Провадження № 2/641/2521/2025 Справа № 641/4556/25
29 вересня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі: головуючого - судді Маньковської О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Макарової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До суду надійшла позовна заява ТОВ «Цикл Фінанс», в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 22032000175621 від 24.09.2019 року в розмірі 46712,19 грн., а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.09.2019 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем укладено кредитний договір № 22032000175621 від 24.09.2019 року. Відповідно до Договору факторингу №28/03/2024, укладеного між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс», до ТОВ «Цикл Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 22032000175621 від 24.09.2019. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 46712,69 грн, яка складається з 29547,81 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 147,50 грн. - заборгованість по відсотках, заборгованість по комісії - 17017,38 грн.
Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 25.06.2025 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів, проти заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подавав.
У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Так, 24.09.2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та укладено кредитний договір № 22032000175621. Позивачем надано кредитні кошти, а відповідач користувався ними, що підтверджується випискою щодо руху коштів на рахунку позивача.
ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 22032000175621 від 24.09.2019 року в розмірі 46712,69 грн., з яких 29547,81 грн. -заборгованість по тілу кредиту, 147,50 грн. - заборгованість по відсоткам; заборгованість по комісії - 17017,38 грн.
Відповідно до Договору факторингу №28/03/2024 від 28.03.2024 року укладеного між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс», до ТОВ «Цикл Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 22032000175621 від 24.09.2019.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
При цьому, відповідно до положень ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту підлягають задоволенню з урахуванням наявних у справі письмових доказів.
Щодо вимоги позивача про стягнення комісії за кредитним договором № 22032000175621 від 24.09.2019 року, суд виходить з наступного.
Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року, останній редакції до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
В підпункті 1.1 пункту 1 кредитного договору № 22032000175621 від 24.09.2019 року встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд приходить до висновку, що положення підпункту 1.1 пункту 1 кредитного договору, укладеного 24.09.2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро» щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за комісією не підлягає задоволенню.
Таким чином, оскільки умови договору № 22032000175621 від 24.09.2019 року щодо обов'язку здійснення платежів за комісією є нікчемними, нарахована позивачем заборгованість за комісією в сумі 17017,38 грн. стягненню не підлягає.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Крім того, положеннями частин 1-6 статті 137ЦПКУкраїни визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правової допомоги № 43453613 від 02.01.2025 року, додаткову угоду № 22032000175621 до Договору № 43453613 про надання правової допомоги від 02.01.2025 року, детальний опис на суму 5 000 грн.
Верховним Судом зазначено в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Разом з тим, згідно Постанови Верховного суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22, визначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
З огляду на те, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про те, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із відповідача на користь позивача у визначеному останнім розмірі є об'єктивними та пропорційними. Враховуючи усі обставини спірних правовідносин у їх сукупності, суд погоджується із заявленою позивачем сумою витрат на правову допомогу та приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Крім того, з урахуванням ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 1538,22грн. з розрахунку: 29695 грн. 31 коп. (розмір задоволених позовних вимог) х100%/ 46712,69 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 63,5 % задоволених позовних вимог; 2422,40 грн (ставка судового збору) х 63,5 %/100% = 1538,22 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 29695,31 грн., судовий збір в розмірі 1538,22 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., а всього 36233 (тридцять шість тисяч двісті тридцять три) грн. 53 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо судового рішення за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПОУ 43453613, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя О.О.Маньковська