Справа № 368/1014/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4068/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Закаблук О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
29 вересня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.
розглянувши в письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Матюшенкова Дмитра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 09 листопада 2021 року, ухвалене у м. Кагарлик, об 11:48 год., у складі судді Закаблук О.В., повний текст якого складено 16 жовтня 2024 року, у справі №368/1014/21 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У вересні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначило, що 01 липня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № К2М1АR07000072, відповідно до якого АТ КБ «ПриватБанк» надало відповідачу кредит у розмірі 9 867,29 доларів США зі строком його повернення до 30 червня 2015 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором. Оскільки ОСОБА_1 порушив свої зобов'язання, 07 березня 2013 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Індустріального районного суд м.Дніпропетровська з позовною заявою про стягнення заборгованості. Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2013 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 7 009,54 доларів США, нараховану станом на 20 лютого 2013 року. ОСОБА_1 вказане рішення не виконав, прострочена сума заборгованості становить 5 881,58 доларів США. З урахуванням викладеного, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 три проценти річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, які згідно наданого ним розрахунку за період після подання позовної заяви з 08 березня 2013 року по 10 серпня 2020 року становить 1 279,66 доларів США, що за курсом НБУ становить 35 369,80 грн.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 09 листопада 2021 року задоволено позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» кошти в сумі 35 369,80 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 2 102,00 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат Матюшенков Д.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в позові АТ КБ «ПриватБанк». Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2013 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 46 006,20 грн. Відповідно, виходячи із суми заборгованості в гривні розмір трьох процентів річних за нарахований позивачем період з 08 березня 2013 року до 10 серпня 2020 року за позицією відповідача повинен складати 10 252,67 грн., а не 35 369,80 грн. як еквівалент 1 279,66 доларів США. При цьому, в матеріалах відсутні будь які докази того, що рішення суду не виконано, зокрема, відсутні докази про наявність виконавчого провадження. Крім того, невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову. Натомість борг був нарахований позивачем за період з 08 березня 2013 року до 10 серпня 2020 року.
Адвокат Рожко С.М., який діє в інтересах АТ КБ «ПриватБанк» подав відзив на апеляційну скаргу. Просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01 липня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № К2М1АR07000072, відповідно до якого АТ КБ «ПриватБанк» надало відповідачу кредит у розмірі 9 867,29 доларів США зі строком його повернення до 30 червня 2015 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.
Враховуючи, що ОСОБА_1 порушив свої зобов'язання, 07 березня 2013 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Індустріального районного суд м. Дніпропетровська з позовною заявою про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2013 року по справі №202/21810/13-ц задоволено позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № K2M1AR07000072 від 01 липня 2008 року, яка виникла станом на 20 лютого 2013 року у розмірі 46 006,20 грн. та стягнуто солідарно з ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму коштів в розмірі 10 000,00 грн., а всього заборгованість у сумі 56 006,20 грн., що еквівалентно 7 009,54 доларів США та складається з: заборгованість за кредитом - 5 642,43 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 324,79 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом 315,76 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 362,97 доларів США, штраф (фіксована частина) - 31,29 доларів США, штраф (процентна складова) - 332,30 доларів США.
АТ КБ «ПриватБанк» порушило перед судом питання про стягнення із ОСОБА_1 три проценти річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, які згідно наданого ним розрахунку за період з 08 березня 2013 року по 10 серпня 2020 року становить 1 279,66 доларів США, що за визначеним ним курсом НБУ становить 35 369,80 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк».
Проте, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції у повному обсязі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Як було встановлено, ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №К2М1АR07000072 від 01 липня 2008 року, укладеним із АТ КБ «ПриватБанк», на підставі якого АТ КБ «ПриватБанк» надало йому кредит у розмірі 9 867,29 доларів США зі строком його повернення до 30 червня 2015 року.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2013 року по справі №202/21810/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № K2M1AR07000072 від 01 липня 2008 року у сумі 56 006,20 грн., що еквівалентно 7 009,54 доларів США та складається з: заборгованість за кредитом - 5 642,43 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 324,79 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом 315,76 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 362,97 доларів США, штраф (фіксована частина) - 31,29 доларів США, штраф (процентна складова) - 332,30 доларів США.
ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження виконання вказаного рішення суду.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» трьох процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Колегія суддів відхиляє посилання представника ОСОБА_1 на стягнення за заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2013 року заборгованості в гривні, а саме, в розмірі 46 006,20 грн., оскільки, на підставі укладеного кредитного договору № К2М1АR07000072 АТ КБ «ПриватБанк» надало відповідачу кредит у доларах США - в розмірі 9 867,29 доларів США. Відповідно до заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2013 року сума заборгованості в гривні була визначена як еквівалент заборгованості, визначеної в доларах США.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується із розміром грошових сум, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк».
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 подав заяву про застування позовної давності.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про застування позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором, у зв'язку з чим позивачем дотримано строк позовної давності при зверненні до суду.
Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають положенням ЦК України, які регулюють питання позовної давності.
Відповідно до положень ст.ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен день з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його виконання. А тому, у разі наявності підстав для застосування позовної давності, стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат можливо до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.
При цьому невиконання боржником основного зобов'язання не виключає застосування до вимог про стягнення сум, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, позовної давності.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що 30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому, саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв'язку із введенням на території України карантину.
Відтак, на користь АТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 в межах строку загальної позовної давності підлягали стягненню три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання, нараховані починаючи з 02 квітня 2017 року.
Натомість, АТ КБ «Приватбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 три проценти річних за період з 08 березня 2013 року по 10 серпня 2020 року, що виходить за межі загальної позовної давності.
За розрахунком колегії суддів, сума трьох процентів річних за період з 02 квітня 2017 року по 10 серпня 2020 року, виходячи із розрахунку, наведеного самим АТ КБ «ПриватБанк», та визначеного ним курсу гривні до долара США, становить 16 386,93 грн.
Вказана сума і підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк».
Враховуючи викладене, рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 09 листопада 2021 року підлягає зміні в частині визначення розміру грошових сум, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору, АТ КБ «ПриватБанк» підлягає компенсуванню 966,92 грн. судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В іншій частині рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 09 листопада 2021 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Матюшенкова Дмитра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 09 листопада 2021 року змінити в частині визначення розміру грошових сум, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» три проценти річних за прострочення виконання зобов'язань по погашенню боргу за кредитним договором №K2M1AR07000072 від 01 липня 2008 року, за період з 02 квітня 2017 року по 10 серпня 2020 року в розмірі 16 386,93 грн.
Компенсувати Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» 966,92 грн. судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В іншій частині рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 09 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді