Справа № 129/1492/25
Провадження № 22-ц/801/2171/2025
Категорія: 58
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дєдов С. М.
Доповідач:Стадник І. М.
Іменем України
30 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Стадника І.М. (судді-доповідача),
суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 липня 2025 року, постановлену під головуванням судді Дєдова С.М.,
у справі №129/1492/25
за позовом ОСОБА_1 (позивач)
до Командира військової частини НОМЕР_1 (відповідач)
про визнання протиправним поширення недостовірної інформації, про спростування недостовірної інформації, про розгляд рапорту щодо поліпшення житлових умов, про компенсацію шкоди, завданої протиправністю діянь,-
встановив:
Короткий зміст вимог
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Командира військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним поширення недостовірної інформації, про спростування недостовірної інформації, про розгляд рапорту щодо поліпшення житлових умов, про компенсацію шкоди, завданої протиправністю діянь, яким просив визнати протиправним поширення недостовірної інформації протоколом № 25 засідання житлової комісії від 02.01.2021 та наказом № 96 командира військової частини НОМЕР_1 від 27.01.2021 стосовно його подання «неправдивої інформації» (в лапках, оскільки фактично неправдивої інформації він не подав), що призвело до відмови в обліку для поліпшення житлових умов сім'ї прапорщика і до порушення його прав та законних інтересів; спростувати недостовірну інформацію шляхом відкликання протоколу № 25 засідання житлової комісії від 02.01.2021 року; відкликати недостовірну інформацію зі змісту наказу № 96 командира військової частини НОМЕР_1 від 27.01.2021 року; розглянути житловою комісією в/ч НОМЕР_1 рапорт щодо зарахування на облік для поліпшення житлових умов сім'ї за нормами права, які були чинними на день виникнення спірних правовідносин станом на 29.03.2019 року; стягнути з відповідача-суб'єкта владних повноважень 8 000 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної йому протиправним поширенням недостовірної інформації.
Рішення суду першої інстанції
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 липня 2025 року позовна заява визнана неподаною та повернена позивачеві.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
05 вересня 2025 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що залишаючи позовну заяву без руху, суд фактично здійснив оцінку позовних вимог, що є передчасним на цьому етапі. Вважає, що ним було виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, оскільки вказав максимально відомі йому відомості щодо відповідача - військової частини, а також військовослужбовця ОСОБА_2 , адреса місця проживання якої йому не відома, проте місце перебування її у штабі цієї ж військової частини.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 16 вересня 2025 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без виклику сторін
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Частиною 2 статті 369 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) - п. 6 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки предметом перегляду в суді апеляційної інстанції є ухвала суду першої інстанції про визнання позовної заяви неподаною і її повернення, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов висновку, і закон, яким він керувався
Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 13 травня 2025 року, що полягає: у не зазначенні в позовній заяві повного найменування відповідача та відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача, відомостей про місце проживання чи перебування відповідача ОСОБА_3 , зокрема поштового індексу, реєстраційного номеру облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; у недоотриманні попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскаржувана ухвала вказаним вимогам не відповідає, а колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.
Згідно частини статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви визначені у статті 175 ЦПК України.
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 185 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи 23 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Командира військової частини НОМЕР_1 про визнання інформації недостовірною, такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що відповідачем - військовою частиною, порушено його права та законні інтереси, а також поширено недостовірну інформацію щодо нього, яка вплинула на прийняті в подальшому рішення відповідачем.
А тому просив визнати протиправним поширення недостовірної інформації протоколом № 25 засідання житлової комісії від 02.01.2021 та наказом № 96 командира військової частини НОМЕР_1 від 27.01.2021 стосовно його подання «неправдивої інформації», що призвело до відмови в обліку для поліпшення житлових умов сім'ї прапорщика і до порушення його прав та законних інтересів; спростувати недостовірну інформацію шляхом відкликання протоколу № 25 засідання житлової комісії від 02.01.2021 року; відкликати недостовірну інформацію зі змісту наказу № 96 командира військової частини НОМЕР_1 від 27.01.2021 року; розглянути житловою комісією в/ч НОМЕР_1 рапорт щодо зарахування на облік для поліпшення житлових умов сім'ї за нормами права, які були чинними на день виникнення спірних правовідносин станом на 29.03.2019 року та стягнути з відповідача-суб'єкта владних повноважень 8000 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної йому протиправним поширенням недостовірної інформації.
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 травня 2025 року зазначену позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків.
Підставами для залишення позовної заяви без руху стало те, що: позовна заява не відповідає вимогам ч. 2 ст. 175, 177 ЦПК України, оскільки не містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та доказів, що підтверджують вказані обставини; у ній не вказано повне найменування відповідача та відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача; до неї не долучено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Також заявником надано до заяви один екземпляр доказів та одну копію позовної заяви без додатків, водночас не надав доказів направлення відповідачу копії заяви з додатками - листом з описом вкладення.
Крім того, суд вказав, що позивачем не визначено особи, яка поширила відносно нього недостовірну інформацію. Відсутність вказаних відомостей перешкоджає визначенню суб'єктного складу відповідачів у поданій позовній заяві, що в свою чергу унеможливлює визначення спірності цивільних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем.
Виконуючи вимоги ухвали суду від 13 травня 2025 року про залишення позовної заяви без руху, позивач ОСОБА_1 подав уточнення і збільшення позовних вимог, де відповідачем зазначено військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в особі секретаря житлової комісії ОСОБА_3 . Позовними вимогами ОСОБА_1 просив:
1) визнати автора протоколу засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 02.01.2021 № 25 ОСОБА_3 особою, яка поширила відносно нього недостовірну інформацію про те, що він подав житловій комісії через командира в/ч НОМЕР_1 завідомо «неправдиву інформацію» про невикористані членами сім'ї прапорщика ОСОБА_4 приватизаційних чеків на безкоштовне отримання жилого приміщення з державного житлового фонду;
2) спростувати поширену в протоколі від 02.01.2021 недостовірну інформацію щодо нього;
3) визнати протиправним поширення недостовірної інформації в наказі командира військової частини НОМЕР_1 №96 від 27.01.2021 стосовно подання ним «неправдивої інформації» та в протоколі №25 засідання житлової комісії від 02.01.2021, що призвело до порушення його особистих немайнових прав на повагу до гідності й честі, законних інтересів та до відмови в обліку для поліпшення житлових умов сім'ї прапорщика;
4) спростувати недостовірну інформацію шляхом відкликання протоколу № 25 засідання житлової комісії від 02.01.2021;
5) відкликати недостовірну інформацію, що викладена в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від № 96;
6) розглянути житловою комісією в/ч НОМЕР_1 рапорт від 29.03.2019 щодо зарахування на облік для поліпшення житлових умов прапорщика ОСОБА_4 ;
7) стягнути 8000 грн моральної шкоди, завданої йому незаконними діями та бездіяльністю службових осіб органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, зокрема шкоди, завданої порушенням його особистого немайнового права на повагу до гідності та честі, поширенням недостовірної інформації стосовно нього.
Водночас суд вважав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 13 травня 2025 року не виконаними, а тому постановив ухвалу від 21 липня 2025 року про визнання позовної заяви неподаною та повернув її позивачеві.
Колегія суддів звертає увагу, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Верховний суд у постанові № 910/18389/20 від 22.07.2021 зробив висновок про те, що необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
При цьому Верховний Суд зазначає про те, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Проте судом першої інстанції не враховано, що на усунення недоліків, викладених в ухвалі про залишення позову без руху, позивачем подано позовну заяву у новій редакції, зазначивши у ній іншого відповідача - особу, яка поширила відносно нього недостовірну інформацію. При цьому позивач залишив незмінними первісні основні підстави позову та лише доповнив їх новими вимогами, які безпосередньо пов'язані як з предметом, так і з підставами позову в первісній редакції.
За таких підстав суду першої інстанції, після отримання нової позовної заяви, в якій усунено недоліки первісної позовної заяви, проте містяться інші недоліки, що унеможливлюють відкриття провадження у справі, належало залишити її без руху з підстав виявлення нових недоліків, про які не було вказано в попередній ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов'язує суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання з надмірним формалізмом, вдавшись до оцінки доказів на етапі відкриття провадження у справі.
У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В).
Таким чином, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали - п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України.
Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, Суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 липня 2025 року - скасувати, а справу №129/1492/25 за позовом ОСОБА_1 до Командира військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним поширення недостовірної інформації, про спростування недостовірної інформації, про розгляд рапорту щодо поліпшення житлових умов, про компенсацію шкоди, завданої протиправністю діянь, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий І.М.Стадник
Судді Ю.Б.Войтко
І.В.Міхасішин