Справа № 199/1638/25
(1-кп/199/560/25)
30.09.2025 м.Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпра в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю
секретаря с/з ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра кримінальне провадженням, внесене до ЄРДР за № 12025042220000011 від 04.01.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.Гупалівка Магдалинівського р-ну Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб не маючого, інвалідності, тяжких хронічних захворювань не маючого, раніше не судимого( на момент вчинення кримінального правопорушення), на час ухвалення вироку засуджений Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області від 19.02.2025 року за ч.4 ст.185, ст..ст.75,76 КК України до п'яти років позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням певних обов'язків, військовослужбовця за мобілізацією в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,-
На підставі ст. ст. 19, 20, 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ч. 2 п. 18, ч. З п. 42, ч. 4 п. 81 «Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу до Збройних Сил України. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 77 від 18.03.2023, солдата ОСОБА_4 зараховано до особового складу та призначено на посаду гранатометника 3 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 3 десантно- штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 та він приступив до виконання в повному обсязі своїх службових обов'язків, ввірених йому за посадою.
Солдат ОСОБА_4 ,будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та проходячи її в посаді гранатометника 3 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно- штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , достовірно знаючи, що на всій території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який згодом продовжено, 04 січня 2025 року, приблизно о 18 -50год., знаходячись біля входу до під'їзду, будинку № 1 по вул. Галини Мазепи у м. Дніпрі, діючи умисно, з корисливих спонукань та особистої зацікавленості, маючи прямий злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, побачив раніше незнайому йому особу похилого віку - потерпілу ОСОБА_6 , що входила до під'їзду, тримаючи в руці сумку, яку ОСОБА_4 визначив для себе об'єктом свого злочинного посягання, та реалізуючи свій прямий злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, діючи умисно, з корисливих спонукань, наблизився до потерпілої, навмисно звернувшись до неї з нерозбірливим питанням, і таким чином, змусив останню зупинитись на вході та переключити увагу на нього, як на особу, що, можливо, потребує допомоги, скориставшись чим, ОСОБА_4 лівою рукою схопив сумку, яку ОСОБА_6 тримала лівою рукою, та шляхом ривка вчинив спробу вирвати її з рук потерпілої, однак йому це не вдалося, оскільки ОСОБА_6 міцно тримала при собі належне їй майно, на що ОСОБА_4 , намагаючись здолати опір потерпілої та продовжуючи триматися своєю лівою рукою за її сумку, наніс правою рукою, стиснутою в кулак, один удар в ліку скроню ОСОБА_6 , внаслідок чого та, не випускаючи сумку, впала на асфальтове покриття, а ОСОБА_4 , не зупиняючись на досягнутому, продовжуючи вчиняти дії на подолання опору останньої, з метою відкритого заволодіння її майном, протягнув лежачу ОСОБА_7 спиною по асфальту, а потім наніс правою рукою стиснутою в кулак не менше 5 ударів по її обличчю, тим самим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді: синця у лівій щічній ділянці, забійної рани на слизовій оболонці лівої щоки відповідно синцю, садна - на тильній поверхні правої кисті в проекції голівки 3-ї п'ясної кістки, що за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминучі наслідки, тобто застосував відносно ОСОБА_6 насильство, яке не є небезпечним для її життя і здоров'я з метою відкритого заволодіння належним їй майном, а саме: жіночою сумкою чорного кольору з металевою емблемою на боці «L&F Lady Future Fashion Bags Іtalia», в середині якої знаходились: мобільний телефон марки «Хіаmе Redmi 9A» синього кольору, грошові кошти у сумі 130,00 гривень, банківська карта для виплат АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 , паспорт громадянина України та пенсійне посвідчення на ім'я « ОСОБА_6 », після цього з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном зник, отримавши можливість розпоряджатись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 1633,33 грн., вчинивши ,таким чином, відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений в умовах воєнного стану, за що передбачена відповідальність ч.4 ст.186 КК України.
На початку судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 винуватим в інкримінованому злочині себе визнавав частково, зазначивши, що з 2023 року він пішов в СЗЧ з військової частини, після цього жив в реабілітаційному центрі, він не жив вдома за місцем реєстрації, оскільки у нього погані відносини з матрі'ю, яка сварила його за вживання алкогольних напоїв, за заявою матері в лютому 2025 року його було засуджено за крадіжку її мобільного телефону. Напередодні нового 2025 року він почав «мандрувати» і 4 дні вживав спиртні напої в м.Дніпрі, у нього не було грошей, щоб дістатися місця проживання в реабілітаційному центрі, і він 04.01.2025 року о 18-50год., проходивши на перехресті вул.Калинова та Правди в м.Дніпро, побачив потерпілу, яка хотіла зайти до гуртожитку, для чого відчиняла двері будівлі, вона була до нього спиною та не бачила його, він став виривати її сумку, але потерпіла не хотіла її віддавати, він сильніше став тягнути і йому вдалося вихопити сумку потерпілої. Потерпіла при цьому впала, він погано пам'ятає, як він наносив удари, він не бачив, що це була людина похилого віку. Схопивши сумочку він побіг, потерпіла кричала щось йому, трошки відбіг до гаражів, зупинився бо захекався, і навіть не подивився, що в сумочці, як його наздогнав свідок ОСОБА_8 . З показами цього свідка він не згоден, оскільки вважає, що свідку здалося, що він нишпорить в сумочці потерпілої, насправді він її навіть не відкривав. Цей свідок йому наказав йти з ним назад до гуртожитка, що він і зробив, а потім він залишався в гуртожитку , доки не приїхала поліція. Він ще тоді вибачався перед потерпілою, і в судовому засіданні просив вибачення у потерпілої, бажає відшкодувати їй шкоду в майбутньому. Таким чином, він та його захисник вважали, що це була лише спроба пограбування, тобто замах, оскільки він не зміг розпорядитися викраденим майном, через те, що майже відразу його наздогнав свідок ОСОБА_8 і наказав йому йти до гуртожитка. Під час судових дебатів обвинувачений себе винуватим визнав повністю, зазначивши, що в скоєному кається та просив його суворо не карати.
Незважаючи на позицію, яку зайняв обвинувачений під час судового розгляду, його винуватість в інкримінованому злочині підтверджується наступними доказами:
-показаннями потерпілої ОСОБА_6 , 1950р.н., яка суду показала, що вона працює в гуртожитку і 04.01.2025 року йшла до цього гуртожитку на свою зміну на чергування, було вже темно, приблизно 19 година, хтось в неї запитав: «Женщина, которий час?», на що вона відповіла: « Семь часов», після цього вона відчула, що хтось схопив її за сумку, при цьому вона була до нападника спиною, він різкого ривка нападника, який намагався вирвати її сумку, вона впала на сходинки гуртожитку і він почав її бити, бив по обличчю, по голові, по тулубу, бив він руками та ногами , при цьому вона міцно тримала сумку, він став бити по руці, в якій була сумка, вона відпустила сумку, вона кричала, просила людей про допомогу, а потім на якийсь час втратила свідомість. Прийшовши до тями через деякий час вона побачила, що з гуртожитку вибіг хлопчина, вона сказала йому що сталося, після чого цей хлопчина побіг за нападником, і через деякий час, вони повернулися вдвох. Обличчя нападника вона погано бачила, оскільки він був в капюшоні, і вона його роздивилася, коли його привели до гуртожитку, він був п'яний. В гуртожитку він дійсно просив пробачення, сумку з речами їй повернуто.Цивільний позов вона не пред'являла, затрати на лікування, яке проходила амбулаторно, вона понесла, але претензій до обвинуваченого не має, покарання просить призначити на розсуд суду.
-показаннями свідка ОСОБА_8 , який в судовому засіданні показав, що 04.01.2025 року він знаходився в гуртожитку, де проживає і почув як ОСОБА_9 кличе на допомогу, він виглянув у вікно та побачив, що невідомий чоловік наносить удари рукою по голові потерпілої, яка лежала на спині на землі, після цього забрав сумку і він побіг. Побачивши це, він вибіг на вулицю, потерпіла сказала: « Він напав та відібрав сумку» і показала куди він побіг, і він побіг за нападником, якого побачив на відстанні перед собою, нападник зупинився біля гаражів та роздивлявся, що знаходиться в сумці потерпілої, нападник не очікував його побачити, коли він підбіг до нього. Він схопив нападника в цей момент за капюшон та забрав сумку потерпілої. Нападник казав: « Только не бей», він був переляканий. Нападник був в стані алкогольного сп'яніння. Він сказав, що скоїв це, оскільки дуже хотілося вжити спиртні напої, а грошей не було. Коли він привів нападника до гуртожитку, він повернув сумку потерпілій, вона перевірила, що все на місці, нападник вибачався перед нею. Свідок також суду повідомив, що бачив у потерпілої тілесні ушкодження: разбита губа, ссадна на обличчі.
-показаннями свідка ОСОБА_10 , яка була допитана в судовому засіданні, і яка суду показала, що 04.01.2025 року, перебуваючи в гуртожитку, де вона проживає, побачила ввечері, що у ОСОБА_11 було обличчя в крові, вона повідомила, що на неї напали та відібради сумку при вході в гуртожиток, а на першому поверсі сидів хлопець, який, як їй повідомила потерпіла, і вчинив цей самий напад на потерпілу, і він очікував приїзда поліції. Цей хлопець вибачався перед потерпілою, потім приїхала поліція і почала всіх опитувати про обставини.
Винуватість ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, також доводиться письмовими доказами, які були досліджені судом в судовому засіданні, а саме:
- витягом з ЄРДР за №12025042220000011 від 04.01.2025 року, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення( або таке, що готується) від 04.01.2025 року, відповідно до яких було відкрито кримінальне провадження за ч.4 ст.186 КК України за заявою ОСОБА_6 щодо відкритого викрадення належного їй майна невідомим чоловіком перед під'їздом будинку АДРЕСА_1 шляхом ривку 04.01.2025 року о 18-50 год.
- протоколом огляду місця події від 04.01.2025 року та фото таблицею до нього, відповідно до якого слідчим було оглянуто місцевість, розташовану перед входом до гуртожитку за адресою: буд. АДРЕСА_1 , під час чого було встановлено, що вхід до гуртожитку має сходинку з бетону, а двері в гуртожиток оснащені домофоном.
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.01.2025 року, відповідно до якого слідчий в присутності понятих пред'явив для впізнання ОСОБА_6 чотири фотознімки облич осіб чоловічої статі, серед яких потерпіла ОСОБА_6 на фото №1 впізнала чоловіка, який 04.01.2025 року о 18-50год. пограбував, і впізнала вона його за рисами обличчя( згідно довідки на фото №1 - фотографія обличчя ОСОБА_4 )
- протоколом огляду речей від 04.01.2025 року та фото таблицею до нього, , згідно якого слідчий за участю потерпілої ОСОБА_6 провів огляд жіночої сумки чорного кольору з металевою емблемою на боці «L&F Lady Future Fashion Bags Іtalia», в середині якої знаходились: мобільний телефон марки «Хіаmе Redmi 9A» синього кольору, грошові кошти у сумі 130,00 гривень, банківська карта для виплат АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 , паспорт громадянина України та пенсійне посвідчення на ім'я « ОСОБА_6 », яку повернув потерпілій ОСОБА_8 після затримання нападника
-постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 04.01.2025 року, розпискою потерпілої від 04.01.2025 року, відповідно до яких було визнано речовими доказами жіночу сумку чорного кольору з металевою емблемою на боці «L&F Lady Future Fashion Bags Іtalia», мобільний телефон марки «Хіаmе Redmi 9A» синього кольору, грошові кошти у сумі 130,00 гривень, банківська карта для виплат АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 , паспорт громадянина України та пенсійне посвідчення на ім'я « ОСОБА_6 », які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_6
- постановою про визначення місця зберігання речових доказів від 05.01.2025 року, відповідно визнано речовим доказом чорну куртку з білою блискавкою , яку було вилучено у затриманого підозрюваного ОСОБА_4 , якого було затримано в порядку ст.208 КПК України 05.01.2025 року, та визначено місце зберігання речового доказу - камера схову ВП№1 ДРУП№2 ГУНП в Дніпропетровській області( квитанція№ 63, номер журналу обліку 1994)
-протоколом слідчого експерименту від 14.01.2025 року, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_6 та фото таблицею до нього, під час проведення якого потерпіла за допомогою статиста показала та розказала про обставини нападу на неї 04 січня 2025 року, приблизно о 18 -50год. біля входу до під'їзду будинку № 1 по вул. Галини Мазепи у м. Дніпрі невідомою особою, та заволодіння її майном.
- довідкою від 05.01.2025 року КПН « МКЛ№6 « Дніпровської міської ради, відповідно до якої у ОСОБА_6 було виявлено забій грудної клітини зліва, підшкірна гематома лівої щоки.
- висновком експерта № 149е від 14.01.2025 року ДСУ « Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» та висновком експерта ДСУ « Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи»№164е від 16.01.2025 року, згідно яких під час судово-медичного дослідження було встановлено, що у потерпілої ОСОБА_6 наявні тілесні ушкодження у вигляді: синця у лівій щічній ділянці, забійної рани на слизовій оболонці лівої щоки відповідно синцю, садна - на тильній поверхні правої кисті в проекції голівки 3-ї п'ясної кістки, що за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминучі наслідки на підставі п.2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.2025 року, характер та локалізація яких відповідає обставинам та механізму їх спричинення, зазначеним потерпілою ОСОБА_6 під час слідчого експерименту.
-висновком експерта Луганського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/113-25/493-ТВ від 23.01.2025 вартість викраденого у потерпілої ОСОБА_6 мобільного телефону марки «Хіаmе Redmi 9A» синього кольору становить 1533грн.33 коп. станом на 04.01.2025 року.
--протоколом слідчого експерименту від 20.01.2025 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_8 та фототаблицею до нього, під час проведення якого свідок за допомогою статиста показав та розказав про обставини нападу на ОСОБА_6 04 січня 2025 року приблизно о 18 -50год. біля входу до під'їзду будинку № 1 по вул. Галини Мазепи у м. Дніпрі та заволодіння її майном невідомою особою, яке він побачив через вікно своєї кімнати в гуртожитку , і як він потім побіг та наздогнав нападника.
- висновком експерта № 205е від 22.01.2025 року ДСУ « Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», згідно якого під час судово-медичного дослідження було встановлено, що у потерпілої ОСОБА_6 наявні тілесні ушкодження у вигляді: синця у лівій щічній ділянці, забійної рани на слизовій оболонці лівої щоки відповідно синцю, садна - на тильній поверхні правої кисті в проекції голівки 3-ї п'ясної кістки, характер та локалізація яких не суперечить механізму їх утворення, зазначеного свідком ОСОБА_8 під час слідчого експерименту.
- протоколом проведення слідчого експерименту від 30.01.2025 за участю ОСОБА_4 , який показав та розказав про обставини вчинення за адресою: біля входу до будинку № 1 по вул. Галини Мазепи у м. Дніпрі, 04.01.2025 року близько 18-50год., відкритого викрадення майна потерпілої ОСОБА_6 , а саме жіночої сумки чорного кольору з речами, яку йому вдалося вирвати за декілька ривків з рук потерпілої, при цьому потерпіла впала на бетонну плиту, і він заволодівши сумкою пробіг, він почув як жінка кричить, але продовжив бігти, потім його наздогнав якийсь чоловік та він віддав йому сумку потерпілої і цей чоловік наказав йому повернутися до назад до гуртожитка, і вони вдвох пішли до гуртожитка і цей невідомий чоловік викликав поліцію.
В судовому засіданні речові докази не досліджувалися, оскільки на цьому не наполягала жодна із сторін кримінального провадження.
Суд, аналізуючи зібрані під час досудового розслідування докази, надаючи ім оцінку як кожному окремо, так і в своїй сукупності приходить до висновку, що в судовому засіданні прокурором доведено наявність пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення за ч.4 ст.186 КК України. Визнані судом і перелічені у вироку докази є належними і допустимими, оскільки з врахуванням припису положень ст. ст. 85, 86 КПК України кожен окремо і у своїй сукупності підтверджують обставини щодо вчинення обвинуваченим вищезазначеного кримінального правопорушення, вони є достовірними і отримані у встановленому Кримінально - процесуальним кодексом порядку.
Суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_4 під час досудового розслідування за ч.4 ст.186 КК України кваліфіковані правильно, оскільки обвинувачений своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений в умовах воєнного стану.
Суд не приймає до уваги доводи обвинуваченого та сторони захисту, які були зазначені ним під час початку розгляду справи по суті, стосовно того, що обвинувачений вчинив замах на відкрите викрадення чужого майна, оскільки він не зміг розпорядитися ним на свій розсуд через те, що відразу був затриманий свідком ОСОБА_8 . Суд вважає, що ОСОБА_4 , виконав всі дії, передбачені його протиправним умислом, і в нього була реальна можливість розпорядитися викраденим майном будь-яким способом( залишити собі, викинути, передати іншій особі, знищити тощо), оскільки він після заволодіння майном потерпілої, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, залишив місце вчинення злочину, подалав певну відстань і зупинився на іншій вулиці, почавши вивчати зміст викраденої сумки, оцінюючи викрадене, та не очікуючи, що його хтось буде наздоганяти, як повідомив суду свідок ОСОБА_8 .
Суд не приймає до уваги показання обвинуваченого про те, що він не бачив, що він здійснює напад на жінку похилого віку, оскільки дані показання спростовуються показаннями самого обвинуваченого щодо того, що сходи входу в гуртожиток, де ним було здійснено злочин, добре освітлювалися, і він коли жінка впала, і лежала на спині, а він наносив їй удари, бачив її обличчя, статуру та вік.
Суд також не приймає до уваги показанням обвинуваченого, які обвинувачений надавав під час проведення з ним слідчого експерименту під час досудового розслідування та на початку судового розгляду, стосовно того, що він не наносив удари потерпілій, оскільки такі показання обвинуваченого спростовуються показаннями потерпілої, свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , а також показаннями самого обвинуваченого, наданими під час судового розгляду в подальшому.
Вищезазначену процесуальну поведінку обвинуваченого суд не може прийняти на підтвердження щирого каяття обвинуваченого, про наявність якого зазначав захисник в судовому засіданні.
В судовому засіданні не встановлено наявності щирого каяття обвинуваченого у вчиненому злочині, а визнання ним своєї вини не може бути визнано судом як прояв щирого каяття. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 199/6365/19.
Про відсутність щирого каяття у вчиненні кримінального правопорушення свідчить той факт, що дане кримінальне правопорушення було вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 під час перебування ним під кримінальним переслідуванням по іншому кримінальному провадженню, а саме: внесеному в ЄРДР № 12024041470000144 від 06.06.2024 за ч.4 ст.185 КК України за фактом викрадення мобільного телефону своєї матері, і обвинувачений, при цьому ,ніяких висновків для себе не зробив, і знову вчинив злочин відносно жінки похилого віку.
Також слід зазначити про те, що надання показань по справі обвинуваченим( підозрюваним під час досудового розслідування) також не є підтвердженням такої пом'якшуючої обставини як « активне сприяння розкриттю злочину».Відповідно до постанови ВС у справі № 263/15605/17 (провадження № 51-4234км20) активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видача знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Визнання засудженим своєї вини та надання правдивих показань не підтверджує наявності такої обставини, що пом'якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину.
Суд також критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_4 під час проведення із ним слідчого експерименту 30.01.2025 року, в ході проведення якого обвинувачений не повідомляв слідчому про те, що наносив удари потерпілій, а зазначив, що потерпіла впала, коли він рванув її сумку з рук, таким чином скривши від слідства обставини щодо застосування до потерпілої насильства з метою здолати її опір.
Таким чином, суд не погоджується з доводами сторони захисту щодо наявності декількох пом'якшуючих обставин, і вважає, що підстав для застосування ст.69 КК України та призначення покарання з застосуванням звільнення від його відбуття на підставі статей 75,76 КК України суд не вбачає.
При призначенні покарання суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, який відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання.
Під час дослідження особи обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.Гупалівка Магдалинівського р-ну Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, встановлено, що він офіційно не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб не має, інвалідності, тяжких хронічних захворювань не має, раніше не судимий( на момент вчинення кримінального правопорушення), на час ухвалення вироку засуджений Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області від 19.02.2025 року за ч.4 ст.185, ст.ст.75,76 КК України до п'яти років позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням певних обов'язків, є військовослужбовцем за мобілізацією в/ч НОМЕР_1 ( на цей час за фактом самовільного залишення військової служби було відкрито кримінальне провадження( ЄРДР № 62025050010006070 від 07.02.2025 року за ч.5 ст.407 КК України), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проходження служби та реєстрації характеризується задовільно.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд ввважає визнання обвинуваченим своєї вини. Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_4 , є - вчинення злочину щодо особи похилого віку.
В судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений вчинив інкриміноване правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, що самостійно підтвердив обвинувачений в ході судового розгляду та було підтверджено показаннями потерпілої та свідків, однак суд не приймає цю обставину до уваги, оскільки дана обставина, як обтяжуюча покарання ОСОБА_4 , не інкримінується йому в пред'явленому прокурором обвинуваченні, а суд не може відповідно до ст.337 КПК України вийти за межі пред'явленого обвинувачення.
Враховуючи наведене, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, позицію потерпілої щодо призначення обвинуваченому покарання, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 покарання за вчинення злочину ч.4 ст.186 КК України, в вигляді позбавлення волі в межах санкцій інкримінованої статті оскільки саме такий вид покарання буде сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню скоєння в подальшому ним інших злочинів.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій ст.70 КК України, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Відповідно пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожен вирок виконується самостійно.
Kpiм того, відповідно до правової позицiї, яка викладена у постановi об'єднаної палати Касацiйного кримiнального суду Верховного Суду від l5.02.2021 (справа №760/26543/17), у випадку, коли попередній вирок залишився незмінним i прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а попередній вирок, за яким особа звільнена вiд відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.
Суд також враховує, що станом на момент ухвалення даного вироку обвинувачений засуджений Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області від 19.02.2025 року за ч.4 ст.185, ст.ст.75,76 КК України до п'яти років позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням певних обов'язків.
Запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , в вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Відповідно до ст.124 КПК України витрати на проведення судової експертизи в розмірі 1591грн.80 коп.( експертиза Луганського НДЕКЦ МВС України № Д-19/113-25/493-ТВ від 23.01.2025 року) слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Питання про речові докази суд вирішує згідно ст.100 КПК України.
Відповідно до ст.174 КПК України арешт на речовий доказ- чоловічу куртку чорного кольору з білою блискавкою, яку було вилучено під час затримання ОСОБА_4 , накладений ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 07.01.2025 рок(199/125/25, 1-кс/199/27/25) необхідно скасувати.
Керуючись ст.ст. 65-67, 186 КК України, ст.ст. 370 -374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, та призначити йому покарання за його вчинення в вигляді семи років позбавлення волі.
Вирок Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19.02.2025 року, яким ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було засуджено за ч.4 ст.185, ст.ст.75,76 КК України до п'яти років позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням певних обов'язків,- виконувати самостійно.
Початок строку відбування покарання за даним вироком рахувати з моменту проголошення даного вироку - 30.09.2025 року, зарахувавши в строк відбутого ним покарання строк попереднього ув'язнення з 05.01.2025 року до 29.09.2025 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
Запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , в вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на залучення експерта в кримінальному провадженні в розмірі 1591грн.80 коп.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 07.01.2025 року(199/125/25, 1-кс/199/27/25), на речовий доказ- чоловічу куртку чорного кольору з білою блискавкою, яку було вилучено під час затримання ОСОБА_4 .
Після набрання вироком законної сили речові докази :
-жіночу сумку чорного кольору з металевою емблемою на боці «L&F Lady Future Fashion Bags Іtalia», мобільний телефон марки «Хіаmе Redmi 9A» синього кольору, грошові кошти у сумі 130,00 гривень, банківська карта для виплат АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 , паспорт громадянина України та пенсійне посвідчення на ім'я « ОСОБА_6 », які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_6 - залишити потерпілій ОСОБА_6 ,
-чоловічу куртку чорного кольору з білою блискавкою, яка належить обвинуваченому ОСОБА_4 - повернути обвинуваченому ОСОБА_4 .
Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпра протягом 30 днів з дня його проголошення, обвинуваченим, який тримається під вартою, з моменту вручення копії вироку.Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1