Справа № 201/2341/24
Провадження 2/201/301/2025
30 вересня 2025 року місто Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Демидової С.О.,
з секретарем судового засідання Терновою А.В.
за участі:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника третьої особи Якимчук В.І.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі клопотання відповідача про зупинення провадження у справі запозовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради Відділ опіки та піклування про відібрання малолітніх дітей у батька і повернення їх за попереднім місцем проживання матері,-
У провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває дана цивільна справа.
Відповідачем 30 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» подано клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення спору у справі № 201/13014/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей, до набрання законної сили рішенням у справі, яка розглядається Дніпровським апеляційним судом.
В обгрунтування клопотання зазначив, що на даний час у Дніпровському апеляційному суді розглядається справа № 201/13014/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та зустрічним позовом ОСОБА_4 про визначення місця проживання дітей. Це основний спір, який має встановити, з ким із батьків повинні проживати діти, виходячи з їхніх найкращих інтересів. Логічно та юридично неможливо вирішувати питання про "відібрання" дітей у батька та "повернення" їх матері, коли судом ще не визначено, хто з батьків має право та обов'язок забезпечити постійне місце проживання дітей. Такий підхід порушує принцип правової визначеності та створює ситуацію, коли суд має вирішувати наслідки (повернення дітей) без встановлення підстав (визначення місця проживання). Більше того, забезпечення позову про відібрання дітей фактично преюдиціює рішення апеляційного суду у справі про визначення місця проживання, що є неприпустимим та порушує принцип незалежності судового розгляду.
Предметом спору у справі № 201/2341/24 є вимога про відібрання цих же дітей у батька та повернення їх за попереднім місцем проживання матері. Між цими справами існує прямий преюдиціальний зв'язок, оскільки: Обидві справи стосуються одних і тих же дітей Сторони в обох справах ті самі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вирішення питання про визначення місця проживання дітей є первинним та визначальним Питання про "відібрання" та "повернення" дітей є похідним від визначення місця проживання.
Логічна та юридична неможливість: Суд не може вирішувати питання про "відібрання" дітей у батька та "повернення" їх матері, коли ще не визначено остаточно, з ким із батьків мають проживати діти згідно з їхніми найкращими інтересами. Порушення принципу правової визначеності: розгляд справи про відібрання дітей до вирішення справи про визначення місця проживання означає, що суд має вирішувати наслідки (повернення дітей матері) без встановлення правових підстав (визначення законного місця проживання). Ризик суперечливих рішень: Якщо суд задовольнить позов про відібрання дітей, а апеляційний суд визначить місце проживання дітей з батьком, виникнуть взаємовиключні судові рішення.
Також зазначив, що рішення у справі № 201/13014/23 про визначення місця проживання дітей встановить: з ким із батьків мають проживати діти, чиї умови проживання відповідають найкращим інтересам дітей, хто з батьків може забезпечувати потреби дітей, ці обставини мають визначальне преюдиціальне значення для вирішення питання про можливість відібрання дітей та їх повернення.
В судовому засіданні відповідач та його представник підтримали заявлене клопотання та наполягали на тому що не можливо вирішити даний спір , поки не буде вирішено питання про визначення місця проживання дітей.
Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про зупинення, оскільки дані справи мають різні підстави та не перетинаються між собою
Представник органу опіки та опіки просила вирішити дане питання на розсуд суду.
Вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, слід дійти висновку, що клопотання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що: «метою зупинення провадження у справі згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Інститут зупинення провадження у справі впроваджений для об'єктивного і правильного розгляду залежних одна від одної цивільних чи інших справ, зокрема, з метою недопущення у подальшому здійснення процедури повороту виконання рішення суду.
Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 6 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зупиняє провадження у справі, лише у тому випадку, коли її неможливо розглянути у зв'язку з тим, що питання про наявність певних фактів, від яких залежить її вирішення, відповідно до чинного законодавства вирішується в іншій цивільній, господарській або кримінальній справі чи у справі, що розглядається в адміністративному порядку. Сам по собі розгляд питання іншим органом, не пов'язаний зі встановленням наявності чи відсутності таких фактів, не є підставою для зупинення провадження. Зупинення провадження в цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цивільній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.
Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі суду слід з'ясувати: як пов'язані справи, які розглядаються різними судами загальної юрисдикції та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
При цьому слід враховувати, що неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.
Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
Між двома справами повинен існувати близький взаємозв'язок, який зазвичай проявляється у тому, що факти, які будуть встановлені в одній справі (яка розглядається), будуть мати преюдиційне значення у іншій справі (провадження у якій зупинене).
Із змісту статті 251 ЦПК України вбачається, що зупинення провадження у справі має на меті полегшити доказову діяльність осіб, які беруть участь у справі, в силу так званих преюдиціальних фактів.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до частин 4, 5, 6 статті 82 ЦПК України тільки ті обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 752/9802/17.
Предметом спору у справі № 20113014/23 є визнання місця проживання малолітніх дітей. Предмет спору у справі № 201/2341/24 є відібрання малолітніх дітей у батька і повернення їх за попереднім місцем проживання. Дані справи мають різні підстави звернення.
Суд, проаналізувавши доводи відповідача, вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження, оскільки ним не доведено, яким чином рішення по вказаній справі може вплинути на розгляд справи про визначення місця проживання дітей, тому суд вважає, що зупинення справи призведе до необґрунтованого затягування її розгляду і порушить принцип ефективності судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 251, 260 ЦПК України, суд,, -
Клопотання відповідача про зупинення провадження у цивільній справі № 201/2341/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради Відділ опіки та піклування про відібрання малолітніх дітей у батька і повернення їх за попереднім місцем проживання матері до вирішення апеляційним судом справи №201/13014/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає
Повний текст складено 30 вересня 2025 року
Суддя С.О. Демидова