29 вересня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 673/28/24
Провадження № 22-ц/820/1875/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 8 квітня 2025 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (далі - ТОВ «Кредитсервіс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ТОВ «Кредитсервіс» зазначило, що 13 серпня 2021 року сторони уклали в електронній формі кредитний договір №210813-006 (далі - кредитний договір), за умовами якого позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 30 000 грн строком до 13 серпня 2022 року. Відповідачка зобов'язалася повернути кредит згідно з графіком платежів, а також сплатити щомісячні проценти у розмірі 7,5% від суми кредиту та одноразову комісію у розмірі 7,5% від суми кредиту. ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 13 липня 2023 року виникла заборгованість у розмірі 53 250 грн, яка складається з 15 000 грн заборгованості за кредитом і 38 250 грн заборгованості за процентами.
За таких обставин ТОВ «Кредитсервіс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 53 250 грн заборгованості за кредитним договором, 2 684 грн витрат зі сплати судового збору та 7 000 грн витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 20 лютого 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитсервіс» заборгованість за кредитним договором за період з 13 серпня 2021 року по 13 липня 2023 року у розмірі 53 250 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитсервіс» 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 684 грн витрат зі сплати судового збору, а всього - 9 684 грн.
Ухвалою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 21 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 20 лютого 2024 року скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 8 квітня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитсервіс» заборгованість за кредитним договором за період з 13 серпня 2021 року по 13 липня 2023 року у розмірі 53 250 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитсервіс» 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 684 грн витрат зі сплати судового збору, а всього - 9 684 грн.
Суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «Кредитсервіс» слід стягнути вказану заборгованість. У зв'язку з розглядом справи ТОВ «Кредитсервіс» понесло обґрунтовані витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу, які слід покласти на відповідачку.
Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Кредитсервіс» нарахувало проценти за кредитом поза межами строку кредитування та стягнуло комісію за отримання кредиту всупереч вимог закону. ОСОБА_1 частково виконала зобов'язання за кредитним договором, але внесені кошти не були враховані судом при визначенні розміру заборгованості. Крім того, суд поклав на ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких є неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та їх значенням для сторони.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У письмових поясненнях на апеляційну скаргу ТОВ «Кредитсервіс» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Суд першої інстанції не врахував норми статей 215, 530, 631, 1048 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 18 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-ХІІ), статті 12 Закону України від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ «Про споживче кредитування» (далі - Закон №1734-VІІІ).
У зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду в частині розміру заборгованості за кредитним договором підлягає зміні.
Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
13 серпня 2021 року ТОВ «Кредитсервіс» і ОСОБА_1 уклали кредитний договір, за умовами якого ТОВ «Кредитсервіс» надало відповідачці кредит у розмірі 30 000 грн строком до 13 серпня 2022 року, а та, зобов'язалася повернути кредит і сплатити проценти щомісячними платежами (згідно з графіком платежів), а також сплатити комісію за видачу кредиту одноразовим платежем (при перерахуванні суми кредиту).
Сторони погодили такі умови кредитування: порядок сплати платежів - щомісяця до 13 числа відповідного місяця включно; кількість щомісячних платежів - 12; одноразова комісія за видачу кредиту - 7,5% від початкової суми кредиту; сума одноразової комісії - 2 250 грн; процентна ставка - 7,5% від початкової сум кредиту в місяць; сума щомісячного платежу - 4 750 грн, у тому числі 2 500 грн - погашення кредиту, 2 250 грн - сплата процентів.
ТОВ «Кредитсервіс» і ОСОБА_1 уклали кредитний договір дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи. ОСОБА_1 підписала цей договір одноразовим ідентифікатором (W78956).
16 серпня 2021 року ТОВ «Кредитсервіс» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 27 750 грн (за вирахуванням суми одноразової комісії - 2 250 грн).
У період з 10 вересня 2021 року до 11 лютого 2022 року ОСОБА_1 повернула 15 000 грн кредиту та сплатила 13 500 грн процентів, а всього внесла позивачу - 28 500 грн.
З 13 березня 2022 року ОСОБА_1 не виконує зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів.
ТОВ «Кредитсервіс» нарахувало ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором станом на 13 липня 2023 року у розмірі 53 200 грн, із яких 15 000 грн - заборгованість за кредитом і 38 250 грн заборгованість за процентами.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Із положень пункту частини першої статті 526 ЦК України слідує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як передбачено статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов'язання - сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Зібрані докази вказують на те, що 13 серпня 2021 року ТОВ «Кредитсервіс» і ОСОБА_1 уклали кредитний договір, на виконання якого ТОВ «Кредитсервіс» надало відповідачці кредит у розмірі 30 000 грн, а та зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти та комісію в порядку, визначеному договором.
Після закінчення строку кредитування (13 серпня 2022 року) ОСОБА_1 не повернула кредит і не сплатила проценти на користь ТОВ «Кредитсервіс» у повному обсязі.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «Кредитсервіс» слід стягнути заборгованість, у тому числі 15 000 грн неповернутого кредиту.
Посилання ОСОБА_1 на відсутність заборгованості за кредитним договором не відповідають фактичним обставинам справи.
Водночас суд неправильно визначив розмір заборгованості по процентам, а відтак і всієї заборгованості за кредитним договором.
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
За умовами кредитного договору сторони встановили строк кредитування до 13 серпня 2022 року.
У позові ТОВ «Кредитсервіс» просить стягнути з ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку. При цьому позивач не заявив до ОСОБА_1 вимоги про стягнення процентів, які передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд першої інстанції помилково не звернув увагу на вказані обставини та неправомірно погодився із заявленим у позовній заяві розміром заборгованості за процентами.
Враховуючи суму сплачених ОСОБА_1 процентів (13 500 грн), на день закінчення строку кредитування розмір заборгованості за процентами становив 13 500 грн (2250?12-13 500).
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Статтею 55 Закону України 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
За змістом пункту 4 частини першої статті 1 Закону №1734-VІІІ загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
В силу статті 8 Закон №1734-VІІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Як передбачено частиною п'ятою статті 12 Закон №1734-VІІІ, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов'язки його сторін.
Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.
Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов'язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.
Закон №1734-VІІІ визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов'язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.
Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 9 грудня 2019 року (справа №524/5152/15-ц), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Як виснував Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Із матеріалів справи слідує, що умовами кредитного договору встановлено зобов'язання ОСОБА_1 сплатити ТОВ «Кредитсервіс» одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 2 250 грн.
Водночас у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умови кредитного договору про сплату ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитсервіс» комісії є нікчемними.
ОСОБА_1 сплатила на користь позивача 2 250 грн комісії безпідставно, а тому в силу статті 534 ЦК України та пункту 3.7 кредитного договору ці кошти мають бути віднесені на сплату процентів за кредитним договором.
Отже, заборгованість ОСОБА_1 за процентами становить 11 250 грн (13500-2250). Разом із неповернутим кредитом (15 000 грн) загальний розмір заборгованості за кредитним договором склав 26 250 грн (15000+11250).
Саме ця заборгованість має бути стягнута з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитсервіс».
3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи
При вирішенні спору суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, а тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.
Оскільки при вирішенні спору суд першої інстанції неправильно визначив розмір заборгованості за кредитними договорами, то в цій частині рішення суду слід змінити.
З ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитсервіс» слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 26 250 грн, яка складається з 15 000 грн непровернутого кредиту та 11 250 грн несплачених процентів.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Статтею 1 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VІ) визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За змістом частини першої статті 3 Закону №3674-VI судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, і за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.
В силу підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено частиною третьою статті 4 Закону №3674-VI, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI).
Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Законом №3674-VI визначені ставки судового збору, зокрема за подання юридичною особою позову майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Якщо процесуальний документ подається в електронній формі, то застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. За подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків указаної ставки.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.
Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності.
Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19).
Позов ТОВ «Кредитсервіс» майнового характеру заявлено з ціною 53 250 грн і задоволено з урахуванням висновків апеляційного суду на суму 26 250 грн, тобто на 49,3% (26250?100:53250).
Тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитсервіс» слід присудити судовий збір у розмірі 1 323 грн 21 коп. (2684?49,3%).
Також у зв'язку з розглядом справи ТОВ «Кредитсервіс» понесло витрати на професійну правничу допомогу.
На підставі договору про надання правової допомоги від 25 січня 2023 року №25-01/2023 (а.с. 29-33) Адвокатське об'єднання «Правовий діалог» (далі - Адвокатське об'єднання) надавало ТОВ «Кредитсервіс» правничу допомогу в суді першої інстанції. За умовами цього договору сторони визначили гонорар адвоката у фіксованому розмірі 7 000 грн (пункт 4.1).
Із акта приймання-передачі наданої правової допомоги від 9 червня 2023 року №32 (а.с. 35) слідує, що Адвокатське об'єднання надало ТОВ «Кредитсервіс» юридичні послуги у виді складання та направлення позовної заяви на суму 7 000 грн.
Згідно з платіжною інструкцією №4581 від 15 червня 2023 року (а.с. 28) ТОВ «Кредитсервіс» сплатило Адвокатському об'єднанню 7 000 грн. плати за юридичні послуги.
Визначений Адвокатським об'єднанням і ТОВ «Кредитсервіс» фіксований розмір витрат на професійну правничу допомогу (7 000 грн) є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт. Водночас у суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявляла клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у зв'язку з невідповідністю їх критеріям співмірності та реальності.
З огляду на те, що позов ТОВ «Кредитсервіс» задоволено на 49,3%, ОСОБА_1 має відшкодувати позивачу 3 451 грн витрат на професійну правничу допомогу (7000?49,3%).
Всього на ОСОБА_1 слід покласти судові витрати ТОВ «Кредитсервіс» в суді першої інстанції в сумі 4 774 грн 21 коп. (1323,21+3451,00).
ОСОБА_1 оскаржила рішення суду через підсистему «Електронний суд» в цілому та сплатила за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 3 220 грн 80 коп. (2684?150%?0,8).
Оскільки в позові ТОВ «Кредитсервіс» відмовлено на 50,7% (100-49,3), то з ТОВ «Кредитсервіс» на користь ОСОБА_1 слід присудити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 632 грн 95 коп. (3220,8?50,7%).
27 березня 2025 року Адвокатське бюро «Максима Мілашевського «Ін-Легіс» (далі - Адвокатське бюро) та ОСОБА_1 уклали договір про надання правової (правничої) допомоги №7 (а.с. 131-132). За умовами цього договору вартість гонорару за надані послуги адвоката за ведення справи в суді першої інстанції становить 12 000 грн (пункт 3.2). При належному виконанні умов цього договору сторони складають і підписують акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (пункт 3.3). Гонорар адвокатського об'єднання сплачується по акту виконання робіт після п'яти днів з моменту ухвалення рішення суду першої та/або апеляційної інстанції, яке набрало законної сили. В разі відмови клієнта без поважних причин підписати акт виконаних робіт, то такий акт вважається підписаним протягом п'яти днів з дня вручення або направлення такого акта поштовим зв'язком клієнту (пункт 3.4).
ОСОБА_1 не подала суду акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який би свідчив про належне виконання Адвокатським бюро умов договору про надання правової (правничої) допомоги, у зв'язку з чим вона вже понесла або має понести витрати на таку допомогу. Також у справі відсутній договір про надання Адвокатським бюро відповідачці юридичних послуг в апеляційному суді.
Відтак ОСОБА_1 не підтвердила витрати на професійну правничу допомогу належними та допустимими доказами.
Враховуючи вимоги частини десятої статті 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає можливим звільнити ТОВ «Кредитсервіс» від сплати ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитсервіс» судові витрати в суді першої інстанції у розмірі 3 141 грн 26 коп. (4774,21-1632,95).
Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 8 квітня 2025 року в частині розміру заборгованості за кредитним договором і судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (місцезнаходження - 01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, 36-Д, приміщення 65-з; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 41125531) 26 250 гривень заборгованості за кредитним договором і 3 141 гривню 26 копійок судових витрат, а всього - 29 391 гривню 26 копійок.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Дворнін О.С.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 27