Справа № 564/2684/25
22 вересня 2025 року м. Костопіль
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя Цвіркун О.С.
з участю секретаря судових засідань Забейди А.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодацем на час відкриття спадщини,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодацем на час відкриття спадщини, в якому просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , на час відкриття спадщии за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 . Вказує, що його батько ОСОБА_5 помер у 1996 році, і після його смерті він почав піклуватися про матір, а згодом і забрав її до себе в м.Костопіль, де вона і померла. Вказує, що після смерті матері залишилося спадкове майно, а встановлення даного факту необхідно йому для підтвердження факту прийняття спадщини після смерті матері. Зазначає, що його мати була зареєстрована у с.Берестовець, а тому він рахується таким, що не прийняв спадщину.
Позивач в підготовче судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності позовні вимоги підтримує.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з'явилися, звернулися до суду із заявами про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнають в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.10).
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 судом встановлено, що померла ОСОБА_4 була матір'ю позивача (а.с.9).
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачі по справі є рідним братом і сестрою позивача.
Встановлено, що після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, що підтверджується матеріалами справи (а.с.14).
Відповідно до ст.1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України).
Стаття 1223 ЦК України передбачає, що у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 1261, статті 1262 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги (ст.1258 ЦК України).
Згідно з статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У статті 1269 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1272 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_4 , однак отримав відмову, оскільки з наданих документів вбачається, що він не проживав разом з спадкодавцев на час відкриття спадщини (а.с.15).
Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру №81265428 від 22.05.2025, після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилася (а.с.16).
З довідок виданих Головинською сільською радою №229 від 29.05.2025 та №230 від 29.05.2025 судом встановлено, що ОСОБА_4 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована у АДРЕСА_2 , однак там не проживала, а фактично на день смерті проживала у АДРЕСА_3 зі своїм сином ОСОБА_1 , який здійснював за нею догляд та здійснив поховання (а.с.12-13).
Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 виданого Костопільським РВ УМВС України в Рівненській області 31.12.1996, позивач станом на 17.04.2004 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 (а.с.6-7).
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику в справах про спадкування» роз'яснено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Відповідно до пленуму Верховного Суду України в п. 3,23 Постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК.
Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції положень Закону, що діяли на час відкриття спадщини) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією ( 254к/96-ВР), законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Судом встановлено, що встановлення зазначеного факту позивачу необхідно для підтвердження прийняття спадщини відповідно до ст.1268 ЦК України після смерті матері.
Оскільки, зібрані по справі докази та їх належна оцінка, а також визнання відповідачами позову свідчать про те, що мати заявника на час відкриття спадщини проживала разом з ним за адресою АДРЕСА_3 , то суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини підлягає до задоволення.
На підставі вищенаведеного та керуючись 81, 200, 206, 247, 258, 264-265, 268, 273, ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодацем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, за адресою АДРЕСА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідачі:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_6 .
Повне судове рішення складено 29.09.2025.
СуддяО. С. Цвіркун