Номер провадження: 11-кп/813/1989/25
Справа № 522/18546/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
24 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 20 травня 2025 року про повернення обвинувального акта в рамках кримінального провадження №12017160000000790, внесеного до ЄРДР 22.09.2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України,-
установив:
Зміст оскарженого судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було повернуто прокурору обвинувальний акт в рамках кримінального провадження №12017160000000790, внесеного до ЄРДР 22.09.2017 року, з угодою про визнання винуватості, укладеною 22 вересня 2017 між прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_10 та підозрюваною ОСОБА_7 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
Підставою для повернення обвинувального акту суд першої інстанції зазначив те, що в обвинувальному акті відносно ОСОБА_7 зазначені дані про іншу особу, яку можливо ідентифікувати, щодо якої не здійснюється судове провадження, що є порушенням принципу презумпції невинуватості.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор зазначив, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, постановленою з істотним порушенням кримінально процесуального закону, з наступних підстав:
- обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 у повному обсязі відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а висновки суду щодо невідповідності обвинувального акта в частині викладення фактичних обставин справи та формулювання обвинуваченням вимогам ст. 291 КПК України є безпідставними, передчасними та такими, що порушують передбачений ст. 26 КПК України, принцип диспозитивності;
- згідно висновку ОП ККС ВС № 639/2837/19, дані про осіб, які містяться у процесуальних документах, складених слідчими або прокурором у даному чи іншому кримінально провадженні, не можуть слугувати підставою для визнання їх такими, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб. Ці процесуальні документи, на відміну від вироку суду, містять твердження сторони обвинувачення про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, з викладанням обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадження у відповідності до вимог КПК;
- на теперішній час Чорноморським міським судом Одеської області розглядається обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_11 та інших осіб, у зв'язку з чим судом обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 може бути скерований до канцелярії суду для подальшого об'єднання, задля забезпечення всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин справи.
На підставі викладеного просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акту у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Позиція учасників судового розгляду в судовому засіданні.
В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акту у суді першої інстанції.
Обвинувачена та її захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 2 КПК України до кожного учасника кримінального провадження повинна бути застосована належна правова процедура.
Згідно приписів п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування (частина 4 статті 110 КПК України). Обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК(пункт 13 частини 1 статті 3 КПК України). Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту (частина 1 статті 337 КПК України). У мотивувальній частині вироку зазначається, зокрема, формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі та яке за результатами судового розгляду буде визнано судом доведеним чи недоведеним (пункт 1 та 2 частини 3 статті 374 КПК України).
З наведених норм КПК України слідує, що обвинувальний акт має містити обвинувачення лише щодо особи, стосовно якої він складений, та не може містити тверджень про вчинення кримінального правопорушення іншими особами, стосовно яких досудове розслідування ще не завершено та здійснюється в іншому кримінальному провадженні. Вказане кореспондує з межами судового розгляду та повноваженнями суду, відповідно до яких суд позбавлений можливості розглядати обвинувальний акт щодо особи, стосовно якої не було пред'явлено обвинувачення (досудове розслідування стосовно яких не завершено та здійснюється в іншому кримінальному провадженні).
Апеляційний суд погоджується з доводами прокурора про те, що у разі обвинувачення особи у вчиненні злочину у співучасті та складенні обвинувального акту лише стосовно одного із співучасників, обвинувальний акт має містити виклад обставин і про дії інших осіб, які є співучасниками злочину та стосовно яких досудове розслідування здійснюється в іншому кримінальному провадженні. Відомості про інших співучасників (їхні дії) мають міститись як у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, так і у формулюванні обвинувачення. Ці відомості мають бути наведеними в обсязі, достатньому для розуміння того, що злочин вчинено спільно, характеру участі та ролі обвинуваченого, та необхідному для належної кваліфікації діяння.
Проте в такому випадку відомості про осіб, які є співучасниками та не є обвинуваченими (засудженими), мають вказуватись без зазначення даних, які б надавали можливість їх ідентифікувати (за можливості дані мають бути знеособлені), або така ідентифікація має бути мінімальною (у разі неможливості повного знеособлення з огляду на зайняття особою певної посади, якщо вказана обставина впливає на кваліфікацію діяння).
З обвинувального акту вбачається, що за версією сторони обвинувачення ОСОБА_7 вчинила кримінальні правопорушення у співучасті з іншою особою та однією з кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується, є вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб. Проте в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_7 містяться відомості про іншу особу, яка за версією обвинувачення є співучасником, із наведенням відомостей, які надають можливість ідентифікувати цю особу.
Хоча норма статті 291 КПК України встановлює загальні вимоги до змісту обвинувального акту. Та, пункт 5 частини 2 статті 291 КПК України і не містить вимог, яким саме чином в обвинувальному акті слід наводити відомості стосовно інших співучасників при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та при формулюванні обвинувачення, проте такі відомості мають бути зазначені з дотриманням загальних засад кримінального провадження.
Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що чинний КПК України, зокрема ст.ст. 17, 20, 21, 22 КПК України та міжнародні стандарти у галузі судочинства, вказують на неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий розгляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини 2 статі 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини 1 статті 11 Загальної декларації прав людини, кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. З огляду на конституційно-правову та кримінальну засаду презумпції невинуватості є юридичний факт вчинення злочину, а тому беручи до уваги положення ст.17 КПК України, у яких реалізується положення ст.129 Конституції України, особа не може вважатися такою, що вчинила кримінальне правопорушення при відсутності обвинувального вироку щодо неї, який набрав законної сили.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що посилання в обвинувальному акті на дії інших співучасників, у спосіб наведений в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_7 , суперечать загальним засадам кримінального провадження, зокрема, верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 1, 2, 10, 13, 15 частини 1 статті 7 КПК України).
Більш того, в судовому засіданні прокурором не надано будь-яких доказів стосовно того, що відносно іншого співучасника кримінального правопорушення, зазначеного у обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 , є будь-яке рішення (вирок, яким була затверджена угода про визнання винуватості, або вирок, або ухвала), яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, що набрало законної сили.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив факт невідповідності обвинувального акту вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України та, на виконання положень ст. 314 КПК України, обґрунтовано повернув обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків.
За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін (пункт 1 частина 1 статті 407 КПК України).
Суд погоджується з висновок першої інстанції про невідповідність обвинувального акту стосовно вимога КПК України, що є підставою для повернення обвинувального акту. Порушення вимог КПК України, допущені при складенні обвинувального акту, є істотними та позбавляють суд першої інстанції здійснити на підставі такого обвинувального судовий розгляд без порушення прав інших осіб, які не є учасниками судового провадження в рамках кримінального провадження №12017160000000790.
З наведених вище підстав, апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу про повернення обвинувального акту - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 28, 291, 315, 370, 397, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргупрокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 20 травня 2025 року про повернення обвинувального в рамках кримінального провадження №12017160000000790, внесеного до ЄРДР 22.09.2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3