30.09.25
22-ц/812/1387/25
Провадження № 22-ц/812/1387/25
іменем України
22 вересня 2025 року м. Миколаїв
справа № 484/6031/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Кушнірова Т.Б., Лівінського І.В.,
із секретарем - Лівшенком О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , подану її представником -
адвокатом Філатовим Іваном Леонідовичем,
на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 30 травня 2025 року суддею Паньковим Д.А. в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного рішення не зазначена), у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 до
Приватного сільськогосподарського підприємства «Кумари»
про розірвання договору оренди землі,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 .Звернулась до ПрСП «Кумари» з указаним вище позовом.
Позивачка зазначала, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №269343 є власницею земельної ділянки площею 4,87 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4825483800:03:000:0234. Відповідно до договору оренди від 01.09.2010 року земельна ділянка перебуває у користуванні ПрСП «Кумари». За приписами пункту 10 Договору оренди щорічного до 01 грудня поточного року ПрСП «Кумари» зобов'язане виплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою. Однак, протягом 2011 - 2023 року відповідач орендну плату не виплачує.
Посилаючись на систематичне порушення істотних умов договору оренди, ОСОБА_1 просила договір оренди, укладений з відповідачем 01.09.2010 року розірвати.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем доведено сплату ОСОБА_1 у 2010 році орендної плати, у тому числі наперед на 49 років, що підтверджується наданими відповідачем видатковими касовими ордерами та наданою позивачкою розпискою про отримання коштів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника Філатова І.Л., посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник позивачки посилався на ті ж доводи, якими обґрунтовував позовні вимоги.
Також апелянт наполягав на відсутності доказів отримання ОСОБА_1 у 2010 році орендної плати на 49 років наперед, оскільки така інформація відсутня у податкових реєстрах.
Крім того зазначав, що сплачені у 2010 році кошти були орендною платою за попередні роки, оскільки земельна ділянка і раніше перебувала у користуванні відповідача.
Узагальнені доводи інших учасників
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача посилався на доведеність сплати у 2010 році орендної плати у розмірі 16 000 грн наперед на 49 років - саме на строк дії договору.
Також зазначав, що згідно умов договору оренди, за період 2010 - 2023 років ОСОБА_1 мала б отримати 21 216 грн, однак фактично отримала 27 777,72 грн, а асме: 16 000 грн (2010 рік) + 1 380,00 грн (2010 рік) + 252,00 грн (2010 рік) + 5 280,00 грн (2021 рік) + 400 кг пшениця (1 480 грн) та 400 кг ячменю (1 380 грн) (2022 рік) + 2005,72 грн (2023 р).
Таким чином порушення умов договору оренди щодо сплати орендної плати з боку відповідача відсутні.
2.Мотивувальна частина
Участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції приймав представник позивачки - адвокат Філатов І.Л. в режимі відеоконференції.
Представник відповідача Солтановський В.А. подав заяву про розгляд справи без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що 01 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ПСП «Кумари», в особі директора ОСОБА_2 було укладено Договір оренди земельної ділянки площею 4.87 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 4825483800:03:000:0234 строком на 49 років, та зареєстровано у Книзі записів держаної реєстрації договорів оренди землі по Кумарівській сільській раді 09.12.2010 року за № 041048300086.
Укладення зазначеного договору оренди землі, а також наявність договірних відносин між ОСОБА_1 та відповідачем сторонами не оспорювалось.
Згідно пункту 8 Договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси орендаря або перерахування її на банківський рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає грошову суму 1 632 грн або в натуральній формі - зерно: пшениця 750 кг, ячмінь 750 кг, кукурудза 200 кг, соняшник 150 кг, обробіток присадибної ділянки - 0,25 га, 1 причеп солом'яної січки, ритуальні послуги - 300 грн (у разі смерті орендодавця).
Відповідно до пункту 10 Договору оренди землі орендар сплачує орендну плату протягом терміну дії договору, але не пізніше, як у строк до 1 грудня щороку.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначала, що відповідач не нарахував та не виплатив їй орендну плату за 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2022 рік, 2023 рік.
Зазначена обставина на думку позивачки є систематичним порушенням умов договору.
Згідно наданих відповідачем видаткових касових ордерів та відомостей на видачу орендної плати, ОСОБА_1 отримала орендне плату за 2010 рік, у тому числі наперед.
З розписки ОСОБА_1 вбачається, що вона отримала орендну плату за землю в повному обсязі за 49 років.
Згідно копії видаткового касового ордеру від 31.08.2010 року ПСП «Кумари» виплатило позивачці 16 000 грн «за земельний пай».
20.10.2014 року ОСОБА_1 склала заповіт, яким земельну ділянку з кадастровим номером 4825483800:03:000:0234 заповіла директору ПСП «Кумари» Солтановському В.А.
Згідно відомостей про виплату орендної плати ПСП «Кумари» ОСОБА_1 отримувала орендну плату за 2021, 2022 та 2023 роки зерном та грошима.
Також отримання ОСОБА_1 орендної плати підтвердила свідок ОСОБА_3 , яка пояснила, що працюючи у ПСП «Кумари» особисто видавала позивачці та її чоловіку зерно протягом останніх, щонайменше п'яти років.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. За правилами частини першої статті 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (частина перша статті 407 ЦК України).
Отже, користуватися земельною ділянкою можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.
Статтею 18 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Частиною першою статті 90 ЗК України передбачено право власників земельних ділянок продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.
У відповідності до частин першої-другої статті 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень частини четвертої статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно частин першої-другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила розірвати вищевказаний договір оренди землі, що є укладеним між нею та відповідачем, обґрунтовуючи тим, що з боку відповідача має місце систематична несплата орендної плати.
Пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Приписами статті 24 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до статті 31 Закону України"Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Положеннями статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Згідно з частиною третьою статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" врегульовано правовідносини щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.
Відповідно до частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Частинами першою-другою статті 15 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є : об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Згідно з частинами першою-другою статті 21 ЗУ "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 24 ЗУ "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.
Отже, розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі статтями13,15,21Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
При цьому, за змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
З матеріалів справи, що переглядається, вбачається, що 01 вересня 2010 року ОСОБА_1 уклала з ПСП «Кумари» договір оренди належної їй на підставі державного акту на право власності серії ЯИ № 269343 земельну ділянку, що знаходиться в межах території Кумарівської сільської ради строком на 49 років.
Також ОСОБА_1 підписала розписку, згідно якої вона отримала орендну плату у повному обсязі за 49 років. Претензій до орендаря не має. На збільшення орендної плати в разі змін у законодавстві претендувати не буде.
20 жовтня 2014 року ОСОБА_1 склала заповіт, яким земельну ділянку з кадастровим номером 4825483800:03:000:0234 заповіла ОСОБА_2 , який є директором ПСП «Кумари».
Протягом 2021, 2022 та 2023 років ОСОБА_1 отримувала орендну плату.
Однак, у жовтні 2024 року звернулась до суду з позовом про розірвання договору оренди.
Наявність заборгованості з орендної плати станом на час звернення до суду з позовом та розмір заборгованості позивачка ОСОБА_1 не довела. Доводи відповідача про виплату орендної плати у повному обсязі позивачка не спростувала.
З огляду на вище викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з повним з'ясуванням обставин справи, є правильним та обґрунтованим.
За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Відповідно статті 375 ЦПК, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, рішення первомайського міськрайонного суду м. Миколаєва від 30 травня 2025 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1 поданої її представником адвокатом Філатовим І.Л.
Згідно зі статтею 141 ЦПК між сторонами підлягають розподіленню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, витрати апелянта, понесені у зв'язку з розглядом апеляційної скарги, залишаються за його рахунок.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Філатовим Іваном Леонідовичем, залишити без задоволення.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, від 30 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: Т.Б.Кушнірова
Н.О.Шаманська
Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2025 року