(у порядку ухвалення додаткового рішення)
25 вересня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 358/1311/24
Апеляційне провадження № 22-з/824/998/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Шкоріної О.І.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені), -
Заочним рішенням Богуславського районного суду Київської області від 13 січня 2025 року у задоволенні позову - відмовлено (а.с. 94-96).
Не погодившись із рішенням суду, 09 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги (а.с. 103-106).
Постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Заочне рішення Богуславського районного суду Київської області від 13 січня 2025 року - скасовано, ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 20 000 грн. пені за прострочення повернення коштів. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 1 816 грн. 80 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом(а.с. 153-159).
02 липня 2025 року до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення від ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з ФОП ОСОБА_2 на його користь понесені витрати на правову (правничу) допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 4 500 грн. (а.с. 164-167,170-174).
25 вересня 2025 року представник ФОП ОСОБА_2 - адвокат Тарасенко О.М. подала письмові заперечення проти доводів ОСОБА_1 , просила розгляду справу за її відсутності (а.с. 185-188).
Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази.
ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом 25 вересня 2025 року був сповіщений 03 вересня 2025 року повідомленням до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення. ФОП ОСОБА_2 про розгляд справи апеляційним судом 25 вересня 2025 року була сповіщена 03 вересня 2025 року повідомленням її представника - адвоката Тарасенко О.М. до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення. Представник ФОП ОСОБА_2 - адвокат Тарасенко О.М. подала письмову заяву, просила розгляду справу за її відсутності (а.с. 182-188).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Згідно з ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
Зважаючи на вищезазначене та положення п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 4 ст. 270, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові від 08 квітня 2020 року у справі №306/1198/17 Верховний Суд зазначив, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
За змістом ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, з матеріалів справи вбачається, що стороною апелянта було зроблено заяву про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та зазначено, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду (а.с. 150).
Протягом п'яти днів після прийняття постанови, 01 липня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив стягнути з ФОП ОСОБА_2 на його користь суму витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4 500 грн. (а.с. 163-165).
На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надано копію договору № 09-10 про надання правової (правничої) допомоги від 10 вересня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Костирко П.М. (а.с. 171-173), копію додаткової угоди № 1 до договору № 09-10 про надання правової (правничої) допомоги від 10 вересня 2024 року (а.с. 173, зворот), копію свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 001253 (а.с. 166), копію ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 1699386 (а.с. 167), копію акту-приймання передачі наданих послуг № 1/1 (а.с. 174), копію акту-приймання передачі наданих послуг № 1/2 (а.с. 174, зворот).
Відповідно до п. 3.1. договору № 09-10 про надання правової (правничої) допомоги від 10 вересня 2024 року, гонорар - винагорода адвоката за здійснення представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.
На визначення розміру гонорару впливають строки надання правових послуг, результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг та кількість витрачених адвокатом годин, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначення обґрунтованого розміру гонорару (п. 3.2.).
Розмір гонорару адвоката визначається сторонами у додатковій угоді до цього договору, з урахуванням всіх критеріїв, указаних в п. 3.1. договору, вказується у акті приймання-передачі наданих послуг після фактичного надання послуг (правової допомоги) та сплачується клієнтом на розрахунковий рахунок адвоката, зазначений в додатковій угоді до договору (п. 3.3.).
Згідно з додатковою угодою № 1 до договору № 09-10 про надання правової (правничої) допомоги від 10 вересня 2024 року, за дорученням клієнта адвокат зобов'язується надати клієнту наступні правові послуги: складання апеляційної скарги на рішення Богуславського районного суду Київської області від 13 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) - 3 500 грн.; складання заяви про ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу судових витрат, втому числі щодо стягнення витрат на правову допомогу - 1000 грн. (а.с. 173, зворот).
Відповідно до акту акту-приймання передачі наданих послуг № 1/1, адвокатом надано наступні послуги: складання апеляційної скарги на рішення Богуславського районного суду Київської області від 13 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) - 3 500 грн. (а.с. 174).
Відповідно до акту акту-приймання передачі наданих послуг № 1/2, адвокатом надано наступні послуги: складання заяви про ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу судових витрат, втому числі щодо стягнення витрат на правову допомогу - 1000 грн. (а.с. 174, зворот).
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Поряд з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Представник ФОП ОСОБА_2 - адвокат Тарасенко О.М. подала письмові заперечення проти доводів ОСОБА_1 (а.с. 185-188).
Оцінивши надані стороною відповідача докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що розмір таких витрат є завищеним, враховуючи складність справи, обсяг наданої правничої допомоги.
Суд апеляційної інстанції вважає завищеним розмір витрат щодо складання апеляційної скарги на рішення Богуславського районного суду Київської області від 13 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) - 3 500 грн., оскільки правова позиція позивача вже була сформована на момент подання апеляційної скарги, не потребувала додаткового вивчення судової практики, збігається з правовою позицією, відображеною в позовній заяві, тому суд вважає, що такі витрати підлягають зменшенню з 3 500 до 2 500 грн.
Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованим розмір витрат щодо складання заяви про ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу судових витрат, в тому числі щодо стягнення витрат на правову допомогу - 1000 грн., враховуючи характер та обсяг такої заяви, а тому, суд відмовляє в цій частині у стягненні таких витрат.
Відтак, враховуючи критерії розумності та справедливості, а також заперечення відповідача, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 500 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) - 2 500 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 26 вересня 2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
О.І. Шкоріна