Справа № 536/757/25
Провадження № 2/536/745/25
02 вересня 2025 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді - Колотієвського О.О., за участю секретаря судового засідання - Коваль В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом ТОВ «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позов зокрема обґрунтовано тим, що 24.07.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі Товариство) та ОСОБА_1 (далі Відповідач або Позичальник) було укладено Договір кредитної лінії № 943571170 (далі - Договір), у формі електронного документа, відповідно до якого Відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 12000 грн.
Відповідно до умов Розділу 2 Договору Товариство зобов'язалося надати Відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила), що є невід'ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.
Згідно умов Договору грошові кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки вказаної Позичальником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання Позичальником чергового траншу за Договором.
Так, на виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № 5355-28XX-XXXX-2341, яка була вказана Відповідачем при укладанні Договору. Підтвердження перерахування кредитних коштів додається до цієї позовної заяви. Відповідно до п. 5.3. Договору Позичальник несе відповідальність за правильність наданих Кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту, та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на його власний рахунок.
Проте в порушення умов Договору та Правил Позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки.
В подальшому, 22.10.2024 у відповідно до ст. 1077 ЦК України Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - Позивач або Новий кредитор) за Договором Факторингу № МВ-ТП/5
Загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення Позивачем становить - 31 655, 16 грн, з них:
- заборгованість по кредиту - 10 086,44 грн;
- заборгованість по процентам за користування кредитом - 21 568,72 грн.
На підставі викладеного позивач просив суд ухвалити рішення, яким:
- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄРДПОУ 39700642) суму заборгованості за кредитним договором у розмірі: 31 655, 16 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу: 5000,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві вказав, що не заперечує проти розгляду справи за відсутні представника Банку та ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Представник відповідач надав суду відзив на позов, який обґрунтовано зокрема тим, що відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та недоведеними, а тому і такими, що задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Як вбачається з обставин справи, Договір кредитної лінії № 943571170 від 24.07.2024 р. (надалі - Кредитний договір) було укладено в письмовій формі, зазначено розмір, умови надання кредиту та умови повернення кредитних коштів.
Проте, в обґрунтування своїх позовних вимог Позивачем не надані суду жодні первинні документи (їхні засвідчені копії), що могли б підтвердити факт видачі кредитів та наявну суму заборгованості позичальника станом на дату подання позову, не надано належним чином оформлених витягів про стан рахунків позичальника, даних балансу, меморіальних ордерів, квитанцій будь-які інші первинні документи.
Позивачем, в обґрунтування розміру заборгованості, надано Розрахунки заборгованості за Кредитним договором. Розрахунки заборгованості не можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості, оскільки не є касовими документами та документом первинного бухгалтерського обліку, відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
За наявними в матеріалах справи документами встановити та перевірити зазначену Позивачем суму заборгованості неможливо, як і неможливо перевірити сам факт надання кредитних коштів позичальникові у відповідному розмірі.
На підставі вищевикладеного, просив суд ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне:
24.07.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі Товариство) та ОСОБА_1 (далі Відповідач або Позичальник) було укладено Договір кредитної лінії № 943571170 (далі - Договір), у формі електронного документа, відповідно до якого Відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 12000 грн.
Відповідно до умов Розділу 2 Договору Товариство зобов'язалося надати Відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила), що є невід'ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.
Згідно умов Договору грошові кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки вказаної Позичальником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання Позичальником чергового траншу за Договором.
Так, на виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № 5355-28XX-XXXX-2341, яка була вказана Відповідачем при укладанні Договору. Підтвердження перерахування кредитних коштів додається до цієї позовної заяви. Відповідно до п. 5.3. Договору Позичальник несе відповідальність за правильність наданих Кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту, та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на його власний рахунок.
Факт переведення коштів та отримання їх відповідачем підтверджується звітом по транкзакціям, який наданий АТ «ПУМБ».
Проте в порушення умов Договору та Правил Позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки.
Відповідач добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов'язків власноручно заповнив заявку на отримання кредитних коштів з використанням мережі Інтернет, а саме в своєму особистому кабінеті на сайті Товариства, зазначивши свої персональні дані, в тому числі: паспортні дані, дані про електронну пошту та абонентський номер, реквізити банківської картки, на рахунок якої бажав отримати кредит та ін.
Після автоматизованої обробки заяви на отримання кредитних коштів та її схвалення інформаційно-комунікаційна система Товариства, згенерувала електронний договір, що є офертою у розумінні ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України і містить усі істотні умови та надала Позичальнику для ознайомлення в його особистому кабінеті, а також направила на електронну поштову скриньку, що належить Відповідачу та вказана ним у Заявці на отримання кредитних коштів.
Відповідно до умов Договору Відповідач, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: ввів у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови Договору, одноразовий ідентифікатор, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «відправити/підписати».
Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення одноразового ідентифікатора для підписання Договору та одноразового ідентифікатора для підписання паспорту кредиту. Після підпису електронного повідомлення Відповідачем, зазначене повідомлення надійшло в інформаційно-комунікаційну систему Товариства, відповідно з цього моменту Товариство повідомлений про те, що Відповідач надав згоду (акцептував) на пропозицію (оферту) щодо укладання Договору.
Моментом підписання цього Договору є використання його сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням Договору зі сторони Товариства є формування та надання на ознайомлення Відповідачу оферти, а також генерація та направлення йому одноразового ідентифікатора. Підписанням Договору зі сторони Відповідача є направлення повідомлення, що містить одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства, через особистий кабінет.
Порядок укладення Договору, детальна інформація щодо верифікацію та створення електронного підпису сторонами визначена в Розділі 4 Договору.
Так, Договір між Товариством та Відповідачем було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором накладено на Договір та інформація про підпис (дату та час) міститься в Розділі 15 Договору.
Після створення сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором, текст оферти, реквізити електронного підпису одноразовим ідентифікатором, які дають змогу встановити дату та час вчинення кожною з сторін дій спрямованих на підписання цього Договору, та реквізити сертифікату кваліфікованої електронної печатки Товариства, зберігаються в файлі формату, що унеможливлює зміну чи видалення такої інформації.
Щодо електронної форми правочину:
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - ЗУ «Про електронну комерцію»), електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
В ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію»;
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання виключно електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно ст. ст. 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг»), електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Якщо автором створюються ідентичний за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством. У визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом.
Щодо відступлення прав вимоги за Договором до Позивача:
В подальшому, 22.10.2024 у відповідно до ст. 1077 ЦК України Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - Позивач або Новий кредитор) за Договором Факторингу № МВ-ТП/5 (далі - Договір Факторингу). Копія договору факторингу та витяг з реєстру прав вимоги додаються.
З метою збереження та не розголошення персональних даних інших осіб з якими у Товариства існують правовідносини, до суду надається витяг з Реєстру прав вимог, в якому містяться відомості про право вимоги за Договором саме про особу Відповідача.
На виконання вимог ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» та у спосіб, узгоджений сторонами у Договорі, Товариство повідомило Позичальника про відступлення права вимоги шляхом відправлення електронного листа на електронну адресу, зазначену ним при укладанні Договору. Копія повідомлення додається до позовної заяви.
Пунктом 9.1.1.5 Договору сторони визначили, що Товариство має право в будь-який час, в тому числі після закінчення Дисконтного періоду, без згоди Позичальника відступити права грошової вимоги за Договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.
Пунктом 6.2. Правил визначено, що Позичальник повідомлений про можливе укладення кредитодавцем договору відступлення права вимоги за відповідним електронним договором або договору факторингу з будь-якою третьою особою, відповідно до чого новий кредитор набуває статусу володільця персональних даних Позичальника.
Зазначене кореспондується та відповідає приписам статті 512 ЦК України, якою визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 4.1. Договору Факторингу наявне право вимоги переходить від Товариства до Позивача з моменту підписання Реєстру прав вимоги.
Щодо порядку здійснення нарахувань за Договором:
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач під час підписання Договору ознайомився з усіма умовами, на яких здійснюється кредитування та загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов'язаних з користуванням кредиту та самостійно обрав умови кредитування, викладені в Договорі, виявивши волю на вступ у договірні відносини шляхом його підписання та отримання кредитних коштів у тимчасове користування.
Розмір кредиту визначений у Розділі 2 Договору.
Розділом 5 Договору визначено порядок надання кредиту, а саме шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, що вказаний у Договорі.
Розділом 7 Договору встановлено, що Відповідач зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісії за надання кредиту (у разі наявності). Визначено також порядок повернення кредиту та погашення нарахованих процентів та комісій.
Відповідно до Розділу 8 Договору, Відповідач за користування кредитними коштами зобов'язаний сплачувати Товариству проценти за його користування. Загальні витрати та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Відповідача і прораховується в порядку описаному у Розділі 8.
Зокрема за умови нездійснення Позичальником дострокового повернення кредиту або не продовження дисконтного періоду проценти за Договором нараховуються за Базовою ставкою. Базова процентна ставка за Договором складає 1,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.
Відповідно до п. 9.1.1.1. Договору Товариство має право вимагати від Відповідача повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 9.1.1.7. Договору у разі затримання Відповідачем сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць новий кредитор має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Відповідача про дострокове припинення Договору. При цьому Договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту Відповідача. Повідомлення про дострокове розірвання договору додається до позовної заяви.
Так, зобов'язання зі сторони кредитора за Договором виконані в повному обсязі, в свою чергу Відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача перед Позивачем становить: 36698,38 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим Позивачу від Первісного кредитора (з дати укладання Договору по дату відступлення права вимоги) та розрахунком заборгованості Позивача (з дати отримання права вимоги станом на дату розірвання Договору). Проценти за Договором після розірвання Договору не нараховуються.
Проте Позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначає обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення. Виключне право на визначення позовних вимог належить Позивачу. У зв'язку з цим, Позивач просить суд стягнути частину заборгованості за Договором.
Загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення Позивачем становить - 31 655, 16 грн, з них:
- заборгованість по кредиту - 10 086,44 грн;
- заборгованість по процентам за користування кредитом - 21 568,72 грн.
Розмір штрафних санкцій вказаний в загальному розрахунку заборгованості, однак, Позивач не включає їх до розміру позовних вимог.
Підсумовуючи вищевикладене та відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 ЦК України.
За приписами частин 1, 2 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідаючи перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З вищевикладеного слідує, що Відповідач не виконує умови Договору у добровільному порядку, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню у примусовому порядку.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з наступного.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керувався наступним.
Ст.133 ЦПК України визначено види судових витрат. Відповідно до ч.1 цієї статті - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки позов підлягає задоволенню, тому суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Також, ч. 3. ст.133 ЦПК України передбачає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В той час, відповідно до чч.4,6ст.137ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження судових витрат позивач надав суду копію Договору про надання правової допомоги, Додаткову угоду до Договору, акт приймання-передачі наданих послуг Адвокатського об'єднання та платіжне- доручення про оплату Позивачем наданих послуг на загальну суму 5000 грн.
З урахуванням викладеного, оскільки позов задоволено в повному обсязі, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути документально підтверджені витрати на правову допомогу, та вважає за необхідне, стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 610, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 76, 82, 133, 137, 141, 258-259, 263-265. 273,280-284, 287, 352 ЦПК України,
Позов ТОВ «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі: 31 655, 16 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судові витрати у розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу: 5000 грн.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. О. Колотієвський