30 вересня 2025 року м.Суми
Справа №583/3762/23
Номер провадження 22-ц/816/1157/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
сторони:
позивач - Охтирська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Котляревського Сергія Олександровича
на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 31 січня 2024 року, у складі судді Яценко Н.Г., ухвалене в м. Охтирка,
08 серпня 2023 року Охтирська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за земелю.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 до 08 червня 2021 року була власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , що розташоване на земельній ділянці комунальної власності кадастровий номер 5910200000:12:017:0012, площею 0,2098 га. Внаслідок невжиття відповідачкою заходів щодо оформлення права землекористування та оформлення відповідного договору оренди землі міська об'єднана територіальна громада в особі Охтирської міської ради не отримала плату за використання земельної ділянки у вигляді збережених без достатньої правової підстави коштів орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності за 6 місяців 2020 року та 28 днів 5 місяців 2021 року, що встановлено на засіданні комісії виконавчого комітету Охтирської міської ради з визначення та відшкодування збитків власникам землі 15 вересня 2022 року.
Посилаючись на платність користування землею, ігнорування пропозиції добровільно відшкодувати збитки, та те, що ухилення відповідачки від оформлення права користування земельною ділянкою комунальної власності призводить до втрати Охтирською територіальною громадою коштів у вигляді орендної плати за землю, просила стягнути з ОСОБА_1 на користь Сумської міської ради безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910200000:12:017:0012, площею 0,2098 га, без правовстановлюючих документів (договору оренди) за період з 01 липня 2020 року по 28 червня 2021 року (6 місяців 2020 року та 28 днів 5 місяців 2021 року) в розмірі 207858,36 грн.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 31 січня 2024 року позов Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910200000:12:017:0012, площею 0,2098 га, без правовстановлюючих документів (договору оренди) за шість місяців 2020 року та за 28 днів п'ять місяців 2021 року у розмірі 103929 грн 19 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області сплачений судовий збір в сумі 1342 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Котляревський С.О. посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вказує, що судом першої інстанції проігноровано доводи про розбіжності у фактичних розмірах та межах земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_1 , із визначеними у каталозі координатами.
Вважає, що Охтирською міською радою незаконно нарахована заявлена сума заборгованості, оскільки неможливо укласти договір оренди, якщо фактично межі земельної ділянки не співпадають з каталогом координат в Державному земельному кадастрі. Обов'язок належного оформлення меж земельних ділянок покладено саме на власника.
На земельній ділянці кадастровий номер 5910200000:12:017:0012 крім об'єкта нерухомості відповідачки, розміщені нежитлові будівлі інших власників, що унеможливлює фактичне користування всією земельною ділянкою тільки ОСОБА_1 .
Суду не надані належні докази визначення Охтирською міською радою, як власником, меж земельної ділянки, а також використано неналежну нормативно-грошову оцінку землі.
У відзиві на апеляційну скаргу Охтирська міська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказує, що відповідачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що Охтирською міською радою чинились перешкоди в реалізації права оформлення в користування земельної ділянки під її нерухомим майном, і такі дії або бездіяльність органу місцевого самоврядування, як суб'єкта владних повноважень, нею оскаржувалися та визнані незаконними у визначеному законом порядку. Матеріали справи не містять доказів того, що в період 6 місяців 2020 та 28 днів 5 місяців 2021 відповідач не використовував або не міг використовувати спірну земельну ділянку через вчинення їй перешкод з боку будь-яких фізичних чи юридичних осіб.
Не погоджуючись з позовними вимогами, у тому числі з заявленою сумою позову, відповідачка на спростування доводів про незаконність та завищення розрахунку збитків, не надала суду свого контррозрахунку та не зверталася із заявою про проведення судово-економічної експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Сторони повідомлені про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явилися. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без сторін, оскільки явка до апеляційного суду є необов'язковою, їх позиція є чіткою і зрозумілою.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Котляревський С.О. не заперечував про розгляд справи без його участі, так як у зв'язку з відсутністю електричної енергії він не зміг взяти участь в засіданні в режимі відеоконференції власними засобами, оскільки всі ризики щодо її проведення несе саме він.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 2007 року, зареєстрованому в реєстрі за №2809, ОСОБА_1 на праві приватної власності належала нежитлова будівля, частина будівлі «Ж» з підвалом, прибудову: «ж5», «ж6», «ж7», загальною площею 367,9 кв.м, майстерня-склад «А1», кіоск з навісами «К,к,к1», по АДРЕСА_1 . Ця інформація підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 27 липня 2023 року №340606250 (а.с. 6-8).
09 червня 2021 року (дата державної реєстрації 29 червня 2021 року) вказані нежитлові приміщення були передані до статутного капіталу (складеного капіталу) ТОВ «Зелена туя», що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 09 червня 2021 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 липня 2021 року №266660534 (а.с. 9-10).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27 лютого 2020 року № НВ-5915074492020 та кадастрового плану земельної ділянки, земельна ділянка площею 0,2098 га, кадастровий номер 5910200000:12:017:0012, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення: для комерційного використання, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, знаходиться у комунальній власності Охтирської міської ради, дата державної реєстрації 31 серпня 2007 року (а.с. 11-13).
Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11 серпня 2021 року управління в Охтирському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, нормативно - грошова оцінка земельної ділянки площею 0,2098 га, кадастровий номер 5910200000:12:017:0012, у м. Охтирка, становить 2090195,76 грн (а.с. 45).
Відповідно до акту з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 15 вересня 2022 року №02-09/81, затвердженого рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 25 жовтня 2022 року №235, розмір збитків, завданих ОСОБА_1 використанням земельної ділянки без достатньої правової підстави, розташованої по АДРЕСА_1 , площею 0,2098 га, кадастровий номер 5910200000:12:017:0012, за період 6 місяців 2020 року - 28 днів 5 місяців 2021 року, становить 207858,36 грн (а.с. 48-50).
15 листопада 2022 року за вих. №01-14/2935 на адресу ОСОБА_1 надіслана копія акту з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 15 вересня 2022 року №02-09/81 з повідомленням, яке містить пропозицію у 30-денний термін з дня надходження цього повідомлення розглянути його разом з актом та про результати їх розгляду інформувати Охтирську міську раду. Також відповідачку повідомлено, що у разі визнання заявлених вимог добровільне відшкодування збитків здійснюється в досудовому порядку шляхом укладення договору про відшкодування збитків (а.с. 51).
Вказані факти правильно встановлено судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні.
Частково задовольняючи позовні вимоги Охтирської міської ради, суд першої інстанції дійшов висновку, що належне ОСОБА_1 нерухоме майно знаходиться саме на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2098 га, кадастровий номер 5910200000:12:017:0012, яка перебуває у власності позивача і, за відсутності укладеного у визначеному законом порядку договору оренди земельної ділянки, відповідач не здійснювала плату за користування землею за 6 місяців 2020 року - 28 днів 5 місяців 2021 року, що свідчить про збереження нею у себе коштів без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки, тому права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання повернення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України. При цьому, суд вказав, що нарахування безпідставно збережених ОСОБА_1 грошових коштів за використання нею земельної ділянки без правовстановлюючих документів повинне здійснюватися виходячи з 5 % ставки орендної плати від нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, а не за ставкою 10 %, яку помилково застосовано позивачем у розрахунку.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв'язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають при наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або стеження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але в подальшому відпала.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Отже, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі, у тому числі у виді розірвання договору.
Так, положеннями ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Статтею ст. 13 Конституції України закріплено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі ст. 80 ЗК України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
За обставинами цієї справи, ОСОБА_1 - власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , у період 6 місяці 2020 року - 28 днів 5 місяців 2021 року, в порушення ст. 206 ЗК України, ст. 21 Закону України «Про оренду землі», не вносилася плата за користування комунальною земельною ділянкою, на якій розміщене її нерухоме майно, що є збереженням у себе майна (у цьому випадку - грошових коштів) за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, предметом спору у справі є стягнення коштів за фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою кадастровий номер 5910200000:12:017:0012 площею 0,2098 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без укладення відповідного договору оренди цієї земельної ділянки.
Колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про невідповідність фактичних розмірів та меж земельної ділянки, якою користується ОСОБА_1 , із визначеними у каталозі координатами, за користування якою позивач просить сягнути безпідставно збережені кошти.
Частиною 1 ст. 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 цієї статті, сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Статтею 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
За даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27 лютого 2020 року, державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер: 5910200000:12:017:0012, площею 0,2098 га, була проведена 31 серпня 2007 року (а.с. 11-12). Тобто, в силу положень ст. 79-1 ЗК України зазначена земельна ділянки є сформованою, по ній надано кадастровий план та опис меж (а.с. 12 зв., 13).
Статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель»).
За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати.
Згідно з п. 288.4, пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2017 року) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3% нормативної грошової оцінки і не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки. З 01.01.2017 року, у зв'язку із внесенням змін до зазначених положень ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою від розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, та не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки.
Відповідно до розділу 4 Положення про порядок оформлення права оренди земельних ділянок затвердженого рішенням Охтирської міської ради від 26.06.2018 № 1175-МР, обчислення розміру орендної плати за користування земельними ділянками здійснюється з урахуванням цільового призначення земельної ділянки, коефіцієнту індексації та індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативно - грошову оцінку яких проведено: у розмірі не більше 3% їх нормативно - грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1% їх нормативно - грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативно - грошової оцінки, для земель громадської забудови для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови - 5 %.
З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка має цільове призначення: землі житлової та громадської забудови, цільове призначення: для комерційного використання.
Доводи апеляційної скарги про те, що на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5910200000:12:017:0012, площею 0,2098 га, розташовані декілька власників нерухомого майна є безпідставними, оскільки земельні ділянки інших власників нерухомого майна мають інші кадастрові номери (а.с. 92). Відтак, доводи скарги з приводу несформованої частини земельної ділянки, якою безпосередньо користується ОСОБА_1 не ґрунтуються на встановлених у справі обставинах та письмових доказах.
Як встановив місцевий суд та не спростовано стороною відповідача, ОСОБА_1 не вчиняла жодних дій з приводу оформлення права користування земельною ділянкою, у тому числі, як вважає заявниця, частиною якої користується лише вона.
Вказана земельна ділянка є сформованою, має кадастровий номер та внесена до державного реєстру. Доказів поділу цієї земельної ділянки, зміни її цільового призначення, уточнення меж, площі, виготовлення технічної документації новим фактичним користувачем, ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.
Про обізнаність відповідача з необхідністю укладення договору оренди земельних ділянок свідчить і наявність рішення суду від 12 травня 2021 року, яке набрало законної сили, яким задоволено пред'явлений до неї позов про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01 липня 2017 по 30 червня 2020 року (а.с. 52-58).
Заперечуючи проти розміру розрахунку завданих позивачу збитків, відповідачка належних доказів на його спростування суду не надала.
Таким чином, не сплачена відповідачкою сума коштів за користування землею, підлягає стягненню на підставі ст. 1212 ЦК України, як незаконно збережене майно за рахунок іншої особи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність захисту порушених прав позивача, шляхом стягнення з ОСОБА_1 103929 грн 19 коп. за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період 6 місяці 2020 року - 28 днів 5 місяців 2021 року, і вважає, що такий спосіб захисту порушеного права не суперечить закону.
При цьому, суд правильно послався на постанови Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 08 грудня 2021 року у справі № 751/2284/20.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди відповідача з ухваленим у справі судовим рішенням.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції, відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 1212, ЦК України, дійшов правильного висновку про неправомірне збереження ОСОБА_1 плати за користування земельною ділянкою комунальної власності без оформлення договору оренди за період 6 місяці 2020 року - 28 днів 5 місяців 2021 року.
Таким чином, посилання та доводи осіб, які подали апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Котляревського Сергія Олександровича залишити без задоволення, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 31 січня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
О. І. Собина