Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова О.Л..
26 вересня 2025 року місто Київ
Справа № 761/23160/24
Провадження № 22-ц/824/15288/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
перевіривши виконання вимог ст.ст. 352-361 ЦПК України у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор», поданою адвокатом Дем'янчук Ганною Віталіївною, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договір дарування, скасування запису про право власності на об'єкт нерухомого майна, -
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договір дарування, скасування запису про право власності на об'єкт нерухомого майна.
Не погоджуючись з рішенням суду, 04 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» - адвокат Дем'янчук Г.В.. до Київського апеляційного суду подала апеляційну скаргу, разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження серед іншого, вказувала про те, що копію зазначеного рішення ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» отримало в своєму електронному кабінеті 25 червня 2025 року о 14:20 год, що підтверджується долученою до апеляційної скарги карткою руху, апеляційну скаргу подано 04 серпня 2025 року.
Як на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на відсутність у директора ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» - ОСОБА_3 юридичної освіти та досвіду, не роз'яснення минулими представниками порядок оскарження рішення суду, а також укладення нового договору з іншим адвокатським об'єднанням лише 31 липня 2025.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 серпня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор», подану адвокатом Дем'янчук Г.В., на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2025 року - залишено без руху, оскільки зазначені підстави визнані судом неповажними.
Визнаючи зазначені підстави поновлення строку не поважними, суд апеляційної виходив з того, що отримавши оскаржуване рішення 25 червня 2026 року, скаржник мав би подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів до 25 липня 2025 року з урахуванням вихідних днів, однак подав апеляційну скаргу, сформувавши її в системі «Електронний суд», лише 04 серпня 2025 року і будь-яких причин, які заважали подати апеляційну скаргу в період часу з 25 липня 2025 року по 04 серпня 2025 року не наводить.
Невеликий проміжок часу пропущеного процесуального строку, а також заміна представника, само по собі не є достатньою підставою для його поновлення. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
09 вересня 2025 року представник ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» - адвокат Дем'янчук Г.В через підсистему «Електронний суд» подала заяву про усунення недоліків, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Зазначає, що повний текст оскаржуваного рішення ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» надійшов в електронний кабінет 25.06.2025, то в силу положень п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України, мав право на поновлення 30-ти денного строку звернення з апеляційною скаргою та відповідно, такий строк закінчувався 25.07.2025.
Однак, директор ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» - ОСОБА_3 має технічну освіту - інженера-металурга, а тому не був обізнаний із вимогами цивільного процесуального законодавства, зокрема положенням п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, згідно якого оскаржуване рішення вважається врученим в день його доставки в електронний кабінет Товариства в ЄСІТІС та навіть про функціонування такої системи не знав.
Про такі обставини не було роз'яснено ОСОБА_3 і минулими представниками, які надавали йому правничу допомогу в суді першої інстанції у цій справі та не зорієнтовано його про обов'язковість моніторингу надходження документ в електронний кабінет та відповідних сповіщень на електронну пошту.
В штаті товариства 15 працівників і жодна із посад теж не є дотичною до юридичної професії , що підтверджується копією штатного розпису.
Більше того, адвокатом цього ж об'єднання -представником Товариства у цій справі - адвокатом Борисенко І.Г. було зорієнтовано ОСОБА_4 , що місячний строк на апеляційне оскарження починає свій перебіг з моменту отримання нею паперової копії рішення безпосередньо в суді, яку вона отримала безпосередньо в суді 02.07.2025, що вбачається із проставленого штампу судової печатки на останньому аркуші - отримана адвокатом паперова копія рішення додана до апеляційної скарги.
А тому, представник дезінформувала ОСОБА_3., що місячний строк на апеляційне оскарження закінчується, за її такими підрахунками (навіть не врахувавши, що строк на апеляційне оскарження складає 30-ть днів, а не місяць), - 02.08.2025 (субота), що перенесеться на 04.08.2025.
25.07.2025 договірні відносини між ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» та Адвокатським об'єднанням «Місечко та Партнери» було припинено та навіть при припиненні договірних відносин ОСОБА_4 було переконано, що строк на апеляційне оскарження триває до 04.08.2025, а тому в ОСОБА_4 було переконання, що Товариство має час для звернення до суду апеляційної інстанції .Хоча фактично в день припинення договору з Адвокатським об'єднанням «Місечко і Партнери» якраз спливав 30-ти денний строк на апеляційне оскарження і ОСОБА_4 було надано неправдиву інформацію про тривалість такого строку до 04.08.2025.
Виходячи з того, що у попереднього представника була можливість отримати судове рішення в підсистемі «Електронний суд» 25.06.2025, а 26.06.2025 вона вже могла отримати його оприлюднений варіант з Єдиного державного реєстру судових рішень (що є достатнім для формування позиції та підготовки і звернення з апеляційною скаргою), але все ж поїхала в суд отримувати паперову копію рішення, витрачаючи свій час на це, то є очевидним, що і представник не враховує специфіки функціонування підсистеми «Електронний суд» - ні як її переваг (в миттєвому отриманні документів), так і особливостей перебігу строків для учасників, що мають електронний кабінет.
Лише після того, як ОСОБА_4 звернувся до її Адвокатського бюро нею було встановлено наявність зареєстрованого електронного кабінету його Товариства в системі ЄСІТІС і роз'яснено йому вимоги цивільного законодавства щодо початку перебігу процесуальних строків на оскарження у разі наявності такого зареєстрованого кабінету та що скоріш за все вони вже пропущені, так як оскаржуване рішення було оприлюднено вже 26.06.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Оскільки, ОСОБА_4 не вміє користуватися підсистемою «Електронний суд», то шляхом використання ЕЦП Товариства та паролю нею було здійснено перевірку документів у цій справі в електронному кабінеті Товариства і встановлено, що дійсно оскаржуване судове рішення надходило в електронний кабінет 25.06.2025, а тому і строк на апеляційне оскарження, справді, є пропущеним.
Так як, фактично, не існує іншого дієвого механізму захисту інтересів Товариства, окрім як звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з повідомленням суду цих обставин, за яких, фактично, Товариство не в силу своєї бездіяльності щодо своєчасного звернення до суду, а через недобросовісну поведінку адвокатів, що раніше надавали правничу допомогу - може бути позбавлено судового захисту своїх прав, віднісшись з розумінням до цієї ситуації, нею все ж було прийнято прохання директора ОСОБА_4 та укладено договір між моїм Адвокатським Бюро Ганни Дем'янчук та ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» 31.07.2025.
Просить вважати обставини необізнаності директора Товариства із підсистемою «Електронний суд», відсутністю в штаті Товариства юриста та необхідність часу для пошуку нового представника (з чим стикнувся) директор, а також через необхідність підготування ґрунтовної та змістовної апеляційної скарги, як новим представником і особою, що знайомилася з обставинами цієї справи вперше - поважними причинами пропуску строку на звернення до суду апеляційної інстанції в 9 днів, із яких лише 5 були робочими.
Разом з тим, зазначені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження вже були предметом розгляду та визнані судом не поважними.
Європейський суд з прав людини на голосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Зокрема, ЄСПЛ у справах «SVITLANA NAUMENKO v. UKRAINE», «TREGUBENKOv. UKRAINE», «PRAVEDNA v. RUSSIA», «ZHELTYAKOVv. UKRAINE» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень, судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «YUNION ALIMENTARIYA v. SPAIN» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.
Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» [ВП], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).(п. 42 Рішення).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі «Рябих проти Росії», № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).(п. 43 Рішення).
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави…» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
У кожній справі суди мають перевірити наявність підстав для поновлення строку на оскарження, визнати їх виправданими, а також мотивувати свій висновок про наявність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку. Сама лише вказівка на наявність поважних причин не є належним мотивуванням висновку про поновлення строку і є порушенням вимогст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Посилання заявника, як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, необізнаності директора Товариства із підсистемою «Електронний суд», відсутністю в штаті Товариства юриста та необхідність часу для пошуку нового представника (з чим стикнувся) директор, а також через необхідність підготування ґрунтовної та змістовної апеляційної скарги, не можуть бути взяті до уваги, оскільки перелік поважності причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Однак, наведені стороною позивача причини не є об'єктивно непереборними і пов'язаними з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій, оскільки необізнаність директора Товариства із підсистемою «Електронний суд», відсутність в штаті Товариства юриста та необхідність часу для пошуку нового представника (з чим стикнувся) директор, а також необхідність підготування ґрунтовної та змістовної апеляційної скарги новим представником, не свідчить про відсутність у ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» реальної можливості, подати апеляційну скаргу у межах встановленого законом 30-денного строку з моменту отримання копії оскаржуваного рішення.
Невеликий проміжок часу пропущеного процесуального строку, а також заміна представника, само по собі не є достатньою підставою для його поновлення. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 3 ст. 358 ЦПК України).
Зважаючи на те, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані апеляційним судом неповажними, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Підстави пропуску строку оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання скарги. Виключно наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 20 травня 2019 року у справі № 0818/4970/2012.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 8 листопада 2005 року.
Апелянтом не наведені обґрунтовані причини поважності пропуску строку апеляційного оскарження, що не залежали від волі заявника і дійсно були пов'язані з істотними перешкодами та труднощами, що об'єктивно ускладнювали можливість позивача (заявника) своєчасно звернутися до суду у визначений законом строк або аргументи, які б свідчили про дотримання ним такого строку.
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, №15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 6 грудня 2007 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Керуючись ст.ст. 354, ч. 4 ст. 357, ст. 358, ч. 2 ст. 381 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор», поданою адвокатом Дем'янчук Ганною Віталіївною, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договір дарування, скасування запису про право власності на об'єкт нерухомого майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна