справа № 760/7435/24
головуючий у суді І інстанції Зуєвич Л.Л.
провадження № 22-ц/824/2706/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
25 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом?янського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління національної поліції в Київській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції, Головного управління національної поліції в Київській області, у якому просив суд стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 19 196 грн 20 коп. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн а всього 69 196 грн 20 коп. та судові витрати у розмірі 480 грн.
Позов обґрунтовано тим, що у жовтні 2023 року позивач через застосунок «Дія» дізнався про відкриття 22 серпня 2022 року державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаркавенко А.В. виконавчого провадження № НОМЕР_2 про стягнення з нього суми у розмірі 37 595 грн 30 коп., яка складається зі штрафу у сумі 34 000 грн, виконавчого збору у сумі 3 400 грн та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 195 грн 30 коп.
Зазначається, що підставою для відкриття виконавчого провадження слугувала постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року у справі № 362/193/22, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп.
Вказує, що у постанові суду зазначено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 13 січня 2022 року, серія ААБ № 150543, 12 січня 2022 року о 23:40 год. у м. Васильків Київської області по вулиці Декабристів ОСОБА_1 керував ТЗ марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився за згодою водія під відео фіксацію за допомогою приладу «Drager Alkotester 6810» у присутності двох свідків (тест № 592 від 13 січня 2022 року). Результат огляду становить 0,99 проміле, чим порушив пункт 2.9а ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
Наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, підтверджується зібраними доказами, протоколом про адміністративне правопорушення від 13 січня 2022 року, тестом від 13 січня 2022 року, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, поясненнями свідків, а також диском із відеозаписами з нагрудних відеокамер (відео реєстраторів), використання яких передбачено статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03 лютого 2016 року № 100, які, на переконання суду, є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні.
При накладенні стягнення судом враховано характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, суд не встановив.
Позивач вказує, що протокол про вчинене адміністративне правопорушення складено відносно ОСОБА_1 , а персональні дані у вигляді прізвища, ім'я, по батькові, адреси проживання надавалися інспектору поліції виключно в усній формі давнім знайомим позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь-які документи підтверджуючі його особу працівниками поліції від нього не вимагалися та не перевірялися.
Зі слів позивача, особу ОСОБА_2 він впізнав завдяки запису із нагрудної камери інспектора поліції, яка фіксувала перебіг зупинки водія автомобіля та складення протоколу про вчинене адміністративне правопорушення та при цьому, позивач вказує, що мотиви із яких ОСОБА_2 назвався його ім'ям інспекторам поліції є незрозумілими.
Позивач зауважує, що 14 грудня 2022 року після ознайомлення із матеріалами адміністративної справи у суді першої інстанції він звернувся до Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою щодо неправомірного складання інспекторами поліції протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення. Листом Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області від 25 травня 2023 року № 6637 109/1600-01 позивачу повідомлено, що на підставі наказу Обухівського управління поліції від 10 травня 2023 року № 357 призначене та проведене службове розслідування, за фактами викладеними у заяві та за результатами проведення службового розслідування до працівників поліції вжито заходи дисциплінарного впливу.
Позивач вважає, що вина працівників поліції, пов'язана із неналежним виконанням своїх обов'язків щодо встановлення особи правопорушника знайшла свої підтвердження, та як наслідок, у результаті непрофесійних дій працівників поліції його було притягнуто до адміністративної відповідальності за однією із тяжких статей КУпАП, у той час як він взагалі не вчиняв указане правопорушення.
У зв'язку із скрутним матеріальним становищем позивача, пов'язаним із наявністю відкритого виконавчого провадження про стягнення із нього 34 000 грн та накладенням арешту на кошти державним виконавцем, він не мав можливості звернутися завчасно за правовою допомогою для написання апеляційної скарги на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області, як наслідок, ним було пропущено строк на її оскарження.
При цьому, зауважується, що у подальшому позивач двічі намагався оскаржити постанову суду до апеляційної інстанції і двічі йому було відмовлено Київським апеляційним судом у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду, у тому числі останній раз 06 жовтня 2023 року.
У жовтні 2023 року позивач звернувся до суду про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року у справі № 362/193/22, однак постановою суду від 23 жовтня 2023 року його заяву повернуто без розгляду.
Вказує, що у результаті неправомірних дій працівників патрульної поліції Обухівського управління поліції, які полягають у неналежному встановленні особи яка перебувала за кермом транспортного засобу марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, у результаті чого він зобов'язаний понести матеріальні витрати у вигляді сплати штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, стягнуто судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп., крім того з позивача підлягає стягненню сума виконавчого збору у розмірі 1 700 грн (10 відсотків від суми стягнення) у порядку частини 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», а всього 19 196 грн 20 коп.
У результаті неправомірних дій працівників патрульної поліції Обухівського управління поліції йому завдана і моральна шкода, яка полягає у стражданнях, які він поніс в результаті відкриття виконавчого провадження та наступним накладенням арешту на його банківський рахунок із подальшим блокуванням банківської картки.
Також позивач наголошує, що він був позбавлений права керування транспортними засобами на строк один рік та у результаті такого позбавлення він не може користуватися автомобілем, а також вимушений в майбутньому складати теоретичні та практичні іспити у сервісному центрі МВС із попередньою оплатою вказаних послуг, що для нього є приниженням, оскільки жодного правопорушення фактично він не вчиняв.
Таким чином, на думку позивача, сума стягнення на його користь моральної шкоди повинна становити 50 000 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року у справі № 362/193/22, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, є чинною, тому суд у межах справи, що є предметом розгляду не має правових підстав для переоцінки обставин встановлених у справі № 362/193/22 та судових рішень, ухвалених у такій справі. Обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 19 196 грн 20 коп. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн, а всього 69 196 грн 20 коп. А також стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 480 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач вважає, що Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» на спірні правовідносини не розповсюджується.
Позивач не може ніяким чином вплинути на закриття провадження у справі, де постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року у справі № 362/193/22 його притягнуто до відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП оскільки ним було пропущено строк на її оскарження, а подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови не принесло жодного результату.
Вказує, що з одного боку є постанова суду, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУПАП, яка набрала законної сили та підлягає безумовному виконанню, з іншого боку є відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівника поліції під час складання ним протоколу, завдяки якому можна достеменно встановити що особа водій є відмінна від позивача, що у свою чергу підкріплено і матеріалами службового розслідування, порушеного на підставі наказу Обухівського управління поліції від 10 травня 2023 року № 357, у якому зазначено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушень службової діяльності, які можуть свідчити про наявність неправомірного складання адміністративного протоколу.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що саме закриття справи про адміністративне правопорушення дає підстави для відшкодування моральної шкоди. У той же час позивачем також була заявлена вимога про відшкодування матеріальної шкоди, але у мотивувальній частині рішення про цю вимогу нічого не зазначено, у результаті чого відбулося неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Використання справедливості як виміру суттєвості порушень дозволяє оцінити характер допущених порушень не з формальних позицій, а з точки зору реального впливу на характер та зміст ухваленого рішення.
Від представника ГУНП в Київській області Чубинського В.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відзив обґрунтовано тим, що оскільки постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року у справі № 362/193/22 є чинною, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Жодні доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Скаржник повинен зазначити, які саме висновки суду є необґрунтованими, в чому саме полягає їх необґрунтованість, якими доказами справи це підтверджується.
Однак, в апеляційній скарзі позивач посилається лише на неможливість вплинути на закриття провадження у справі № 362/193/22 та відсутність обґрунтування в мотивувальній частині оскаржуваного рішення щодо відшкодування матеріальної шкоди, що на думку останнього вказує на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Вказує, що статтями 1173, 1174 ЦК України передбачено певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу, його посадових осіб або службових осіб. При цьому факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органів державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є відповідне рішення (вирок) суду, що набрало законної сили.
Зазначає, що позивачем жодним чином необгрунтована сума заподіяння моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.
Указана сума є лиши суб'єктивною думкою позивача без надання доказів на спричинення йому моральної шкоди.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дійшла таких висновків.
Судом встановлено з матеріалів справи вбачається, що постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року у справі 362/193/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП; накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп. (а.с. 12-15).
В указаній постанові суду зазначено: «Суд установив, що 12 січня 2022 року о 23:40 в м. Васильків Київської області по вулиці Декабристів, ОСОБА_1 керував ТЗ «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, результат огляду - 0,99 проміле.
Зазначені обставини повністю підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, роздруківкою результатів тестування на алкоголь, письмовими поясненнями свідків, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Надаючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог статті 252 КУпАП, суд вважає, що в діях водія ОСОБА_1 , вбачається порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - пункту 2.9а, цих Правил.
Перевіркою матеріалів також не встановлено порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки дії особи, уповноваженої на складання адміністративного протоколу, відповідають вимогам статті 266 КУпАП і пункту 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність у діянні складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, що підтверджується зібраними доказами, протоколом про адміністративне правопорушення від 13 січня 2022 року, тестом від 13 січня 2022 року, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, поясненнями свідків, а також диском із відеозаписами з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) з нагрудної камери, використання яких передбачено статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» й Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03 лютого 2016 року № 100, які, на переконання суду, є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні.
При накладенні стягнення суд ураховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, суд не встановив.»
Постановою державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаркавенко А.В. від 22 серпня 2022 року відкрито виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області 30 червня 2022 року № 362/193/22 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34 000 грн (а.с. 16).
Постановою державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаркавенко А.В. від 22 вересня 2022 року про арешт коштів боржника - ОСОБА_1 .
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Київський апеляційний суд постановами від 04 вересня 2023 року у справі № 362/193/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113276899) та від 06 жовтня 2023 року у справі № 362/193/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113989733) відмовив ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року та повернув відповідні апеляційні скарги.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою до Васильківського міськрайонного суду Київської області 23 жовтня 2023 року у справі № 362/193/22 повернуто без розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року у справі № 362/193/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/114419893).
Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року вирішено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2023 року про повернення без розгляду заяви про перегляд постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року за нововиявленими обставинами, повернути особі, яка її подала (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115383364).
Листом Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області № 6637 109/1600-01 від 25 травня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено, що на підставі наказу Обухівського управління поліції від 10 травня 2023 року № 357 призначене та проведене службове розслідування, за фактами викладеними у заяві та за результатами проведення службового розслідування до працівників поліції вжито заходи дисциплінарного впливу (а.с. 20).
У висновку службового розслідування за фактами можливих порушень службової дисципліни працівниками відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області від 24 травня 2023 року (а.с. 67-74) зазначено зокрема наступне:
«Виходячи з матеріалів службового розслідування розібравшись в даній ситуації та опрацювавши надані матеріали перевірки у відповідності до чинного законодавства України, встановлено, що в ході проведення службового розслідування в діях працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушень службової діяльності які можуть свідчити про наявність неправомірного складання адміністративного протоколу.
1. Службове розслідування за фактами порушень службової дисципліни працівниками відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області та відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області вважати закінченим.
2. Факти порушень службової дисципліни працівниками відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області та відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області за матеріалами т.в.о. начальника відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області полковника поліції Юрія ПОПОВА (ЄО № 2811 від 31 березня 2023 року) та зверненням громадянина ОСОБА_1 , щодо неправомірно складених адміністративних матеріалів на його ім'я від 31 березня 2023 року визнати такими, що знайшли своє підтвердження.
3. За порушення службової дисципліни, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року за № 2337- VIII, підпунктів 1, 2 пункту 1 розділу II «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських», затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, пункту 4 частини 9 розділу II «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженої наказом МВС від 06 листопада 2015 року № 1376, та п. 20 розділу V Додатку 1 до Методичних рекомендацій Національної поліції України під 06 квітня 2023 року № 4245/01/20-2021, що виразилось у недотриманні Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції. Присяги працівника поліції, внесенні ІКС ІПНП недостовірної інформації про правопорушника за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, підлягають притягненню до дисциплінарної відповідальності поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Обухівського РУН ГУНИ в Київській області старший сержант поліції Бондарчук В.М. та начальник сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції Власенко Р.В., однак враховуючи, що, відповідно до частини 1 статті 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше шести місяців з дня його вчинення, попередити останніх про необхідність дотримання службової дисципліни.
4. Відділ поліції № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області (Ю. Попов) та відділ поліції № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області (Г. Мельниченко) у системі службової підготовки організувати додаткове вивчення вимог Закону України «Про Національну поліцію», наказу МВС № 1179 від 09 листопада 2016 року «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських», наказу МВС від 06 листопада 2015 року № 1376 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», наказу МВС від 07 листопада 2015 року № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», наказу МВС № 1026 від 18 грудня 2018 року «Про «твердження Інструкції із застосування органами і підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів що мають функції фото- і кінозйомки», наказу МВС України № 357 від 27 квітня 2020 року «Про затвердження Інструкції і організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Нацональної поліції України».
Також до матеріалів справи долучено: копію паспорту ОСОБА_1 (а.с. 10-11); копію талону-повідомлення єдиного обліку № 2811 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_1 від 31 березня 2023 року (а.с. 18); копію листа ГУНП в Київській області відділу поліції № 1 Обухівського РУП вих. № 2828/109Н601/01 від 05 квітня 2023 року (а.с. 19); роздруківку скріншоту з додатку monobank про стягнення 17 липня 2023 року Оболонським ВДВС суму у розмірі 6 494 грн 67 коп. (а.с. 21); копію фіскального чеку від 22 березня 2024 року на суму 184 грн (а.с. 22); фото фіскального чеку № 223099 від 22 березня 2024 року на суму 300 грн (а.с. 23); матеріали службового розслідування (а.с. 57-127).
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина 1 статті 1173 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина 1 статті 1174 ЦК України).
Для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: 1) неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; 2) шкода; 3) причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Протиправність дій чи бездіяльності посадової особи або органу є одним з обов'язкових елементів, встановлення якого створює сукупність підстав для виникнення обов'язку з відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, оскільки за змістом статей 1173, 1174 ЦК України підлягає відшкодуванню шкода, завдана не будь-якими, а саме незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади чи його посадової особи.
Під протиправністю потрібно розуміти безпосередню суперечність (невідповідність) рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта.
Наявність заподіяної шкоди є ще одним з обов'язкових елементів, наявність якого у сукупності з іншими двома створює підстави для покладення на державу відповідальності у вигляді відшкодування особі шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом розгляду у цій справі є визнання дій Головного управління Національної поліції в Київській області незаконними та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної позивачу у результаті складення відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови суду. Обґрунтовуючи протиправність дій працівників патрульної поліції, ОСОБА_1 у своєму позові посилається на те, що він не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, за обставин, які викладені у протоколі, його знайомий ОСОБА_2 назвався його ім'ям інспекторам поліції, у зв'язку з чим протокол складено відносно ОСОБА_1 .
Позивач вказує, що працівниками поліції не вимагалися та не перевірялися будь-які документи, які підтверджують особу.
З огляду на приписи Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, тому на правовідносини щодо складання протоколів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не поширюються правила статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
У спірних правовідносинах шкода відшкодовується на загальних підставах, визначених статтею 1174 ЦК України, а тому обов'язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди є встановлення протиправності у діях працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року у справі № 362/193/22, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, є чинною.
Однак судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідно витребуваного судом висновку службового розслідування за фактами можливих порушень службової дисципліни працівниками відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області від 24 травня 2023 року під час указаного службового розслідування встановлено, що працівники поліції, які складали протокол, допустили порушення закону у зв'язку з тим, що перед складенням протоколу відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП його особу встановлено на підставі фотографії посвідчення водія на особистому мобільному телефоні.
Таким чином указаний висновок службового розслідування безумовно свідчить про протиправність дій поліції під час складання протоколу відносно ОСОБА_1 щодо встановлення його особи.
Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.
Порушення прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukrai№e).
Отже, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у виді погіршення здоров'я, можуть підтверджувати завдання моральної шкоди.
З огляду на загальні засади доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування.
Вирішувати такі спори потрібно з урахуванням того, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 (провадження № 14-87цс24)).
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з доводами позивача про те, що за результатом дій працівників поліції, які визнані висновком за результатом службового розслідування протиправними, позивач дійсно зазнав моральних страждань, оскільки був змушений докладати додаткових зусиль задля відновлення свого порушеного права, зокрема, неодноразово звертатися до поліції та суду.
Наведені обставини спричинили позивачу душевні страждання, хвилювання, незручності та викликали необхідність докладати додаткових зусиль для організації життя.
Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню, з урахуванням засад розумності, справедливості та пропорційності, апеляційний суд вважає за доцільне стягнути на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.
Щодо вимог про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 19 196 грн 20 коп., яка складається з штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, у розмірі 17 000 грн, судового збору у розмірі 496 грн 20 коп., виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від суми стягнення, апеляційний суд враховує, що указані суми пов'язані із примусовим виконанням постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року у справі № 362/193/22.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року у справі № 362/193/22, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, є чинною.
Розглядаючи цивільну справу про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, апеляційний су не наділений повноваженням перегляду постанови суду у справі про адміністративні правопорушення та переоцінки обставин встановлених у межах такої справи ані в частині встановлення вини ОСОБА_1 , ані в частині призначеного йому судом адміністративного стягнення.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення позову в частині відшкодування матеріальної шкоди відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Солом?янського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Солом?янського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 грн. В іншій частині відмовити.
Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 480 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська