Справа № 447/1396/25 Головуючий у 1 інстанції: Бачун О. І.
Провадження № 33/811/1301/25 Доповідач: Гончарук Л. Я.
29 вересня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю потерпілої ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , представника адвоката Германа Михайла Богдановича, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 адвоката Ратича Тараса Михайловича на постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 12 серпня 2025 року,
встановив:
цієї постановою, ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень.
ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 3 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 діб.
На підставі ст. 36 КУпАП визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 173-2, ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та остаточно накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 діб.
Стягнуто із ОСОБА_3 в користь держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
Відповідно до постанови, ОСОБА_3 , 18.04.2025 близько 20 год 00 хв вчинив домашнє насильство відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого голосно кричав, вживав нецензурну лайку та словесно погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоду її психічному здоров'ю, тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Крім цього, ОСОБА_3 18.04.2025 близько 20 год 00 хв повторно вчинив домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого голосно кричав, вживав нецензурну лайку та словесно погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоду її психічному здоров'ю, тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Крім цього, ОСОБА_3 , 19.04.2025 о 19 год 00 хв повторно вчинив домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого голосно кричав, вживав нецензурну лайку та словесно погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоду її психічному здоров'ю, тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
На вказану постанову адвокат Ратич Т.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.
В обгрунтування вказує про те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, а відтак підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Вказує про те, що із змісту протоколів вбачається, що внаслідок дій ОСОБА_3 завдана шкода психічному здоров'ю потеріплих, але ні в протоколах, ні в доданих до них матеріалах, не вказано, чи проводилось безпосереднє обстеження потерпілих психологом або лікарем-психіатром, не зазначено, яка саме шкода психічному здоров'ю потерпілих була спричинена, яка психічна хвороба у них могла розвинутись, чи були потерпілі поставлені на облік лікаря-психіатра, а також чи було їм встановлено діагноз, тобто не вказано ознаки, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
Більш того, сама ж потерпіла ОСОБА_1 в суді визнала те, що за жодною допомогою до спеціалістів ні вона, ні дочка (або вона в інтересах дочки) не звертались.
Отже, зі змісту протоколів про адміністративне правопорушення, вбачається відсутність однієї зі складових об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Наголошує, що з фабули протоколів не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, з урахуванням ще й того, що пояснення потерпілі надавали через 13-14 днів.
Також, у поясненнях потерпілих не містяться посилань на завдання шкоди їхньому психічному здоров'ю (тобто, що саме змусило побоюватись за свою безпеку, який саме прояв мала її емоційна невпевненість чи нестабільність).
Додатковим аргументом на користь висновку про відсутність шкоди психічному здоров'ю потерпілих є пояснення ОСОБА_1 в судовому засіданні про те. що за фактами, зазначеними у протоколах, вона безпосередньо невідкладно до поліції не зверталась. Наявна в матеріалах справи заява ОСОБА_1 датована/підписана 21.04.2025року, а докази щодо дати звернення в правоохоронні органи відсутні зовсім.
Більш того, з пояснень потерпілої в судовому засіданні випливає, що вона з ОСОБА_3 тривалий час перебуває у неприязних відносинах.
У судове засідання апеляційного суду особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , адвокат Ратич Т.М., будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення апеляційного розгляду не з'явилися, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.
Заслухавши виступ представника адвоката Германа М.Б., пояснення потерпілої ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , які заперечили проти апеляційних вимог, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Положеннями Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2, ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, за обставин, викладених у протоколах та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколах про адміністративне правопорушення серії ВАД № 453525, ВАД № 453526, ВАД № 453524; заявою ОСОБА_1 від 21.04.2025 року; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 02.05.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 02.05.2025; рапортом працівників поліції та інших матеріалах адміністративної справи у їх сукупності.
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку, взаємоузгоджуються між собою, у зв'язку з чим твердження захисника адвоката Ратича Т.М. про відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2, ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 4, 14, 17 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначені наступні терміни:
економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Таким чином, під домашнє насильство психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї. Під домашнє фізичне насильство підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно нанесено побої, заподіяно тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.
Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Частиною 3 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Так, у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 надала пояснення, що 18.04.2025 вона приїхала додому з роботи, перебувала на кухні із її неповнолітньою донькою. Прийшов її колишній чоловік в алкогольному сп'янінні, почав виражатися нецензурними словами в її сторону, а також до доньки, обзивав, неодноразово погрожував фізичною розправою. Вказала, що ОСОБА_3 зловживає спиртними напоями, постійно висловлюється нецензурною лайкою, погрожує фізичною розправою, також зазначила, що ОСОБА_4 отруїв її собаку, внаслідок таких дій вона перебуває в постійному стресі, побоюється за свою безпеку та безпеку своєї доньки.
Крім того, як слідує з матеріалів справи, в судовому засіданні першої інстанції була допитана потерпіла ОСОБА_2 у присутності психолога ОСОБА_5 , яка ствердила, що побоюється таких дій батька.
Отже, висновок суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2, ч. 3 ст.173-2 КУпАП, є обґрунтованим та базується на сукупності доказів, досліджених судом першої інстанції і перевірених в ході апеляційного перегляду справи.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався вимог ст.ст. 33, 36 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.
Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення. Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 адвоката Ратича Тараса Михайловича - залишити без задоволення, а постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 12 серпня 2025 року відносно ОСОБА_3 - залишити без змін.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Я. Гончарук