Справа № 597/396/24Головуючий у 1-й інстанції Торська І.В.
Провадження № 22-ц/817/761/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
16 вересня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
за участі секретаря - Дідух М.Є.
та представника ОСОБА_1 - адвоката Загарія О.Д., представника ОСОБА_2 - адвокат Данильчук Н.Б., представника Заліщицької міської ради - Савірко Б.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 597/396/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , інтереси якого представляє адвокат Данильчук Назарій Богданович, на рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2025 року та на додаткове рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29 травня 2025 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Загарія Олександр Дмитрович на рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2025 року, ухвалені суддею Торською І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Заліщицької міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності, визнання права на завершення приватизації земельних ділянок,
у березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 , Заліщицької міської ради, у якому після уточнення позовних вимог просила визнати рішення 28 сесії 7 скликання Зозулинської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області від 25.10.2018 року за № 208 незаконним та скасувати його. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6122084000:02:001:0711, площею 0,14 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 6122084000:02:001:0712, площею 0,4587 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: Тернопільська область, Заліщицький район, с. Зозулинці. Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,46 га для ведення особистого підсобного (селянського) господарства, розташованої за адресою: Тернопільська область, Заліщицький район, с. Зозулинці.
В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_4 , яка на день смерті була зареєстрована по АДРЕСА_1 . На день смерті баби позивачки відкрилась спадщина, яка складається, в тому числі із земельної ділянки площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,4587 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , які на підставі рішення № 32 від 17.12.1993 року були надані спадкодавцю безоплатно у приватну власність, однак за життя ОСОБА_4 не скористалась своїм право та не завершила приватизацію земельних ділянок. Позивачка прийняла спадщину в порядку частини 3 статті 1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини (день смерті баби) проживала з спадкодавцем, що встановлено рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 03.05.2023р. Як спадкоємець, позивачка звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак видати відповідні свідоцтва на земельні ділянки площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та площею 0,4587 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 нотаріус не в змозі, оскільки спадкоємцем не надано правовстановлюючих документів на це спадкове майно. На адвокатський запит, Заліщицька міська рада надала відповідь, що земельні ділянки були передані у власність ОСОБА_3 рішенням 28 сесії 7 скликання Зозулинської сільської ради № 208 від 25.10.2018р. Вказані земельні ділянки зареєстровані та присвоєні їм кадастрові номера 6122084000:02:001:0711, площею 0,14 га. та 6122084000:02:001:0712, площею 0,4587 га. Позивачка вважає, що вказане рішення є незаконним, оскільки підстав передавати у власність ОСОБА_3 земельні ділянки сільська рада не мала, так як останні рішенням № 32 від 17.12.1993 року надані безоплатно у приватну власність спадкодавцю ОСОБА_4 .
Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 15 травня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення 28 сесії 7 скликання Зозулинської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області від 25.10.2018 року за № 208.
Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6122084000:02:001:0711, площею 0,14 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 6122084000:02:001:0712, площею 0,4587 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: Тернопільська область, Заліщицький район, с. Зозулинці.
У решті частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 та Заліщицької міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. в рівних частинах.
Додатковим рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29 травня 2025 року стягнуто з ОСОБА_3 та Заліщицької міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 18750 грн в рівних частинах.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою апеляційного суду від 30.04.2024, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Данильчук Н.Б. просить скасувати рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 15 травня 2025 року та додаткове рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29 травня 2025 року, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що спірні земельні ділянки не могли входити до складу спадщини спадкодавці, так як дані земельні ділянки вийшли з її власності на підставі рішення Зозулинською сільською радою у 2006 році, тобто ще за життя покійної баби позивачки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вважає, що рішення № 208 від 25.10.2018 року є законним, оскільки воно є похідним від іншого рішення Зозулинської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області № 14 від 27 вересня 2006 року, яке в свою чергу є преюдиційним відносно оскаржуваного рішення.
Отже, позивачем не доведено, які саме спадкові права на земельну ділянку вона мала (володіння, користування, розпорядження) на час прийняття оспорюваного рішення.
Крім того, не встановлено порушень при передачі у приватну власність відповідачу земельних ділянок, оскільки останні на момент передачі перебувала у власності Зозулинської сільської ради.
При цьому, позивач не позбавлена права реалізувати свої спадкові права за рахунок земель Заліщицької міської ради, яка є правонаступником Зозулинської сільської ради, згідно рішення останньої від 17.12.1993 року.
Відповідно до положень статті 5 ЦПК України та статей 15, 16 ЦК України суд може захистити лише ті права особи, які їй належали і які було порушено відповідачами. Суду слід було відмовити у задоволені позову, оскільки не встановлено, що права позивача порушені рішенням 28 сесії 7 скликання Зозулинської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області від 25.10.2018 за № 208.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Загарія О.Д. просить рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 15 травня 2025 року в частині відмови в задоволені вимог про визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,46 га для ведення особистого підсобного (селянського) господарства, розташованої за адресою: Тернопільська область, Заліщицький район, с. Зозулинці скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що рішенням Зозулинської сільської ради № 208 від 25.10.2018 порушується право позивачки на спадкування права на завершення розпочатої спадкодавцем приватизації земельних ділянок, які незаконно передані відповідачу.
Окрім того за позивачкою підлягає визнанню право на завершення приватизації земельних ділянок, наданих рішенням Зозулинської сільської ради № 32 від 17.12.1993 її бабі ОСОБА_4 .
Також зазначив, що у рішенні Зозулинської сільської ради № 14 від 27.09.2006 відсутні відомості про вилучення в ОСОБА_4 спірних земельних ділянок та про надання дозволу ОСОБА_3 на складання технічної документації щодо встановлення меж саме спірних земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Вказаним рішенням було вирішено питання щодо передачі відповідачу земельної ділянки площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту, а не щодо вилучення і передачі спірних земельних ділянок за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства.
Крім того, з відповіді Зозулинського старостинського округу № 19-15/16/30 від 16.05.2024 року вбачається, що ОСОБА_3 із відповідною заявою про надання йому дозволу на розробку технічної документації та затвердження цієї технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0,46 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 не звертався.
Таким чином, на час виготовлення відповідачем ОСОБА_3 документації щодо набуття ним права власності на спірні земельні ділянки, останні входили до спадкового майна померлої ОСОБА_4 , які перебували в її користуванні і вилучені чи викуплені у передбаченому законом порядку не були.
Також слід зазначити, що підстав для звернення до органу місцевого самоврядування із заявою про завершення процедури приватизації спірних земельних ділянок у позивачки не було, оскільки їй стало відомо, що останні рішенням Зозулинської сільської ради від 25.10.2018 № 208 вже передані у приватну власність відповідачу ОСОБА_3 та проведено державну реєстрацію цього права.
Отже, твердження суду про те, що ОСОБА_1 обрала неефективний спосіб захисту своїх прав, так як повинна була спершу звернутись до органу місцевого самоврядування із заявою про завершення розпочатої її бабою ОСОБА_4 приватизації земельних ділянок і тільки після отримання відмови у цьому звертатись із відповідною вимогою до суду є безпідставними і таким, що ґрунтується на надмірному формалізмі, який призвів до обмеження позивачки в доступі до правосуддя, права на справедливий суд та ухвалення незаконного рішення.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Загарія О.Д. подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Данильчук Н.Б., у якому зазначив, що рішення № 14 від 27.09.2006р. не відповідає засвідченій архівним відділом Чортківської РВА копії повного тексту цього ж рішення та протоколу сесії сільської ради, на якій його було прийнято.
Так, відповідно до пункту 9 повного рішення ОСОБА_3 передано одну земельну ділянку площею 0,60 га, без вказівки на її місце розташування, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яке не відповідає цільовому призначенню жодної із ділянок, переданій ОСОБА_4 . Рішенням № 32 від 17.12.1993р. І найголовніше, що на сесії сільської ради (в тексті рішення) питання про вилучення земельних ділянок від ОСОБА_4 взагалі не розглядалось.
Окрім того, звернув увагу суду на ту обставину, що у відповіді Архівного відділу Чортківської РВА від 07.05.2024р. № 03-02/1 зазначається, що заяви ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку технічної документації та про її затвердження щодо встановлення меж спірних земельних ділянок площею 0,14 га та 0,46 га, які розглядались на сесії сільської ради як 27.09.2006р., так і 25.10.2018р., на державне зберігання не передавались, в архіві такі відсутні.
Вказана заява ОСОБА_3 про надання дозволу на затвердження документації на спірні ділянки відсутня і в журналі реєстрації заяв і скарг громадян за 2002 - 2008 роки Зозулинської сільської ради, що підтверджується відповіддю Зозулинського старостинського округу від 16.05.2024р. № 19-15/16/30. В цьому журналі наявна заява ОСОБА_3 від 15.05.2006р. про надання йому ділянки площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту, яка немає будь - якого відношення до спірних ділянок ОСОБА_4 .
Окремо зауважив, що згідно інших виписок з цього ж Рішення № 14 від 27.09.2006р., які наявні в технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірних земельних ділянок в натурі (на місцевості) на території АДРЕСА_1 , які розроблялись на замовлення ОСОБА_3 Тернопільською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» наявні розбіжності, а саме: як в преамбулі, так і в резолютивних частинах виписок вказані різні власники земельних ділянок, в яких їх вилучено; наявні розбіжності в адресах земельних ділянок та у даних посадових осіб, уповноважених на прийняття та засвідчення рішення.
Також зазначив, що окремого рішення про вилучення спірних земельних ділянок у ОСОБА_4 не приймалось, як і не скасовувалось Рішення № 32 від 17.12.1993р., яким передано останній їх у власність, що підтверджується відповідями Зозулинського старостинського округу від 03.06.2024р. № 19-15/16/36 та виконавчого комітету Заліщицької міської ради від 21.05.2024р. № 03-23/1051. Тобто, рішення № 32 від 17.12.1993р. є чинним.
Вказані обставини всебічно досліджені і встановлені судом першої інстанції, внаслідок чого останній дійшов обґрунтованого висновку, що на час виготовлення відповідачем ОСОБА_3 документів щодо набуття ним права власності на спірні земельні ділянки площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та площею 0,4587 га для ведення особистого селянського господарства, останні входили до спадкового майна померлої ОСОБА_4 , які при житті останньої, перебували у її користуванні і вилучені чи викуплені у передбаченому законом порядку не були.
У судовому засіданні представника ОСОБА_1 - адвоката Загарія О.Д., подану ними апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених у ній, а щодо апеляційної скарги представника ОСОБА_3 - адвоката Данильчука Н.Б. заперечив.
Представник ОСОБА_3 - адвокат Данильчук Н.Б., подану ним апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених у ній, а щодо апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Загарія О.Д. не визнав, вважаючи її безпідставною.
Представника Заліщицької міської ради - Савірко Б.Ю. у судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Загарія О.Д. не визнав, вважаючи її необґрунтованою, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Данильчука Н.Б. визнав, вважаючи, що передача спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_3 відбулася згідно діючого законодавства.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Данильчука Н.Б. слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Загарія О.Д. задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийняла спадщину в порядку частини 3 статті 1268 ЦК України після смерті своєї баби - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 до спадкового майна немає.
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 03.05.2023р. встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть 19, на час відкриття спадщини, а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 у будинковолодінні у АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 12-13).
Зі спадкової справи № 9/2023 до майна померлої ОСОБА_4 вбачається, що спадкоємцем за законом п'ятої черги після смерті ОСОБА_4 являється її онука - ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 39-60).
При житті спадкодавцю ОСОБА_4 , рішенням Зозулинської сільської ради № 32 від 17.12.1993 року, було надано безоплатно у приватну власність земельні ділянки площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,4587 га для ведення особистого селянського господарства в с. Зозулинці Заліщицького району Тернопільської області, як землекористувачу (т. 1 а.с. 16), проте остання не набула права власності на земельні ділянки згідно зі ст. 125 ЗК України.
Додатковим підтвердженням факту землекористування ОСОБА_4 спірними земельними ділянками, є виписки № 19-15/16/390 від 21.07.2023 з погосподарської книги № 5, № 7 за період 2006 - 2010 роки та довідка № 19-15/16/61 від 12.12.2022 року з яких вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала (зареєстрована) за адресою АДРЕСА_1 з 1924 року до дня смерті.
Згідно з виписки рішення № 14 від 22.09.2006 року, яка долучена до матеріалів справи представником відповідача - ОСОБА_5 , вирішено вилучити земельну ділянку рішенням сільської ради від 17.12.1993 року в гр. ОСОБА_4 загальною площею 0,60 га, в тому числі для будівництва житлового будинку господарських будівель і споруд 0,14 га для ведення особистого підсобного господарства 0,46 га до земель не наданих у власність та користування, і надано дозвіл на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність гр. ОСОБА_3 . Площею 0,14 га для будівництва житлового будинку господарських будівель і споруд за адресою Тернопільська о для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. 75).
Разом з тим, з копії оригіналу рішення № 14 від 27.09.2006 другої сесії п'ятого скликання Зозулинської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області видно, що в пункті 9 вирішено передати ОСОБА_2 земельну ділянку в розмірі 0,60 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту (т.1 а.с.76).
Відповідно до рішення № 208 від 25.10.2018 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 загальною площею 0,1400 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,4587 га. для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в межах с. Зозулинці Заліщицького району Тернопільської області (т. 1 а.с. 21).
Цим же рішенням передано гр. ОСОБА_3 земельну ділянку у власність площею 0,1400 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер: 6122084000:02:001:0711 та передано гр. ОСОБА_3 земельну ділянку у власність земельну ділянку площею 0,4587 га. для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в межах с.Зозулинці Заліщицького району Тернопільської області кадастровий номер 6122084000:02:001:0712.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 368211217 від 02.03.2024 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1400 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення органу місцевого самоврядування №208 від 25.10.2018 року (т. 1 а.с. 22).
Як вбачається з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 368211410 від 02.03.2024 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,4587 га. для ведення особистого селянського господарства за адресою с. Зозулинці Заліщицького району Тернопільської області на підставі рішення органу місцевого самоврядування №208 від 25.10.2018 року (т. 1 а.с. 23).
Згідно відповіді, наданої на адвокатський запит Зозулинським старостинським округом № 19-15/16/36 від 03.06.2024 року зазначено, що заяви до Зозулинської сільської ради гр. ОСОБА_4 про вилучення земельної ділянки площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд та земельної ділянки площею 0,46 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 немає. Інформації про скасування рішення сесії 21 скликання від 17.12.1993 року Зозулинської сільської ради гр. ОСОБА_4 немає. Вказане рішення передано в архів Заліщицької міської ради (т. 1 а.с. 101).
З відповіді, наданої на адвокатський запит Зозулинським старостинським округом №19-15/16/30 від 16.05.2024 року вбачається, що в журналі реєстрації заяв/скарг громадян Зозулинської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області зареєстрована заява ОСОБА_3 про надання земельної ділянки в розмірі 0,60 га. для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту. Заяви гр. ОСОБА_3 про надання йому дозволу на розробку технічної документації та затвердження цієї технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,14 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0,46 га. для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 немає (т. 1 а.с. 120).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 при житті передано у приватну власність земельні ділянки площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 та площею 0,4587 га для ведення особистого селянського господарства в с. Зозулинці Заліщицького району Тернопільської області для подальшої приватизації у встановленому законом порядку. Проте ОСОБА_4 приватизації даних земельних ділянок не завершила, однак до дня смерті останньої перебували у її користуванні і вилучені чи викуплені, у передбаченому законом порядку не були. Отже, право на завершення процедури приватизації спірних земельних ділянок, яку ОСОБА_4 розпочала за життя та не завершила у зв'язку зі смертю, входить до складу спадщини після її смерті. Проте, суд першої інстанції в частині позовних вимог щодо визнання права на завершення приватизації земельних ділянок позивачці відмовив, оскільки в матеріалах справи відсутні та судом не встановлено, що позивачці відмовлено компетентним органом щодо реалізації її права на спадкування земельних ділянок чи відмовлено компетентним органом на реалізацію її права щодо завершення приватизації земельних ділянок як спадкоємця, що в свою чергу свідчить про неналежний та неефективний спосіб захисту її прав у судовому порядку.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повному обсязі погодитися не може, з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Також, згідно до вимог ст. ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ч. 2 ст. 373 ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (ч.1ст. 386 ЦК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частинами першою, другою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначенні статтею 122 ЗК України.
Частиною першою статті 121 ЗК України визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянами України. Так, за нормою частини 1 “б» та “г»статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га, а для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 га..
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначений статтею 118 ЗК України.
Так, згідно з вимогами частини 6 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства та для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної земельної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України. У клопотанні зазначається цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Приватизація земельних ділянок передбачена постановою Верховної Ради «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» від 13 березня 1992 року № 2200-ХІІ та Декретом Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок».
Порядок виготовлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку було зазначено в Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету по земельних ресурсах 4 травня 1999 року №43.
Законом від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ прийнято нову редакцію ЗК України, який набрав чинності 1 січня 2002 року.
Відповідно до пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього кодексу.
Отже, рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. У разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).
Декретом постановлено сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечено передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених ЗК. Однак, передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього декрету, провадиться один раз, про що обов'язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачою державного акту на право приватної власності на землю.
Пунктами 1.15 та 1.16 Інструкції № 43 визначено суб'єктів розробки технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку та документи, необхідні для технічної документації.
До технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку обов'язково додається копія справи щодо підготовки рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність (пункт 1.17 Інструкції № 43).
Згідно з пунктом 2.1 Інструкції № 43 роботи зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку виконуються в такій послідовності: підготовчі роботи; встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акту.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1ст. 1225 ЦК України.
За змістом ст. 1296 ЦК України оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.
Земельний кодекс України у редакції, чинній до 1 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю чи укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акту на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку.
Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.
Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», вбачається, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно із ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 350/67/15-ц та постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 128/1911/15-ц, від 30.06.2020 у справі № 623/633/17, від 25.03.2020 у справі № 158/1672/17, від 29.08.2019 у справі № 554/1195/17, від 04.11.2020 у справі № 545/1631/19, від 24.12.2021 у справі № 343/1341/20, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.11.2022 у справі № 752/1229/21, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому порядку та не завершив у зв'язку зі смертю, входить до складу спадщини.
Аналіз наведеної норми свідчить, що у разі, якщо видача державного акту про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року “Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку, а якщо приватизація земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України не завершена і право на її завершення.
Матеріалами справи підтверджено, що при житті спадкодавцю ОСОБА_4 рішенням Зозулинської сільської ради № 32 від 17.12.1993 року було надано безоплатно у приватну власність земельні ділянки площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,4587 га для ведення особистого селянського господарства в с. Зозулинці Заліщицького району Тернопільської області, як землекористувачу, проте остання не набула права власності на земельні ділянки згідно зі ст. 125 ЗК України.
Згідно з виписки рішення № 14 від 22.09.2006 року, вирішено вилучити земельну ділянку рішенням сільської ради від 17.12.1993 року в гр. ОСОБА_4 загальною площею 0,60 га. в тому числі для будівництва житлового будинку господарських будівель і споруд 0,14 га для ведення особистого підсобного господарства 0,46 га до земель не наданих у власність та користування та надано дозвіл на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність гр. ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 .
Однак, згідно із оригіналом рішення № 14 другої сесії п'ятого скликання Зозулинської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області від 27 вересня 2026 року у п. 9 зазначено лише щодо передачі ОСОБА_2 , земельної ділянки у розмірі 0,60 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту (т. 1 а.с. 76). Даний факт також підтверджується протоколом другої сесії п'ятого скликання Зозулинської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області від 27 вересня 2026 року, де у розділі “вирішила» вказано про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки у розмірі 0,60 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту (т. 1 а.с. 87 (зворот) - 88).
Крім того, з виписки № 19-15/16/390 від 21.07.2023 з по господарської книги № 5, № 7 за період 2006 - 2010 роки та довідки № 19-15/16/61 від 12.12.2022 року вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є головою колгоспного двору, особовий рахунок НОМЕР_1 , в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.124-127).
Також з відповіді, наданої на адвокатський запит Зозулинським старостинським округом № 19-15/16/36 від 03.06.2024 року зазначено, що заяви до Зозулинської сільської ради гр. ОСОБА_4 про вилучення земельної ділянки площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд та земельної ділянки площею 0,46 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 немає. Інформації про скасування рішення сесії 21 скликання від 17.12.1993 року Зозулинської сільської ради гр. ОСОБА_4 немає (т. 1 а.с. 101)
Тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в оригіналі рішення Зозулинської сільської ради № 14 від 2006 року відсутні відомості про вилучення в ОСОБА_4 спірних земельних ділянок, а також відсутні відомості про надання дозволу ОСОБА_3 на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність ОСОБА_3 . Вказаним рішенням було лише вирішено питання щодо передачі ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,60 га. для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту.
Враховуючи наведене не заслуговують на увагу посилання представника ОСОБА_3 - адвоката Данильчука Н.Б. на те, що рішення № 208 від 25.10.2018 року є законним, оскільки воно є похідним від іншого рішення Зозулинської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області № 14 від 27 вересня 2006 року, яке в свою чергу є преюдиційним відносно оскаржуваного рішення, з огляду на те, що рішенням за № 14 від 27 вересня 2006 року не було вилучено спірних земельних ділянок у ОСОБА_4 .
Таким чином, на час виготовлення відповідачем ОСОБА_3 документів щодо набуття ним права власності на земельні ділянки площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 та площею 0,4587 га для ведення особистого селянського господарства в с. Зозулинці Заліщицького району Тернопільської області, вказані земельні ділянки входили до спадкового майна померлої ОСОБА_4 , які при житті останньої, тобто з 1993 року на законних підставах перебували у її користуванні і вилучені чи викуплені у передбаченому законом порядку не були.
Разом з тим, відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині визнання права на завершення процедури приватизації земельних ділянок, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні відомості про відмову позивачці компетентними органами щодо реалізації її прав на спадкування земельних ділянок чи на реалізацію завершення приватизації земельних ділянок як спадкоємця, що у свою чергу свідчить про неналежний та неефективний спосіб захисту її прав у судовому порядку.
Однак, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у даній справі підстав для звернення до органу місцевого самоврядування із заявою про завершення процедури приватизації спірних земельних ділянок у ОСОБА_1 не було, оскільки їй стало відомо, що останні рішенням Зозулинської сільської ради від 25.10.2018 № 208 вже передані у приватну власність відповідачу ОСОБА_3 та проведено державну реєстрацію цього права. Тому Заліщицька міська рада позбавлена повноважень щодо розпорядження спірними земельними ділянками.
Враховуючи наведене, твердження суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 обрала неефективний спосіб захисту своїх прав, так як повинна була спершу звернутись до органу місцевого самоврядування із заявою про завершення розпочатої її бабою ОСОБА_4 приватизації земельних ділянок і тільки після отримання відмови у цьому звертатись із відповідною вимогою до суду є безпідставними і таким, що ґрунтується на надмірному формалізмі, який призвів до обмеження позивачки в доступі до правосуддя.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив фактичні обставини у справі, дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,4587 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Зозулинці, Заліщицького району Тернопільської області, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням в даній частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1, пунктів 1-3 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Загарія О.Д., підлягає задоволенню, тому з ОСОБА_3 та Заліщицької міської ради на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 1816,80 грн, в рівних частинах.
Додаткове рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29 травня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5000 грн скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким в цій частині відмовити ОСОБА_3 у стягненні витрат на правничу допомогу з ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , інтереси якого представляє адвокат Данильчук Назарій Богданович, залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Загарія Олександр Дмитрович, задовольнити.
Рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2025 року у відмовлених позовних вимогах скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,4587 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Зозулинці, Заліщицького району Тернопільської області.
В решті рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2025 року - залишити без змін.
Додаткове рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29 травня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5000 грн скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким в цій частині відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.
Стягнути із ОСОБА_3 (с. Зозулинці Чортківського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_3 ) та Заліщицької міської ради (вул. Степана Бандери, буд 15Б, м. Заліщики, Чортківського району, Тернопільської області, ЄДРПОУ 04058396) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1816,80 грн, за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, в рівних частинах.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 26 вересня 2025 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: О.З. Костів
М.В. Хома