Справа № 536/1498/21
Провадження № 2/536/118/25
Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі, головуючого судді - Колотієвського О.О., за участю секретаря судового засідання - Коваль В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки,
Позов, з урахуванням уточнених позовних вимог, зокрема обґрунтовано тим, що вона проживає в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,27 га (на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ПЛ №044107 від 20 червня 2000 року виданий Потоківською сільською радою).
По сусідству з нею, у житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 проживає відповідач - ОСОБА_2 , яка володіє земельною ділянкою на підставі свідоцтва про право на спадщину серія НОМ 094868 номер 2-509 від 03.04.2020 року з кадастровим номер 5322484403:03:002:0278.
За життя матері Відповідача, від якої вона і успадкувала дану земельну ділянку, позивачем було встановлено тимчасову споруду - огорожу зі штахетника, проте тоді не було чітко визначено межі її земельної ділянки.
У грудні 2020 року вона звернулася до інженера землевпорядника ФОП ОСОБА_3 , для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Під час винесення в натурі на місцевості меж її земельної ділянки стало видно, що межа її земельної ділянки знаходиться ще далі за огорожею. Землевпорядників за межі огорожі для встановлення точок в натурі на місцевості Відповідач не пустила. В схемі прив'язки межових знаків до об'єктів і контурів місцевості, які склав інженер-землевпорядник відображено де має проходити межа.
Так, вона звернулась до спеціаліста в цій галузі щоб і виготовити технічну документацію на земельну ділянку з визначенням її меж згідно держкадастру для подальшої приватизації її. Так, після проведення вимірів даним спеціалістом з метою отримання технічної документації та внесення її в державний реєстр прав власності на землю і отримання сертифікату права власності.
Після проведених заходів по замірам спеціалістом було виявлено те, що на її земельну ділянку при чому з несанкціонованим заходом на її земельну ділянку, також, було втілено з боку земельної ділянки відповідачки, зрізання природного пагорба діями відповідачки, частина якого залишається незайманою з боку її земельної ділянки, здійснення декількох самочинних споруд та руйнування її огорожі, уламки якої подекуди залишились та перемішені в глиб її земельної ділянки. В результаті таких дій відповідачки по переміщенню її огорожі та будівлі самочинних споруд на її земельній ділянці виникла нерівна неприродньо вигнути лінія розмежування між їхніми земельними ділянками. Він виготовив план земельної ділянки по факту та наніс виявлені на ньому споруди. Він встановив та повідомив, що такого не може бути тим більше що як він встановив земельна ділянка відповідачки вже приватизована.
Про вторгнення на її земельну ділянку вона дізналась від інших сусідів які повідомили, що сусідка зрізає пагорб та вивозить ґрунт вантажними машинами, а також вона на швидкоруч спорудила компостну яму, сінник та ще щось, але на її території земельної ділянки. Хоча по закону вона повинна була відступити півтора метри від її огорожі, а потім-конструкції, металеві конструкції.
Збоку земельної ділянки відповідачки також збудовано капітальний бетонний фундамент з цементу в які вмуровані металеві конструкції, а з її боку відсутні будь які конструкції та капітальні споруди.
Вона неодноразово усно зверталася до відповідача та намагалася в досудовому порядку, вирішити дане питання, проте відповідач відмовляється від добровільного усунення перешкод в користуванні належною позивачу земельною ділянкою.
На підставі вищевикладеного, просила суд ухвалити рішення, яким:
1. Зобов'язати відповідачку ОСОБА_2 знести здійснені з її боку на її земельній ділянці самочинні споруди як то сінник, компостну яму та інші звалища будівельних матеріалів і непотребу, зняти частину металевої огорожі, яка заходить на її частину ділянки згідно існуючого плану, який у неї є щодо приватизації нею її ж земельної ділянки та в її межах і перенести все це на 1,5 метри у глиб її земельної ділянки за існуючими правилами.
2. Встановити межі її земельної ділянки розміром, 0,2500 гра. буд. АДРЕСА_1 , яка межує з земельною ділянкою відповідачки ОСОБА_2 , буд. АДРЕСА_2 , та визначити межі згідно меж встановлених спеціалістом в галузі землеустрою, ОСОБА_3 .
Позивач та її представник в судовому засіданні наполягали на задоволенні позову.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, обґрунтовуючи свою позицію зокрема тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів у підтвердження перешкоджання зі сторони відповідача щодо ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5322484403:03:002), так, як фактично нею не вчинялось жодних дій, спрямованих на порушення прав ОСОБА_1 .
Також оскільки відповідач є законним власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5322484403:03:002:0278), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №206061889 від 03.04.2022, і фактичні межі даної земельної ділянки співпадають з межами вказаними у правовстановлюючих документах, вона користується належною їй річчю та не перешкоджає користуванню сусідніми земельними ділянками їх власникам.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне:
Позивач проживає в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,27 га (на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ПЛ №044107 від 20 червня 2000 року виданий Потоківською сільською радою).
По сусідству з нею, у житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 проживає відповідач - ОСОБА_2 , яка володіє земельною ділянкою на підставі свідоцтва про право на спадщину серія НОМ 094868 номер 2-509 від 03.04.2020 року з кадастровим номер 5322484403:03:002:0278.
Позивач вказувала, що відповідач зайняла частину її земельної ділянки, шляхом переносу забору, спорудження самочинних будівель.
Відповідач заперечувала проти цього.
Суд, досліджуючи вказані обставини, приходить такого висновку.
Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
За змістом статей 91, 96 ЗК України, власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною другою статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Стаття 103 ЗК України передбачає, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Стаття 104 ЗК України визначає право власників та землекористувачів земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України).
Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов?язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов?язані з позбавленням його володіння майном.
Із позовних вимог вбачається, що позивач просить у судовому порядку зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом прибирання тимчасових будівель. Вказала на порушення її права як власника суміжної земельної ділянки та спричинення незручностей і перешкод у користуванні нею земельною ділянкою
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналізуючи наведені норми закону, слід зробити висновок про те, що обов'язок доведення факту порушення відповідачем прав позивача, покладається саме на позивача. Звертаючись до суду із вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом прибирання господарського навісу та тимчасових будівель позивач повинен був довести ті обставини, на які посилається у позовній заяві, підтвердити їх належними та допустимими доказами.
Проте позивач не надав у розпорядження суду належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених у позовній заяві обставин.
Також позивач не надала доказів на підтвердження того, що внаслідок дій відповідача були порушені її права, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, якими зазвичай у справах з аналогічним предметом позову можуть бути висновки експерта чи спеціаліста. Такі висновки в матеріалах справи відсутні, як і будь - які схематичні зображення спірних тимчасових господарських будівель з яких можна було б встановити місце їх розташування по відношенню до земельних ділянок.
З наданих представником позивача фотозображень неможливо встановити їх фактичне місце розташування, а також їх розташування відносно межі між земельними ділянками.
Стверджуючи про неможливість використання позивачем своєї ділянки за призначенням, позивач не надав доказів того, що споруджені відповідачем тимчасові господарські споруди існують на час розгляду справи, а також доказів того, що вони споруджені з порушенням межі між земельними ділянками та порушують правила добросусідства та права позивача.
Таким чином, позивач, вказуючи на факт зайняття відповідачкою частини земельної ділянки, власником якої вона є, в порушення вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, що є її процесуальним обов'язком.
За таких обставин, враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та безпосередньо оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.
Керуючись ст. ст. 78, 91, 96, 152 ЗК України, ст. ст. 76 82 133 137 141 258-259.263-265, 273, 280-284, 287, 352 ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. О. Колотієвський