22 вересня 2025 року
місто Чернігів
Справа №751/85/25
Провадження №2/751/633/25
Новозаводський районний суд міста Чернігова
у складі: головуючого - судді Ченцової С. М.
секретар Барбаш М. В.
Новозаводський районний суд міста Чернігова
у складі: головуючого-судді Ченцової С. М.
секретар судового засідання Барбаш М.В.
учасники справи:
прокурори - Тишкевич Л.В., Драшпуль Н.О.
позивач - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом в.о. заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури, Шиленка Михайла в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,
І. Стислий виклад позиції позивача.
В.о. заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури, Шиленко М., в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про припинення громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:01:019:5291 для ведення садівництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, площею 0,0711 га, що знаходиться у Садівничому товаристві «Полісся», земельна ділянка НОМЕР_1 , на території міста Чернігова, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.05.2019 року, номер запису про право власності 31633943, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області в реєстрі 21.05.2019 під
№ 520, ОСОБА_1 , громадянка Російської Федерації, набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:01:019:5291 для ведення садівництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, площею 0,0711 га, що знаходиться в Садовому товаристві «Полісся», земельна ділянка НОМЕР_1 , на території міста Чернігова, яка належала померлому ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 08.01.2015 року.
На підставі свідоцтва на право на спадщину за законом від 21.05:2019 № 520, ОСОБА_1 зареєструвала у Державному реєстрі речових прів на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:01:019:5291, площею 0,0711 га (номер запису про право власності 31633943 від 21.05.2019, індексний номер рішення про державну реєстрацію 46957023 від 21.05.2019).
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, станом на 16.12.2024, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку. Дані про припинення права власності в реєстрі відсутні.
Таким чином, громадянка Російської Федерації, ОСОБА_1 набувши у 2019 році право власності на зазначену земельну ділянку, протягом року не виконала, покладений на неї у зв'язку із цим обов'язок, а саме не відчужила земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Враховуючи, що отримана ОСОБА_1 у власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7410100000:01:019:5291 нею добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку (кінцевий строк сплив у 2020 році), право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню, шляхом її конфіскації за рішенням суду.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05.02.2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 12.03.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.
У судове засідання представник позивача, Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду управління повідомлено належно.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась з зареєстрованим місцем проживання, та відповідно до вимог ч. 10 ст. 187 ЦПК України, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталася, відзив не подано.
Протокольною ухвалою суду від 11.09.2025 року, на підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України, оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення - 22.09.2025 року о 14 годині 20 хвилин.
ІІІ.Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області, Крайчинською Т.В. та зареєстрованого в реєстрі 21.05.2019 за № 520, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка Російської Федерації, РНОКПП НОМЕР_2 , є спадкоємцем майна, а саме земельної ділянки № НОМЕР_1 , з кадастровим номером 7410100000:01:019:5291 для ведення садівництва, площею 0,0711 га, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, садівниче товариство «Полісся», що належала спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 08.01.2015 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області, Крайчинською Т.В., зареєстрованого в реєстрі № 4. Державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 08.01.2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Крайчинською Т.В., приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу, номер запису про право власності 8348810, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна : 546828374101 (індексний номер витягу: 32078171) (а.с.17).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 16.12.2024 року, земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:01:019:5291, площею 0,0711 га на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , країна громадянства : Російська Федерація, на підставі свідоцтва на право на спадщину за законом від 21.05:2019 № 520 (номер запису про право власності 31633943 від 21.05.2019, індексний номер рішення про державну реєстрацію 46957023 від 21.05.2019) (а.с.15-16).
Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, власником земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:019:5291, цільове призначення: для ведення садівництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, площею 0,0711 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , являється ОСОБА_1 (а.с.19).
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 10-25-0.6-6117/2-24 від 29.10.2024 року, згідно інформації відділу № 5 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, документація із землеустрою та оцінки земель на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:01:019:5291 до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель розробником не передавались та у відділі відсутня (а.с.23)
Відповідно до інформації Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області № 740.1.21-1632/74.2-25 від 25.03.2025 року, у ході перевірки УДМС у Чернігівській області встановлено, що громадянці ОСОБА_1 висновком ВПР і ВІР УВС Чернігівської області від 07.07.1993 року № 12/1037 визначено належність до громадянства України, відповідно до Закону України «Про громадянство України» в редакції від 08.10.1991 року. Інформація щодо припинення громадянства України в УДМС у Чернігівській області відсутня (а.с.57).
Відповідно до паспорту Російської Федерації тип: P, код країни: RUS, № 71 9728249, виданого 15.06.2012 року ФМС 50829, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою Російської Федерації (а.с.68-72).
30.07.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство Російської Федерації, видано посвідку на постійне проживання НОМЕР_3 , тип РА, код держави UKR, орган що видав 7401, підстави видачі 03/01, місце проживання в Україні зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , з 31.07.2018 року (а.с.67).
Відповідно до витягу з Бази даних Державної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України, громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 , у період з січня 2019 року по 30.05.2025 року, перетинала державний кордон України 21 раз, останній 11.02.2022 року у пункті пропуску «Бачівськ» у напрямку «в'їзд» (а.с.86, 88, 89)
Відповідно до інформації Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області № 740.1.5-3531/74.2-25 від 01.07.2025 року, за обліками Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 надано дозвіл на імміграцію в Україну № 74/18 згідно пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про імміграцію» (мати заявниці - громадянка України). 30.07.2018 року ОСОБА_1 на підставі зазначеного дозволу на імміграцію в Україну документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 , орган видачі - 7401. Рішенням УДМС у Чернігівській області від 20.11.2024 року № 32-Д скасовано дозвіл на імміграцію в Україну № 74/18 від 15.02.2018 року на підставі пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію». Видана на підставі цього дозволу посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 30.07.2018 року скасована, на підставі підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 321 (зі змінами). У ході перевірки за обліками Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортом громадянина України Управлінням Державної міграційної служби України в Чернігівській області та підпорядкованими територіальними підрозділами не документувалася ( а.с. 101, 102)
ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України.
Відповідно до ст. 1 ЗК України, земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.
Згідно із ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об'єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;
в) прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені частинами другою, четвертою статті 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.
Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об'єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
Згідно із ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
За змістом ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Пунктом 10 частини першої ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.
Згідно із ст. 356 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 року Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) зокрема, в агропромисловому комплексі в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Враховуючи зазначені положення законодавства, саме Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням частин другої та четвертої статті 145 Земельного кодексу України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.
Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратури», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
У даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою Російської Федерації, порушила визначену статтями 13, 14, 41 Конституції України, статтями 80, 81, 145 Земельного кодексу України процедуру використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, та як іноземний громадянин не відчужила таку земельну ділянку упродовж року після набуття нею права власності на неї. На даний час вона без перешкод володіє спірною земельною ділянкою на території України.
Правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Так, за пунктами 76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно із пунктом 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельної ділянки, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з вищенаведеним правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 року по справі №912/2385/18.
У даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.
Зазначене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного суду.
Звернення прокурора з даним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки реагування прокурора у даному випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з порушенням вимог чинного законодавства.
Крім того, втручання держави шляхом пред'явлення прокурором цього позову та ухвалення судом відповідного рішення відповідає принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Новоселицький проти України» від 11.03.2003 року, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 року).
Пунктом 7 частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення правовідношення.
Згідно пункту "е" ч. 1 ст. 140 ЗК України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами абз. Б ст. 141 ЗК України передбачено, що підставами для припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених законом.
Пунктом в) ч. 1 ст. 143 ЗК України передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може належати їй на праві власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи громадянкою іноземної держави, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7410100000:01:019:5291, площею 0,0711 га, що знаходиться у Садівничому товаристві «Полісся», земельна ділянка НОМЕР_1 , на території міста Чернігова, з 21.05.2019 по теперішній час, не відчужила її добровільно, право власності на неї підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду на користь держави, тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову з відповідача підлягає стягненню судовий збір.
Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати (а.с.14), які відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури.
Керуючись статтями 1, 22, 80, 81, 140, 145 Земельного кодексу України, статтями 16, 319, 321, 346, 356, 378 ЦК України, статтями 4, 12-13, 19, 56, 141, 142, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги в.о. заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури, Шиленка Михайла в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації - задовольнити.
Припинити громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:01:019:5291 для ведення садівництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, площею 0,0711 га, що знаходиться у Садівничому товаристві «Полісся», земельна ділянка НОМЕР_1 , на території міста Чернігова, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.05.2019 року, номер запису про право власності 31633943 шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Чернігівської окружної прокуратури судовий збір у розмірі 3028 гривень (отримувач: Чернігівська обласна прокуратура, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008).
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 22 вересня 2025 року
Позивач : Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (адреса місцезнаходження : 14000, , м. Чернігів, вул. П'ятницька, 11А, код ЄДРПОУ 02910114).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 ).
Суддя С.М. Ченцова