22 вересня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 940/484/24
номер провадження 22-ц/824/8824/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача ОСОБА_2 ,
відповідач ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 03 лютого 2025 року /суддя Мандзюк С.В./
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Тетіївської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, -
ОСОБА_1 звернулася до Тетіївського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - виконавчий комітет Тетіївської міської ради, про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з нею за місцем її проживання.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 03 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено. З ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_3 4000,00 грн витрат на правничу допомогу. /а.с. 192-204/
Не погоджуючись із рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким визначити місце проживання ОСОБА_4 з нею, а також стягнути з відповідача судові витрати.
На обґрунтування вимог апелянт зазначила, що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні з сином (з 15.04.2024 вона не бачила дитину), вчиняє агресивні дії, що підтверджується постановою суду від 08.05.2024 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а також показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Відповідач порушує права дитини на освіту (не водить до садочка) та здоров'я (відсутність щеплень), що суперечить ст. 4 ЗУ «Про дошкільну освіту» та ст. 30 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я». Суд необґрунтовано відхилив показання свідка ОСОБА_6 , посилаючись на її зацікавленість як сестри позивачки, хоча ці свідчення узгоджуються з іншими доказами. Суд не врахував висновок органу опіки, який рекомендував визначити місце проживання дитини з матір'ю. Відповідач не має доходів, на відміну від позивачки, яка працює в ТОВ «Чойс Фуд», що суперечить ст. 161 СК України. Дитина сумує за сестрою ОСОБА_7 , а перешкоди у спілкуванні руйнують сімейні зв'язки, що суперечить сімейним цінностям. Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 663/724/19, зазначаючи, що перешкоди у спілкуванні руйнують сімейні зв'язки, а також на ст. 161 СК України та судову практику щодо рівних прав батьків.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідач зазначив, що позивачка добровільно залишила сина з ним у лютому 2023 року, забравши дочку, мотивуючи це бажанням влаштувати особисте життя. Жодних перешкод у спілкуванні він не чинить, позивачка бачиться з дитиною, зокрема під час судових засідань. Дитина висловила чітке бажання проживати з батьком, що підтверджено психологом. Умови проживання у відповідача кращі (власний будинок, окрема кімната для дитини), ніж у позивачки (орендована однокімнатна квартира у Києві). Переїзд до Києва та проживання з ОСОБА_5 , якого дитина бачила лише раз, може негативно вплинути на її психологічний стан. Відповідач забезпечує належний догляд, що підтверджено актом обстеження умов проживання та висновком. Відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 21.07.2021 (справа № 404/3499/17), 22.12.2021 (справа № 204/8432/19) та 14.02.2020 (справа № 574/886/18), зазначаючи, що стабільне середовище та бажання дитини є ключовими для визначення її місця проживання.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню, з задоволенням позовних вимог, на підставі наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Шлюб між сторонами зареєстровано 19.04.2022, розірвано 15.03.2023.
Після припинення відносин у лютому 2023 року, син, за домовленістю між сторонами проживав з відповідачем, донька ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з матір'ю, в с. П'ятигори, а з серпня 2024 року проживає в орендованій квартирі у АДРЕСА_1 ).
ОСОБА_4 з лютого 2023 року постійно проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_2 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався ст. 141 СК України, про те, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Згідно зі ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а у разі спору - судом (ст. 161 СК України). При цьому суд має враховувати найкращі інтереси дитини (ст. 3 Конвенції про права дитини), її вік, стан здоров'я, прив'язаність до батьків, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Суд першої інстанції встановив, що проживання ОСОБА_4 з батьком відповідає його найкращим інтересам. Зокрема, встановлено стабільність середовища: дитина з 1,5 років (з лютого 2023) проживає з батьком у власному будинку, де має окрему кімнату, іграшки, належні умови для розвитку. Акт обстеження умов проживання від 12.05.2023 (а.с. 63) підтверджує комфортні умови. У судовому засіданні за участю психолога ОСОБА_4 чітко висловив бажання проживати з батьком, зазначивши, що переїзд до матері у Київ викличе у нього поганий настрій. Дитина прив'язана до батька, разом вони проводять час (дивляться мультфільми, читають казки), а батько займається її розвитком (навчає букв, кольорів). Висновок ІРЦ від 28.06.2024 (а.с. 66-69) підтверджує нормальний фізичний і психологічний розвиток дитини. Дитина проживає у звичному середовищі, де має родичів (дідусь, бабуся), які можуть допомагати у вихованні. Переїзд до Києва, де позивачка орендує однокімнатну квартиру і не має родичів, може порушити ці зв'язки та викликати психологічний стрес.
З врахуванням саме цих обставин суд першої інстанції дійшов висновку про недоцільність проживання дитини разом з матір'ю.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.
Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов'язків.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров'я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.
Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з'ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).
При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.
Водночас суд має враховувати висловлену думку системно, з'ясовуючи фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 18 грудня 2023 року у справі № 523/21283/21, провадження № 5643св23).
При цьому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частина третя статті 171 СК України). Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі № 127/20368/21, провадження № 10159св23.
В ході розгляду даної справи встановлено, що в суді першої інстанції у судовому засіданні, у присутності психолога, був заслуханий малолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що хоче проживати з татом та мріє, щоб мама та сестричка ОСОБА_9 повернулися та проживали разом з ними. На момент опитування дитині 22.01.2025 рік /а.с. 168/ дитині 5 років. На момент розгляду судом апеляційної інстанції дитині 6 років, доцільності повторного допиту суд апеляційної інстанції не вбачає у зв'язку з віком дитини і сприйняттям родини як цілої сім'ї.
Також встановлено, що відповідно до висновку про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 06 червня 2024 року № 193, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 разом з матір'ю ОСОБА_1 за місцемїї фактичного проживання (а. с. 54-56).
З 01.10.2024 ОСОБА_1 працює офіціантом в ТОВ «Чойс Фуд», що підтверджується довідкою від 14.10.2024 № 4 (а. с. 136).
Дані щодо працевлаштування відповідача ОСОБА_3 у матеріалах справи відсутні, офіційно він не працює, дані про дохід також відсутні. ОСОБА_3 звільнився з роботи в ТОВ «Фора» і не надав відомостей про інші доходи.
Згідно з Витягами з реєстру територіальної громади від 06.04.2023 та від 25.09.2023, місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване за однією адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 60, 61).
Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , складеним депутатом Тетіївської міської ради Майструком Р.В., в дитини ОСОБА_4 є своя окрема кімната, іграшки, вдосталь одягу та продуктів харчування. Умови проживання добрі (а. с. 63).
Щодо матері, то вона на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції, знімає двохкімнатну квартиру у АДРЕСА_3 . Відповідно до Акту обстеження умов проживання для дитини є окрема кімната в якій наявне ліжко, письмовий стіл, місце для зберігання речей.
Також 08.05.2024 ОСОБА_3 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що підтверджується копією постанови Тетіївського районного суду Київської області від 08.05.2024 (а. с. 40).
Постанова Тетіївського районного суду від 08.05.2024 підтверджує факт вчинення відповідачем адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (насильство в сім'ї стосовно позивачки). Свідок ОСОБА_5 також зазначив, що бачив агресивну поведінку відповідача під час спроби позивачки забрати дитину.
Апеляційним судом в ході розгляду справи встановлено порушення прав дитини на освіту та здоров'я, відсутність відвідування садочка, у подальшому не влаштування дитини у школу, та щеплень свідчить про неналежне виконання відповідачем батьківських обов'язків.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», батьки мають право самостійно визначати форму виховання дитини, водночас, таке питання повинно вирішуватись спільно.
На момент розгляду справи апеляційний судом батько фактично ізолював сина не тільки від матері але і від суспільства, дитина не відвідувала садок, незважаючи на досягнення шкільного віку, не був влаштований у початкову школу.
Відсутність щеплень також не пов'язана з медичними протипоказаннями.
Крім того, у дитини є висипання на шкірі, діагностовані у січні 2025 року, на запрошення сімейного лікаря у червні 2025 року проведено медичний огляд, надано направлення до дерматолога та алерголога, рекомендовано обстеження, для проведення якого батько не звертався, що також порушує права дитини на належний рівень підтримання здоров'я.
За час розгляду справи в суді апеляційної інстанції з червня 2025 року, батько погіршує своє виховання і догляд за сином, не надає йому належного лікування, ізолює від суспільства, дитина не відвідує жоден гурток, садок чи школу.
Отже, конфліктні ситуації між сторонами як і ізоляція дитини від суспільства, перешкоди у спілкуванні з матір'ю та рідною сестрою, неналежне піклування про його здоров'я, негативно впливають на розвиток ОСОБА_10 , а тому, виходячи з найкращих інтересів дитини, задля упередження погіршення становища дитини, апеляційний суд дійшов висновку про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, стягуються з відповідача на користь апелянтки.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 03 лютого 2025 року - задовольнити.
Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 03 лютого 2025 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Тетіївської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини задовольнити.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з матір'ю ОСОБА_1 , за місцем її проживання.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1211, 20 гривень за розгляд справи в суді першої інстанції, 1816, 80 гривень за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: