про відмову у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту
26 червня 2025 рокуСправа № 495/5505/24
Номер провадження 1-кп/495/363/2025
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
судді ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченої ОСОБА_10 ,
захисників обвинуваченої адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровському клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального, заявлене в кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.11.2023 за №42023164220000062 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК У країни,
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.11.2023 за №42023164220000062 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Від захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 надійшло клопотання про повернення обвинувального акта. Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у тому, що вона вчинила заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану, організованою групою.
З розділу «виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 » вбачається, що ОСОБА_6 , будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересів служби, у вересні 2023 року створила організовану групу, діяльність якої була спрямована на заволодіння чужим майном - коштами Державного бюджету, виділеними на закупівлю деревини для потреб ЗСУ, залучивши до своїх протиправних дій ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .
Вказана організована група за версією сторони захисту діяла на території м. Одеси та Одеської області в період вересня-грудня 2023 року.
Разом з тим, зі змісту обвинувального висновку у кримінальному провадженні № 420231642200000062 взагалі відсутня будь-яка інформація щодо об'єктивної сторони формування наміру сумісної злочинної діяльності у членів організованої групи. У висунутому ОСОБА_6 обвинуваченні взагалі не зазначено якими своїми службовими обов'язками вона зловживала, організовуючи цю злочинну групу, коли саме та за яких обставин вона познайомилася з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_10 , яким чином залучила її до протиправної діяльності, які саме дії організаційного характеру були вжиті ОСОБА_6 для об'єднання дій інших співучасників і спрямування їх на вчинення одного чи декількох злочинів чи для координації поведінки цих осіб. В якій формі (наказу, угоди, прохання, підкупу, доручення, замовлення) здійснювалося залучення виконавця та пособника. Яким чином здійснювалося формування наміру сумісної злочинної діяльності; розподіл ролей між членами об'єднання, з виділенням ролі його керівника (організатора); запроваджувалася практика планування злочинної діяльності; здійснювалося підпорядкування всіх членів об'єднання єдиним правилам поведінки та вказівкам керівника.
Як видно з описової частини обвинувального акту єдиним елементом нібито організації ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України зазначено, що вона підготовлювала, складала та у подальшому підписувала у начальника Одеського КЕУ рапорт про необхідність проведення процедури закупівлі паливної деревини твердих порід, в якому визначала, окрім кількості необхідного для потреб оборони твердого палива, насамперед, очікувану (заздалегідь завищену) вартість товару.
Разом з тим, вказані обставини не відносяться до об'єктивної сторони створення організованої злочинної групи, в розумінні ч. 3 ст. 28 КК України.
У висунутому ОСОБА_6 обвинуваченні взагалі не відображені обставини за якими злочинне угрупування у складі ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 попередньо зорганізувалося у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів. Одночасно з цим, в обвинувальному акті не зазначені інші злочини, для вчинення яких ця група попередньо зорганізувалося у стійке об'єднання.
Як видно з висунутого ОСОБА_6 обвинувачення їй інкриміновано заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене у особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану, організованою групою, а саме: бюджетних грошових коштів у сумі 371 848,7 грн., виділених на закупівлю деревини твердих порід для потреб оборони по договору поставки від 16.11.2023 № 489.
З висунутого ОСОБА_13 та іншим обвинувачення взагалі не вбачається, який був план злочинної діяльності організованої групи, тривалість її існування, наявність в неї матеріальної бази, вербування нових членів об'єднання, наявність в нього корупційних зв'язків, існування певних правил поведінки його членів, розподілу між ними функцій тощо.
Не зрозуміло яку саме сукупність дій, спрямованих на управління функціонуванням групи, як стійким об'єднанням осіб (забезпечення існування, відповідного рівня організованості, отримання загальних правил поведінки і дисципліни; вербування нових учасників, розподіл або перерозподіл між ними функціональних обов'язків; планування конкретних злочинів і злочинної діяльності в цілому; організація заходів щодо прикриття останньої; вдосконалення структури об'єднання) та здійсненням ними злочинної діяльності (визначення її мети і напрямів, конкретних завдань об'єднання, його структурних частин або окремих учасників, координація їхніх дій; ініціювання здійснення певного виду злочинної діяльності чи вчинення конкретних злочинів тощо) здійснювала ОСОБА_6 .
З висунутого ОСОБА_13 обвинувачення також вбачається, що заволодіння чужим майном вона вчинила шляхом зловживання своїм службовим становищем.
З об'єктивної сторони злочини проти власності вважаються завершеними з моменту коли особа, яка вилучила майно, або на користь якої було вилучено майно отримає реальну можливість їм скористуватися.
У даному конкретному випадку, заволодіння чужим майном - грошовими коштами Державного бюджету України могло відбутися лише після їх перерахування на розрахунковий рахунок постачальника (ФОП ОСОБА_14 ). Проте, згідно чинного законодавства України рапорт особи з пропозицією придбати той чи інший товар не є підставою для перерахування грошових коштів.
Як видно з висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, їй інкриміновано те, що вона вчинила заволодіння грошовими коштами, призначеними на закупівлю товару по договору поставки.
Згідно з умовами договору поставки від 16.11.2023 № 489 (п. 4.2.) оплата за поставлений товар має здійснюватися протягом 30 днів з моменту отримання оформленої накладної на отримання товару та після отримання товару.
З описової частини обвинувального акту видно, що ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 повноваженнями підписувати договори, укладені в інтересах КЕУ м. Одеса, а також на здійснення оплати по ним наділені не були, а особи які були наділені повноваженнями на це до складу організованої злочинної групи не входили.
Одночасно з цим, в обвинувальному акті не зазначено яким чином ОСОБА_6 , зловживаючи покладеними на неї обов'язками, могла вплинути та впливала на начальника КЕУ м. Одеси ОСОБА_15 з метою примусити його до укладання договору від 16.11.2023 №489 та на бухгалтера вказаного управління ОСОБА_16 з метою примусити її до перерахування грошових коштів за придбаний товар, якими нормативно-правовими актами її було наділено вказаними повноваженнями; тобто висунуте ОСОБА_6 обвинувачення у даній частині взагалі не сформульовано.
Окрім цього, з висунутого ОСОБА_6 та ОСОБА_8 обвинувачення не вбачається які саме порушення було допущено при організації та проведенні відкритих торгів, яким чином вони перешкоджали іншим учасникам (що могли запропонувати більш низьку ціну на предмет закупівлі) взяти участь у торгах, наявність причинно-наслідкового зв'язку між їх діяннями та наслідками.
Крім того, сторона захисту вважає, що в обвинувальному акті не сформульоване обвинувачення і в частині вчинення обвинуваченою ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України.
Оскільки саме це, інкриміноване ОСОБА_10 кримінальне правопорушення стало підставою для обґрунтування факту, що нібито вчинений ОСОБА_6 у Приморському районному м. Одеса злочин, підсудний Білгород-Дністровському міськрайонному суду, питання пов'язане з формулюванням обвинувачення у цій частині стосується і захисту обвинуваченої ОСОБА_6 .
Разом з тим, як видно з висунутого ОСОБА_6 та іншим обвинувачення, ОСОБА_10 несанкціонованого втручання в роботу автоматизованого електронного майданчику «Zakupivli.Pro» не здійснювала, а брала участь у відкритих торгах по закупівлі дров твердих порід на потреби ЗСУ, в якості представника ФОП ОСОБА_14 , який особисто надав їй ЕЦП
(електронний цифровий підпис), доступ до свого рахунку та печатку.
Крім того, у висунутому обвинувачені взагалі не відображено у чому саме полягають суспільно небезпечні наслідки, що утворилися в результаті завантаження ОСОБА_10 за допомогою ЕЦП, належного ФОП ОСОБА_14 , на електронний майданчик (автоматизований електронний майданчик) «Zakupivli.Pro» комерційної пропозиції від імені ОСОБА_14 та додатків до неї, яким чином це завантаження призвело до: витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або порушення встановленого порядку її маршрутизації; а також не відображений причинний зв'язок між діями ОСОБА_10 та зазначеними наслідками.
Вказані вище обставини взагалі перешкоджають стороні захисту організовувати свій захист таким чином, щоб забезпечити охорону прав, свобод та законних інтересів обвинувачених, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений та засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відсутність висунутого щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 обґрунтованого та конкретизованого обвинувачення підтверджує доводи сторони захисту щодо допущеного співробітниками органів прокуратури та досудового розслідування «свавілля», а інкримінування їм особливо тяжкого кримінального правопорушення, яке вони не вчиняли (ч. 5 ст. 361 КК України) є прагненням прокурора змінити підсудність справи, що у даному конкретному випадку є «пошуком зручного суду».
Відтак просить обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №420231642200000062 від 16 листопада 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України - повернути прокурору через те, що він не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 вимоги клопотання підтримав із зазначених вище підстав.
Обвинувачена ОСОБА_6 підтримала сказане її захисником.
Обвинувачена ОСОБА_10 підтримала думку заявника. Її захисник адвокат ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтримав думку своїх колег.
Обвинувачений ОСОБА_8 , його захисник адвокат ОСОБА_9 також підтримали клопотання.
Прокурор Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення такого клопотання, покликаючись на те, що обвинувальний акт складений у відповідності до ст. 291 КПК України. Усе обґрунтування клопотання, на його думку, зводиться до незгоди із самим обвинуваченням. Разом з тим, зараз триває стадія підготовчого провадження, а вирішення правильності чи неправильності обвинувачення належить до завдань стадії судового розгляду.
Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, доходить до таких висновків.
Так, після отримання обвинувального акту суд зобов'язаний перевірити його на відповідність вимогам статті 291 Кримінального-процесуального кодексу України (надалі - КПК України), з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України, та вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.
Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.
Перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт закріплено у ч. 2 ст. 291 КПК України. До них належать: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України).
Крім цього, за змістом ч. 4 ст. 291 КПК України, до обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Дослідивши поданий у межах даного кримінального провадження обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що вищевказані вимоги до обвинувального акта стороною обвинувачення були дотримані в тій мірі, яка не перешкоджає суду призначити судовий розгляд.
Зокрема судом встановлено, що поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки він містить відомості, які передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки. У зв'язку з цим, суд робить висновок про відповідність даного обвинувального акта вимогам чинного законодавства, а також про відсутність у ньому таких недоліків, які б могли стати підставою для його повернення прокурору. При цьому, суд відхиляє доводи захисника наведені у клопотанні про повернення обвинувального акта з наступних підстав.
Щодо твердження захисника про те, що в обвинувальному акті міститься некоректне формулювання обвинувачення, такі не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки в обвинувальному акті викладаються ті фактичні обставини вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими. Зазначене означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати від нього змінити їх виклад.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.07.2019 (справа № 273/1053/17, провадження № 51-8914км18), відповідно до якої «кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора».
Своїми доводами про те, що встановлені в обвинувальному акті фактичні дані кримінального правопорушення суперечать формулюванню обвинувачення, захисник фактично порушує питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті фактичних обставин справи з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення, які не є предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні.
Щодо питання кваліфікації діяння, суд також зазначає, що відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи, викладенні обвинуваченим, безумовно підлягають оцінці при наданні судом аналізу доказів та всіх обставин справи під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження та вирішенні питання правильності кваліфікації діяння.
Окрім того, захисник фактично вказує на недоліки доказів, а не обвинувального акта. І такі недоліки безумовно підлягають оцінці при наданні судом аналізу саме цих доказів під час ухвалення остаточного рішення суду.
Зважаючи на викладене, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, підстав для його повернення суд не вбачає, а відтак приходить до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.291, 314-316 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Час та дата оголошення повного тексту ухвали: 01.07.2025 о 16:50.
Головуюча суддя ОСОБА_17
Суддя ОСОБА_18
Суддя ОСОБА_19