Номер провадження: 11-сс/813/1433/25
Справа № 947/18162/25 1-кс/947/10055/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
28.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваногоОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09.07.2025 року, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Первомайськ Миколаївської області, громадянин України, із вищою освітою, фізична особа - підприємець, одружений, маючий на утриманні двох неповнолітних дітей, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263КК України в рамках кримінального провадження № 12025163480000208 від 02.04.2025 року,
установив
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання слідчого, та обрано підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 26.08.2025 року із забороною залишати житло за адресою АДРЕСА_1 за виключенням часу оголошення повітряної тривоги, із покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що стороною обвинувачення не дотримано вимог цієї статті та безпідставно ініційовано застосування до підозрюваного запобіжного заходу, який не співвідноситься із тяжкістю покарання, яке може загрожувати підозрюваному в разі, якщо його вина буде доведена в установленому законом порядку.
Також вказує, що ризики, на які посилається слідчий у клопотанні відсутні; слідчим суддею не враховано необхідність підозрюваного забезпечення засобів для існування підозрюваного та його родини.
Апеляційний розгляд справи проведений за відсутності захисника ОСОБА_6 та підозрюваногоОСОБА_7 , оскільки сторона захисту, будучи належним чином сповіщена про місце та час судового розгляду, двічі не з'явилась в судове засідання, причини неявки апеляційному суду не повідомив.
Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду у судове засідання не з'явився, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив.
Ураховуючи зазначене і те, що КПК не передбачає вимог щодо обов'язкової участі сторін у судовому розгляді апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів, приймаючи до уваги значно скорочені у порівнянні із загальним порядком строки апеляційного перегляду таких ухвал (ч.2 ст.422 КПК), колегія суддів на підставі ч.4 ст.405 КПК вважала за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності прокурора та захисника.
Враховуючи неявку учасників процесу в судове засідання, колегія суддів, керуючись при цьому вимогами ч. 4 ст. 405 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за необхідне апеляційний розгляд здійснювати за відсутності учасників провадження та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача; обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при розгляді клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту визначені положеннями ст.ст.177, 178, 181 КПК України.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Згідно із ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 4 ст. 194 КПК України встановлює, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
З мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав та врахував їх при постановленні ухвали.
Так, згідно з положеннями ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п. 1 п.п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р., заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно матеріалів судової справи, ВП №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025163480000208 від 02.04.2025 року відносно ОСОБА_7 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Так, органом досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у тому, що приблизно в березні 2025 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, у невстановленому досудовим розслідуванням місці у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на збут без передбаченого законом дозволу нітроцелюлозного пороху, який є вибуховою речовиною метальної дії, після чого приблизно в березні 2025 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, у невстановленому досудовим розслідуванням місці ОСОБА_7 з метою реалізації даного умислу розмістив оголошення в мережі інтернет в месенджері «Telegram» у групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про продаж вказаної вибухової речовини.
14.05.2025 приблизно об 11:45 ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію вказаного злочинного умислу, в ході телефонної розмови зі ОСОБА_8 , який був залучений до проведення негласних слідчих розшукових дії та здійснював участь у проведені контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупівлі, домовився про продаж ОСОБА_8 2 кг нітроцелюлозного пороху по 4000 гривень за 1 кг, а всього на загальну суму 8000 гривень.
Потім, 14.05.2025 приблизно о 14:00 ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію даного злочинного умислу, з відділення № 4 «Нової Пошти» за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Київська, 54/1 відправив ОСОБА_8 до відділення № 62 «Нової Пошти» за адресою: м.Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 170, вибухову речовину метальної дії - нітроцелюлозний порох вагою 2022 грама, за яку ОСОБА_8 заплатив ОСОБА_7 8000 гривень, а 15.05.2025 в 11:35 у вказаному відділенні № 62 «Нової Пошти» ОСОБА_8 отримав цю вибухову речовину, чим своїми умисними діями ОСОБА_7 здійснив збут вибухової речовини метальної дії - нітроцелюлозного пороху без передбаченого законом дозволу.
24.05.2025 об 11:45 ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію вказаного злочинного умислу, в ході телефонної розмови зі ОСОБА_8 , який був залучений до проведення негласних слідчих розшукових дії та здійснював участь у проведені контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупівлі, домовився про продаж ОСОБА_8 2 кг нітроцелюлозного пороху по 5500 гривень за 1 кг, а всього на загальну суму 9000 гривень.
Потім, 24.06.2025 приблизно о 13:40 год. ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію даного злочинного умислу, з відділення № 4 «Нової Пошти» за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Київська, 54/1 відправив ОСОБА_8 до відділення № 62 «Нової Пошти» за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 170, вибухову речовину метальної дії - нітроцелюлозний порох вагою 2134 грама, за яку ОСОБА_8 заплатив ОСОБА_7 9000 гривень, а 25.05.2025 в 11:05 у даному відділенні № 62 «Нової Пошти» ОСОБА_8 отримав цю вибухову речовину, чим своїми умисними діями ОСОБА_7 здійснив збут вибухової речовини метальної дії - нітроцелюлозного пороху без передбаченого законом дозволу.
За викладених обставин, 25.06.2025 року ОСОБА_7 , повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Обґрунтованість підозри стороною захисту не оскаржується, тому окремій перевірці не підлягає.
Водночас, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про наявність в зазначеному провадженні ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме у ОСОБА_7 є можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки підозрюваний усвідомлює, що санкція ч. 1 ст. 263 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк до 7 років; підозра пов'язана зі вчиненням тяжкого умисного та корисливого злочину щодо збуту вибухової речовини під час дії воєнного стану, підозрюваний проживає на значній відстані від органу досудового розслідування.
Враховуючи викладене, оскільки в судовому засіданні прокурором доведено обставин, передбачених п.3 ч.1 ст.194 КПК України, слідчий суддя прийшов обґрунтованого висновку, що запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 зможе обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків: знаходитись за місцем постійного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 - цілодобово; за першою вимогою прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, якщо такий є, а також інші документи, що дають право на виїзд з України.
В свою чергу покладення на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, в повній мірі забезпечуватиме належну процесуальну поведінку останнього.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який відповідно до ст. 181 КПК України полягає в забороні підозрюваному ОСОБА_7 залишати житло цілодобово з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та в повній мірі здатний запобігти встановленому в судовому засіданні ризику, передбаченому п. 1 ч . 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого переховування підозрюваного.
Посилання захисника про те, що слідчий суддя, порушивши вимоги діючого КПК України, не надав оцінки всім обставинам справи та не розглянув можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, апеляційний суд не враховує, адже, слідчий суддя врахувавши всі обставини провадження та дані про особу підозрюваного, застосував до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який забезпечить його належну процесуальну поведінку та буде достатнім для гарантування запобігання встановленим ризикам.
Водночас, апеляційний суд приймає до уваги та вважає такими, що відповідають дійсності доводи захисника, що підозрюваний має постійне місце проживання, має неповнолітніх дітей та матір на утриманні, позитивно характеризується за місцем проживання, проте наголошує на тому, що зазначені обставини не виключають та не зменшують існування зазначених вище доведених органом досудового розслідування ризиків.
При цьому, через те, що в містах України діє комендантська година, запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту є вочевидь неспроможним запобігти встановленим ризикам.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують застосування саме такого виду запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
У судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, а під час апеляційного розгляду знайшла своє підтвердження та обставина, що заявлені ризики, які виправдовують застосування до підозрюваного саме такого запобіжного заходу, знайшли своє підтвердження.
За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що слідчий суддя об'єктивно врахував обставини справи, дані про особу підозрюваного та дійшов правильного висновку про необхідність застосування до нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, тому апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09.07.2025 року, відносно ОСОБА_7 , підозрюваного в рамках кримінального провадження № 12025163480000208 від 02.04.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4