1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 04 вересня 2025 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2025 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Київ, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, командира бойової машини - командира механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти ВЧ НОМЕР_1 у званні молодший сержант, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152,ч. 6 ст. 152, ч. 3 ст. 156-1 КК України, -
за участю: прокурора захисника в режимі відеоконференцзв'язку підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області, погоджене начальником Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 36 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 12 вересня 2025 року, включно.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту або застави.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Також вважає, що ОСОБА_6 незаконно затримано.
Посилається на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, середньо - спеціальну освіту, одружений, військовослужбовець.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ ВП № 2 Фастівського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 15 серпня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 1202411154500000015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 4, 6 ст. 152, ч. 3 ст. 156-1 КК України.
12 червня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152,ч. 6 ст. 152, ч. 3 ст. 156-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду від 14 червня 2025 року до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 12 серпня 2025 року включно, без альтернативи внесення застави.
Оскаржуваною ухвалою підозрюваному ОСОБА_6 продовжено раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12 вересня 2025 року.
З таким рішенням, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та за умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Продовжуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 строк тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України». Відповідно до вказаного рішення «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_9 із інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що його причетність до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152,ч. 6 ст. 152, ч. 3 ст. 156-1 КК України, є обґрунтованою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, умислу в діях, винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Крім того, слідчим суддею всупереч доводам сторони захисту, встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на час розгляду клопотання продовжують мати місце.
Зокрема, ОСОБА_6 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду та незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки він в повному обсязі довів обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_6 на свободу. Вказане рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_6 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Слідчий суддя враховуючи обґрунтованість повідомлення про підозру, конкретні обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, дані, які характеризують особу підозрюваного, обґрунтовано продовжив до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також, слідчий суддя постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави. ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування (ч. 4 ст. 183 КПК України). Відтак, слідчим суддею не визначено розмір застави у кримінальному провадженні, з чим погоджується колегія суддів.
Доводи апелянта про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки в даному судовому провадженні слідчим суддею досліджено усі матеріали справи та надано їм належну правову оцінку, що вбачається зі змісту постановленої ухвали слідчого судді.
Твердження захисника щодо незаконного затримання, підлягає перевірці в порядку ст. 206 КПК України, однак скарги до слідчого судді не подано.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону, а тому підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді у даному провадженні не встановлено.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 199, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2025 року, відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12
Унікальний номер справи 369/14183/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Провадження 11сс/824/6534/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.183, 199 КПК