Справа № 209/7460/25
Провадження № 1-кп/209/296/25
30 вересня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського у складі
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025046790000164 від 03 вересня 2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, не працюючий, який має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
- у вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно із судового наказу від 24 січня 2023 року у справі №209/2958/22, виданого Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, зобов'язаний сплачувати на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання своєї малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 15 грудня 2022 року до досягнення дитиною повноліття.
Однак, ОСОБА_3 , якому було відомо про обов'язковість виконання зазначеного рішення суду, став на шлях злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання малолітньої доньки.
Так, ОСОБА_3 , будучи фізично здоровим для того, щоб працювати та виконувати рішення суду, не маючи намір надавати кошти на утримання доньки, тобто маючи прямий злочинний умисел на ухилення від сплати аліментів на утримання малолітньої доньки, у період часу з 01 березня 2025 року по 31 серпня 2025 року включно офіційно не працював, аліменти на утримання малолітньої доньки у повному обсязі не сплачував, будь-якої допомоги на утримання доньки у негрошовій формі не надавав, участі у вихованні доньки не брав та станом на 31 серпня 2025 року, згідно з довідкою про заборгованість з аліментів, виданою Дніпровським ВДВС у місті Кам'янське Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), допустив заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини у розмірі 17082 гривень 50 копійок.
Таким чином, у період часу з 01 березня 2025 року по 31 серпня 2025 року ОСОБА_3 злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що призвело до виникнення заборгованості зі сплати таких коштів у розмірі, що сукупно склав суму виплат за 5 місяців відповідних платежів, а саме у розмірі 17082 гривень 50 копійок.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, а саме у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 надійшов до Дніпровського районного суду міста Кам'янського в порядку ст.302 КПК України.
Прокурор звернувся з клопотанням про розгляд кримінального правопорушення (проступку) у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України встановлено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Частиною 2 ст. 382 КПК України встановлено, що вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Відтак, вищевказані обставини, які встановлені органом досудового розслідування у формі дізнання, у відповідності до ч. 2 ст.382 КПК України, судом не досліджувалися з огляду на те, що такі обставини не оспорюються учасниками судового провадження.
Так, в обвинувальному акті прокурором Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_6 викладено клопотання, в якому прокурор просить суд, враховуючи те, що під час досудового розслідування ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини та згодний на розгляд обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до ч. 1 ст.302 КПК України, розглянути обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Також, до обвинувального акту додано письмову заяву підозрюваного ОСОБА_3 , яка складена в присутності захисника адвоката ОСОБА_7 , в якій ОСОБА_3 повідомив, що винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, беззаперечно визнає, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, а також ознайомлений та обізнаний з обмеженнями права на апеляційне оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, згодний на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, його згода є добровільною.
Крім того, у цій заяві захисником ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_7 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами та добровільність згоди підозрюваного на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні за відсутності останнього.
Потерпіла ОСОБА_5 надала письмову заяву, в якій зазначає, що не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 є кримінальним проступком.
Таким чином, при вивченні, згідно з частиною 2 ст.382 КПК України, у спрощеному провадженні обвинувального акту та доданих до нього матеріалів судом встановлено, що обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження, у суду відсутні сумніви щодо добровільної позиції учасників судового провадження, у зв'язку із чим суд прийшов до переконання про розгляд обвинувального акту у порядку, встановленому ст.ст. 381-382 КПК України, тобто без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував на необхідності дотримання законної процедури та принципу рівності сторін під час кримінального провадження.
Зокрема, Суд зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», рішення від 23.09.2014 року, остаточне рішення від 23.12.2014 року); згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом.
Також, у рішенні в справі «Бортнік проти України» від 27.01.2011 року (п.40), Суд зазначав, що стаття 6 Конвенції не перешкоджає особі добровільно відмовитись відкрито чи опосередковано від свого права на деякі гарантії справедливого суду (див. рішення щодо прийнятності у справі «Квятковська проти Італії» від 30.11.2000 року та рішення у справі «Піщальніков проти Росії» від 24.09.2009 року). Проте, для того, щоб відмова від права брати участь у судовому розгляді була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути встановлена у недвозначній формі і супроводжуватись мінімальними гарантіями, співмірними з її важливістю (див. рішення у справі «Пуатрімоль проти Франції» від 23.11.1993 року, пункт 31).
Відтак, спрощене провадження щодо кримінального проступку, встановлене главою 30 КПК України, не порушує прав сторін кримінального провадження, з врахуванням того, що обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження, їх позиція є добровільною, у зв'язку із чим суд вважає, що наявні підстави для розгляду обвинувального акту у порядку, встановленому ст.ст. 381-382 КПК України, тобто без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження № 12025046790000164 від 03 вересня 2025 року, оцінивши зібрані в ході досудового розслідування у формі дізнання докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку та діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 має місце, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, знайшла своє підтвердження та доведена доказами, встановленими органом досудового розслідування, поза розумним сумнівом.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.10.2021 року у справі №166/361/19, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст.92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Доказами, встановленими органом досудового розслідування та проаналізованими судом, поза розумним сумнівом доведено винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого йому пред'явлено обвинувачення.
Отже, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, а саме: злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
У відповідності зі ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого суд вважає щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжували б покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України виходить із загальних засад призначення покарання, та враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є кримінальними проступком, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості, дані про його особу, який раніше не судимий, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, задовільну його характеристику за місцем проживання, обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому - щире каяття, а також відсутність обставин, що його обтяжує.
На підставі вищенаведеного, враховуючи характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення та особу винного, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_3 покарання у виді пробаційного нагляду, в межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України, поклавши на засудженого обов'язки, передбачені п. п. 1-3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України.
Відповідно до ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 даний вид покарання суд враховує, що саме покарання, яке полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції обвинуваченого від суспільства в даному випадку є необхідним та достатнім, виконає мету призначеного покарання та буде найбільш сприятливим для перевиховання ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Процесуальні витрати та речові докази по кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі, запобіжні заходи, не застосовувалися.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374, 381-382 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 164 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.
На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України, покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк відбування покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Апеляційна скарга на вирок суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Кам'янського протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його на скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_8