Подільський районний суд міста Полтави
Справа № 553/4736/24
Провадження № 2/553/448/2025
Іменем України
29.09.2025м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави в складі головуючого судді Тимчука Р.І., розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -
23.12.2024 року представник позивача ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання. Позивач просив стягнути з відповідача на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 21.11.2014 року по 01.12.2024 року, індекс інфляції, 3% річних на загальну суму 9770,65 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024 року у справі визначено головуючого суддю - Грошову Н.М.
Ухвалою суду від 16.01.2025 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
06.02.2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, проти позову заперечує. Вказує, що в квартирі АДРЕСА_1 встановлено індивідуальне опалення ще з 23.08.2008 року, що підтверджується Актом про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж теплопостачання в зв'язку з влаштуванням індивідуальної системи опалення. Вказує, що відповідно до Акту перевірки системи теплопостачання від 02.10.2008 року система опалення у під'їздах 1-7 по АДРЕСА_2 відключено від внутрішньобудинкової системи опалення. Вважає, що відповідна оплата не повинна проводитись. Стосовно розрахунку суми заборгованості, просить застосувати строки позовної давності.
11.02.2025 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримує.
21.02.2025 року від представника позивача надійшла заява про відкладення.
05.03.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Вказує, що підприємство вважає, що заперечення викладені у відзиві є безпідставними та необґрунтованими, а позовні вимоги підприємства правомірними. З 30.09.2013 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 було встановлено та прийнято на абонентський облік підприємства вузол комерційного обліку теплової енергії. Система опалення будинку запроектована з поквартирним розподілом теплоносія з можливістю встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії на кожну окрему квартиру. У квартирі АДРЕСА_1 встановлено автономне джерело опалення. До 01.12.2021 у житлових будинках споживачам категорії «Населення» підприємством надавалася послуга з централізованого опалення та послуга з централізованого постачання гарячої води. Нарахування за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води споживачам у житлових будинках, в тому числі і у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , проводилися підприємством відповідно до вимог Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (далі - Правила № 630). З 01.12.2021 розподіл між споживачами обсягів спожитої послуги з постачання теплової енергії проводиться підприємством відповідно до Правил 830 та Методики 315. З 01.12.2021 споживачі всіх квартир житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що отримували послугу з централізованого опалення, встановили вузли розподільного обліку теплової енергії. Згідно пункту 4 розділу ІІІ Методики 315 у разі, якщо приміщення всіх споживачів у будинку оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії, то обсяг спожитої теплової енергії на опалення опалюваного приміщення визначається на підставі показань відповідного вузла розподільного обліку з врахуванням частки обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будинку, що визначається пропорційно до опалювальних площ цих приміщень, та враховуючи вимоги розділу VI цієї Методики. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 27.03.2025 року виправлено описку в ухвалі Ленінського районного суду міста Полтави від 16 січня 2025 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 553/4736/24 за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості: - в абзаці першому резолютивної частини ухвали від 16.01.2025 виправлено описку, зазначивши вірно відповідача « ОСОБА_1 » замість помилкового « ОСОБА_2 ».
17.04.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копію акту прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку теплової енергії № 57Ж від 08.10.2015, копію акту прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку теплової енергії № 057Ж від 17.09.2018, копію акту прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку теплової енергії № 05.07.2022.
06.05.2025 року від відповідача надійшла заява на відкладення.
Справа перебувала в провадженні судді Грошової Н.М., по суті не розглянута.
Судді Грошовій Н.М. з 15 липня 2025 року рішенням Вищої ради правосуддя від 01.07.2025 № 1386/0/15-25 достроково закінчено відрядження до Подільського районного суду міста Полтави.
Розпорядженням керівника апарату суду № 200 від 17.07.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено головуючого суддю - Тимчука Р.І.
Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 17.07.2025 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
22.07.2025 року від представника позивача надійшла заява з проханням доєднати до матеріалів справи Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 436156288 від 21.07.2025 року, яка підтверджує, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_3 .
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України судовий розгляд проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються нормами цивільного законодавства та, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Квартира відповідача розташована в багатоквартирному житловому будинку, який централізовано опалюється від котельні Левада - 1, що розташована у м. Полтаві. За вказаний період, а саме з 01.10.2014 по 01.12.2024 за адресою АДРЕСА_2 підприємством надавалися послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Отже, за вказаною адресою позивачем було надано комунальні послуги, зворотного відповідачем доведено належним чином не було.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є споживачем послуги з теплової енергії, що надається підприємством за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017 споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нарахування плати за комунальні послуги проводилися підприємством відповідно до вимог законодавства та існуючих нормативних документів, в установленому порядку, дії позивача щодо порушення кількісних та якісних показників послуг не були визнані незаконними чи такими, що порушують права відповідачів.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189 від 09.11.2017 надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189 договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
З 01.10.2021 набрали чинності постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 та № 1023, якими затверджені типові публічні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що введені в дію з 01.12.2021 року.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
За змістом ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Оскільки співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 самостійно не обрали одну з моделей організації договірних відносин, між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та кожним співвласником будинку були укладені публічні індивідуальні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Текст індивідуальних договорів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води опубліковано на офіційному сайті підприємства http://te.pl.ua/.
Починаючи з 01.12.2021, розподіл та нарахування плати за спожиту послугу з постачання теплової енергії проводиться підприємством відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 зі змінами, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 358 «Про внесення змін до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг».
Згідно п. 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії № 830 відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики.
Відповідно до п. 24 Правил № 830 обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання).
Згідно до приписів п. 38 Правил № 830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Відповідно до пп. 13 п. 45 Правил № 830 індивідуальний споживач зобов'язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Відповідно до п. 3 розділу IV Методики, обсяг теплової енергії, витраченої на загально-будинкові потреби опалення будинку, визначається як різниця між обсягом теплової енергії, визначеним на підставі показань вузла комерційного обліку теплової енергії, та сумарним обсягом спожитої теплової енергії на опалення житлових/нежитлових приміщень споживачів, що визначається з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії та мінімального споживання теплової енергії в цих приміщеннях.
Крім того, згідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з 01.12.2021 щомісяця проводяться нарахування плати за абонентське обслуговування за кожною комунальною послугою окремо (постачання теплової енергії та/або постачання гарячої води). Розмір плати визначається з розрахунку на 1 абонента/міс.
Плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує за індивідуальним договором про надання комунальних послуг, що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягів спожи-тих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), друк та доставку рахунків, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами.
Плата за абонентське обслуговування нараховується всім споживачам. Споживач не звільняється від її плати у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання.
З 30.09.2013 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 було встановлено та прийнято на абонентський облік підприємства вузол комерційного обліку теплової енергії. Система опалення будинку запроектована з поквартирним розподілом теплоносія з можливістю встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії на кожну окрему квартиру.
Відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», в будівлях обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку, розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії.
У квартирі АДРЕСА_1 встановлено автономне джерело опалення.
До 01.12.2021 у житлових будинках споживачам категорії «Населення» підприємством надавалася послуга з централізованого опалення та послуга з централізованого постачання гарячої води.
Нарахування за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води споживачам у житлових будинках, в тому числі і у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , проводилися підприємством відповідно до вимог Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року.
Відповідно до пункту 28 Правил № 630, споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачували послуги з централізованого опалення місць загального користування (далі - МЗК).
Порядок визначення витрат теплової енергії на опалення МЗК у багатоквартирних житлових будинках було встановлено Методикою розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, затвердженою наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 за № 359 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.11.2006 року за № 1237/13111.
Споживачам квартир житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , які відключені від системи централізованого опалення проводились нарахування за опалення місць загального користування будинку та за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку.
В зв'язку з відключенням опалення місць загального користування з 01.05.2018 нарахування по квартирі АДРЕСА_4 не проводились.
Відповідно до норм пункту 5 статті 13 Закону, плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з теплопостачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 року, та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, зі змінами, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 358 «Про внесення змін до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», що розраховується виходячи з розміру тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, в межах граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України.
З 01.12.2021 розподіл між споживачами обсягів спожитої послуги з постачання теплової енергії проводиться підприємством відповідно до Правил 830 та Методики 315.
З 01.12.2021 споживачі всіх квартир житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що отримували послугу з централізованого опалення, встановили вузли розподільного обліку теплової енергії. Згідно пункту 4 розділу ІІІ Методики 315 у разі, якщо приміщення всіх споживачів у будинку оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії, то обсяг спожитої теплової енергії на опалення опалюваного приміщення визначається на підставі показань відповідного вузла розподільного обліку з врахуванням частки обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будинку, що визначається пропорційно до опалювальних площ цих приміщень, та враховуючи вимоги розділу VI цієї Методики.
Підприємством кожного місяця з 01.12.2021 направлялися рахунки на оплату послуги з постачання теплової енергії на адресу відповідача ( АДРЕСА_5 ) по особовому рахунку НОМЕР_1 .
У постановах від 26 вересня 2018 року (справа № 703/58/16-ц) та від 03 жовтня 2019 року (справа № 539/2966/15-ц) Верховний Суд зазначив, що оскільки житло відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов'язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, отже, оплачувати послуги з централізованого опалення місць загального користування згідно з встановленими тарифами.
У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року (№ 703/4963/15-ц) висловлено правову позицію про те, що нарахування оплати за опалення місць загального користування здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства та існуючих нормативних документів, відповідачі дану послугу фактично отримують, а тому повинні її оплачувати. Нарахування плати за послугу з централізованого опалення у місцях загального користування проводиться рівномірно на всіх мешканців - користувачів багатоквартирного будинку, незалежно від того, підключений цей мешканець до централізованого опалення чи має індивідуальну систему опалення, що відповідає вимогам Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 № 359.
Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії.
У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18 зазначено, що споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов'язаний брати участь у загальних витратах на опалення.
Отже, за спожиту теплову енергію, яка заходить у будинок, мають сплачувати усі співвласники багатоквартирного будинку, у тому числі і ті, в кого індивідуальне опалення.
На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку про обґрунтоване нарахування позивачем плати за отримані житлово-комунальні послуги, оскільки для квартир з індивідуальним опаленням нарахування витрат на теплову енергію здійснюється за транзитні ділянки трудобпроводів та за загальнобудинкові потреби (забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення).
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язань.
При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За таких обставин, суд доходить висновку про те, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, та враховуючи ту обставину, що відповідач у встановлені законом строки не вносила плату за надані позивачем послуги, позивач має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов'язань.
Щодо застосування строку позовної давності.
Приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась підприємством щомісяця, то, перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.
Як видно з розрахунку заборгованості, підприємством було нараховано заборгованість з 01.09.2020 по 01.03.2024 при цьому, відповідачем в період позовних вимог здійснювалась оплата, що свідчить про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку, що відповідно до ст. 264 ЦПК України перериває перебіл строку позовної давності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 Верховний Суд зазначив, що у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX у зв'язку з військовою агресією РФ проти України було введено воєнний стан, дію якого було неодноразово продовжено і на час розгляду справи.
Відповідно до п. 19 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК в редакції закону № 540-IX, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відповідно строк позовної давності щодо позовних вимог був продовжений на строк дії карантину та після - воєнного стану.
Так, необхідно зазначити, що розрахунком заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води, що знаходиться в матеріалах справи підтверджено оплату від 11.01.2016 в сумі 200 грн., період платежу зазначений споживачем з 01.12.2015 по 31.12.2015 (при нарахуванні за грудень 2015 року в сумі 112,77 грн.), що свідчить про те, що відповідач сплатила більше поточного нарахування, а різниця зарахована в рахунок погашення заборгованості.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований, та такий, що підлягає до задоволення.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3028,00 грн. за подання позовної заяви.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 526, 527, 530 ЦК України, ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (код ЄДРПОУ 03338030, 36008, м. Полтава, вул. Польська, буд. 2а) заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01.10.2014 року по 01.12.2024 року, індекс інфляції, 3% річних на загальну суму 9770,65 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн., а всього 12798,65 грн.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Подільського районного суду міста Полтави Р. І. Тимчук