29.09.25
22-ц/812/1429/25
Провадження № 22-ц/812/1429/25
іменем України
22 вересня 2025 року м. Миколаїв
справа № 490/11131/23
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,
із секретарем - Лівшенком О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Миколаївської міської ради
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 16 червня 2025 року суддею Шолох Л.М., в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного рішення не зазначена), у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради
про визнання права власності,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївської міської ради з указаним вище позовом.
Позивач зазначав, що є власником 8/9 частин квартири АДРЕСА_1 , які були подаровані йому ОСОБА_2 . Власником 1/9 частки квартири був ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. З заявами про прийняття спадщини після його смерті звернулися ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Докази видання нотаріусом свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 відсутні.
ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Хвалинську Саратовської області російської федерації померла ОСОБА_4 . Іформація про заведення спадкової справи після її смерті відсутня.
ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_5 , спадщину після якої прийняв ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Серебряківка Ульянівського району Омської області російської фередації помер ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що з часу придбання 8/9 частин квартири ІНФОРМАЦІЯ_7 він добросовісно, відкрито та безперервно володіє вказаним нерухомим майном, зареєстрований у квартирі та виконує всі обов'язки по її утриманню та обслуговуванню, ніколи не втрачав зв'язок з нею, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на 1/9 частину квартири за набувальною давністю.
У відзиві на позовну заяву представник Миколаївської міської ради просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилався на те, що давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. Оскільки з моменту придбання 8/9 частин спірної квартири ОСОБА_1 достеменно було відомо про власника 1/9 частки квартири, володіння позивача не може вважатися добросовісним у розумінні статті 344 ЦК України, отже підстави для задоволення позову відсутні.
У відповіді на відзив представник позивача адвокат Царик Р.М. зазначала, що висновки відповідача стосовно того, що позивач володів майном за волею власника і завжди знав, хто є власником, абсолютно безпідставні, необґрунтовані та нічим не підтверджені, оскільки наявність у позові інформації щодо належності майна не свідчить про те, що позивач діяв за волею власника, оскільки інформація щодо відомостей з Державного реєстру речових прав, яка додана до матеріалів справи є загальнодоступною, до того ж власник 1/9 частки помер у 1996 році, а позивач став власником 8/9 часток квартири лише у 2009 році, а отже він ніяк не міг діяти за волею власника
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2025 року позов задоволено, за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/9 частину квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач більше 21 року є власником 8/9 частин у праві власності на спірну квартиру, постійно проживає у ній з 04 грудня 2013 року, несе тягар утримання цього майна, отже добросовісно та відкрито володіє 1/9 часткою квартири.
При цьому суд врахував, що з часу заволодіння майном до часу слухання справи 1/9 частка квартири ніким не успадкована, а рішення про її передачу до комунальної власності в установленому законом порядку не приймалось.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Миколаївська міська рада, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що володіння позивачем 1/9 частиною квартири є безтитульним володінням, оскільки набуте без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. У справі, яка переглядається, позивач, будучи стороною договору дарування, чітко усвідомлював обсяг належної йому частки та межі володіння, а отже не міг вважати себе власником спірної частини квартири.
Крім цього зазначав, що відсутність свідоцтва про право на спадкування майна померлого ОСОБА_3 не позбавляє його спадкоємців права на спадщину, оскільки спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття.
Узагальнені доводи інших учасників
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Царик Р.М. просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити та рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на помилкове трактування відповідачем поняття безтитульності, оскільки безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності. В матеріалах справи містяться докази того, що позивач є власником 8/9 часток квартири, однак не 1/9 частки, яка не має власника, оскільки спадкоємець, який прийняв спадщину на спірну 1/9 частку помер, так і не оформивши свої спадкові права, а інші спадкоємці не вступили в права спадкування, а отже ця частка є безхазяйним майном, а тому позивач безтитульно заволодів цією часткою майна без будь-якої правової підстави.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, ніхто із спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 на території російської федерації, до нотаріальних органів в Україні за місцем знаходження майна не звернувся, а отже є усі підстави вважати, що 1/9 частка квартири є безхазяйним майном і відповідач зобов'язаний був в силу ст.1277 ЦК України подати заяву про визнання цієї частки майна відумерлою, однак свої обов'язки не виконав, чим порушив права та інтереси позивача на вільне розпорядження своїм майном, передбачене ст. 319, 321 ЦК України.
2.Мотивувальна частина
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, яка приймала участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 22 червня 1995 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2007 року визначено, що частки співвласників цієї квартири є рівними та становлять по 1/3 частині. Також за ОСОБА_2 визнано право власності на 4/9 частини у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору дарування від 24 березня 2019 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 8/9 частин у праві власності на означену квартиру.
Згідно інформації наявної в КП «ММБТІ» та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником 1/9 частини у праві власності на спірну квартиру є ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві. Із заявами про прийняття спадщини після його смерті звернулися ОСОБА_4 (заява від 21 травня 1996 року), ОСОБА_5 (заява від 24 жовтня 2002 року) та ОСОБА_2 (заява від 24 жовтня 2002 року). Доказів того, що нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 матеріали спадкової справи не містять.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце смерті м. Хвалинськ, Саратовська область, Російська Федерація. Інформація про заведення спадкової справи після її смерті матеріали справи не містять.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадщину після її смерті прийняв ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце смерті Омська область, Улянівський район, с. Серебряківка. Інформація про заведення спадкової справи після її смерті матеріали справи не містять.
Позиція апеляційного суду
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на майно за набувальною давністю, визначені у статті 344 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.
Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18)).
Зазначені висновки узгоджуються з роз'ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав".
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі, яка переглядається, судом першої інстанції встановлено, не спростовано матеріалами справи та підтверджене позивачем те, що позивач ОСОБА_1 знав, що право власності на 1/9 частину квартири АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 . Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його спадкоємці ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 подали до нотаріальних контор заяви про прийняття спадщини.
Отже, позивач усвідомлював, що фактично він володіє чужим майном, оскільки жоден зі спадкоємців від спірного майна - 1/9 частки квартири, не відмовився.
Інформації про те, чи звертався будь-хто з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , та чи містять ці особи потенційних спадкоємців, позивачем суду не надано.
Відсутність інформації про видачу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 свідоцтв про прийняття спадщини - 1/9 частини квартири АДРЕСА_1 , сама по собі не може бути підставою для визнання за ОСОБА_1 права власності на це майно за набувальною давністю за правилами статті 344 ЦК України, оскільки відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до положень цивільного законодавства, право на спадщину виникає у спадкоємця з моменту її відкриття, а не з часу оформлення відповідного свідоцтва або реєстрації права. Закон не містить обов'язку для спадкоємця звертатися до нотаріуса в якийсь визначений строк саме для отримання свідоцтва про право на спадщину щодо нерухомого майна. Відсутність такого свідоцтва є лише формальною ознакою, яка не впливає на сам факт виникнення права у спадкоємця.
Подібні висновки зазначені у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц.
Не може бути підставою для задоволення позову і давність та відкритість користування позивачем ОСОБА_1 цим майном.
Судова практика у спорах про визнання права власності на майно за набувальною давністю є усталеною.
Зокрема у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18 вказано, що за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
У постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 740/3305/20 зазначено, що сам по собі факт користування позивачем будинком та проведення ремонтних робіт у ньому не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд також у своїй постанові від 28 липня 2025 року у справі № 127/30505/21 (провадження № 61-3275св23).
Отже, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють відповідні правовідносини, а тому ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, яке на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України.
Тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про наявність підстав для скасування рішення суду, ухвалення у справі нового судового рішення про відмову у позові.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: Т.Б.Кушнірова
Н.О.Шаманська
Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2025 року