважати частиною кредитного договору. В нашій же справі, предметом розгляду є абсолютно ідентичні правовідносини. Так, Позивач стверджує про те, що Відповідачем було власноручно (не електронним підписом) підписано Анкету-заяву, внаслідок чого він приєднався до Умов та правил надання банківських послуг Позивача. При цьому, Позивач стверджує, що між сторонами було укладено саме електронний кредитний договір, натомість доказів на підтвердження цього жодних не надає. Однак, в даному випадку не має юридичного значення яким саме чином сторони договору його підписали - власноручно чи за допомогою електронних цифрових підписів. В даному випадку має значення виключно факт ознайомлення Відповідача з певною редакцією Умов та правил надання банківських послуг, на яку посилається Позивач. Єдиним підтвердженням такого ознайомлення та погодження Відповідача може бути виключно його підпис на цих Умовах та правилах, і не важливо в якій формі цей підпис - власноручний чи цифровий. Саме в цьому полягають та саме так мають застосовуватись висновки Великої Палати Верховного Суду, на яку посилається Відповідач. З огляду на зазначене висновки викладені в постанові ВП ВС від 03.07.2019 по справі № 342/180/17 є абсолютно релевантними до обставин даної справи та підлягають врахуванню судом. Відповідно до ст. 81 ЦПК України: «1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.» Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України: 3. Позовна заява повинна містити: … 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; … 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;» Аналізуючи зазначені норми, обґрунтованим є висновок, що обов'язок щодо доведення своїх вимог, покладається в першу чергу на Позивача, який зобов'язаний надати всі належні і допустимі докази на підтвердження своєї правової позиції, або повідомити суду про неможливість їх подання та заявити клопотання про їх витребування судом. І зробити це, Позивач зобов'язаний одночасно з поданням позовної заяви. Натомість, Позивач не виконав свого процесуального обов'язку.

03.02.2025 року представник позивача подав додаткові пояснення, відповідно до яких разом з Письмовими поясненнями від 17 грудня 2024 р., поданими у порядку статті 43, 60, 64 ЦПК України, Позивачем було надано Деталізовану виписка про рух коштів по картковому рахунку, а також Довідку про наявність рахунку та Довідку про розмір встановленого кредитного ліміту. А отже вказані документи наявні у матеріалах справи. Пунктом 59 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 р. № 75 встановлено, що Банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: 1) клієнтські рахунки та виписки з них; 2) аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; 3) книги реєстрації відкритих рахунків; 4) оборотно-сальдовий баланс/оборотно-сальдову відомість. Пунктом 60 визначено, що клієнтські рахунки та рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Згідно п. 62 вказаного Положення виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Пункт 63 Положення визначає, що виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта. Окрім того у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року по справі № 554/4300/16-ц, провадження № 61-3689св21 викладено Правову позицію відповідно до якої аналіз норм права дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суди дали оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку відповідача. Отже, надана Позивачем виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, то разом з цією відповіддю на відзив надаємо Деталізовану виписку про рух коштів по картковому рахунку Відповідача, яка в свою чергу є допустимим, належним та достатнім доказом, що підтверджує факт користування відповідачем кредитними коштами, факт та дату надання кредитних коштів, а також існування заборгованості і її розмір. З Деталізованої виписки про рух коштів по картковому рахунку Відповідача та наданого разом з позовною заявою розрахунку заборгованості вбачається, що Відповідач користувався отриманою кредитною карткою та частково погашав утворену заборгованість, проте станом 17.12.2024 р. має заборгованість перед ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у розмірі 64 717.10 грн. Щодо застосування судової практики на яку посилається Відповідач. Як вже зазначалося Застосування до даних правовідносин, правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17 є передчасним та незаконним. Правові висновки викладені у зазначених постановах не можуть бути застосовані в межах цієї справи, з огляду на відсутність подібності між ними. Більш детально описано у Відповіді на відзив. Вказана судова практика фактично ґрунтується на законодавстві, що діяло до моменту набрання сили Законом України «Про електронну комерцію», а також на Законі України «Про банки і банківську діяльність» в його старих редакціях, що були чинні раніше за укладення Договору між позивачем та Відповідачем. Як було зазначено у Відповіді на відзив Позивачем по справі № 342/180/17 є АТ КБ "ПРИВАТ БАНК", коли в даному випадку Позивачем по справі та стороною Договору є АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК". "Умови і правила обслуговування в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank" та "Умови та правила надання банківських послуг» у АТ КБ "ПРИВАТ БАНК" однозначно не є однаковими, зокрема їх структура, зміст, спосіб ознайомлення Клієнтом при приєднанні до таких умов, порядок внесення змін та погодження таких змін клієнтом тощо. Окрім того на сайті АТ КБ "ПРИВАТ БАНК" станом на сьогодні навіть відсутні редакції "Умов та правил надання банківських послуг" чинних до 01.10.2013 р. що дали б можливість порівняти умови надання банківських послуг відповідачам по справі № 342/180/17 з умовами надання послуг АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК». Акцентуємо увагу, що правовідносини між сторонами по справі № 342/180/17 оформлені 18.02.2011 року . По даній ж справі укладення Договору та підписанні Анкети-заяви (в якій підтверджено факт ознайомлення з Умовами і правилами обслуговування в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank) відбулось 20.06.2018 р . Таким чином Відповідач був ознайомлений з чинною на той момент редакцією Умов від 30.05.2018 р.. Отже суб'єктний склад сторін є різним: 1. Справи № 342/180/17- позивач: АТ КБ «ПРИВАТ БАНК»; 2. Поточна справа.- - позивач: АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». Час виникнення правовідносин теж різний: 18.02.2011 р. та 20.06.2018 р.. Підстави виникнення правовідносин також відрізняються: Договори з не однаковим змістом, порівняння яких станом на тепер є ускладненим відсутністю зазначених редакцій Умов і правил на сайту АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», проте з врахуванням часу виникнення правовідносин, що зафіксований у Постановах ВС (правовідносини між сторонами по справі 342/180/17 виникли 18 лютого 2011 р.), вказані правовідносини та зміст Умов надання банківських послуг ні як не можуть ґрунтуватись на законодавстві чинному станом на 30.05.2018 р.. Зокрема Закон України "Про електронну комерцію" було прийнято 03.09.2015 р., отже він не міг бути застосованим в процесі укладення Договорів у 2011. Коли Договір про надання банківських послуг між Позивачем та Відповідачам по даній справі укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, відповідно до вимог Закону України “Про електронну комерцію». Як було зазначено у позовній заяві, “Monobank» - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень, а починаючи з травня 2020 року зокрема дистанційно відбувається відеоверифікація працівником Банку; ДІЯ шерінг на точці дистанційно та селфі клієнта; спрощена процедура через УБКІ, селфі клієнта та селфі клієнта с паспортом. Вказаний формат обслуговування у 2011 р. був неможливим. Окрім того щодо спору між АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" та ОСОБА_1 . Законом обумовлена достовірність та актуальність з сайту Банку де розміщені Умови в редакції від 30.05.2018 р. і посилання на які надано. Окрім того в матеріалах справи також наявні Умови саме в редакції від 30.05.2018 р., що в них і зазначено: «Додаток №95 до Розпорядження №49р від 22.08.2013 року (в редакції Розпорядження №24р від 01.06.2018 року). Публічне акціонерне товариство “Універсал Банк» «ЗАТВЕРДЖЕНО» Рішенням Правління ПАТ «Універсал Банк» Протокол №20 від 30.05.2018р. Голова Правління Старомінська І. О.» Тобто Позивачем надана саме та редакції Умов, яка діяла на момент підписання Договору, а отже вона не може вважатись такою, що є "найбільш сприятливою для задоволення позову". Як вже зазначалось Умови опубліковані і є безперервно доступними у їх поточній редакції, а також архів редакцій за весь період існування, зокрема в чинній на момент укладення Договору між Позивачем та Відповідачем. На момент укладення Договору чинною була редакцію Умов від 30.05.2018 р.. (посилання на вказану редакцію: https://monobank.ua/terms?file=umovy-2018-05-30.pdf). Умови у вказаній редакції доступні на сайті Банку з моменту набуття їх чинності, а отже Відповідач мав безперешкодний доступ до них в момент укладення Договору та в подальшому. При внесення змін в Умови, на сайті розміщується нова затверджена Протоколом редакція, а попередня залишається доступною в публічному просторі на сайті в незмінному вигляді.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд доходить наступного.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.06.2018 року відповідачем ОСОБА_1 була підписана анкета-заява до Договору про надання банківських послуг, відповідно до якої відповідач просив відкрити поточний рахунок у гривні на його ім'я.

Відповідно до витягу зі Статуту банку, погодженого НБУ 20.01.2022 року, позивач АТ "Універсал Банк" (код ЄДРПОУ 21133352) є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.

АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором в межах встановленого кредитного ліміту.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за Договором № б/н від 20.06.2018 року станом на 17.03.2020 року становить 57202,04 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 29001,62 грн., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 28200,42 грн.

До позовної заяви Банк долучив Умови обслуговування рахунків фізичної особи, затверджені рішенням правління ПАТ «Універсал Банк» протоколом № 33 від 27.09.2017 року, розрахунок заборгованості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції станом на 20.06.2018 року, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Анкета-заява позичальника від 20.06.2018 не містить відомостей щодо розміру кредитного ліміту, у ній відсутні будь-які відомості стосовно оформлення кредиту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом, наслідки порушення умов кредитування, тощо.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Анкетою-заявою від 20.06.2018 року, посилався на Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, які викладені на банківському сайті: https://www.Monobank.ua/terms як невід'ємну частину спірного договору та Тарифи користування кредитною карткою.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», які викладені на банківському сайті https://www.Monobank.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені тарифи користування кредитною карткою, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків, порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Універсал Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, надані Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Також до позовної заяви долучено Додатки (тарифи), які містять істотні умови кредитування по картці, проте вони не підписані відповідачем, підстав вважати, що сторони погодили ці умови не має.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, могли неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг Універсал Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних картки та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Універсал Банку, розміщені на сайті https://www.Monobank, які не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді процентів і неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22листопада 1996року №543/96-В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, АТ «Універсал Банк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

На підставі укладеного договору відповідач отримав кредитну картку, на яку зарахований кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, відповідач здійснював погашення заборгованості за кредитом.

Оскільки в анкеті-заяві від 20.06.2018 року пеня та комісія не зазначені, строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, суд вважає неправомірним та безпідставним списання банком коштів в рахунок погашення пені та комісії. Внаслідок таких дій банку тіло кредиту безпідставно збільшено на суму пені та комісії та не враховані в погашення боргу списані суми відсотків, а тому визначена банком заборгованість за тілом кредиту з урахуванням пені та комісії є необґрунтованою.

За таких обставин, нарахування заборгованості в частині пені та комісії здійснювалось банком неправомірно, тому не підлягає стягненню, а отже кошти, списані в рахунок пені та комісії з карткового рахунку відповідача слід враховувати при визначенні загального розміру заборгованості.

Наведене також узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17.

Як вбачається з виписки по рахунку, наданої банком, залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 29001,62 грн., сума погашення за наданим кредитом становить 28200,42 грн., тому позовні вимоги АТ «Універсал Банк» підлягають частковому задоволенню, стягненню підлягає заборгованість в загальному розмірі 801,20 грн. (29001,62 грн. - 28200,42 грн.).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, банком при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн., оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 1,4%, то з відповідача на користь банку підлягає стягненню судовий збір у розмірі 29,43 грн.

Керуючись ст. ст.141, 259, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352, вул. Автозаводська, буд. 54/19, м. Київ) заборгованість за кредитним договором від 20.06.2018 року року станом на 17.03.2020 року у розмірі 801,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» витрати зі сплати судового збору в розмірі 29,43 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення буде складений 30.09.2025

Суддя С.В. Шевченко