Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 2/733/179/25
Єдиний унікальний №742/340/25
Рішення
Іменем України
30 вересня 2025 року м. Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
у складі головуючого - судді Овчарика В.М.,
за участю секретаря Ткаченко В.М.,
представника позивачки ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 та
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня за правилами загального позовного провадження у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
установив:
У січні 2025 року ОСОБА_4 через свого предстаника звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила стягнути із ОСОБА_2 141 342,46 грн, посилаючись на те, що 29 січня 2022 року між позивачкою та відповідачем укладено договір позики у формі письмової розписки, відповідно до якої останній отримав у позивачки в борг 100 000 грн, які зобов'язався повернути 01 квітня 2022 року, однак до цього часу не повернув. Сторони також погодили, що у разі неповернення коштів у вказаний термін, відповідач зобов'язаний повернути позивачці вказану суму з відсотками у розмірі 15% річних. Станом на день подання позову до суду за позивачем мається заборгованість у вказаній вище сумі, яка складається з 100 000 грн - суми основного боргу та 41 342,46 грн - відсотки, яку просить стягнути позивачка з відповідача на свою користь, а також судовий збір у розмірі 1 438,86 грн.
Відзиву на позов від відповідача не надійшло.
Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 січня 2025 року матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів передано за підсудністю до Ічнянського районного суду Чернігівської області (а.с. 16); ухвалою судді Ічнянського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2025 року прийнято до свого провадження вказану вище справу за правилами загального позовного провадження (а.с. 22); 18 березня 2025 року представником позивачки подано заяву про проведення судового засідання за його участю в режимі відеоконференції (а.с. 26), яка була задоволена ухвалою суду від 18 березня 2025 року (а.с. 28); ухвалою суду від 15 квітня 2025 року продовжено по справі підготовче провадження на строк не більше ніж тридцять днів (а.с. 36); 13 травня 2025 року представником відповідача подано заяву про виклик свідків (а.с. 45); ухвалою суду від 13 травня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 50); 25 липня 2025 року представником позивачки подано клопотання про приєднання боргової розписки (а.с. 65); 05 серпня 2025 року представником позивачки подано клопотання про приєднання доказів (а.с. 69, 71); протокольною ухвалою суду від 05 серпня 2025 року визнано обов'язковою явку до суду позивачки ОСОБА_4 для дачі нею особистих пояснень (а.с. 78); 03.09.2025 року представником позивачки подано листа про доручення матеріалів до справи (а.с. 79); протокольною ухвалою суду від 03 вересня 2025 року визнано обов'язковою явку до суду позивачки ОСОБА_4 для дачі нею особистих пояснень (а.с. 85); 30.09.2025 року представником позивачки подано листа про доручення матеріалів до справи; 30.09.2025 року представником відповідача подане клопотання про залишення позову без розгляду.
Інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, інтереси якої представляє адвокат Щиглов Є.О., який у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити із зазначених у ньому підстав.
Відповідач, допитаний за його клопотанням як свідок, у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що коштів від позивачки не отримував, а вказана у розписці сума боргу насправді була сумою нанесеної ним шкоди у вигляді пошкодження автомобіля ОСОБА_4 , який він відремонтував та віддав останній, після чого будь-яких претензій від останньої до нього не було, при цьому сам договір позики був укладений під психологічним впливом ОСОБА_4 стосовно нього.
Представник відповідачки ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала та просила в його задоволенні відмовити з підстав, зазначених позивачем, яка також у судових дебатах надала письмове клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України у зв'язку з повторною неявкою позивачки у судове засідання, явку якої було визнано судом обов'яковою, яка у судове засідання не з'явилася та не надала заяви про розгляд справи за її відсутності.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показав, що причиною написання відповідачем розписки було те, що він потрапив у ДТП на автомобілі позивачки, і як гарантія того, що він відремонтує його, була складена відповідна розписка. Грошових коштів позивачка в його присутності відповідачу не передавала.
Заслухавши показання свідків, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що 29 січня 2022 року ОСОБА_2 написав розписку, відповідно до якої останній отримав у борг від ОСОБА_4 100 000 грн, які зобов'язався повернути останній до 01.04.2022 року без відсотків. У випадку прострочення зобов'язується повернути вказану суму з відсотками - 15% річних за весь період прострочення (а.с. 66).
У зв'язку з неналежним виконання вказаного договору позики представником позивачки нараховано проценти за користування коштами за період з 02.04.2022 року по 02.01.2025 року у розмірі 41 342,46 грн (а.с. 8-11).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів чи інший документ є документами, які видаються боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці чи іншому документі, які він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Вказана розписка є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 612 ч. 1 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Також судом враховуються положення ст. 202 ЦК України, відповідно до якої правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Саме такий правовий висновок про застосування статей 1046, 1047 ЦК України міститься в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14.
Як убачається з матеріалів докази на підтвердження повернення позики станом на час розгляду справи відсутні, представником позивачки суду надано оригінал розписки від 29.01.2022 року, що свідчить про невиконання умов договору позики.
Оскільки відповідачем кошти в сумі 100 000 грн не повернуті, тому вони підлягають стягненню з нього на користь позивачки.
Згідно зі статтею 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Так як розпискою від 29 січня 2022 року було зазначено стягнення з відповідача 15% річних у разі не виконання договору позики, а також не виконання у строк вказаного договору, з відповідача на користь позивачки слід також стягнути відсотки у розмірі 41 342,46 грн, нарахування яких підтверджується відповідним розрахунком, який ні відповідачем, ні його представником не спростовані.
Суд критично ставиться до пояснень відповідача та показань свідка ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_2 коштів від позивачки не отримував, а вказана у розписці сума боргу насправді була сумою нанесеної ОСОБА_2 шкоди у вигляді пошкодження автомобіля ОСОБА_4 , так як показаннями свідків не може бути підтверджена сама передача чи не передача коштів у позику, крім того суду не були надані будь-які докази на підтвердження нанесеної відповідачем шкоди автомобілю, який належав відповідачці, до того ж у самій розписці як відповідач, так і свідок ОСОБА_5 підтвердили її зміст та наявність поставлених у ній ними підписів.
Доводи відповідача про те, що договір був укладений під психологічним впливом є неспроможними, так як доказів цьому під час розгляду справи не надано, при цьому судом ураховується, що з моменту укладення договору і до відповідного судового розгляду спору відповідач не звертався до уповноважених органів з приводу здійснення на нього будь-якого тиску.
Відомостей, які б свідчили про оспорювання даної розписки відповідачем, матеріали справи не містять.
Представником відповідача під час судових дебатів подане клопотання про залишення залишення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України у зв'язку з повторною неявкою позивачки у судове засідання, явку якої було визнано судом обов'яковою, яка у судове засідання не з'явилася та не надала заяви про розгляд справи за її відсутності.
Вирішуючи дане клопотання, суд враховує наступне.
Так, дійсно протокольними ухвалами суду від 05 серпня та 03 вересня 2025 року визнано обов'язковою явку до суду позивачки ОСОБА_4 на 03 вересня 2025 року та 30 вересня 2025 року для дачі нею особистих пояснень.
Як зазначив у судовому засіданні представник позивачки, а також як убачається з матеріалів справи, позивачка знаходиться за кордоном.
Вказані обставини є перешкодою для з'явлення її як до суду, так і можливість приймати участь у режимі відеоконференції.
Вказані обставини також можуть свідчити про певні перешкоди останньої у написанні, зокрема, заяви про розгляд справи за її відсутності.
Разом з тим, інтереси ОСОБА_6 представляє адвокат Щиглов Є.О., а нез'явлення позивачки не перешкоджає розгляду справи, так як наявність у матеріалах справи доказів дає можливість надати їм належну оцінку та винести відповідне рішення.
За таких обставин підстав для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_4 суд не вбачає.
Крім того, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 242 ЦПК України у судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні. Кожному учаснику справи надається однаковий час для виступу з промовою в судових дебатах. У судових дебатах першим надається слово позивачеві та його представникові. Треті особи без самостійних вимог виступають у судових дебатах після особи, на стороні якої вони беруть участь. Третя особа, яка заявила самостійні позовні вимоги щодо предмета спору, та її представник у судових дебатах виступають після сторін. За клопотанням сторін і третіх осіб у судових дебатах можуть виступати лише їхні представники. Суд може зобов'язати учасника справи визначити, чи буде виступати з промовою тільки такий учасник чи тільки його представник. Органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, виступають у судових дебатах першими. За ними виступають особи, в інтересах яких відкрито провадження у справі. Тривалість судових дебатів визначається головуючим з урахуванням думки учасників справи виходячи з розумного часу для викладення промов. Головуючий може зупинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розглядається судом, або повторюється, або істотно виходить за визначені судом межі часу для викладення промов у судових дебатах. З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові.
Вказаною нормою не передбачено подавати нові клопотання, які не були досліджені під час судового розгляду.
Оскільки представником відповідача письмове клопотання про залишення позову без розгляду подане під час судових дебатів, тому у суду не має підстав для винесення по ньому окремого процесуального рішення, зокрема, ухвали суду.
Одночасно з відповідача на користь позивачки відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути 1 413,42 грн судового збору (а.с. 1).
Представником позивачки та представником відповідача у судовому засіданні в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України до закінчення судових дебатів зроблено усну заяву про надання доказів понесення позивачкою та відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, тому відповідно до ст. 246, 265 ЦПК України необхідно призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення, встановити строк для подання сторонами доказів щодо розміру понесених ними витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 202, 207, 525, 526, 611, 612, 625, 631, 1046, 1047, 1049 ЦК України, статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 246, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 141 342 (сто сорок одну тисячу триста сорок дві) гривні 46 коп коштів, з яких: 100 000 грн - основний борг та 41 342,46 грн - проценти.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1 413 (одну тисячу чотириста тринадцять) гривень 42 коп судового збору.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу сторін на 14-00 год 15 жовтня 2025 року в Ічнянському районному суді Чернігівської області за адресою: вул. Сергія Петарускаса, 4,м. Ічня, Прилуцький район, Чернігівська область.
Встановити строк для подання сторонами доказів щодо розміру понесених ними витрат на професійну правничу допомогу - п'ять днів після ухвалення рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Головуючий суддя В. М. Овчарик