Номер провадження: 33/813/1825/25
Номер справи місцевого суду: 496/6441/24
Головуючий у першій інстанції Пендюра Л.О.
Доповідач Громік Р. Д.
22.09.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.
за участю секретаря Скрипченко Г.В.,
за участі:
захисника Савіна С.О.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 15 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано виним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 копійок,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №136109 від 24.09.2024 вбачається, що 24 вересня 2024 року о 17 год 00 хв., за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Дачне, автодорога «Київ-Одеса», 450 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, що зафіксовано на ПВР 473674, 474234, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Біляївського районного суду Одеської області від 15 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано виним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 копійок.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що:
1) ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, оскільки не зміг здати біологічний матеріал в силу фізіологічних можливостей, проте інші зразки біологічного середовища та кров не були відібрані у встановленому законом порядку, а тому дії ОСОБА_1 не можна кваліфікувати як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння;
2) відеозапис має неповний характер, оскільки на відеозаписах відсутній момент складання, вручення та ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом;
3) суд першої інстанції позбавив можливості ОСОБА_1 належним чином захистити свої права, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про неодноразове відкладення розгляду справи як спосіб затягування розгляду справи.
Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/753 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також, бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 2.5. ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимоги ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Порядок оформлення та вимоги до оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція № 1452/735).
Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 7 розділу І Інструкції).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №136109 від 24.09.2024, в якому зафіксовано факт вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення (а.с.1-2);
- оглянутим в судовому засіданні відеозаписом, доданим до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого вбачається послідовність подій, які відбувались 24.09.2025, який беззаперечно підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння (а.с.6).
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності, вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, обставини правопорушення й вина правопорушника підтверджуються також зібраними в порядку ст. 251 КУпАП доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу.
Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України».
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, оскільки не зміг здати біологічний матеріал в силу фізіологічних можливостей, проте інші зразки біологічного середовища та кров не були відібрані у встановленому законом порядку, а тому дії ОСОБА_1 не можна кваліфікувати як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За положеннями пунктів 2,3 Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції огляд водія транспортного засобу на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством, метою котрого є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння (п.п.6,7 розділу ІІІ Інструкції).
Згідно з п.11 розділу ІІІ Інструкції предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу (п.12 р. ІІІ Інструкції).
Як вбачається з відео, вказуючи на неможливість здати аналіз сечі, ОСОБА_1 зазначив, що не може здати біологічне середовище у вигляді сечі, оскільки зараз хвилюється, що зафіксовано на тайм коді відеозапису 02:00:32-02:00:55 хв (диск 1, назва відеофайлу «ЕПР1 136109 ОСОБА_1 ст. 130»).
Проте ОСОБА_2 не вказував про наявність у нього будь-яких захворювань, які б призводили до затримки сечі. Відбір сечі на аналіз не складає особливих труднощів, оскільки стосується звичайних природних потреб будь-якої людини та визнається найбільш доступним та ефективним методом для подальшого проведення лабораторних досліджень щодо виявлення причини стану сп'яніння.
Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність в Інструкції переліку видів біологічного середовища, які, окрім сечі, можуть бути відібрані, не означає, що особа, яка проходить огляд на стан сп'яніння має обирати самостійно вид біологічного середовища, яке йому зручно здавати або лікар зобов'язаний запропонувати особи здати інші види біологічного середовища. Вказана альтернатива встановлена для тих випадків, коли відсутня реальна об'єктивна можливість здати якийсь із зазначених видів біологічного середовища. Огляд на стан сп'яніння проводиться лікарем медичного закладу, у який доставлений водій транспортного засобу, та лише лікар може визначити вид зразків біологічного середовища, необхідних для лабораторного дослідження. При цьому, враховується, які саме зразки біологічного середовища є можливість дослідити у цьому закладі охорони здоров'я.
Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції підтверджено, що ОСОБА_1 була забезпечена можливість пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі шляхом здачі біологічних зразків (аналіз сечі), однак таким правом ОСОБА_1 не скористувався, стверджуючи, що він не зможе здати біологічне середовище на аналіз, що зафіксовано на тайм коді відеозапису 02:00:32-02:00:55 хв (диск 1, назва відеофайлу «ЕПР1 136109 ОСОБА_1 ст. 130»).
Твердження апелянта про недотримання працівниками поліції вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС від 18.12.2018 року №1026, щодо вибіркового та фрагментарного характеру відеозйомки вважаю безпідставними, оскільки наведені ним міркування з цього приводу носять суб'єктивний характер і не підтверджені доказами, які б з технічної точки зору могли поставити під сумнів достовірність проведеного відеозапису.
Крім того досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
Тобто вказаний відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Аналізуючи вказане положення, законодавець наголошує, що обов'язковим є використання технічних засобів відеозапису лише під час проведення огляду.
Тобто, фіксування моменту складення протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи не є обов'язковим.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що відеозапис має неповний характер, оскільки відеофіксування здійснювалось не весь час, оскільки Інструкцією передбачене, що фіксування здійснюється з моменту зупинки транспортного засобу до моменту складення і вручення протоколу, є безпідставними та не беруться до уваги судом апеляційної інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції позбавив можливості ОСОБА_1 належним чином захистити свої права, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про неодноразове відкладення розгляду справи як спосіб затягування розгляду справи, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції від адвоката Савіна С.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , двічі подавалися заяви про відкладення судового розгляду, а саме:
- 03 грудня 2024 року адвокат Савін С.О. подав заяву про відкладення судового засідання, яке мало відбутися 03 грудня 2024 року, у зв'язку з необхідністю ознайомитися з матеріалами справи та зняти з них необхідні копії (а.с.19-20). Розгляд справи було перенесено на 04 березня 2025 року о 10:30 (а.с.21);
- 15 серпня 2025 року адвокат Савін С.О. подав заяву про відкладення судового засідання, яке мало відбутися 03 грудня 2024 року, у зв'язку з тим, що адвокат Савін С.О. є захисником ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження №12023160000000120, внесеному до ЄРДР 20.01.2023 (справа №522/3349/23) та судове засідання у вказаній справі призначено на 15.08.2025 о 12 год 00 хв (а.с.41-45).
Крім того суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що за клопотанням сторони захисту, розгляд справи проводився в режимі відеоконференції, в якому захисник приймав участь поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Судове засідання у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 призначено завчасно на 15.08.2025 року о 11 год 00 хв. Відповідно до заяви Савіна С.О., судове засідання в іншій справі призначене на 15.08.2025 року о 12 год 00 хв., що, в свою чергу, не перешкоджало захиснику Савіну С.О. прийняти участь у судовому засіданні в призначений час в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що адвокат подає до суду необґрунтовані клопотання про відкладення розгляду справи.
Врахувавши вказані обставини та те, що жодних заперечень стороною захисту не надано, а строк притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 спливав 24 вересня 2025 року, суд першої інстанції правильно не вбачав підстав для задоволення клопотання захисника. Крім того, судом зазначено, що явка особи не є обов'язковою при розгляді вказаного протоколу, а тому вважав можливим розглянути протокол без участі ОСОБА_1 .
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
У справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд першої інстанції ніяким чином не обмежував учасників справи, оскільки останні скористались своїм правом на подачу клопотань та заяв, скористались правом на захист, у встановленому законом порядку своєчасно повідомлялись про час і місце розгляду справи та надавали пояснення щодо справи.
З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд першої інстанції обґрунтовано вважав за можливе розглянути справу про адміністративне правопорушення за відсутності учасника справи та його адвоката, на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, оскільки наявних у справі матеріалів було достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Біляївського районного суду Одеської області від 15 серпня 2025 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 15 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік