Справа № 127/22210/25
Провадження № 33/801/959/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кашпрук Г. М.
Доповідач: Ковальчук О. В.
30 вересня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальчука О.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Яворського Сергія Станіславовича на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
27.08.2025 року постановою Вінницького міського суду Вінницької області визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнено на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
Не погодившись з цією постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Яворський С.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , не відповідає вимогам ст. 266 КУпАП, оскільки не може бути визнано механічним транспортним засобом електричний самокат. На думку скаржника, у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 не керував механічним транспортним засобом, на нього не поширюються обов'язки водія, передбачені розділом 2 ПДР України, а відтак він не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також адвокат Яворський С.С. вказує, що на долучених до матеріалів справи відеозаписах не зафіксовано рух електросамоката та, що ОСОБА_1 ним керував.
Апелянт зазначає, що не зважаючи на те, що ОСОБА_1 не погоджувався із результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння, працівники поліції не пропонували йому пройти відповідний огляд в медичному закладі.
Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а постанову суду першої інстанції - залишити без змін з огляду на таке.
За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за:
1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З матеріалів справи вбачається, що 13.07.2025 року о 03 год. 20 хв. в м. Вінниці по вул. Пирогова, 55, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом ECOS в стані алкогольного сп'яніння, огляд зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки за допомогою приладу «Alcotest Drager 7510», результат позитивний 1,04 %, чим порушив вимоги пункту 2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Це підтверджується наступними доказами.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 389978 від 13.07.2025 року, у якому зафіксовано вказані вище обставини (а.с. 2).
Роздруківкою приладу Drager Alcotest 7510, за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_1 , на якій зазначено, що деталями аналізу є 1,04 % проміле (а. с. 4).
Направленням водія транспортного засобу до КП ВОНД «Соціотерапія» для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 13.07.2025 року, в якому також зазначено ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , а саме запах алкоголю із порожнини рота, порушення мови, почервоніння обличчя (а.с. 5).
Рапортом поліцейського, в якому зазначено, що 13.07.2025 року було зупинено транспортний засіб, під керуванням водія ОСОБА_1 , під час спілкування з яким було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та почервоніння обличчя. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки у визначеному законом порядку, на що він погодився. Результат огляду - 1,04 % проміле (а.с. 7).
Відеозаписом з камери поліцейського, на якому вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, за наслідками якого було встановлено, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Проти результатів огляду ОСОБА_1 не заперечував (а.с. 9).
Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.9 «а» ПДР України).
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
За таких обставин та наведеного нормативно-правового регулювання вбачається, що суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення, докази, які містяться в матеріалах справи на предмет їх належності, достатності та допустимості, за результатами чого дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9а ПДР України, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання скаржника на те, що ОСОБА_1 не керував механічним транспортним засобом, оскільки, на його думку, електричний самокат до них не відноситься, а тому на нього не поширюються обов'язки водія, передбачені розділом 2 ПДР України, а відтак він не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.
Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3220-IX від 30.06.2023 року) передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них (ст. 2). У статті 1 згаданого Закону, серед інших понять визначено, що: 1) легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; 2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Отже, цим нормативно-правовим актом визначено, що легкі електричні транспортні засоби є транспортними засобами і вони поділяються на дві категорії:
1) легкий персональний електричний транспортний засіб: має від одного колеса, електродвигун потужністю до 1000 Вт і розвиває максимальну швидкість до 25 км/год. (до цієї категорії підпадають всі прокатні самокати);
2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб: має від двох коліс та може їхати зі швидкістю 10-50 км/год. (пристрої, які їдуть зі швидкістю понад 50 км/год не підпадають в ці категорії й розглядатимуться як мотоцикли).
Аналогічні поняття легких електричних транспортних засобів визначені і у ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Поняття «транспортний засіб», яке визначене у п. 1.10 Правил дорожнього руху України, не суперечить поняттям, визначеним у Законі України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів».
Правилами дорожнього руху розмежовано поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб».
Згідно із п. 1.10 ПДР України: «транспортний засіб» - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; «механічний транспортний засіб» - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Останній термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
З урахуванням того, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування будь-яким «транспортним засобом», а не тільки «механічним транспортним засобом», ОСОБА_1 у даному випадку, підлягає притягненню до відповідальності за керування електричним самокатом у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише в разі присвоєння пристрою номерного знаку чи за наявності посвідчення водія в особи, яка ним керує.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про правотворчу діяльність», закони України (в т.ч. Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів») в ієрархії нормативних актів мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України (в т.ч. ПДР України), а тому при визначенні поняття «транспортний засіб» у даному випадку необхідно враховувати вимоги саме Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів».
Також не береться до уваги поняття «транспортного засобу», яке визначене у примітці до ст. 121 КУпАП, оскільки у цій нормі чітко визначено перелік правопорушень, яких стосується таке поняття (121-126, 127-1 128-1, частинах першій і другій ст.129, ст.ст. 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 КУпАП) і серед цих правопорушень відсутня ст.130 КУпАП.
Крім того, апеляційний суд також бере до уваги висновки, викладені у постанові ККС ВС від 15.03.2023 року у справі № 127/5920/22, за якими використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Варто також звернути увагу, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою в стані сп'яніння. Отже, суб'єктом вказаного правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом в стані сп'яніння. При цьому, вказана норма закону передбачає відповідальність осіб, які керують всіма транспортними засобами, а не лише механічними транспортними засобами та не розділяє транспортні засоби на механічні, електричні чи будь-які інші.
З урахуванням того, що Законом України «Про дорожній рух» передбачений обов'язок водіїв транспортних засобів, до категорії яких також відноситься електросамокат, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані сп'яніння, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що на таких водіїв також розповсюджується обов'язок, передбачений п.2.5 ПДР України щодо проходження на вимогу поліцейського медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також п. 2.9а щодо заборони керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, навіть з урахуванням того, що такий обов'язок закріплений в розділі 2 ПДР України, який регулює права та обов'язки водіїв механічних транспортних засобів.
Між тим, твердження скаржника про те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, суд оцінює критично, як неправдиве, та яке спростовується наявними в матеріалах справи доказами, адже факт керування транспортним засобом підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом із нагрудної камери працівника поліції та визнано самим ОСОБА_1 , що зафіксовано на вказаному відеозаписі.
З відеозапису з нагрудної камери поліцейського чітко вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки у визначеному законом порядку, на що він погодився. Результат огляду - 1,04 % проміле. Проти результатів огляду ОСОБА_1 не заперечував.
Після чого, поліцейським був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в якому ОСОБА_1 поставив свій підпис та отримав копію.
Досліджений судом відеозапис є інформативним і не вказує на упередженість чи суб'єктивне ставлення працівників поліції, ними роз'яснено права особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, підстави для проходження огляду на стан сп'яніння і наслідки відмови від його проходження.
Інформація, що міститься на відеозаписі, є достатньою для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення, порушень працівниками поліції допущено не було. Ніяких доказів порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій тощо) апеляційному суду не надано.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 розділу І Інструкції).
За ч. ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не направили ОСОБА_1 до найближчого медичного закладу для проведення відповідного огляду, апеляційний суд вважає безпідставними, які спростовуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому видно, що водій ОСОБА_1 не заперечував щодо результатів проведеного огляду на місці зупинки, відтак у працівників поліції не було необхідності у його направленні для проведення відповідного огляду в закладах охорони здоров'я.
Таким чином, зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, а будь яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення матеріали справи не містять.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру вчиненого правопорушення.
Отже, судом першої інстанції під час розгляду справи дотримано вимоги ст. ст. 279, 280 КУпАП, доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 38, 247, 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Яворського Сергія Станіславовича залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ковальчук